Постанова

від 06.02.2018 по справі 910/20487/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 910/20487/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернійчук М.В. (за довіреністю б/н від 01.12.2017 рік)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу SIA "NEW ROSME"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2017р.

у справі № 910/20487/17 (суддя Пінчук В.І. )

за позовом SIA "NEW ROSME"

до 1. Компанії " Castechno LLP"

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Прексім Д"

3. товариства з обмеженою відповідальністю "Віс Україна"

про стягнення 203 093,33 євро, що становить 6 367 981,21 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів 1, 2, 3 про стягнення вартості поставленого товару у розмірі 203093,33 євро, що становить 6367981,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року у прийнятті позовної заяви відмовлено. Позовні матеріали повернуто позивачу.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що сторонами в міжнародному контракті було передбачено, що всі спори повинні вирішуватися арбітражним судом при Торговій Палаті.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач - SIA "NEW ROSME" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва у справі №910/20487/17 від 22.11.2017 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що звернення до арбітражу є правом, проте не обов'язком сторони у справі. Встановлення факту недійсності арбітражної угоди, втрати чинності або неможливості виконання можливе лише за результатами судового засідання, вважає, що висновок місцевого господарського суду про відмову у прийняті позовної заяви з самих лише підстав укладання сторонами такої арбітражної угоди є помилковим та передчасним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу SIA "NEW ROSME" та призначено справу до розгляду.

У подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву.

25.01.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла Заява, в якій останній зазначив, що відповідач 1 - Компанія " Castechno LLP", відповідно до отриманого 24.01.2018 року витягу із засвідченим перекладом, з реєстру компаній Великобританії (м. Лондон), компанія є такою, що розпущена, дане підтверджується рішенням Реєстраційної палати виконавчого органу Міністерства підприємництва, інновацій та ремісництва (BIS) від 16.02.2016 року, що набуло чинності 24.05.2016 року (а.с.366). Окрім того, відповідач 2 - ТОВ "Прексім Д" з часу звернення позивачем до суду, змінив юридичну адресу місцезнаходження: 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 72, витяг №23389777 від 25.01.2018 року із єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.368)

У судовому засіданні 06.02.2018 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції.

Представники відповідачів 1-3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 7-16).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів 1-3 за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2017 року позивач - SIA "NEW ROSME" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача 1 - Компанії " Castechno LLP", відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Віс Україна" та відповідача 3 - товариства з обмеженою відповідальністю "Віс Україна" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 203093,33 євро, що становить 6367981,21 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в прийнятті позовної заяви, послався на ст.5, 76 Закону України Про міжнародне приватне право на наявність застереження в контракті п.11.7., як підстава для відмови у прийнятті позовної заяви до свого провадження.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до абз 2. 3 п.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року №04-5/608 Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій у розгляді справи у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої частиною третьою статті 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил передбачених законодавством України.

У відповідності до ст. 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як визначено частинами 1 та 2 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у справах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачі.

Пунктом 1 частини 1 статті1 Законом України Про міжнародне приватне право передбачено, що приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізична та юридична особи.

Як унормовано статтею 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинному законодавству України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземними елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно , на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача, в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Частиною 2 ст. 3 ГПК України визначено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів приймаючи до уваги пріоритетність застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України, до правовідносин сторін застосовується пріоритетне застосування міжнародного договору між Україною та Латвійською Республікою Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах (ратифіковано Законом №452/95-ВР від 22.11.95)

Так, за змістом ч.1 та ч.2 ст. 20 Договору між Україною та Латвійською Республікою Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах (ратифіковано Законом №452/95 ВР від 22.11.95) - якщо даний договір не встановлює іншого, суди кожної з договірних сторін компетентні розглядати цивільні, сімейні та трудові справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб суд компетентні, якщо на території даної договірної сторони знаходиться орган управління, представництво або філія юридичної особи.

Згідно з п. 3.1. роз'яснення президії ВГСУ №04-5/608 від 31.05.2002 року: - у разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічної угоди, щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як в міжнародних договорах , що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

Як зазначено в пунктах 1 та 2 ст. 32 Угоди між Україною та Латвійською Республікою Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах - договірні відносини визначаються законодавством тієї договірної сторони на території якої був укладений договір, якщо учасники цього договору не підкоряються обраному законодавству.

Компетентний суд тієї договірної сторони, на території якої відповідач має місце проживання або місцезнаходження. А також , компетентний суд тієї договірної сторони, на території якої позивач має місце проживання або місцезнаходження, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно позивача.

Пунктом 1 Угоди визначено Громадяни однієї договірної сторони користуються на території другої договірної сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом , як і громадяни цієї договірної сторони.

Окрім того, суд першої інстанції в ухвалі зазначає, що спір виник з приводу виконання контракту купівлі-продажу №01/10/09 від 01.10.2009 року, укладеного сторонами , п. 11.7 якого містить застереження, в редакції ухвали суду - що всі спори та суперечки , що можуть виникнути під час дії даного контракту, а також після спливу його строку, але що стосуються питань, які виникли у зв'язку із його дією, будуть вирішуватись арбітражним судом (обов'язково державний) при Торговій Палаті , колегія вважає вказаний висновок помилковим, з наступних підстав.

Оскільки, пунктом 11.7 контракту визначено, що всякі спори та розбіжності, які можуть виникнути під час дії цього контракту, а також після спливу його строку, але таких, що стосуються питань, які виникли у зв'язку з його дією, будуть вирішуватись арбітражним судом господарський суд (обов'язково державний) при Торговій Палаті або відповідним органом на ….

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону .

Таким чином, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду.

Аналізуючи зазначений пункт контракту, колегія суддів дійшла висновку що контракт не містить третейського застереження, оскільки не дотримано форму і зміст , не зрозуміло який саме суд повинен розглядати спір, де саме та на якій території, який повинен бути склад суду, мова судочинства тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно ч.1 ст. 8 зазначеного Закону суд, до якого подано позов з питань, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити спір до арбітражу , якщо не визначає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів вважає, що зі змісту наведеної норми слідує, що звернення до арбітражу є правом, проте, не обов'язком сторони у справі. Крім того, встановлення факту недійсності арбітражної угоди, втрати чинності або неможливості виконання можливе лише за результатами судового засідання, тому висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті позовної заяви є помилковим та передчасним.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга SIA "NEW ROSME" є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва від 22.11.2017 р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу SIA "NEW ROSME" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2017 р. у справі № 910/20487/17 задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року у справі № 910/20487/17 скасувати. Матеріали справи № 910/20487/17 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Матеріали справи № 910/20487/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови підписано 13.02.2018 року

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко