Постанова

від 14.02.2018 по справі 904/6347/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 місто Дніпро Справа № 904/6347/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 (повне рішення оформлене 13.11.2017, головуючий колегії ОСОБА_1, судді: Кеся Н.Б., Мельниченко І.Ф) у справі №904/6347/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль КР", м. Кривий Ріг

про стягнення 820 101,79 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль КР", м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про визнання недійсним договору підряду

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" завернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" 820 101,79 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" завернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом про визнання недійсним договору підряду на капітальний ремонт № 2016/д/УКС/492 від 04.04.16.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 08.11.2017 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.09.2017 (головуючий колегії ОСОБА_1, судді: Кеся Н.Б., Мельниченко І.Ф.) позов задоволений частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" пеню у розмірі 300 000,00 грн., штраф у розмірі 100 000,00 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 12 301,53 грн.; в решті позовних вимог відмовлено; зустрічний позов залишений без розгляду.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору підряду на капітальний ремонт № 2016/д/УКС/492 від 04.04.2016 в частині своєчасного та повного виконання робіт у строки, обумовлені умовами договору. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про правильність нарахування на підставі пункту 9.2 договору пені у розмірі 669 860,85 грн. за період з 01.01.17 по 25.05.17 та штрафу у розмірі 150 240,94 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 300 000 грн., розміру штрафу до 100 000,00 грн. При цьому місцевим господарським судом зазначено про не співрозмірність штрафних санкцій (820 101,79 грн.) між фактичним порушенням (вартість невиконаних робіт складає 1 001 606,29 грн.) та його наслідками.

У зв'язку з несплатою судового збору за подання зустрічної позовної заяви, місцевий господарський суд залишив зустрічну позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 року у справі №904/6347/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у розмірі 469 860,85 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права щодо зменшення штрафних санкцій. Апелянт зазначає, що відсутня законодавча заборона на застосування пені та штрафу, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі. З метою запобігання виникнення несприятливих наслідків, пов'язаних з неналежним виконання господарських зобов'язань сторони у договорі визначили відповідальність, в тому числі й за несвоєчасно виконані роботи.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження неможливості виконання ремонтних робіт у визначені строки, доказів вжиття заходів для здійснення виконання робіт у визначені договором строки.

Зменшення штрафних санкцій апелянт вважає втручанням у сферу волевиявлення сторін та фактично зміною умов договору підряду на капітальний ремонт №2016/д/УКС/492 від 04.04.2016.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/6347/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд справи призначений у судове засідання на 14.02.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.04.2016 між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" (підрядник) був укладений договір підряду на капітальний ремонт № 2016/д/УКС/492, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності до кошторисної документації, що додається до цього договору, наступні види робіт: "Капітальний ремонт Галереї № 6 УДТК" по об'єкту - галерея № 6, інв. № 2000063, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані за цим договором роботи.

Строк дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 28.02.2017. У випадку, якщо на момент закінчення договору у сторін залишаться невиконанні зобов'язання договір продовжує свою дію до їх остаточного виконання (пункт 13.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт, доручених до виконання підряднику, визначена на підставі кошторисної документації та договірної ціни (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору, і складає 1 283 261,00 грн., крім цього ПДВ 20 % - 256 652,20 грн., всього за договором з ПДВ - 1 539 913, 20 грн. Вартість робіт доручених до виконання підряднику є твердою та перегляду у сторону збільшення не підлягає протягом всього строку дії цього договору.

Додатком № 2 до договору "Договірна ціна капітального ремонту Галереї № 6 УДТК" сторони погодили вартість підрядних робіт у розмірі 1 539 913,20 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, строк виконання робіт, передбачених цим договором, узгоджується сторонами графіком на виконання робіт, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3). Початок робіт фіксується сторонами актом, який надається підрядником.

В додатку №3 до договору "Графік на виконання робіт по капітальному ремонту галереї №6 УДТК" визначені етапи робіт із зазначенням місяця, об'єму та вартості, а саме виконання робіт протягом квітня - грудня 2016 року на загальну суму 1 539 913,20 грн.

Згідно з пунктом 6.1 договору здача-приймання робіт після закінчення робіт на об'єкті здійснюється у відповідності з діючими нормами а правилами та оформлюється актом (актами) виконаних робіт. Оформлення сторонами актів виконаних робіт здійснюється після виконання етапів робіт у відповідності з умовами цього договору.

В матеріалах справи містяться акти приймання виконаних підрядних робіт за договором підряду на капітальний ремонт № 2016/д/УКС/492 від 04.04.2016 на загальну суму 538 306,91 грн. (а.с. 22-64, том 1).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" зобов'язань за договором підряду на капітальний ремонт №2016/д/УКС/492 від 04.04.2016 в частині своєчасного та повного виконання робіт.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011.

Відповідно до пункту 9.2 договору у випадку порушення строків виконання робіт з вини підрядника, останній зобов'язаний сплатити замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за цим договором, а також сплачує на користь замовника штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача пеня у розмірі 669 860,85 грн. за період з 01.01.2017 по 25.05.2017 та штраф у розмірі 150 240, 94 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що розрахунок пені та штрафу, викладений позивачем у позові, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, не містить арифметичних помилок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" у відзиві на позовну заяву (уточнений) (а.с. 226-230, том 1) посилається на те, що пунктом 9.2 договору застосована подвійна відповідальність, що суперечить статті 61 Конституції України та просить суд про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Місцевим господарським судом відхилені посилання щодо подвійної відповідальності, оскільки можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України, від 09.04.2012 № 3-88гс11.

Конституція України у статті 61 передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказана норма міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", а тому положення статті 61 Конституції України стосуються в першу чергу фізичних осіб.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення № 7-рп/2001 від 30 травня 2001 року у справі № 1-22/2001) дійшов висновку що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту даного тлумачення не можуть бути ототожнені поняття санкцій та вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, згідно зі статтею 61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.

Крім того, можливість одночасного застосування штрафу та пені прямо вбачається із Господарського кодексу України (стаття 231), який передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.

Заявляючи клопотання про зменшення штрафних санкцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Консоль КР" зазначило наступні обставини: позивачем не зазначено про наявність збитків внаслідок несвоєчасного виконання будівельних робіт; позивачем неодноразово порушувались строки оплати виконаних робіт, що в свою чергу унеможливлювало винайняти необхідну кількість працівників для виконання робіт, сплати заробітну плату, податки, закупити будівельні матеріали; об'єм фактично виконаних робіт складає більше третини.

На підтвердження порушення позивачем умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт, відповідачем надані копії листів з вимогою здійснити оплату, копії платіжних доручень, а також копію листа №27/02/17 від 28.02.17 про розірвання договору підряду на капітальний ремонт № 2016/д/УКС/492 від 04.04.16.

Між тим, матеріали справи не містять доказів розірвання договору підряду на капітальний ремонт № 2016/д/УКС/492 від 04.04.2016 в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час прийняття рішення) господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час прийняття рішення), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи, що заявлені до стягнення штрафні санкції є не співрозмірним між фактичним порушенням та його наслідками, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 300 000 грн., розміру штрафу до 100 000,00 грн.

Позивач вважає таке зменшення розміру штрафних санкцій необґрунтованим та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Зважаючи на обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час прийняття рішення у справі), місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про несвірозмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій з вартістю підрядних робіт та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у сумі 9 452,59 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подавало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 року у справі №904/6347/17, яку було повернуто ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому законом розмірі.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір".

Повторно Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 року у справі №904/6347/17 22.12.2017, що підтверджується відбитком календарного штемпелю на конверті. До апеляційної скарги додані докази про сплату судового збору у сумі 20 852,29 грн. згідно платіжних доручень №40799 від 22.11.2017 на суму 13 532,00 грн. та №43009 від 20.12.2017 на суму 7 320,29 грн.

Відповідно до пункту 2.4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання апеляційної скарги).

Оскільки Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" оскаржує рішення суду лише в частині відмови у стягненні штрафних санкцій, що складає 420 101,79 грн. (820 101,79 грн. (заявлено) - 400 000,00 грн. (стягнуто), розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 9 452,29 грн. (420 101,79 грн. х 1,5%) х 150%).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутнє клопотання про повернення судового збору особи, яка його сплатила (Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") судовий збір апеляційним господарським судом під час прийняття постанови не повертається, що не перешкоджає зверненню позивачу із відповідною заявою.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/6347/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/6347/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко