Постанова

від 09.02.2018 по справі 912/555/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 912/555/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 (суддя Макаренко Т.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (головуючий: Пархоменко Н.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н"

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області, 2. Дібрівська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області,

про визнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди,

За участю:

представник позивача - не з'явився.

представник відповідача - не з'явився.

представник третьої особи-1 - не з'явився.

представник третьої особи-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання поновленим укладеного 25 серпня 2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" договору оренди землі, який зареєстровано відділом Держкомзему у Новомиргородському районі 28 січня 2012 року за №352380004000816, визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 25.08.2010, зареєстрованого 28 січня 2012 року за №352380004000816 в наступній редакції:

"Додаткова угода

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки

від 25.08.2010 р., зареєстрованого 28.01.2012 за №352380004000816

та внесення змін до нього

м.Новомиргород 09.12.2016

Головне управління Держгокадастру у Кіровоградській області в особі

---

, що діє відповідно

---

, іменованому в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" в особі директора Бикова І.Є., що діє на підставі Статуту підприємства, іменований в подальшому "Орендар", з другого боку, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру від ___ _____2017 року №

---

"

---

" та згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" за домовленістю сторін уклали цю Додаткову угоду (надалі - Угода):

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 52,92 га ріллі від 25.08.2010, зареєстрованого 28.01.2012 р. за № 352380004000816 далі - Договір оренди (кадастровий номер земельної ділянки 3523881300:02:000:9016).

2. Внести зміни до пункту 8 Договору оренди земельної ділянки та викласти його в наступній редакції.

8. Договір укладено терміном на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

3. Копія цієї додаткової угоди у 5 - ти денний термін від дня реєстрації надається "Орендарем" до відповідного органу доходів і зборів.

4. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та набирає чинності після підписання сторонами.

Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, одна з яких знаходиться у "Орендодавця", другий у - "Орендаря", третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Реквізити та підписи сторін:

"Орендодавець" "Орендар"

Головне управління Держгеокадастру Товариство з обмеженою

у Кіровоградській області відповідальністю "Агроконтракт- Н"

код ЄДРПОУ 39767636 Юридична адреса: м. Кіровоград,

Юридична адреса: 25006, вул. Генерала Родимцева, 89

м. Кропивницький, вул. Академіка р/р 26007980040090 в ПАТ "Мегабанк" Корольова, 26 м. Харків, МФО 351629, код 31095141

ІПН 310951411142, св. № 200085141

Начальник / / Директор /Биков І.Є./".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався, зокрема, на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на виконання вимог якої він звернувся до відповідача із листом - повідомленням про поновлення дії Договору із прикладенням Додаткової угоди вищенаведеного змісту, проте відповідач не надав відповіді на таку заяву у встановлений законом строк не надав. Оскільки після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010 позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, останній стверджує, що він набув право на поновлення Договору оренди на той же строк та на тих самих умовах.

26.04.2017 від позивача до суду надійшли письмові пояснення наступного змісту. Зокрема, останній зазначає, що 09.12.2016 через центр надання адміністративних послуг Новомиргородської РДА подано лист - повідомлення за №317 від 09.12.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки. До вказаного листа - повідомлення долучено проект додаткової угоди, якою запропоновано поновити договір оренди землі від 25.08.2010 на той самий строк та на тих самих умовах.

27.01.2017, тобто з пропуском місячного строку, встановленого законодавством, позивач отримав від Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області лист № Т-23259/0-681/0/6-17 від 24.01.2017, яким Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області розглянувши лист-повідомлення позивача запропонувало укласти додаткову угоду до Договору оренди землі зареєстрованого 28.01.2012 за №352380004000816 на інших умовах. При цьому, як стверджує позивач, в порушення вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідачем не долучено до листа проект додаткової угоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" з урахуванням норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшло висновку, що договір оренди землі від 25.08.2010 має бути поновленим на підставі частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Господарський суд прийняв надані письмові пояснення як заяву про зміну підстав позову.

27.04.2017 Господарський суд Кіровоградської області в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 25.08.2010 між Новомиргородською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (Орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 52,92 га, у тому числі 52,92 га пасовищ строком на 5 років, які знаходяться на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Відповідно до пункту 5 Договору нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 212753,00 грн.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у вигляді розрахунку 3% від грошової оцінки земельної ділянки, площею 52,92 га з урахуванням коефіцієнта індексації, що складає на момент укладання договору оренди 6382,59 грн.

Відповідно до пункту 8 Договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Невід'ємними частинами Договору є: розпорядження голови Новомиргородської райдержадміністрації; план (схема) земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні; акт приймання передачі об'єкта оренди; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 43 Договору).

Судом було встановлено, що договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі 28 січня 2012 року за № 352380004000816.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки Новомиргородською РДА в особі голови Ковтуна О.С. передано ТОВ "Агроконтракт - Н" в особі його директора Джмелінського О.В. земельну ділянку площею 52,92 га (а.с.21).

Враховуючи положення частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, особливості, передбачені статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення Договору), а також враховуючи положення Договору оренди землі, суд дійшов висновку, що строк дії останнього - до 28.01.2017 включно.

Суд першої інстанції зазначив, що з 01.01.2013 відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

До таких органів відноситься, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Як свідчать матеріали справи позивач через центр надання адміністративних послуг Новомиргородської РДА звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням від 09.12.2016 № 317 про поновлення договору оренди землі з доданими відповідними документами (а.с.32-33), в тому числі проектом додаткової угоди, яка передбачала поновлення терміну дії Договору на тих самих умовах та на той самий строк.

Як вбачається із матеріалів справи такий лист зареєстрований у Головному управлінні Держгеокадастру у Кіровоградській області за вхідним №Т-23261/0/5-16 від 28.12.2016 (а.с. 113).

З результатами розгляду вищезазначеного листа-повідомлення позивача відповідач листом-повідомленням №Т-23261/0-680/0/6-17 від 24.01.2017 запропонував ТОВ "Агроконтракт - Н" укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди на наступних умовах:

- продовжено договір оренди строком на 7 років;

- орендна плата складає на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Крім того, відповідач зазначив, що у разі недосягнення істотних умов до закінчення дії договору, договір оренди зареєстрований відділом Держкомзему у Новомиргородському районі 28.01.2012 за № 352380004000816, вважається таким що припинив свою дію.

Даний лист отриманий позивачем 27.01.2017, тобто відповідач надав відповідь позивачу на його лист-повідомлення з пропуском місячного строку, встановленого частиною 5 статті 33 Закону.

Крім цього, 10.01.2017 листом № 99-28-99.3-1931/15-16 за підписом начальника відділу Держгеокадастру у Новомиргородському районі, позивачу рекомендовано звернутись із заявами про внесення змін до договору оренди землі в частині встановлення розміру орендної плати в розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Розглядаючи вказаний лист як пропозицію в частині узгодження істотних умов на етапі його поновлення в розумінні положень статті 33 ЗУ "Про оренду землі", за твердженням позивача, ним було прийнято таку пропозицію в частині встановлення розміру орендної плати в розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки. Відтак, 13.01.2017 ТОВ "Агроконтракт - Н" звернулось до відповідача з листом № 6 від 13.01.2017 з долученим проектом додаткової угоди, якою передбачені умови договору з урахуванням змісту вищевказаного листа Держгеокадастру.

Однак, враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, що передбачені приписами статті 33 ЗУ "Про оренду землі", для на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, у зв'язку з цим відсутні підстави для визнання поновленим спірного договору оренди на підставі вказаної правової норми.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.02.2015, постановах Вищого господарського суду України від 16.10.2015 у справі №904/8031/14 та від 20.10.2015 у справі № 904/3929/14.

По закінченню строку дії Договору відповідач, листом від 09.02.2017 №Т-783/0-1312/0/6-17 (а.с. 114) повідомив позивача про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі, в зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки. Крім того, з урахуванням статті 34 Закону відповідач направив позивачу акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання (а.с.116). Докази направлення такого повідомлення позивачу також подано відповідачем до матеріалів справи (а.с. 115).

З наданих позивачем пояснень, з урахуванням зміни підстав позову, вбачається, що останній наполягає на поновленні договору оренди на підставі частини 5 статті 33 Закону.

Господарський суд врахував, що за змістом статті 33 Закону законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1-5 цієї норми, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення у вказаних частинах зазначеної статті дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Поняття переважного права орендаря перед іншими особами означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови рівні з умовами особи, що наділена переважним правом. Тобто, поновлення договору оренди земельної ділянки у такий спосіб можливе виключно за інших рівних умов з іншими особами - претендентами на право оренди цієї земельної ділянки.

Між тим, матеріалами справи не встановлено обставин надання земельної ділянки, яка орендується позивачем за Договором, іншим особам на будь-якому правовому титулі. Не повідомляє про вказане і позивач у справі.

Оскільки переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк може бути реалізоване перед іншими претендентами на оренду і за інших рівних умов, а із встановлених обставин в даній справі вбачається лише розгляд відповідачем звернення позивача з пропущенням місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону, та не встановлено існування прав або інтересів до відповідної земельної ділянки інших осіб, суд першої інстанції дійшов висновку, що переважне право позивача на укладення Договору перед іншими особами (частини 1 - 5 статті 33 Закону) не є порушеним, а тому підстави для поновлення Договору у спосіб, передбачений частинами 1-5 статті 33 Закону, відсутні.

Окрім того, суд зазначив, що частиною 5 статті 33 Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Виходячи з наведених положень частини 5 статті 33 Закону та враховуючи приписи статей 319, 626 Цивільного Кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що поновлення договору за вказаною процедурою можливо за наявності волевиявлення обох сторін. При цьому, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, сторони можуть змінювати умови договору (крім сторін договору, розміру земельної ділянки і її цільового призначення). Разом з цим, як вбачається із листа-повідомлення відповідача №Т-23261/0-680/0/6-17 від 24.01.2017, останній не погодився на укладення додаткової угоди до Договору у запропонованій позивачем редакції, а бажав укласти таку угоду на інших умовах.

З огляду на викладене, та враховуючи наявність листа №Т-783/0-1312/0/6-17 від 09.02.2017 про заперечення в поновленні договору оренди землі, у господарського суду відсутні правові підстави для визнання поновленим укладеного 25.08.2010 між Новомиргородською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (Орендар) договору оренди землі, який зареєстровано відділом Держкомзему у Новомиргородському районі 28.01.2012 року за №352380004000816 та визнання укладеною Додаткової угоди до договору оренди землі від 25.08.2010 року зареєстрованого 28.01.2012 року за № 352380004000816 в редакції викладеній в позовній заяві.

20.07.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.04.2017 у справі №912/555/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої - п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 вищенаведеної статті.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи приписи частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та приписи статей 319, 626 Цивільного Кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що поновлення договору за вказаною процедурою можливо за наявності волевиявлення обох сторін. При цьому, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, сторони можуть змінювати умови договору (крім сторін договору, розміру земельної ділянки і її цільового призначення).

Як вбачається із листа-повідомлення відповідача №Т-23261/0-680/0/6-17 від 24.01.2017 року, останній не погодився на укладення додаткової угоди до договору у запропонованій позивачем редакції, а запропонував укласти таку угоду на інших умовах.

Враховуючи наведене, а також наявність листа №Т-783/0-1312/0/6-17 від 09.02.2017 року про заперечення в поновленні договору оренди землі, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання поновленим укладеного 25.08.2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (орендар) договору оренди землі, який зареєстровано відділом Держкомзему у Новомиргородському районі 28.01.2012 року за №352380004000816 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 25.08.2010 року зареєстрованого 28.01.2012 року за №352380004000816 в редакції викладеній в позовній заяві.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що встановлені судом обставини спростовують доводи позивача відносно того, що відповідач не прийняв жодного рішення щодо звернень позивача про поновлення чи відмову в поновленні означеного договору оренди землі, оскільки форма прийняття такого рішення визначена в статті 33 Закону України "Про оренду землі" саме шляхом надання відповідного листа-повідомлення.

Дослідивши надані позивачем докази щодо належного виконання умов договору оренди землі: платіжні доручення про сплату орендної плати, Довідку Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції про відсутність заборгованості ТОВ "Агроконтракт-Н" зі сплати податків, зборів та платежів, в т.ч. з орендної плати за землю, апеляційний господарський суд вважає їх такими, що підтверджують наявність обставин, з якими наведені вище положення Закону України "Про оренду землі" пов'язують виникнення у орендаря переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Разом із цим виконання позивачем зі своєї сторони вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо процедури поновлення договору оренди - не є безумовною підставою для укладення між сторонами договору на новий строк, оскільки окрім переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, орендодавець зі своєї сторони має право запропонувати зміни до його умов як щодо орендної плати, так і інших істотних умов договору, а тому у разі недосягнення домовленості щодо таких умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється в силу прямого припису частини 4 статті 33 названого Закону.

У такому випадку не підлягають застосуванню норми статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, які регулюють підстави та порядок зміни або розірвання господарських договорів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З огляду на наведені обставини колегія суддів не встановлює й порушень майнових прав позивача у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права оренди означеної земельної ділянки, як такого що може бути об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких обставин місцевим господарським судом зроблений обґрунтований висновок щодо відсутності підстав для поновлення означеного договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції та правомірно відхилено при розгляді даної справи посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення цього Суду від 24 липня 2003 року у справі "Стретч проти об'єднаного Королівства Великобританії", оскільки обставини даної справи суттєво відрізняються від обставин зазначеної позивачем справи.

04.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №912/555/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №912/555/17 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2017 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №912/555/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.12.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 відкладено розгляд касаційної скарги.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 912/555/17 передано до Касаційного господарського суду.

12.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

12.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

19.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 09.02.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 02.02.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н", позивач) вважає, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вказує, що суд першої інстанції, обґрунтовано зазначивши про можливість продовження орендних відносин (поновлення договору) шляхом укладення додаткової угоди, залишив поза увагою неможливість її укладення внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що виражена у зволіканні з наданням відповіді на лист-повідомлення позивача. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що укладання такої угоди з урахування пропозиції відповідача, викладеній у листі №Т-23261/0-680/0/6-17 від 24.01.2017 була неможливою враховуючи те, що до листа не було долучено проекту відповідної угоди, а позивач не мав можливості розробити та направити таку угоду в межах строку дії договору, оскільки строк дії договору спливав наступного дня, який був вихідним днем. При цьому, чинне законодавство при поновленні договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди після закінчення строку дії договору не передбачає можливості внесення змін до умов договору, в тому числі щодо розміру орендної плати та строку дії договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" також не погоджується з висновком апеляційного суду, що пропуск строку розгляду заяви відповідачем не може бути підставою для задоволення позову, оскільки сторони в будь-якому випадку не досягли згоди стосовно істотних умов договору. Позивач зазначає, що приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" чітко регламентовано процедуру та строки направлення та розгляду пропозиції про поновлення договору, як процедуру узгодження істотних умов, в той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом майже двох місяців не вчинено жодних регламентованих законом дій, спрямованих на узгодження істотних умов чи прийняття рішення про поновлення чи відмову в поновленні договору. Крім того, скаржник вважає, що лист відповідача від 26.01.2017, який судами визначено, як пропозицію про узгодження істотних умов договору, не відповідає, як такому, з огляду на вимоги ст.33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, не має додатком проект додаткової угоди із запропонованими умовами договору.

Позивач вказує, що відповідач всупереч приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі" в місячний строк не прийняв жодного рішення про поновлення чи відмову в поновленні договору оренди, а крім того, таке зволікання відповідача призвело до неможливості укладення додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки строк дії його закінчився. При цьому, скаржник посилається на норми ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі", ч.3 ст. 179, ст. 181, ч.ч.4-5 ст.188 Господарського кодексу України, статті 15-16, ч.3 ст. 653, ст. 764, ч.1 ст. 777 Цивільного кодексу України, статті 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також позивач зазначає, що ним було виконано всі вимоги для поновлення договору оренди землі, що встановлені умовами самого договору та приписами ст.33 Закону України "Про оренду землі", проте внаслідок зволікання відповідача договір оренди поновленим не був, у той час, як позивач мав всі підстави розраховувати на його поновлення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення цього Суду від 24 липня 2003 року у справі "Стретч проти об'єднаного Королівства Великобританії", рішення по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії", рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України".

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Треті особи відзивів на касаційну скаргу не надали.

У судове засідання представники учасників справи не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п.6 ст.3 Цивільного кодексу України:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

6) справедливість, добросовісність та розумність."

Відповідно ч.3 ст.509 зазначеного Кодексу:

"Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості."

Згідно з ч.3 ст.11 вказаного Кодексу:

"Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства."

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 наведеного Кодексу:

"1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства."

Згідно з ч.1 ст.14 вказаного Кодексу:

"Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства."

Згідно з ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду":

"По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення."

Як встановлено, судами попередніх інстанцій, строк дії Договору - до 28.01.2017 включно.

Позивач через центр надання адміністративних послуг Новомиргородської РДА звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням від 09.12.2016 № 317 про поновлення договору оренди землі з доданими відповідними документами (а.с.32-33), в тому числі проектом додаткової угоди, яка передбачала поновлення терміну дії Договору на тих самих умовах та на той самий строк.

Таким чином, позивач у даній справі діючи добросовісно, розумно та у повній відповідності до ч.1-3 ст.33 Закону України "Про оренду" завчасно надіслав Відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди.

З результатами розгляду вищезазначеного листа-повідомлення позивача відповідач листом-повідомленням №Т-23261/0-680/0/6-17 від 24.01.2017 запропонував ТОВ "Агроконтракт - Н" укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди на наступних умовах:

- продовжено договір оренди строком на 7 років;

- орендна плата складає на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Крім того, відповідач зазначив, що у разі недосягнення згоди щодо істотних умов до закінчення дії договору, договір оренди зареєстрований відділом Держкомзему у Новомиргородському районі 28.01.2012 за № 352380004000816, вважається таким що припинив свою дію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, даний лист отриманий позивачем 27.01.2017, що, враховуючи встановлений зазначеними судами останній день строку дії договору - 28.01.2017, є передостаннім днем дії договору .

При цьому, судами попередніх інстанцій прямо зазначено, що відповідач надав відповідь позивачу на його лист-повідомлення з пропуском місячного строку, встановленого частиною 5 статті 33 Закону.

При цьому, як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях вже листом від 09.02.2017 №Т-783/0-1312/0/6-17 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі, в зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, прямо встановлений судами попередніх інстанцій факт, що саме відповідач надав відповідь позивачу на його лист-повідомлення з пропуском місячного строку, встановленого частиною 5 статті 33 Закону повністю спростовує висновки даних судів, що:

- відповідно до вимог ч.ч.4,5 ст.33 Закону України "Про оренду" було не досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки і саме через бездіяльність Позивача;

- з урахуванням попереднього, що лист відповідача від 09.02.2017 №Т-783/0-1312/0/6-17, в якому відповідач повідомив позивача про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі, саме в зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки відповідає вимогам ч.ч.4,5 ст.33 Закону України "Про оренду";

- саме позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, що передбачені приписами статті 33 ЗУ "Про оренду землі, для на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Крім цього, як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2017 листом №99-28-99.3-1931/15-16 за підписом начальника відділу Держгеокадастру у Новомиргородському районі, позивачу рекомендовано звернутись із заявами про внесення змін до договору оренди землі в частині встановлення розміру орендної плати в розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки. (а.с.149)

Проте, як встановлено судом першої інстанції, з 01.01.2013 відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

До таких органів відноситься, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що відділ Держгеокадастру у Новомиргородському районі не є стороною спірних правовідносин, яка може звертатися з листами-пропозиціями щодо спірного Договору.

У відповідь на вказаний лист від 03.01.2017 № 99-28-99.3-1931/15-16 ТОВ "Агроконтракт - Н" листом від 13.01.2017 вих. №6 (а.с. 151) повідомило відповідачу, що вважає прийнятною пропозицію ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо зміни розміру орендної плати та встановлення її на рівні 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З урахуванням вказаної пропозиції позивачем внесено зміни до Проекту додаткової угоди, зокрема, доповнено пунктом про зміну орендної плати. Позивач у даному листі просить поновити договір оренди землі від 25.08.2010 та внести зміни в частині розміру орендної плати. До листа позивачем доданий проект додаткової угоди.

Разом з тим, оскаржувані рішення не містять встановлення фактів отримання саме відповідачем зазначеного листа, надання будь-якої відповіді на даний лист з погодженням чи не погодженням щодо цих умов, і, як наслідок, висновків судів попередніх інстанцій щодо будь-якого впливу зазначеного листа на спірні правовідносини між сторонами.

При цьому, суд враховує, що пропозиція позивача внести зміни до пункту 8 Договору оренди земельної ділянки та викласти його в наступній редакції: "Договір укладено терміном на 10 (десять) років.", не означає продовження його саме на 10 років, з моменту укладення додаткової угоди з наступних підстав.

Цей строк вноситься у відповідний пункт первісного договору, а не окремо встановлюється у додатковій угоді.

З врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 43 Договору), а також, що останній підписаний сторонами, скріплений їх печатками та зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі 28 січня 2012 року за № 352380004000816, останнім днем зміненого строку буде саме 28.01.2022.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України:

"В Україні визнається і діє принцип верховенства права."

В силу положень ч.1 ст.129 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.6, ч.2 ст.48 чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.1 ч.3 ст.2, ч.1 ст.11 ч.1 ст.236 чинного Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне:

"Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави."

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Відповідно до п.п.41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Відповідно до ст.311 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" задовольнити повністю, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №912/555/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200 грн. за подання позовної заяви, 3520 грн. за подання апеляційної скарги, 3840 грн. за подання касаційної скарги підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №912/555/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі №912/555/17 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю:

- визнати поновленим укладений 25 серпня 2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" договір оренди землі, який зареєстровано відділом Держкомзему у Новомиргородському районі 28 січня 2012 року за №352380004000816.

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 25.08.2010, зареєстрованого 28 січня 2012 року за №352380004000816 в наступній редакції:

"Додаткова угода

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки

від 25.08.2010 р., зареєстрованого 28.01.2012 за № 352380004000816

та внесення змін до нього

м. Новомиргород 09.12.2016

Головне управління Держгокадастру у Кіровоградській області в особі

---

, що діє відповідно

---

, іменованому в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" в особі директора Бикова І.Є., що діє на підставі Статуту підприємства, іменований в подальшому "Орендар", з другого боку, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру від ___ _____2017 року №

---

"

---

" та згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" за домовленістю сторін уклали цю Додаткову угоду (надалі - Угода):

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 52,92 га ріллі від 25.08.2010, зареєстрованого 28.01.2012 р. за № 352380004000816 далі - Договір оренди (кадастровий номер земельної ділянки 3523881300:02:000:9016).

2. Внести зміни до пункту 8 Договору оренди земельної ділянки та викласти його в наступній редакції.

8. Договір укладено терміном на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

3. Копія цієї додаткової угоди у 5 - ти денний термін від дня реєстрації надається "Орендарем" до відповідного органу доходів і зборів.

4. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та набирає чинності після підписання сторонами.

Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, одна з яких знаходиться у "Орендодавця", другий у - "Орендаря", третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Реквізити та підписи сторін:

"Орендодавець" "Орендар"

Головне управління Держгеокадастру Товариство з обмеженою

у Кіровоградській області відповідальністю "Агроконтракт- Н"

код ЄДРПОУ 39767636 Юридична адреса: м. Кіровоград,

Юридична адреса: 25006, вул. Генерала Родимцева, 89

м. Кропивницький, вул. Академіка р/р 26007980040090 в ПАТ "Мегабанк" Корольова, 26 м. Харків, МФО 351629, код 31095141

ІПН 310951411142, св. № 200085141

Начальник / / Директор /Биков І.Є./".

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, ідентифікаційний код 39767636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт- Н" (вул. Генерала Родимцева, 89, м. Кропивницький, 25011, ідентифікаційний код 31095141) судовий збір у розмірі 3200 грн. за подання позовної заяви, 3520 грн. за подання апеляційної скарги, 3840 грн. за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський