Рішення

від 01.02.2018 по справі 910/22183/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2018Справа № 910/22183/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В., при секретарі судового засідання Кимлик Ю.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхуваня

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гріфон

2. Приватного акціонерного товариства Просто-Страхування

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство Запоріжтрансформатор

про стягнення 2.091.255,81 грн.

У засіданні приймали участь представники сторін:

від позивача Сечко С.В., довіреність № 307/18 від 14.02.2017

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 Синюк С.Л., довіреність № 444/2017 від 27.12.2017

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхуваня про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гріфон та Приватного акціонерного товариства Просто-Страхування вартість сплаченого страхового відшкодування в розмірі 2.091.255,81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22183/16 від 31.01.2017 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гріфон на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхуваня 2.091.255,81 грн. страхового відшкодування та 31.368,84 грн. судового збору; в задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства Просто-Страхування відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/22183/16 від 24.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/22183/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/22183/16 від 13.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/22183/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/22183/16 були отримані Господарським судом міста Києва 22.11.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 за № 05-23/3067 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.11.2017 визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 справу № 910/22183/16 призначено до розгляду на 07.12.2017.

Позивачем в судовому засіданні 07.12.2017 подано клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить витребувати у Приватного акціонерного товариства Просто-Страхування фінансові оборотні відомості щодо надходження коштів по сплаті страхових внесків (оплат за укладення договорів страхування) за період з 12.05.2015 по 17.06.2016.

Суд розглянувши в судовому засіданні 07.12.2017 клопотання позивача задовольнив його.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22183/16 від 07.12.2017 у відповідача-2 витребувано докази та розгляд справи відкладено до 16.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22183/16 від 20.12.2017, у зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, справу відповідно до ст. 247 цього Кодексу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

18.12.2017 від відповідача-2 до відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній не вбачає правових підстав для визнання події страховою та проведення виплати страхового відшкодування, оскільки договір страхування № 1500020 від 12.02.2015 не набрав чинності внаслідок першого страхового платежу у порядку та термін передбачений договором. Стосовно страхового сертифікату строком дії з 13.02.2016 по 12.02.2017 відповідач-2 зазначає, що відповідний документ стороною не підписувався. До відповідного відзиву відповідачем-2 додано довідку АТ Райффайзен Банк Аваль № В6-01/3300 від 11.12.2017 про підтвердження того, що на рахунки 265042265, МФО 380805 та 265082212, МФО 380805, надходжень від контрагента ТОВ ТК Гріфон з рахунку 26004056210917, МФО 380269 в ПАТ КБ Приватбанк за період з 10.02.2015 по 23.06.2016 не відбувалося.

11.01.2018 позивачем до відділу діловодства суду подано відповідь на відзив відповідача-2, в якому позивач зазначає наступне. 12.02.2015 між відповідачем-1 та відповідачем-2 підписано договір добровільного страхування № 1500020. Наступного дня - 13.02.2015 сторонами було підписано Страховий сертифікат (до договору страхування відповідальності експедитора № 1500020 від 12.02.2015), (далі - сертифікат-1) з періодом страхування з 13.02.2015 по 12.02.2016. За твердженням відповідача-2, він не отримав жодного страхового платежу за вищезазначений період страхування. На наступний день - 13.02.2016, після закінчення дії сертифікату-1, відповідач-1 та відповідач-2 знову підписують, другий аналогічний сертифікат (до договору страхування № 1500020 від 12.02.2015, (далі - сертифікат-2), з періодом дії з 13.02.2016 по 12.02.2017, тобто здійснюють дії, які в силу положень ч. 4 ст. 354 Господарського кодексу України, посвідчують укладання договору. Зауважує, що підписання відповідачами одного за другим сертифікату-1 та сертифікату-2 свідчать про те, що договір добровільного страхування № 1500020 було укладено сторонами, і його дія не переривалася. Довідку ПАТ Райффайзен Банк Аваль № вб-01/3300 від 11.12.2017 не вважає підтвердженням неукладеності договору страхування № 1500020, оскільки відповідачем-2 не подано доказів відсутності і вказаній фінансовій установі інших (ніж зазначені у довідці) рахунків, що належать відповідачу-2. Позовні вимоги підтримує повністю.

Також позивачем 11.01.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить витребувати у державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відомості, в яких фінансових установах обслуговується ПАТ Просто-Страхування та які рахунки (із зазначенням номерів) має ПАТ Просто-Страхування у відповідних фінансових установах.

Суд розглянувши в судовому засіданні 16.01.2018 клопотання позивача відмовив в його задоволенні.

В судовому засіданні 16.01.2018 судом з'ясовані питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 910/22183/16 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2018.

Позивач в судовому засіданні 25.01.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-2 в судовому засіданні 25.01.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 25.01.2018 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.02.2018.

Відповідач-1 в судове засідання 01.02.2018 не з'явився.

Відповідач-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу від 25.01.2018 надіслано відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача-1.

Проте, конверт разом з ухвалою від 25.01.2018 (номер відправлення 0103045618793) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою не розшукано .

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Третя особа в судове засідання 01.02.2018 не з'явилась.

Третя особа належним чином повідомлена про час і місце проведення судового засідання, оскільки 29.01.2018 отримано ухвалу від 25.01.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення № 0103045618807.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 01.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.03.2003 між Закритим акціонерним товариством Страхова компанія Вексель-ФСА (страховик), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування , та Відкритим акціонерним товариством Запоріжтрансформатор укладено генеральну угоду по страхуванню вантажів № 08-г/03зп (далі - угода № 08-г/03зп), за умовами якої:

- предметом угоди є співробітництво сторін в галузі страхування вантажів у відповідності з розробленими страховиком правилами № 006 Добровільного страхування вантажів та багажу , зареєстрованих Міністерством фінансів України 13.08.2002 № 0902666 (п. 1.1 угоди № 08-г/03зп);

- конкретні умови страхування кожної партії вантажу визначаються у договорі страхування цієї партії, який є невід'ємною частиною угоди і діє в межах угоди. Факт укладення договору страхування посвідчується страховим полісом, в якому визначаються перелік страхових випадків та виключення із страхових випадків, вартість та страхова сума кожної партії, страховий тариф, страховий платіж та порядок його сплати, франшиза, отримувач страхового відшкодування(страхувальник або вигодонабувач), термін та територія дії страхового покриття, а також інші умови за згодою сторін (п. 1.2 угоди № 08-г/03зп);

- угода укладена на невизначений термін та набуває чинності з моменту її підписання сторонами (п. 8.1 угоди № 08-г/03зп).

17.06.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АХА Страхування (страховик) та Публічним акціонерним товариством Запоріжтрансформатор (страхувальник) укладено договір страхування вантажів № 236г6е (страховий поліс), за мовами якого:

- об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням вантажем зазначеним в договорі під час його транспортування (інвойс № 20160617-2 від 17.06.2016; contract: MT000767 від 11.11.2013; annex#14 від 25.04.2016), а саме: електролітичний мідний дріт у вигляді котушки, бренду RHEIN ROD діаметром 08 мм, стандарт ASTM В 49 (мідна катанка), вагою 3537 тн, вартістю 427.137,27 грн.

17.06.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АХА Страхування (страховик) та Публічним акціонерним товариством Запоріжтрансформатор (страхувальник) було укладено договір страхування вантажів № 240г6е (страховий поліс), за мовами якого:

- об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням вантажем зазначеним в договорі під час його транспортування (інвойс від 17.06.2017 № 20160617-3; МТ000767 від 11.11.2013; annex #15 від 16.05.2016), а саме: електролітичний мідний дріт у вигляді котушки, бренду RHEIN ROD діаметром 08 мм, стандарт ASTM В 49 (мідна катанка), вагою 13955 тн, вартістю 1.685.242,33 грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

17.06.2015 між ПАТ Запоріжтрансформатор (клієнт) та ТОВ ТК Гріфон (експедитор) було укладено договір експедирування № DL001513 (далі - договір експедирування), за умовами якого:

- експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта надати та організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язався оплатити такі послуги (п. 1.1 договору експедирування);

- предметом договору експедирування є транспортно-експедиторські послуги безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням експедитором перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу (вантажів) клієнта (п. 2.1 договору експедирування);

- до транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором, відносяться в тому числі: забезпечення оптимального обслуговування, а також організація перевезення вантажу різними видами транспорту по території України та інших держав; надання послуг, пов'язаних з прийняттям, нагромадженням, сортуванням, складуванням, збереженням та перевезенням вантажів; організація охорони вантажу (вантажів, під час їх перевезення); здійснення страхування вантажу (п.п. 2.2.1, 2.2.3, 2.2.5, 2.2.10 договору експедирування);

- експедитор має право залучити до виконання договору експедирування інших осіб, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед клієнтом за порушення договору експедирування (п. 3.1 договору експедирування);

- надання послуг з організації перевезення конкретного вантажу клієнта узгоджується сторонами таким чином: клієнт надає в письмовому вигляді будь-яким прийнятним для сторін способом заявку на перевезення відповідно до зразку, який вказано у додатку № 1 до договору експедирування (п. 3.3 договору експедирування);

Згідно із заявкою № 25/2 від 14.06.2016 на виконання перевезення автомобільним транспортом, яка є додатком до договору експедирування, відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання організувати доставку автомобілем Iveco державний реєстраційний номер АА41460Р/АА8111 ХМ (компанія перевізник ТОВ Європагруз ) вантажу, що належить на праві власності ПАТ Запоріжтрансформатор , а саме: катанка мідна, вагою 17738 кг, за маршрутом: 46446 Emmerich am Rhein (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна); строк доставки вантажу узгоджено сторонами до 24.06.2016.

Згідно з інвойсом від 17.06.2016 № 20160617-2 (contract: МТ000767 від 11.11.2013; annex# 14 від 25.04.2016) вартість 3537 кг (маса нетто) вантажу - електролітичний мідний дріт у вигляді котушки, бренду RHEIN ROD діаметром 08 мм, стандарт ASTM В 49 (мідна катанка) складає 17.150,91 доларів США.

Відповідно до інвойсу від 17.06.2013 № 20160617-3 (contract: МТ000767 від 11.11.2013, annex#14 від 25.04.2016) вартість 13955 кг (маса нетто) вантажу - електролітичний мідний дріт у вигляді котушки, бренду RHEIN ROD діаметром 08 мм, стандарт ASTM В 49 (мідна катанка) складає 67.667,80 доларів США.

Отже, загальна вартість 17738 кг (маса брутто) вантажу складає 84.818,71 доларів США.

З метою організації перевезення вантажу за договором експедирування та заявки 14.06.2016 між ТОВ ТК Гріфон (експедитор) та ТОВ Європагруз (перевізник) укладено договір перевезення вантажів транспортом в міжнародному сполученні № 140620 (далі - договір № 140620), за умовами якого експедитор надає одну або декілька послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та в експортно-імпортних напрямках на підставі відповідних заявок; за погодженням з перевізником виконує інші його доручення (п. 2.1 договору № 140620).

Відповідачем-1 було оформлено відповідну заявку від 14.06.2016, за умовами якої перевізник взяв на себе зобов'язання по перевезенню мідної катанки, автомобілем Iveco державний реєстраційний номер АА41460Р/АА8111ХМ за маршрутом: Deutsche Giessdraht GmbH Kupferstr. 5, 46446 Emmerich am Rhein - Україна, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, ПАТ Запоріжтрансформатор ; строк доставки вантажу узгоджено сторонами до 23.06.2016.

17.06.2016 перевізник за накладною (Liefershein) № LS16005032 прийняв вантажовідправника компанії Auribis AG м. Гамбург (Німеччина) вантаж електролітичний мідний дріт бренду RHEIN ROD діаметром 08 мм, загальною вагою 17738 кг (маса брутто), 17492 кг маса нетто).

В ході здійснення перевезення вантажу, автомобіль АА41460Р/АА8111ХМ разом із вантажем зник за межами України, вантажоодержувачу товар доставлено не було, у зв'язку чим на підставі приписів статті 20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, у вантажоодержувача ПАТ Запоріжтрансформатор виникли всі підстави вважати товар загубленим.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом втрати вантажу вантажоодержувачем ПАТ Запоріжтрансформатор 23.06.2016 Святошинським УП ГУНП у м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100080006466 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Втрачений вантаж було застраховано за полісами на суму його вартості - 84.818,71 доларів США, що за курсом НБУ на 17.06.2016 складає 2.112.379,60 грн.

У зв'язку із настанням страхового випадку 24.06.2016 ПАТ Запоріжтрансформатор звернулося до ПАТ СК АХА Страхування із заявою № 1/44-290 про настання страхової події.

Позивач, розглянувши вказану заяву, визнав подію щодо втрати вантажу страховим випадком. Так, позивачем було складено страхові акти № АХА2167627 та № АХА2167761 від 23.09.2016 на підставі яких позивачем було виплачено третій особі страхове відшкодування у сумі 2.091.255,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 270071 та № 270057 від 26.09.2016.

Крім того, 19.09.2016 між ПАТ СК АХА Страхування (страховик) і ПАТ Запоріжтрансформатор (страхувальник) було укладено договір про передачу права власності (АБАДОН), за умовами якого страхувальник відмовився від своїх прав на майно, а саме вантаж, який зник, та передав вказані права страховику.

За приписами статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Спір виник у зв'язку з виплатою позивачем (страховиком) страхового відшкодування у сумі 2.091.255,81 грн. на користь страхувальника (ПАТ Запоріжтрансформатор ), якому з причин неналежного виконання експедитором (ТОВ ТК Гріфон ) зобов'язань щодо організації перевезення вантажу, передбачених договором експедирування, було завдано збитки у розмірі вартості втраченого вантажу. На думку позивача відшкодувати збиток у сумі 2.091.255,81 грн. зобов'язані обидва відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтями 932 та 934 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до п.п. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.4 договору експедирування сторона яка порушила договір експедирування зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки, якщо інше не передбачено законодавством або договором експедирування. Збитки, завдані клієнту невиконанням або неналежним виконанням договору експедирування підлягають відшкодуванню експедитором в повному обсязі у випадку втрати вантажу клієнта або вантажу, переданого третіми особами для клієнта, розмір збитків, які відшкодовує експедитор не може бути меншим вартості вантажу, яка підтверджена первинними або товарно-супровідними документами.

Відповідач-1 як експедитор несе повну відповідальність за збереження вантажу і в разі його втрати повинен відшкодувати його вартість.

Умовами договору експедирування передбачено, що ТОВ ТК Гріфон має право укладати договори перевезення з іншими особами, проте, це не звільняє його від відповідальності перед клієнтом.

Поданий відповідачем-1 сертифікат Торгово-промислової палати України № 6689 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (№ 912/05-4 від 17.08.2016) не є належним підтвердженням настання форс-мажорних обставин за договором експедирування, оскільки в ньому міститься посилання лише на договір № 140620.

Крім того, не доведено протиправних дій третіх осіб (не ТОВ Європагруз ), оскільки, наразі відсутній обвинувальний вирок, яким би було встановлено такі обставини.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємництвом за змістом статті 41 Господарського кодексу України є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснюючи свою господарську діяльність з організації перевезення вантажів, відповідач-1 одночасно несе пов'язані з нею ризики та відповідальність перед клієнтами за дії, залучених ним перевізників.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування 2.091.255,81 грн. з відповідача-1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування з відповідача-2 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

12.02.2015 між Товариством (страхувальник) та ПАТ Просто-страхування (страховик) підписаний договір страхування відповідальності експедитора № 1500020 (далі - договір № 1500020), предметом якого є відповідальність експедитора за доставку вантажу на умовах міжнародних транспортних конвенцій та на умовах діючого законодавства України, в тому числі ЦК України.

Додатком до вказаного договору є страховий сертифікат, за яким: період страхування 1 (один) рік з 13.02.2016 по 12.02.2017; страховими ризиками є відповідальність за повну або часткову загибель (втрату) нестачу пошкодження майна, прийнятого до експедирування - настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування майна під час доставки; ліміт відповідальності по одній страховій події за вказаним сертифікатом встановлено в розмірі 35.000,00 доларів США; франшиза - 500,00 доларів США.

Частиною 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування і подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 20 Закону України Про страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Позивач вважає, що оскільки відповідач-2 застрахував відповідальність відповідача-1, то ПАТ Просто-страхування зобов'язано відповідати за відшкодування вартості втраченого вантажу.

Суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне

Відповідно до п. 2 ст. 997 Цивільного кодексу України якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 28 Закону України Про страхування визначено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Отже законодавець передбачає, що прострочення внесення страхового платежу надає страховику право відмовитися від договору страхування. Обов'язковою умовою в даному випадку є письмова вимога страховика до страхувальника. Разом з цим, страховик може бути позбавлений такого права договором страхування.

Слід також відзначити, що за загальними правилами цивільного законодавства договір може бути припинений шляхом розірвання, відмови від договору або іншими способами за умови його укладення.

Разом з цим, пунктом 7.6 договору № 1500020 передбачено, що у випадку несплати страхової премії (при одноразовій сплаті) або її першого внеску (при сплаті в розстрочку) у встановлений договором страхування строк чи при сплаті в неповному обсязі, договір страхування вважається неукладеним.

Статтею 983 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 5.1 договору № 1500020 страхування набирає чинності з 00 годин дати, зазначеної в страховому сертифікаті, але не раніше дати, яка настає за датою надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика , і розповсюджується на збитки внаслідок подій, які відбулися протягом періоду страхування, зазначеного в страховому сертифікаті.

Договором № 1500020 встановлено графік оплати страховик платежів, відповідно до якого зазначений термін сплати першої та послідуючих частин страхового платежу, а саме: перший платіж 1.919,40 грн. - до 13.02.2015; другий платіж 1.919,40 грн. - до 13.05.2015; третій платіж 1.919,40 грн. - до 13.08.2015; четвертий платіж 1.919,40 грн. - до 13.11.2015.

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль № В6-01/3300 від 11.12.2017 (наданої відповідачем-2 на запит господарського суду) повідомлено, що на рахунки № 265042265, МФО 380805 та № 265082212, МФО 380805 надходжень від контрагента ТОВ ТК Гріфон з рахунку 26004056210917, МФО 380269 в ПАТ КБ Приватбанк за період з 10.02.2015 по 23.06.2016 не відбувалося.

Суду не подано жодного документального підтвердження виконання відповідачем-1 умов договору № 1500020 та сплати страхових платежів, а тому вказаний правочин є неукладеним в силу статті 983 Цивільного кодексу України.

Отже, судом встановлено, що договір № 1500020 не укладено, а страхові сертифікати не мають юридичної сили.

З огляду на викладене, відповідач-2 не є страховиком відповідальності відповідача-1 як експедитора та не зобов'язаний відшкодовувати вартість втраченого майна.

Слід зазначити, що відповідач-1, беручи на себе зобов'язання здійснити організацію перевезення вантажу, повідомив третій особі інформацію щодо наявності страхування своєї відповідальності, що не відповідає дійсності.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач-1 доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гріфон (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, код ЄДРПОУ 39508027) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 2.091.255 (два мільйони дев'яносто одну тисячу двісті п'ятдесят п'ять) грн. 81 коп. страхового відшкодування та 31.368 (тридцять одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 84 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства Просто-страхування відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 14.02.2018.

СуддяВ.В.Сівакова