КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" лютого 2018 р. Справа№ 910/20984/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Мартюк А.І.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представників сторін:
від позивача - Таргонська В.В. дов. № 36 від 20.12.17,
від відповідача - Трегубенко С.В. дов. № б/н від 19.12.17,
від третьої особи - не прибули,
розглянувши матеріали
апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 та
Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія
Київводоканал
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.01.2017
у справі № 910/20984/16 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія
Київводоканал
до Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Київенерго
про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та
водовідведення
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - позивач, ПАТ АК Київводоканал ) звернулося з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 (далі - відповідач, ЖБК Суднобудівник-3 ) про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору на послуги водопостачання та водовідведення від 28.04.1998 № 5324/4-12 (далі - Договір) щодо оплати отриманих ним послуг з постачання питної (холодної) води та водовідведення за кодом 5-459 за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року в сумі 23 300,44 грн. та послуг з постачання питної води (для потреб гарячого водопостачання) та водовідведення за кодом 5-50459 за період з 01.11.2013 року по 31.08.2016 року в сумі 38 078,26 грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою заборгованості позивач нарахував та просить стягнути 1 067,93 грн. пені, 12 275,74 грн. штрафу, 4 407,91 грн. 3% річних та 38 762,65 грн. інфляційних втрат.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, проте стверджує, що у нього відсутній обов'язок оплачувати позивачу вартість питної води, яка йде на підігрів, оскільки це не передбачено договором, а додаткової угоди щодо постачання та оплати гарячої води сторонами не укладалось. Крім того, відповідач зазначив про відсутність у нього на балансі теплового пункту, що свідчить про неможливість виготовлення ним гарячої води та необхідність отримання питної води (для потреб гарячого водопостачання). З огляду на зазначене, пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму питної води (для потреб гарячого водопостачання) задоволенню не підлягають. Також відповідачем, під час розгляду справи у суді першої інстанції, було надано докази часткового погашення заборгованості послуг з постачання питної (холодної) води та зазначено, що залишок боргу складає 0,30 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/20984/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ЖБК Суднобудівник-3 на користь ПАТ АК Київводоканал заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 45 200,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 195,14 грн., 3% річних у розмірі 3 216,67 грн., пеню в розмірі 1 032,52 грн. та штраф у розмірі 6 325,45 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ЖБК Суднобудівник-3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/20984/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги ЖБК Суднобудівник-3 посилається, по-перше, на неврахування судом платіжних доручень, за якими відбулося часткове погашення заборгованості. По-друге, невідповідність періодів, за якими відбулося зарахування позивачем деяких платежів, зазначеним періодам у призначенні платежу. По-третє, суд безпідставно взяв до уваги надані позивачем обсяги спожитої води та прийняття стоків, оскільки вода на підігрів споживається Публічним акціонерним товариством Київенерго (далі - третя особа, ПАТ Київенерго ), яке в свою чергу надає відповідачу послуги з постачання гарячої води. При цьому, відповідачем було надано дані об'ємів води отримані від ПАТ Київенерго . Відповідач зазначає, що неврахування наведених обставин призводить до подвійного стягнення за постачання води на підігрів, які оплачуються ПАТ Київенерго .
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач ПАТ АК Київводоканал звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/20984/16 скасувати в частині відмови та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ АК Київводоканал посилається зокрема на те, що договором між сторонами погоджено постачання холодної води та прийняття стоків, за умовами якого відповідач зобов'язаний оплатити, зокрема, весь обсяг поставленої холодної води, що відповідає умовам Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190. Відповідач не надавав заперечень проти виставлених рахунків у строки та порядку передбаченому умовами Договору. Позивач також посилається на те, що ПАТ Київенерго постачає теплову енергію відповідачу за укладеним між ними договором та виставляє рахунки саме за її підігрів, а не воду у будь-якому її вигляді. Крім того, законодавством не передбачено обов'язку ПАТ Київенерго укладати договори на постачання питної води, яку він використовує для централізованого гарячого водопостачання до житлового фонду, оскільки таку функцію здійснює ЖБК Суднобудівник-3 .
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2017 апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 та Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2017 .
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, у зв'язку з відрядженням головуючого судді Шапрана В.В. для роботи до Вищої ради правосуддя, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, в результаті чого справу № 910/20984/16 передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 апеляційні скарги прийнято до спільного провадження у складі колегії суддів головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2017.
21.03.2017 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЖБК Суднобудівник-3 надійшли:
- заперечення на апеляційну скаргу ПАТ АК Київводоканал , в яких відповідач зазначив, що за умовами договору між ними відповідач оплачує виставлені рахунки у триденний термін з дня їх виставлення, проте позивачем такі рахунки не виставлялися, що є підставою для відмови у задоволенні позову та стягненні штрафних санкцій, крім того, до винесення оскаржуваного рішення відповідачем погашено заборгованість повністю;
- клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу на 80% - до 11 302,84 грн., з огляду на важкий фінансовий стан та заборгованість населення перед відповідачем;
- заява про застосування строків позовної давності до штрафу у сумі 12 275,74 грн. за період з листопада 2013 по листопад 2015 року, оскільки позов подано у листопаді 2016 року.
24.04.2017 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЖБК Суднобудівник-3 надійшли додаткові пояснення щодо заперечень на апеляційну скаргу ПАТ АК Київводоканал , в яких відповідач підтримав зазначені вище доводи та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ АК Київводоканал , залишити без змін оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 117 892,92 грн., відмовити у стягненні пені з підстав пропущення строку позовної давності та зменшити розмір інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу на 80% - до 11 302,84 грн.
26.04.2017, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.
Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, судді Зеленіна В.О. на лікарняному, у справі № 910/20984/16 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сітайло Л.Г., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 справу № 910/20984/16 прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 24.05.2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 розгляд справи відкладено на 21.06.2017.
15.06.2017 та 24.05.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ АК Київводоканал надійшли клопотання про зміну назви позивача з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , для чого надало відповідні докази та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 розгляд справи відкладено на 05.07.2017.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2017, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/20984/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Сітайло Л.Г., Зеленіна В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 справу № 910/20984/16 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 розгляд справи відкладено на 12.07.2017.
10.07.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЖБК Суднобудівник-3 надійшли додаткові пояснення щодо заперечень на апеляційну скаргу ПАТ АК Київводоканал , до яких відповідач додав акт звірки взаєморозрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення, яким відповідач визнав наявність заборгованості в загальній сумі 2 111,75 грн. та зазначив про погашення вказаної заборгованості під час апеляційного розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 розгляд справи відкладено на 30.08.2017.
17.07.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ Київенерго надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що вона не є надавачем відповідачу послуг з постачання гарячої води відповідачу та відсутність у третьої особи договірних відносин з позивачем щодо постачання питної води, яка йде на підігрів, а також зазначено, що відповідачем нараховується лише оплата послуг за підігрів води, а не за гарячу воду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 змінено найменування позивача у справі № 910/20984/16 з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - ПрАТ АК Київводоканал ), продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 20.09.2017.
12.09.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПрАТ АК Київводоканал надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що з 01.11.2013 по 30.06.2014 позивач здійснював нарахування питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків відповідно до норм водоспоживання, що не суперечить умовам договору. Крім того, надав пояснення щодо погашення заборгованості відповідачем до подачі позовної заяви (16.11.2016) та після її подачі. Також відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ЖБК Суднобудівник-3 та залишити без змін оскаржуване рішення.
18.09.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЖБК Суднобудівник-3 надійшли додаткові пояснення, в яких вказав обсяг та розрахунок спожитої гарячої води разом з відомостями обліку спожитої теплової енергії, а також зазначив перелік платіжних доручень з датами, сумами та періодами погашення заборгованості, які відповідач просив врахувати при прийнятті рішення.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г з 20.09.2017 у відпустці, сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/20984/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 справу № 910/20984/16 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 розгляд справи відкладено на 04.10.2017.
03.10.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПрАТ АК Київводоканал надійшло клопотання про витребування від ПАТ Київенерго довідки, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ЖБК Суднобудівник-3 у період з 01.11.2013 по 31.08.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 розгляд справи відкладено на 25.10.2017 та витребувано у ПАТ Київенерго довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої ПАТ Київенерго ЖБК Суднобудівник-3 у період з 01.11.2013 по 31.08.2016.
24.10.2017 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЖБК Суднобудівник-3 надійшла заява про застосування строку позовної давності.
25.10.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ Київенерго , на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017, надійшла інформація, в якій третя особа зазначила, що у період до червня 2015 року включно ПАТ Київенерго здійснювало постачання теплової енергії як товарної продукції на підставі договору з ЖБК Суднобудівник-3 , яке надавало послуги з централізованого постачання гарячої води кінцевим споживачам, з якими третя особа не мала договірних відносин та не обліковувала обсяги наданої комунальної послуги, у зв'язку з чим не може надати відповідну інформацію за вказаний період.
З 01.07.2015 ПАТ Київенерго набуло статусу виконавця комунальних послуг та права формувати договірні відносини безпосередньо з мешканцями будинку. З вказаного часу ПАТ Київенерго закуповує холодну воду у ПрАТ АК Київводоканал на підставі договору з останнім та здійснює її облік. У зв'язку з чим, за період з 01.07.2015 по 31.08.2016 надано запитувану інформацію.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.10.2017, у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 910/20984/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Мартюк А.І., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 справу № 910/20984/16 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.
25.10.2017 у судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 22.11.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 розгляд справи відкладено на 20.12.2017 та з обов`язано сторін надати пояснення та розрахунок заборгованості (основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат) з урахуванням наданих ПАТ Київенерго показників щодо витрат води та сум погашення заборгованості відповідачем ЖБК Суднобудівник-3 , враховуючи призначення платежів та черговості зарахування коштів.
18.12.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПрАТ АК Київводоканал , на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017, надійшли пояснення з розгорнутим розрахунком позовних вимог.
19.12.2017 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ЖБК Суднобудівник-3 надійшли заперечення на наданий 18.12.2017 розгорнутий розрахунк позовних вимог ПрАТ АК Київводоканал .
20.12.2017, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. з 18.12.2017 на лікарняному, а з 26.12.2017 у щорічній основній відпустці, розгляд справи не відбувся.
Після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з відпустки, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.01.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, у справі № 910/20984/16 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 справу № 910/20984/16 прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 07.02.2018 року.
22.01.2018 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПрАТ АК Київводоканал надійшов відзив на апеляційну скаргу ЖБК Суднобудівник-3 , в якому позивач зазначив, що ним належним чином доведено обсяги отриманих відповідачем послуг.
Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник ПрАТ АК Київводоканал у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечив проти доводів апеляційної скарги ЖБК Суднобудівник-3 та підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/20984/16 скасувати в частині відмови та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник ЖБК Суднобудівник-3 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечив проти доводів апеляційної скарги ПрАТ АК Київводоканал та підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/20984/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник ПАТ Київенерго у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
28.04.1998 року між Державним комунальним об'єднанням водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - постачальник, позивач, ПрАТ АК Київводоканал ) та Житлово-будівельним кооперативом Суднобудівник-3 (далі - абонент, відповідач, ЖБК Суднобудівник-3 ) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5324/4-12 (далі - Договір).
За умовами Договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року (далі - Правила № 65).
Колегія суддів звертає увагу, що Правила № 65 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190).
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.
Згідно з пп. а) п. 2.2 Договору абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.
Як визначено п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
У відповідності до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.
Відповідно до п. 3.7 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 3-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Неналежне виконання відповідачем передбачених договором обов'язків щодо оплати отриманих ним послуг стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення за кодом 5-459 за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року в сумі 23 300,44 грн. та послуги з постачання питної води (для потреб гарячого водопостачання) та водовідведення за кодом 5-50459 за період з 01.11.2013 року по 31.08.2016 року в сумі 38 078,26 грн., а також 1 067,93 грн. пені, 12 275,74 грн. штрафу, 4 407,91 грн. 3% річних та 38 762,65 грн. інфляційних втрат, у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за Договором.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З пояснень позивача вбачається, що розрахунковим департаментом ПрАТ АК Київводоканал , що є відокремленим структурним підрозділом ПрАТ АК Київводоканал для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, було відкрито особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів) по якому здійснюється водокористування. За кодом 5-459 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання та відповідний об'єм стоків, за кодом 5-50459 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та відповідний об'єм стоків.
Сторонами у справі фактично не заперечується надання позивачем послуг відповідачу з водопостачання та водовідведення, проте відповідач у своїх поясненнях та апеляційній скарзі зазначає, що у нього відсутній обов'язок оплачувати позивачу вартість питної води, яка йде на підігрів, оскільки це не передбачено договором, а додаткової угоди щодо постачання та оплати гарячої води сторонами не укладалось. Крім того, відповідач стверджує, що заборгованість за спірний період ним погашена, в підтвердження чого надано до матеріалів справи платіжні доручення. Також відповідач заперечуючи проти об'ємів отриманої води надав до суду відомості обліку використання теплової енергії, з яких ним розраховано, на його думку, вірні об'єми.
Як зазначено вище, за розрахунками позивача заборгованість відповідача за послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення за кодом 5-459 за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року складають 23 300,44 грн.
Позивачем надано відповідачу послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення на загальну суму 27 304,20 грн., що підтверджується відповідачем у акті звірки розрахунків, здійсненому між сторонами на вимогу колегії суддів.
При цьому, позивач вказав, що відповідачем сплачено за надані послуги лише 4 003,76 грн.
Відповідач стверджує, що крім 4 003,76 грн. погашених за рахунок субсидій та пільг (т. 1 а.с. 166-173), позивачем у розрахунку не враховано оплату, здійснену двома платіжними дорученнями, а саме:
- від 29.08.2016 року № 97 на суму 11 279,80 грн. за кодом 5-459, з призначенням платежу за воду та каналізацію за липень 2016 року (т. 1 а.с. 181),
- від 29.09.2016 року № 111 на суму 12 020,34 грн. за кодом 5-459, з призначенням платежу за воду та каналізацію за серпень 2016 року (т. 1 а.с. 182).
У зв'язку з цим, відповідач визнає наявність заборгованості по коду 5-459 за послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року на загальну суму 0,30 грн. (27 304,20 грн. надано послуги по коду 5-459 за спірний період - 4 003,76 грн. субсидії та пільги - 11 279,80 грн. та - 12 020,34 грн. сплачених за вказаними вище платіжними дорученнями = 0,30 грн.), що відображено ним в акті звірки.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку наведеним платіжним дорученням.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем до суду першої інстанції надано вказані вище платіжні доручення (т. 1 а.с. 181-182), які підтверджують часткову сплату заборгованості по коду 5-459, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року на загальну суму 0,30 грн.
Крім того, за розрахунками позивача заборгованість відповідача за постачання питної води (для потреб гарячого водопостачання) та водовідведення за кодом 5-50459 за період з 01.11.2013 року по 31.08.2016 року складає 38 078,26 грн., а саме за постачання питної води (для потреб гарячого водопостачання) у сумі 16 177,82 грн. та стоки гарячої води у сумі 21 900,44 грн.
Слід звернути увагу на ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як вбачається з Договору, сторони погодили надання та отримання послуг з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.
При цьому, у Договорі відсутні будь-які посилання на послуги з постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води (на підігрів) тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з п. 3.7 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Пунктом 3.13 Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Суду не було надано доказів перебування на балансі, у власності, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів), для підігріву води, по яких позивач просить суд стягнути кошти.
Натомість у матеріалах справи міститься довідка ПАТ Київенерго , що тепловий пункт за адресою вул. Лайоша Гавро, 3а перебуває на балансі у третьої особи, а не відповідача.
Крім того, 07.08.2014 року між ПрАТ АК Київводоканал та Публічним акціонерним товариством Київенерго (далі - третя особа, ПАТ Київенерго ) було укладено Договір про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води № 12477/5-01. За умовами даного договору позивач зобов'язався надавати третій особі послуги з централізованого постачання гарячої води, до точки надання послуги з централізованого постачання питної холодної води, що знаходиться у третьої особи на праві власності (на балансі, в управлінні, повному господарського віданні, в концесії тощо), обладнаної лічильником питної холодної води на відгалужені до водопідігрівача, а третя особа зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг на умовах цього договору.
Колегія суддів, з огляду на перелік послуг, які передбачено Договором, а також відсутність у позивача правових підстав для нарахування відповідачу плати з постачання питної води (для потреб гарячого водопостачання), погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача зобов'язань за Договором перед ПрАТ АК Київводоканал з оплати питної води (для потреб гарячого водопостачання) за кодом 5-50459. Відповідно вимога позивача про стягненні з відповідача заборгованості з оплати питної води (для потреб гарячого водопостачання) у сумі 16 177,82 грн. задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги про стягнення плати за стоки гарячої води, що обліковується за кодом 5-50459, за яким обліковуються й питна вода (для потреб гарячого водопостачання) то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Положеннями п. 3.4 Договору сторони визначили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил № 65.
Як зазначалося вище, Правила № 65 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року № 190, яким затверджено Правила № 190.
Пунктом 1.4 Правил № 190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року за № 37 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі - Правила № 37) якими встановлено, що стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Таким чином, надання послуг із приймання стічних вод гарячого водопостачання, регулюється умовами укладеного сторонами Договору.
За таких обставин, вартість послуг із приймання стічних вод підлягає оплаті відповідачем на користь позивача.
Щодо розміру наданих послуг з приймання стічних вод гарячого водопостачання, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
За розрахунком позивача, ним надано послуги з приймання стічних вод гарячого водопостачання на суму 87 956,80 грн., тоді як позивачем сплачено 66 056,36 грн., у зв'язку з чим за ним рухається заборгованість у сумі 21 900,44 грн.
Відповідач, в свою чергу, зазначає, що позивачем не вірно були визначені обсяги отриманих послуг з прийняття стічних вод гарячого водопостачання та суми сплати. Враховуючи об'єм стоків за даними ПАТ Київенерго , відповідач в зведеному акті звірки навів власні дані щодо об'єму стічних вод гарячого водопостачання та суму оплати наданих послуг із їх приймання, за якими заборгованість відповідача склала 2 111,45 грн. та була погашена під час апеляційного розгляду справи 10.07.2017 року згідно платіжного доручення № 70.
Як зазначалося вище, п. 3.13 Правил № 190 визначено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Згідно з п. 3.14 Правил № 190, що відповідає умовам п. 3.4 Договору, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Враховуючи відсутність вимірювального приладу для каналізаційних стоків, об'єми гарячої води, яка надходила до ЖБК Суднобудівник-3 відповідають об'ємам стоків гарячої води.
Відповідач, не погоджуючись із наведеними позивачем об'ємами питної води, яка йде на підігрів, та відповідно до об'єму якої визначається об'єм стоків, надав відомості обліку спожитої теплової енергії за спірний період за даними ПАТ Київенерго , з який ЖБК Суднобудівник-3 розрахував обсяг стоків гарячої води, що відображено у акті звірки.
Щодо об'ємів стоків гарячої води судова колегія звертає увагу, що ПрАТ АК Київенерго , на вимогу суду, було надано дані щодо отриманого об'єму гарячої води ЖБК Суднобудівник-3 за період з 01.07.2015 по 01.08.2016.
При цьому, ПАТ Київенерго зазначило, що до 01.07.2015 третя особа постачала ЖБК Суднобудівник-3 лише теплову енергію, як товарну продукцію в Гігакалоріях.
Відповідачем були надані також відомості обліку спожитої теплової енергії з 01.11.2013 до 01.07.2015, які поряд з даними про обсяг теплової енергії в Гігакалоріях, містять об'єм спожитої мешканцями гарячої води, яка визначається як різниця між витратами теплоносія у подавальному трубопроводі (стовпчик 3) та зворотньому (стовпчик 4).
Оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів, які підтверджували б застосовані ним об'єми стоків гарячої води саме ПрАТ АК Київенерго , колегія суддів дійшла висновку про застосування до 01.07.2015 об'ємів наданих відповідачем та підтверджених відомостями обліку спожитої теплової енергії в обсязі 14 220 м. куб., а з 01.07.2015 по 01.08.2016 - наданих ПАТ Київенерго , як надавачем послуг з гарячого водопостачання, в обсязі 7 941 м. куб.
При цьому, враховуючи відсутність належного та достатнього підтвердження позивачем як вказаних об'ємів у своєму розрахунку, так і представлення платіжних документів відповідачу, судова колегія відхиляє його доводи щодо відсутності доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогами перерахунку сум за надані послуги або запереченнями щодо нарахованих об'ємів послуг та сум сплати за ними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем послуг з прийняття стоків гарячої води від відповідача у загальному обсязі 22 161 м. куб., на суму 67 842,50 грн. (за перерахунком суду).
Відповідач, станом на момент подачі позову (16.11.2016), з урахуванням призначення платежів, оплатив водовідведення стоки гарячої води на суму 64 236,87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 183-190).
Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість ЖБК Суднобудівник-3 за стоки гарячої води склала 3 605,63 грн. (67 842,50 грн. - 64 236,87 грн.)
Судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції помилково не було враховано платіжне доручення № 131 від 29.11.2016, яким відповідач, після порушення судом першої інстанції провадження у справі, перерахував позивачу 5 841,62 грн. з призначенням платежу за водовідведення гарячої води за серпень-вересень 2016 (т. 1 а.с. 191).
Як передбачено п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на дату винесення оскаржуваного рішення), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017 установити, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей:справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В редакції п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України від 15.12.2017, передбачено аналогічне право суду, проте не на припинення, а на закриття провадження у справі.
Оскільки відповідач в призначенні платежу чітко вказав період за який здійснюється оплата, а заборгованість відповідача за серпень склала 884,23 грн. та була сплачена після порушення провадження у справі, то в частині стягнення з відповідача на користь позивача 884,23 грн. стоків гарячої води провадження у справі слід закрити з огляду на положення п. 2 ч. 1 ч. 231 Господарського процесуального кодексу України. Щодо решти суми за вказаним платіжним дорученням (5 841,62 - 884,23 = 4 957,59), то судова колегія відносить її до сплати заборгованості за вересень 2016, який не є предметом даного спору. Доказів того, що решта суми перевищує вартість наданих послуг у вересні 2016, що дало б підставу для зарахування залишок платежу за попередні (спірні) періоди, суду не надано.
Тобто, станом на дату винесення оскаржуваного рішення, заборгованість відповідача за послуги з приймання стоків гарячої води складала 2 721,40 грн. (67 842,50 грн. надані послуги - 64 236,87 грн. оплачені послуги до порушення провадження у справі - 884,23 грн. оплачені послуги після порушення провадження у справі до винесення оскаржуваного рішення).
Враховуючи наведені вище обставини справ, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача стоків гарячої води у сумі 2 721,40 грн.
При цьому, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач надав платіжне доручення № 70 від 10.07.2017 про сплату 2 111,45 грн. заборгованості за водовідведення гарячої води за період з 01.11.2013 по 31.08.2016.
Проте зазначений платіж не може бути врахований судом апеляційної інстанції, оскільки він був здійснений після винесення оскаржуваного рішення. Судова колегія звертає увагу відповідача, що зазначений платіж, у випадку відкриття виконавчого провадження, може бути наданий виконавцю, як доказ добровільного виконання судового рішення.
Стосовно початку прострочення виконання основного зобов'язання та початку нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія відмічає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів представлення платіжних документів відповідачеві. Проте, зазначений факт не є підставою для несплати відповідачем наданих послуг.
Враховуючи положення п. 3.1 та 3.6 Договору, судова колегія зазначає, що оплата послуг має здійснюватися щомісячно, після зняття показань лічильників та в триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що останнім днем оплати наданих послуг є третє число наступного місяця за місяцем в якому надавалися послуги, а отже прострочення має місце з четвертого числа.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором не передбачено порядку зарахування оплати, а отже, у разі наявності в призначенні платежу періоду за який оплачуються послуги, відповідач має право відносити вказані суми до попередніх періодів, лише у випадку повного погашення наданих послуг за період визначений у призначенні платежу.
Зазначені вимоги щодо сум та періодів заборгованості повинні враховуватися при розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 067,93 грн. пені та 12 275,74 грн. штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.
Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочки.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.
За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, до стягнення підлягає сума пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, в межах встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка розрахована із заборгованості за стоки гарячої води.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідачем заявлялося клопотання про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, з огляду на вірні суми заборгованості, періоди та порядок нарахування штрафних санкцій, призначення платежів, часткове погашення заборгованості, порядок зарахування оплати, строки позовної давності, провівши повторний арифметичний розрахунок, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення штрафу за несплаченою та несвоєчасно сплаченою заборгованістю у сумі 8 993,57 грн.
В іншій частині вимог про стягнення штрафу слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Щодо пені, то позивач здійснив розрахунок в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, але з невірних сум заборгованості, а також періоду її виникнення, погашення та порядок зарахування оплати.
З огляду на вірні суми заборгованості, періоди та порядок нарахування штрафних санкцій, призначення платежів, часткове погашення заборгованості, порядок зарахування оплати, строки позовної давності, з урахуванням наведених вище обставин, провівши повторний арифметичний розрахунок, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення пені у сумі 825,55 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення 38 762,65 грн. інфляційних втрат та 4 407,91 грн. 3% річних, які були частково задоволені судом першої інстанції у розмірі 23 195,14 грн. інфляційних втрат та 3 216,67 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вірні суми заборгованості, періоди та порядок нарахувань, призначення платежів, часткове погашення заборгованості, порядок зарахування оплати, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 17 117,83 грн. інфляційних втрат та 1 830,66 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Підсумовуючи встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про:
- припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 884,23 грн. стоків гарячої води;
- стягнення з відповідача 2721,70 грн. за послуги з постачання та водовідведення, а саме:
- 0,30 грн. за послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення за період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року,
- 2 721,40 грн. заборгованості за водовідведення гарячої води за період з 01.11.2013 по 31.08.2016,
Крім того, за перерахунком, суду до стягнення підлягають:
- 825,55 грн. пені,
- 8 993,57 грн. штрафу,
- 17 117,83 грн. інфляційних втрат,
- 1 830,66 грн. 3% річних,
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на їх неспіврозмірність, то судова колегія відмічає наступне.
Відповідно до п.п. 3.1, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Штрафними санкціями у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України є штраф та пеня.
Таким чином, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Колегія суддів, з урахуванням несвоєчасності погашення сум боргу та періодів заборгованості, відсутності доказів від сторін про фінансовий стан останніх, а також враховуючи розмір штрафних санкцій, дійшла висновку про адекватність розміру пені і штрафу та відповідно відсутність підстав для задоволення заяви про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал в його апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Обставини, викладені Житлово-будівельним кооперативом Суднобудівник-3 в його апеляційній скарзі, знайшли часткове підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/20984/16 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача - Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 , відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на сторін пропорційно.
З урахуванням перерахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення втрати по сплаті судового збору за подання та розгляд позовної заяви у сумі 472,31 грн. В свою чергу, з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення втрати по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у сумі 1 425,66 грн.
Відповідно до ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на положення ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та стягнення сум з відшкодування судового збору і з позивача і з відповідача, судова колегія дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача різниці сум судового збору у розмірі 952,35 грн.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-277, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/20984/16 скасувати частково та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.
4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 3; ідентифікаційний код: 22933962) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 2 721,70 грн., пені в розмірі 825,55 грн., штрафу в розмірі 8 993,57 грн., 3% річних в розмірі 1 830,66 грн., інфляційних втрат в розмірі 17 117,83 грн.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на користь Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3 953,35 грн. судового збору.
7. Доручити видачу відповідних наказів Господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 910/20984/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
9. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
А.І. Мартюк
Повний текст рішення складено 12.02.2018.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2018 |
Оприлюднено | 14.02.2018 |
Номер документу | 72177812 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Ткаченко Б.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні