Постанова

від 06.02.2018 по справі 910/79/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 910/79/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р.

у справі № 910/79/17 (суддя -Усатенко І.В.)

за позовом Громадської організації Андріївсько-Пейзажна ініціатива

до 1. Київської міської ради

2. Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Київська овочева фабрика

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Альціон

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 2: ОСОБА_2

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання незаконним та скасування рішень Київської міської ради визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

встановив:

Громадська організація Андріївсько-пейзажна ініціатива звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Київська овочева фабрика про визнання незаконним та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київська міська рада всупереч ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України прийняла спірні рішення про передачу особливо цінних земель із зміною їх цільового призначення без погодження із Верховною Радою України.

Апелянт зазначає, що правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Таким чином, незаконність оспорюваних рішень відповідача, на підставі яких змінено цільове призначення земельних ділянок особливо цінних земель та передано їх у користування всупереч законодавчим обмеженням не відповідають суспільному інтересу, що слугує самостійною підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що його права порушені спірними рішеннями Київської міської ради та договорами оренди. З урахуванням вступу у справу прокуратури, суд відзначив, що оспорювані рішення Київської міської ради визнані законними постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі №52/241, яка є чинною, а тому відсутні підстави для їх скасування та визнання недійсними. Крім того, договори оренди, укладені на підставі рішень суду, які також є чинними та обов'язковими до виконання, і законних рішень Київської міської ради також є дійсними і зазначені позивачем та прокуратурою підстави недійсності є необґрунтованими. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Прокуратура міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Прокуратура зазначає, що право користування землею гарантується ст. 13 Конституції України, а позивач у даному випадку здійснює захист суспільного інтересу.

Апелянт зазначає, що позивач є належним носієм суспільного інтересу з дотриманням вимог чинного земельного законодавства та природоохоронного законодавства. Суспільний інтерес також полягає у дотриманні встановленого порядку вилучення земель науково-дослідних установ та ділянок віднесених до територій природно-заповідного фонду.

На думку апелянта, позивач має право на звернення до господарського суду за захистом свого інтересу - здійснення громадського контролю за виконанням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України Про охорону земель , Земельного кодексу України та інших законодавчих та нормативних актів України.

Прокуратурою міста Києва надано письмові додаткові пояснення. Апелянт зазначає, що рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. №1140/2550 прийнято з порушенням ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Скрипка І.М., суддів Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017р. заяву суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І., Гончарова С.А. про самовідвід у справі №910/79/17 задоволено.

Справу №910/79/17 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення складу колегії суддів відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2017р. визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017р. заяву головуючого судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17 задоволено.

Справу №910/79/17 передано для визначення складу суду відповідно до ст. 2-1 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017р. апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., Отрюх Б.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017р. заяву судді Тищенко О.В. про самовідвід задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2017р. визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017р. апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17 прийнято до провадження у визначеному складі колегії.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Громадська організація Андріївсько-Пейзажна ініціатива підтримала апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва.

Київська міська рада заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Альціон заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство Київська овочева фабрика та ОСОБА_2 своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (ред. з 15.12.2017р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності відповідача 2 та третьої особи 2.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1282 від 21.08.1997р. Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі оформлено Інституту садівництва Української академії аграрних наук право постійного користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське загальною площею 71,53 га.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14.10.1997р. № 1628 оголошено природні території та об'єкти згідно з додатком, територіями і об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення. Відповідно до даного додатку територію Інституту садівництва Української академії аграрних наук у Московському районі, Китаєво оголошено територією і об'єктом природно-заповідного фонду (на території Інституту садівництва Української академії аграрних наук знаходиться об'єкт віднесений до природно-заповідного фонду місцевого значення, а саме: 5 унікальних дерев софори японської віком 150 років, які є пам'ятками природи, що підтверджується також охоронним зобов'язанням № 50 від 01.06.1999р.).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1628 від 14.10.1997р. Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення вікові дерева софори японської (в кількості 5 шт.), що розташовані на території Інституту садівництва Української академії аграрних наук, оголошено пам'яткою природи - об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Вказане розпорядження прийнято в межах повноважень, наданих Київській міській державній адміністрації Указом Президента України від 21.08.95 № 760/95 (чинного на час прийняття розпорядження), яким затверджено Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 5 пункту 18 розділу 4 зазначеного Положення (чинного на момент прийняття рішення) до повноважень Київської міської державної адміністрації у галузі використання та охорони земель, інших природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища належить прийняття рішень про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Рішенням Київської міської ради від 28.12.2004р. №1140/2550 передано Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству Київська овочева фабрика , за умови виконання пункту 2 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 59,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд за рахунок частини земель, право користування якими оформлено відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.97 № 1282 Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі та посвідчено державними актами на право постійного користування землею від 08.09.97 № 79-4-00010, від 08.09. 97 № 79-4-00009, від 08.09.97 № 79-4-00007, від 08.09.97 № 79-4-00008, у тому числі: ділянки загальною площею 26,43 га (ділянка № 1 - площею 4,82 га, ділянка № 3 - площею 21,61 га) - в урочищі Китаєво; ділянку № 2 площею 9,50 га - в урочищі Болгарське; ділянку № 4 площею 23,13 га - в урочищі Самбурки.

Згідно п. 4 рішення Київської міської ради № 1140/2550 від 28.12.2004р. припинено Інституту садівництва Української академії аграрних наук право користування земельними ділянками загальною площею 71,45 га, право користування якими оформлено відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.97 №1282 Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі (лист-згода від 01.12.2004 №671), та повернуто до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) державні акти на право постійного користування землею від 08.09.1997 року № 79-4-00010, від 08.09.1997 року № 79-4-00009, від 08.09.1997 року № 79-4-00007, від 08.09.1997 року № 79-4-00008.

Земельні ділянки загальною площею 12,39 га віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови.

Рішеннями Київської міської ради від 29.11.2007р. №1323/4156, №1321/4154, №1325/4158, №1322/4155, №1324/4157 Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству Київська овочева фабрика передано у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки в урочищах Китаєво, Самбурки, Болгарське загальною площею 58,29 га для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офіційних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київради від 28.12.2004р. №1140/2550.

03.07.2006р. між Київською міською радою та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Київська овочева фабрика були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд, а саме: договір №79-6-00428 оренди земельної ділянки в урочище Самбурки у Голосіївському районі м. Києва площею 77350 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:091:0011); договір №79-6-00429 оренди земельної ділянки в урочище Китаєво у Голосіївському районі м. Києва площею 215472 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001); договір №79-6-00430 оренди земельної ділянки в урочище Китаєво в Голосіївському районі м. Києва площею 47647 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003); договір №79-6-00431 оренди земельної ділянки в урочище Самбурки у Голосіївському районі м. Києва площею 149195 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:091:0001); договір №79-6-00432 оренди земельної ділянки в урочище Болгарське у Голосіївському районі м. Києва площею 93284 кв.м.(кадастровий номер 8000000000:79:091:0002).

Між Київською міською радою та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Київська овочева фабрика укладено договори оренди земельних ділянок строком на 15 років для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торгівельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу. Попередні договори оренди вважаються розірваними за взаємною згодою сторін з моменту реєстрації нових договорів оренди.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. № 4/258, яке набрало законної сили, укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої в урочищі Самбурки у Голосіївському районі м. Києва, площею 149195 кв.м. (кадастровий № 8000000000:79:091:0001) зареєстрований за № 040987300033 від 31.07.2009р.

Земельна ділянка була передана орендарю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 31.07.2009.

24.12.2013р. по договору суборенди, укладеного між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Київська овочева фабрика та Товариством з обмеженою відповідальністю Альціон , земельна ділянка передана в суборенду.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. № 4/261, яке набрало законної сили, укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої в урочищі Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, площею 93284 кв.м. (кадастровий № 8000000000:79:091:0002) зареєстрований за № 040987300031 від 31.07.2009р.

Земельна ділянка була передана орендарю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 31.07.2009р.

24.12.2013р. по договору суборенди, укладеного між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Київська овочева фабрика та Товариством з обмеженою відповідальністю Альціон , земельна ділянка передана в суборенду.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. № 4/262, яке набрало законної сили, укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва, площею 215472 кв.м. (кадастровий № 8000000000:79:090:0001) зареєстрований за № 040987300032 від 31.07.2009р.

Земельна ділянка була передана орендарю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 31.07.2009р.

26.12.2013р. по договору суборенди, укладеного між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Київська овочева фабрика та Товариством з обмеженою відповідальністю Альціон , земельна ділянка передана в суборенду.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2008р. № 4/259, яке набрало законної сили, укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої в урочищі Самбурки у Голосіївському районі м. Києва, площею 77350 кв.м. (кадастровий № 8000000000:79:091:0011) зареєстрований за № 040987300030 від 31.07.2009р.

Земельна ділянка була передана орендарю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 31.07.2009р.

24.12.2013р. по договору суборенди, укладеного між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Київська овочева фабрика та Товариством з обмеженою відповідальністю Альціон , земельна ділянка передана в суборенду.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2008 №4/260, яке набрало законної сили, укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва, площею 47647 кв.м. (кадастровий № 8000000000:79:089:0003) зареєстрований за № 040987300034 від 31.07.2009р.

Земельна ділянка була передана орендарю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 31.07.2009р.

26.12.2013р. по договору суборенди, укладеного між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Київська овочева фабрика та Товариством з обмеженою відповідальністю Альціон , земельна ділянка передана в суборенду.

Доказів скасування судових рішень у встановленому законодавством порядку до суду не подано.

Вказані рішення в силу вимог Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальний характер.

Факт передачі зазначених вище земельних ділянок також підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. До договорів долучено плани земельних ділянок та визначення їх меж, а також акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Перебування земельних ділянок в суборенді підтверджується витягами з державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 24, п. 34 ч. 1 ст. 26, ч. 1, 10, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про природно-заповідний фонд України до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Відповідно до вищезазначеної норми Закону пам'ятки природи є об'єктами природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду та землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Перелік особливо цінних земель визначено у статті 150 Земельного кодексу України, а перелік особливо цінних груп ґрунтів затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003р. року № 245 Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів .

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

У відповідності до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду та землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів є особливо цінними землями, вилучення яких не для сільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Зазначена норма передбачає, що у разі вилучення зазначеної земельної ділянки для сільськогосподарських потреб погодження Верховної Ради України не потрібне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. № 52/241 у справі за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до 1) Київської міської ради; 2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3) Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Київська овочева фабрика про визнання недійсним рішення та договорів оренди земельних ділянок, яка набрала законної сили, було встановлено, що рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. №1140/2550 не було прийнято з перевищенням повноважень.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Держуправління екологічної безпеки в м. Києві передало під охорону Інституту садівництва Української академії аграрних наук вищенаведену пам'ятку природи місцевого значення (охоронне зобов'язання №50 від 01.06.1999р.). Проте, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів до сфери управління якого входило зазначене Держуправління екологічної безпеки в м. Києві, 02.10.2007р. року погодив висновки обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, які були зроблені комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва від 26 вересня 2007 року № 47, № 48, № 49, № 50, № 54. Із зазначених висновків вбачається, що на земельних ділянках переданих в оренду сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству Київська овочева фабрика в урочищах Китаєво, Самбуки, Болгарське в м. Києві вищенаведені вікові дерева софори японської - відсутні. До того ж, в охоронному зобов'язанні №50 від 01.06.1999р., виданому Держуправлінням екологічної безпеки в м. Києві зазначено поштову адресу розташування вікових дерев софори японської, а саме: Московський район, вул. Китаївська, 32. З матеріалів справи вбачається, що розташована будівля за вказаною адресою не належить Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству Київська овочева фабрика та не розташована на орендованій ним земельних ділянках в урочищах Китаєво, Самбурки, Болгарське Голосіївського району м. Києві.

Листом від 19.10.2007р. № 55-1-525 ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою повідомило, що передані за спірними договорами змелені ділянки не містять в своєму складі особливо цінних земель.

Також судом у справі 52/241 встановлено, що земельні ділянки які вилучалися у Інституту садівництва Української академії аграрних наук для передачі Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству Київська овочева фабрика , як вбачається з самого рішення Київради від 28.12.2004р. №1140/2550 вилучалися саме для сільськогосподарських потреб, що повністю відповідало вимогам ст. 150 Земельного кодексу України.

На підставі рішень Київради від 29.11.2007р. №1323/4156, №1325/4158, №1322/4155, №1324/4157 було змінено їх цільове використання, але вже без вилучення їх у Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Київська овочева фабрика як землекористувача, що відповідає положенню ст.150 Земельного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі №52/241 встановлено, що прийняте рішення Київською міською радою від 28.12.2004р. №1140/2550 про передачу Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству Київська овочева фабрика для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищі Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, відповідає порядку визначеного законодавством України, згода Верховної Ради України на це не була потрібна та Київська міська рада при прийнятті вказаного рішення діяла в межах наданих їй таких повноважень, та те, що на орендованій земельній ділянці відсутній об'єкт віднесений до природно-заповідного фонду - вікові дерева софори японської у кількості п'ять штук, судова колегія апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 03.07.2006р. №№ 79-6-00428, 79-6-00429, 79-6-00430, 79-6-00431, 79-6-00432, визнання недійсними з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 29.11.2007р. №1323/4156, №1321/4154, №1325/4158, №1322/4155, №1324/4157, визнання відсутність у Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Київська овочева фабрика права користування спірними земельними ділянками, зобов'язання Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Київська овочева фабрика повернути Київській міській раді спірні земельні ділянки та зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на спірні земельні ділянки визнані судом необґрунтованими.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи відсутність підстав для визнання недійсним рішень, відсутні підстави для визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про громадські об'єднання громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Згідно п. 3.2.1. Статуту позивача головним його завданням є сприяння здійснення громадського контролю за діяльністю усіх гілок влади на всіх рівнях за виконанням вимог чинного законодавства, Законів України Про охорону культурної спадщини , Про охорону навколишнього природного середовища , Про охорону археологічної спадщини , Про охорону земель , Водного кодексу України, Земельного Кодексу України та інших нормативних актів України, які регулюють питання захисту історичної, культурної спадщини та природного середовища.

У рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013р. №12-рп/2013 зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Закон України Про громадські об'єднання не передбачає право громадських об'єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі і засновників таких об'єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування; відсутні такі положення і в законодавстві, що регламентує земельні правовідносини, Законі України Про місцеве самоврядування в Україні . Правові підстави для звернення громадських організацій до господарського суду за захистом суспільних інтересів або спільних інтересів територіальної громади, у правовідносинах, що пов'язані з наданням у власність чи користування земельних ділянок, чинним законодавством наразі не визначені.

Крім того, Громадська організація Андріївсько-пейзажна ініціатива була створена у 2012р., а оскаржувані акти та договори прийняті та укладені 2004р., 2007р. та 2009р. відповідно, тобто до створення позивача, що також свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування судами України як джерела права.

У рішенні від 24.02.2009 по справі Л'Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії , в якій екологічною організацією оскаржувалась відмова держави у перегляді дозволу на розширення сміттєвого полігону, Європейський суд дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв'язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним як юридична особа, для того щоб стаття 6 Конвенції була прийнятною.

У справі Національна група інформації та протидії заводу Мелокс - Група Ні заводу Мелокс та змішаному оксидному паливу проти Франції, де уряд Франції, перш за все посилався на відсутність порушеного права позивача, суд також прийшов до висновку що, якщо предметом розгляду був в значній мірі захист спільних інтересів, спір , порушений асоціацією - заявником мав на додаток достатній зв'язок з правом , яке належить їй як юридичній особі на підставі статті 6 § 1 Конвенції .

За таких обставин, доводи наведені в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017р. у справі №910/79/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/79/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Б.В. Отрюх