Рішення

від 07.02.2018 по справі 926/3577/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року Справа № 926/3577/17

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Чепишка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/3557/17

за позовом фізичної особи-підприємця Куцака Едуарда Васильовича

до фізичної особи-підприємця Кришмару Віктора Костянтиновича

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Вест Транс"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Тонен"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про організацію перевезення вантажів автомобілем у міжміському та міжнародному сполученні у сумі 47107,17 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи позивача - не з'явився;

від третьої особи відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : фізична особа-підприємець Куцак Едуард Васильович звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця Кришмару Віктора Костянтиновича про стягнення заборгованості по оплаті вартості виконаного перевезення за договором про організацію перевезення вантажів автомобілем у міжміському та міжнародному сполученні від 27.07.2016 року № 27/07/2016 у розмірі 43760,00 грн., інфляційних втрат у сумі 2638,61 грн. та 3% річних у розмірі 708,55 грн., які нараховані за період з 13.04.2017р. по 26.10.2017р.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач згідно умов вказаного договору надав відповідачу послуги по перевезення вантажу за маршрутом м. Бурса (Туреччина) - м. Вінниця (Україна), однак останній свій обов'язок щодо оплати вартості наданих послуг виконав частково, внаслідок чого заборгував суму позову та згідно вимог ст.625 ЦК України йому нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач у наданому суду відзиві факт перевезення вантажу не заперечує, проте позовні вимоги визнає частково на суму 40000,00 грн., оскільки він до порушення провадження у справі сплатив позивачу 3760,00 грн. основної заборгованості, а тому у цій частині у задоволенні позову просить відмовити. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування йому 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем не вірно визначено дату виникнення права грошової вимоги, та просить суд розстрочити виконання рішення у частині визнаної ним суми строком на три місяці.

Треті особи своїм правом на подання пояснень по суті позову не скористались. Третя особа ТзОВ "Норд-Вест Транс" в поясненні на позов просить розглянути дану справу без участі її представника та вирішення спору залишає на розсуд суду.

Провадження у справі порушено ухвалою від 08.11.2017 року, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 28.11.2017 року. Ухвалою суду від 28.11.2017 року розгляд справи відкладено на 12.12.2017 року. Ухвалою суду від 12.12.2017 року залучено до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Вест Транс", розгляд справи відкладено на 26.12.2017 року.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року зупинено провадження у справі №926/3577/17 до вирішення питання про відвід судді Марущака І.В. Ухвалою суду від 27.12.2017 року (суддя Швець М.В.) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Марущака І.В.

Відтак, ухвалою суду від 27.12.2017 року (суддя Марущак І.В.) поновлено провадження у справі, вирішено справу №926/3577/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 10.01.2018 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Тонен".

Ухвалою суду від 10.01.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів, відкладено підготовче засідання на 25.01.2018 року.

Ухвалою суду від 25.01.2018 року закрито підготовче провадження у справі №926/3577/17 та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні 07.02.2018 за участю представників сторін та третіх осіб.

07 лютого 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника на підставі наявних у матеріалах справи документах.

У судове засідання 07.02.2018 року учасники справи явку своїх представників не забезпечили, відповідач та треті особи про причини неявки суд не повідомили.

При цьому суд з'ясував, що відповідач та третя особа на стороні позивача (ТОВ "Норд-Вест Транс") завчасно (29.01.2018 року та 31.01.2018 року відповідно) були повідомлені про дату час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 119, 123).

У цій площині суд зазначає, що згідно пунктів 1-3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Більш того, застосовуючи на підставі ч.1 ст.3 ГПК України і ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд констатує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Натомість конверти з ухвалами суду від 27.12.2017 року, 10.01.2018 року та 25.01.2018 року, які направлялися товариству з обмеженою відповідальністю "Тонен" за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 88), поштою повернулись на адресу суду у зв'язку із відсутністю адресата, що підтверджується довідками відділення поштового зв'язку (а. с. 94, 110, 120).

Відтак, суд вважає, що ТОВ "Тонен" належним чином повідомлене про дату, час та місце слухання справи (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута без участі представників учасників справи відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

У судовому засіданні 07.02.2018 року судом винесено скорочене рішення, яким вирішено:

1. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовлено.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кришмару Віктора Костянтиновича (60523, Чернівецька обл., Герцаївський район, с. Банчени, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця Куцака Едуарда Васильовича (60334, Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Довжок, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_2) 40000 грн., заборгованості по оплаті вартості виконаного перевезення, 2638,61 грн. - інфляційних втрат та 1600,00 грн. - відшкодування судового збору.

4. У решті провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року внесено виправлення у пункт 3 резолютивної частини скороченого рішення шляхом доповнення його словами 708,55 грн. 3% річних та викладено його в наступній редакції:

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кришмару Віктора Костянтиновича (60523, Чернівецька обл., Герцаївський район, с. Банчени, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця Куцака Едуарда Васильовича (60334, Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Довжок, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_2) 40000 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаного перевезення, 2638,61 грн. - інфляційних втрат, 708,55 грн. - 3% річних та 1600,00 грн. - відшкодування судового збору.

Таким чином, з'ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

27 липня 2016 року між фізичною особою-підприємцем Кришмару Віктором Костянтиновичем (експедитор) та фізичною особою-підприємцем Куцаком Едуардом Васильовичем укладено договір №27/07/2016 про організацію перевезення вантажів автомобілем у міжміському та міжнародному сполученні (далі - договір від 27.07.2016 року №27/07/2016).

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України: Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 недійсним.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 цей договір регулює взаємовідносини сторін при перевезеннях вантажів, пред'явлених до перевезення автомобільним транспортом позивача по території України та інших держав. Позивач зобов'язується здійснювати перевезення вантажу згідно заявок відповідача, а останній зобов'язується оплатити перевезення, що відбулися.

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що виконуючи зобов'язання за даним договором, відповідач виступає перед позивачем та вчиняє дії в інтересах своїх замовників (вантажовласників), і повноважний укладати договори, пов'язані з організацією перевезення вантажів.

Цей договір укладено відповідно до норм Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність №1955 від 01.07.2004 року (п.1.4 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016).

Сторони у пункті 2.1 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 визначили, що приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі та відповідно до товаротранспортних документів відправника.

Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною цього договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим договором пріоритетними є умови, зазначені в заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана уповноваженими сторонами та скріплена їх печатками (п.2.2 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016).

У пункті 2.3 зазначеного договору сторони узгодили, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом виконаних робіт (акту прийому-передачі послуг). При виконанні міжнародних перевезень за цим договором використовуються норми Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ/CMR) 1956 року із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП/TIR) 1975 року, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ/ADR) 1957 року, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР/ЄУТР) 1970 року та інших міжнародних конвенцій, угод, договорів. У питання, неврегульованих міжнародними актами, а також при виконання внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір від 27.07.2016 року №27/07/2016, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із пунктом 10.1 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року. Водночас, відповідно до пункту 10.3, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, на тих же умовах.

Оскільки сторони не надали, а у матеріалах справи відсутні письмові заяви про розірвання договору від 27.07.2016 року №27/07/2016, то строк його дії вважається продовженим з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року та з 01.01.2018 року до 31.12.2018 року, тобто він не припинив свою дію на момент розгляду справи судом.

15 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Тонен (експедитор 1) та фізичною особою-підприємцем Кришмару Віктором Костянтиновичем (перевізник/експедитор 2) укладено договір-заяву №0217 перевезення вантажу (далі - договір від 15.02.2017 року №0217).

За умовами договору від 15.02.2017 року №0217 відповідач зобов'язався приймати до перевезення і доставляти довіреній йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а ТОВ Тонен зобов'язується оплатити надані послуги по перевезенню вантажу (пункт 1.1).

У свою чергу пунктами 1.2 та 1.3 договору від 15.02.2017 року №0217 встановлено, що найменування, вид, кількість (об'єм, маса), характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, відправника і отримувача, спосіб і місце завантаження і розвантаження, особливі умови перевезення зазначаються ТОВ Тонен у письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Вартість послуг по кожному перевезенню вантажу визначаються за погодженням сторін і зазначаються в заявці.

Так, 07.03.2017 року між ФОП Кришмару В.К. та директором ТОВ Тонен підписано заявку №49 на перевезення вантажу, згідно якої відповідач взяв на себе зобов'язання надати ТОВ Тонен транспортні послуги по перевезенню вантажу - ліфтів (об'єм 86 м. куб, маса брутто 22 т.) за маршрутом Бурса (Туреччина) - Вінниця (Україна), адреса завантаження: м. Бурса Кестел №77, Анкара шосе 13-й км., адреса замитнення: м. Стамбул, Халкалі , вантажоодержувач ТОВ Хас Ліфт Україна , адреса розвантаження: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4.

15 березня 2017 року між сторонами у даній справі погоджено заявку №90 про надання транспортно-експедиційних послуг по договору від 27.07.2016 року №27/07/2016, згідно якої позивач взяв на себе зобов'язання перевезти вантаж - ліфти (вага брутто 22 т.) за маршрутом Туреччина, м. Бурса - Україна, м. Вінниця (вимоги до автомобіля тент, об'єм до 90 м. куб., ТІР, кількість 1), дата завантаження 16.03.2017 року, місце завантаження м. Бурса Кестел №77, Анкара шосе 13-й км., місце замитнення: м. Стамбул, Халкалі, адреса розвантаження: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, адреса розмитнення: Вінницька обл., с. Зарванці 7км. Хмельницького шосе, строк доставки - 22.03.2017 року.

Також заявкою від 15.03.2017 року №90 передбачено, що ціна, узгоджена між позивачем та відповідачем, включає у себе всі шляхові витрати і складає 53760,00 грн. за 1 а/м; оплата безготівкова після розвантаження автомобіля протягом 10-14 днів по оригіналам документів.

Крім того, вказаною заявкою встановлено, що перевезення здійснюється одним автомобілем НОМЕР_3.

У свою чергу, 15.03.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Норд-Вест Транс" (перевізник) та фізичною особою-підприємцем Куцаком Едуардом Васильовичем (замовник) укладено договір №15/03-17 (далі - договір від 15.03.2017 року №15/03-17) на перевезення вантажів, за яким позивач доручає й надає для перевезення вантажі, а ТОВ "Норд-Вест Транс" зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України та у міжнародному сполученні (пункт 1.1).

Відповідно до п.2.1 договору від 15.03.2017 року №15/03-17 перевезення здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної, належним чином оформленої за формою, встановленою чинним законодавством або інших товарно-транспортних документів.

Згідно із пунктами 2.4, 2.5 договору від 15.03.2017 року №15/03-17 заявка на перевезення заповнюється за формою, встановленою ТОВ "Норд-Вест Транс" у двох примірниках, з яких перший - видається позивачу, другий - залишається у ТОВ "Норд-Вест Транс". У заявці на перевезення позивач серед іншого зобов'язаний повідомити ТОВ "Норд-Вест Транс" всі необхідні повні відомості про характер і вид вантажу, його вагу, об'єм, пакування, місце призначення, хто є вантажовідправником, хто є вантажоодержувачем, їх адресу та контактний телефон, та хто з них є платником за послуги перевезення вантажу. Перевезення вантажу до місця призначення виконується у термін, що передбачений у заявці.

У той же день, 15.03.2017 року, між позивачем та ТОВ "Норд-Вест Транс" узгоджено заявку на перевезення вантажів №15/03 до договору від 15.03.2017 року №15/03-17, за якою останній взяв на себе зобов'язання перевезти вантаж - ліфти (вага брутто 20 т.) за маршрутом Туреччина, м. Бурса - Україна, м. Вінниця (вимоги до автомобіля тент, об'єм до 90 м. куб., ТИР, кількість 1), дата завантаження 16.03.2017 року, місце завантаження м. Бурса Кестел №77, Анкара шосе 13-й км., місце замитнення: м. Стамбул, Халкалі, адреса розвантаження: м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4, адреса розмитнення: Вінницька обл., с. Зарванці 7км. Хмельницького шосе, строк доставки - 22.03.2017 року.

Крім того, вищезазначеною заявкою передбачено, що перевезення здійснюється одним автомобілем НОМЕР_3.

Як вбачається з CMR A №001714, перевізник ТОВ "Норд-Вест Транс" з 17.03.2017 року по 22.03.2017 року автомобілем НОМЕР_3 здійснило перевезення вантажу масою 16764 кг. з м. Бурса (Туреччина) до м. Вінниця (Україна), відправник HASPAR ASANSOR SAN. ve TIC. LTD. STI., одержувач ТОВ Хас Ліфт Україна .

Міжнародним документом, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 р. (далі - Конвенція).

Україна приєдналася до Конвенції згідно з Законом України від 01.08.2006 р. "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Згідно ст. 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка, зокрема, містить заяву про те, що перевезення здійснюється згідно положень дійсної Конвенції, що мало місце в даній справі.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З огляду сукупність встановлених фактів, суд констатує, що предметом вищезазначених договорів та заявок є перевезення одного і того самого вантажу. При цьому, як вбачається з відзиву на позов, відповідач не оспорює, що перевезення вантажу здійснювалось не автомобільним транспортом позивача та не заперечує факту перевезення вантажу ТОВ "Норд-Вест Транс", не заявляє претензій щодо пошкодження чи нестачі вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (ч. 2 ст. 306 ГК України).

У свою чергу згідно статті 316 Господарського кодексу України, статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням (ч.2 ст.929 ЦК України, ч.2 ст.316 ГК України).

Статтею 932 ЦК України передбачено, що: експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що між сторонами у даному спорі виникли відносини по договору транспортного експедирування, за яким відповідач (первісний експедитор/клієнт) передоручив позивачу (похідний експедитор) організацію виконання послуг з перевезення вантажу за маршрутом м. Бурса (Туреччина) - м. Вінниця (Україна), а тому до спірних відносин належить застосовувати норми, які застосовуються до договорів транспортного експедирування.

Крім того, назва договору від 27.07.2016 року №27/07/2016, пункти 1.3, 1.4 свідчать про можливість застосування до відносин сторін положень договору транспортного експедирування.

Більше того, відносини за договором перевезення вантажу за маршрутом м. Бурса (Туреччина) - м. Вінниця (Україна) виникли саме між позивачем та ТОВ "Норд-Вест Транс", що підтверджується зазначеною вище CMR A №001714, заявкою від 15.03.2017 року №15/03 та договором від 15.03.2017 року №15/03-17.

Водночас у матеріалах справи відсутні договори про надання транспортно-експедиторських послуг з відправником або одержувачем вантажу.

Разом з тим, пунктом 3.2.11 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 передбачено, що позивач зобов'язується передати перевезений вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі.

Так, із змісту заявки від 07.03.2017 року №49 та CMR A №001714, що ТОВ Хас Ліфт Україна є належним одержувачем вантажу, що не заперечується відповідачем.

У свою чергу пунктом 4.3 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 передбачено, що вартість послуг позивача підтверджується в акті виконаних робіт (акт прийому-передачі послуг) за фактом їх надання. Акт виконаних робіт (акт прийому-передачі послуг) є невід'ємною частиною цього договору.

Порядок і терміни оплати обумовлюються в заявці, що спрямовується позивачу перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати відповідачем не повинен перевищувати чотирнадцяти днів банківських днів з моменту надання оригіналів повного пакету документів (заявка, договір, акт виконаних робіт CMR, ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, рахунок, податкова накладна або копія свідоцтва платника єдиного податку).

Даний пункт договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 кореспондується з обов'язком позивача не пізніше, ніж через сім календарних днів з моменту розвантаження передати оригінали документів, що підтверджують виконання послуг в рамках даного договору (п. 3.2.11).

23 березня 2017 року позивач згідно заявки №90 від 15.03.2017 року виставив відповідачеві рахунок №2 на суму 53760,00 грн.

Того ж дня, 23.03.2017 року, між сторонами у даній справі підписано акт №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у відповідності до якого сторони підтвердили, що позивачем було здійснено перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_3 за маршрутом м. Бурса (Туреччина) - м. Вінниця (Україна). Загальна вартість вказаних робіт - послуг складає 53760,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

У матеріалах справи (а. с. 29) міститься копія CMR A №001714, на якій міститься підпис та печатка відповідача, які засвідчують той факт, що останній 23.03.2017 року отримав оригінал вказаної CMR, рахунок №2, акт №2 та заявку №90.

Отже, суд вважає, що відповідач прийняв виконання зобов'язання від позивача без жодних зауважень, заперечень та претензій, а позивач належно виконав умови договору від 27.07.2016 року №27/07/2016.

Відповідач зобов'язаний оплатити послуги позивача на умовах, зазначених у даному договорі або заявці (пункт 3.1.5 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016).

Вказана норма договору є альтернативною та надає позивачу право на власний розсуд вимагати від відповідача оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу у строк, встановлений договором або заявкою.

Відтак, суд зазначає, що позивач правомірно для визначення строку оплати за надані послуги керувався положеннями п.4.4 договору, а не умовами заявки від 15.03.2017 року №90.

Більше того, умови договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 встановлюють триваліший строк відповідачу для виконання обов'язку з оплати вартості наданих послуг, ніж умови заявки від 15.03.2017 року №90, що свідчить про добросовісну поведінку позивача.

Так, згідно приписів ч.2 статті 193 ГК України: кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу .

Таким чином, згідно пунктів 3.1.5, 4.4 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 відповідач зобов'язаний у строк до 12.04.2017 року сплатити позивачу вартість перевезення - 53760,00 грн., а з 13.04.2017 року у останнього настало право вимоги на оплату наданих послуг перевезення.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Натомість відповідач частково виконав умови договору від 27.07.2016 року №27/07/2016 та сплатив позивачу 13760,00 грн., у тому числі 10000 грн. за платіжним дорученням від 13.09.2017 року №453 та 3760,00 грн. за платіжним дорученням від 08.11.2017 року №473.

Відповідно до положень статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач заборгував позивачу 40000 грн. (53760,00 грн. - 13760,00 грн.).

При цьому, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 03.11.2017 року, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті (а. с. 26) та просить стягнути з відповідача 43760,00 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаного перевезення, а відповідач частково погасив заборгованість у сумі 3760,00 грн. лише 08.11.2017 року, тобто після звернення позивача до суду із вимогою, то позов у цій частині слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 40000 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаного перевезення, а у решті провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.2 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору (на суму 3760,00 грн.).

Суд також звертає увагу відповідача, що судом розглядуються позовні вимоги позивача (в тому числі чи порушене його право) станом на момент звернення позивача із позовом, а не на момент відкриття (порушення) провадження по справі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За неналежне виконання своїх обов'язків по сплаті вартості послуг перевезення позивач нарахував відповідачеві 2638,61 грн. інфляційних втрат та 708,55 грн. 3% річних за період з 13.04.2017 року по 26.10.2017 року.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3% річних, суд вважає їх правомірними та обґрунтованими, а посилання відповідача на не встановлення дати отримання вантажу його одержувачем відхиляє з огляду на те, що право вимоги, як зазначено вище, настає у позивача не з моменту отримання одержувачем вантажу, а з моменту отримання відповідачем повного пакету документів, що передбачено умовами заявки від 15.03.2017 року №90 і п.4.4 договору від 27.07.2016 року №27/07/2016.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2638,61 грн. інфляційних втрат та 708,55 грн. 3% річних за період з 13.04.2017 року по 26.10.2017 року такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення (яке міститься у відзиві на позов) в частині стягнення 40000 грн. заборгованості строком на 3 місяці шляхом сплати 15000 грн. - до 28.02.2018 року, 15000 грн. - до 31.03.2018 року та 10000 грн. - до 30.04.2018 року, то у її задоволенні суд відмовляє, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України наділяє суд, який ухвалив рішення, правом розстрочити його виконання.

Відповідно до частин 1, 3-5 статті 331 ГПК України: За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вказаної статті видно, що розстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Відповідач обґрунтовує свою заяву тим, що у нього відсутня вина у виникненні заборгованості перед позивачем, оскільки ТОВ Тонен , яке є замовником експедиторських послуг відповідача по організації перевезення вантажу за маршрутом м. Бурса (Туреччина) - м. Вінниця (Україна), не оплатило йому вартість наданих експедиторських послуг.

У даному аспекті суд зазначає, що статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника , відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, вказані відповідачем обставини не є виключними. Відтак, розстрочення виконання рішення суду у даній справі не призведе до відновлення прав позивача, санації відповідача та порушить баланс інтересів сторін.

Крім того, відповідачем не подано доказів в підтвердження того, що в нього відсутні кошти на даний момент та будуть наявні кошти в майбутньому для погашення заборгованості, а тому в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

Таким чином, позов належить задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 40000 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаного перевезення, 2638,61 грн. - інфляційних втрат та 708,55 грн. - 3% річних, а у решті позову провадження у справі закрити.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Натомість частиною першою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, аналізуючи вказаному норму ГПК України, суд дійшов висновку, що лише визнання відповідачем позову у повному обсязі до початку розгляду справи по суті є підставою для повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору за подання позову.

У свою чергу відповідач визнає позов лише частково на суму 40000 грн. та заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які визнані судом обґрунтованими.

З огляду на наведене та ту обставину, що відповідач частково погасив борг після звернення позивача до суду із вимогою, суд вирішив покласти судовий збір на відповідача повністю як на особу, з вини якої спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись пунктом 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кришмару Віктора Костянтиновича (60523, Чернівецька обл., Герцаївський район, с. Банчени, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця Куцака Едуарда Васильовича (60334, Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Довжок, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_2) 40000 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаного перевезення, 2638,61 грн. - інфляційних втрат, 708,55 грн . - 3% річних та 1600,00 грн . - відшкодування судового збору.

4. У решті провадження у справі закрити.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 15 лютого 2018 року.

Суддя І.В. Марущак