Постанова

від 24.04.2018 по справі 910/79/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/79/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва (суддя - І.В. Усатенко) від 29.05.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - Л.В. Чорна, судді: М.Л. Яковлєв, Б.В. Отрюх) від 06.02.2018

за позовом Громадської організації "Андріївсько-пейзажна ініціатива"

до Київської міської ради

та до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Київська овочева фабрика"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 : ОСОБА_4

про визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Учасники справи:

представник прокурора - Доценко Т.О.,

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача 1 - Масленікова В.В.,

представник відповідача 2 - Дубинська О.Г.,

представник третьої особи - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 29.12.2016 Громадська організація "Андріївсько-пейзажна ініціатива" (далі - Позивач) подала позовну заяву про визнання незаконними та скасування: рішення Київської міської ради (далі -Відповідач 1) від 28.12.2004 № 1140/2550 "Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика"(далі - Відповідач 2) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі міста Києва";

рішення Відповідача 1 від 29.11.2007 № 1321/4154 "Про передачу Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва";

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Київською міською філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за реєстровим № 040987300032 від 31.07.2009;

визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 від 29.11.2007 № 1322/4155 "Про передачу Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Самбурки у Голосіївському районі міста Києва";

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Київською міською філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за реєстровим № 040987300033 від 31.07.2009;

визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 1 від 29.11.2007 № 1323/4156 "Про передачу Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Самбурки у Голосіївському районі міста Києва";

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Київською міською філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за реєстровим № 040987300030 від 31.07.2009;

визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 від 29.11.2007 № 1324/4157 "Про передачу Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Болгарське у Голосіївському районі міста Києва";

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Київською міською філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за реєстровим № 040987300031 від 31.07.2009;

визнання протиправним та скасування рішення Відповідача 1 від 29.11.2007 № 1325/4158 "Про передачу Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству "Київська овочева фабрика" земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва";

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Київською міською філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за реєстровим № 040987300034 від 31.07.2009.

2. Позовна заява мотивована тим , що спірне рішення від 28.12.2004 № 1140/2550 є незаконним, оскільки згідно з цим рішенням Відповідач 1 з перевищенням повноважень та компетенції - без погодження з Верховною Радою України, вирішив питання про передачу Відповідачу 2 земельних ділянок науково-дослідної установи та ділянки, віднесеної до території природно-заповідного фонду. Інші оспорювані рішення також були прийняті з перевищенням повноважень та компетенції Відповідача 1, оскільки згідно з такими рішеннями без погодження із Верховною Радою України вирішено змінити цільове призначення особливо цінних земель та передати Відповідачу 2 в оренду строком на 15 років, про що були укладені спірні договори. Незаконність укладення спірних договорів оренди є підставою для визнання їх недійсними. Своє звернення із позовом Позивач обґрунтовує тим, що головним завданням останнього як громадської організації є сприяння здійсненню громадського контролю за діяльністю усіх гілок влади на всіх рівнях за виконанням чинного законодавства, зокрема нормативних актів, які регулюють питання захисту історичної, культурної спадщини та природного середовища; суспільним та публічним інтересом правовідносин, пов'язаних з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, а також незаконністю рішення, за яким вибула така ділянка, через невідповідність його такому інтересу.

3. 24.01.2017 Заступник прокурора міста Києва (далі - Прокурор) направив повідомлення про вступ у справу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 29.05.2017 Господарський суд міста Києва вирішив у позові відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване із посиланням на норми частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) тим, що за рішенням апеляційного суду в іншій господарській справі від 31.10.2011 № 52/241 стосовно оспорюваного рішення від 28.12.2004 № 1140/2550 апеляційний суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про порушення чинного законодавства та перевищення Відповідачем 1 повноважень при прийнятті такого рішення. Земельні ділянки за вказаним рішенням вилучались для передачі Відповідачу 2 для сільськогосподарських потреб, а згода Верховної Ради України на таке рішення не потрібна, Відповідач 1 діяв в межах своїх компетенції та повноважень, а на орендованій земельній ділянці відсутній об'єкт, віднесений до природно-заповідного фонду. Враховуючи викладені обставини щодо законності спірного рішення від 28.12.2004 № 1140/2550, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог про визнання недійсними інших оспорюваних рішень, що є також предметом спору у цій справі, а також щодо необґрунтованості вимог про відсутність у Відповідача 2 права користуватись спірними земельними ділянками, зобов'язання Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 спірні земельні ділянки тощо. За вказаних встановлених обставин та зроблених апеляційним судом висновків у справі № 52/241 та враховуючи законність оспорюваних рішень Відповідача 1 суд у даній справі дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди. Також суд вказав, що Позивач не надав належні докази на підтвердження того, що його права порушені спірними рішеннями та договорами оренди та підлягають судовому захисту. За відсутністю порушеного права заява відповідачів про застосування строків позовної давності відхилена.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 06.02.2018 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що і рішення суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що кожна із спірних угод укладена на виконання рішень господарських судів в інших справах, докази скасування яких відсутні, а тому такі рішення мають преюдиціальний характер, а факт передачі земельних ділянок підтверджується належними доказами. Також суд вказав, з посиланням на докази, що спірні земельні ділянки не належать до особливо цінних земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок відбувалась без вилучення їх у Відповідача 2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 05.03.2018 Заступник прокурора міста Києва подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, наведеним в позовній заяві, до яких Прокурор додав, що Позивач є належним носієм суспільного інтересу з дотримання вимог чинного земельного та природоохоронного законодавства, у тому числі щодо вилучення земель науково-дослідних установ та ділянок, віднесених до територій природно-заповідного фонду, а тому суди дійшли помилкового висновку, що права та інтереси Позивача не порушені та він не має право звертатись із позовом у цій справі.

8. Спірне рішення від 28.12.2004 № 1140/2550 є незаконним, оскільки прийнято без розробленого та затвердженого проекту землеустрою та без проведення його обов'язкової державної землевпорядної експертизи.

9. Преюдиціальний характер мають встановлені судом обставини в іншій справі, а не правова оцінка цих обставин.

Позиція Відповідача 2, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. Доводи, наведені Прокурором щодо незаконності рішення від 28.12.2004 № 1140/2550 через його прийняття без розробленого та затвердженого проекту землеустрою та без проведення його обов'язкової державної землевпорядної експертизи, не були заявлені ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

11. Посилання на обставини, встановлені господарським судом в іншій справі, не є їх правовою оцінкою.

12. Не надані докази порушення прав Позивача у спірних правовідносинах, а з поданого позову та клопотання прокуратури міста Києва не вбачається, які саме права та охоронювані інтереси Позивача та держави порушено, тоді як умовою надання особі правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів на момент звернення особи до суду.

13. Прокуратура міста Києва у 2011 році вже проводила перевірку законності спірних рішень та виступала у якості позивача в інтересах держави в особі Держземагенства України у господарській справі № 52/241.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав для захисту порушеного права на землю

14. Право на звернення за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів з встановленою підвідомчістю господарських справ передбачено нормами статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в пункті 13 постанови від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, а також в пункті 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

Між тим в ході розгляду справи судами встановлено, що ні право власності, ні право користування Позивача, у тому числі згідно із нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, земельними ділянками, про які йдеться в оспорюваних рішеннях Відповідача 1 та оспорюваних договорах оренди, не доведені належними доказами у справі. Отже слід погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Позивачем не обґрунтовано порушення прав та інтересів останнього через прийняття оспорюваних рішень та через укладення оспорюваних договорів оренди. У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку про відсутність у Позивача будь-яких матеріально-правових підстав заявляти про порушення права на земельні ділянки, що передані Відповідачу 2 за оспорюваними рішеннями та які стали об'єктами оренди за оспорюваними правочинами, та відсутність у Позивача матеріально-правових підстав завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом оспорювання вказаних рішень Відповідача 1 та укладених між відповідачами договорів оренди.

За таких встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин слід погодитись із висновками цих судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі за вимогами Позивача, а тому протилежні аргументи скаржника (пункт 7) слід відхилити.

Крім цього Суд погоджується із висновками судів про відсутність матеріально-правових підстав для визнання незаконними та скасування інших оспорюваних рішень Відповідача 1, з огляду на відсутність порушень норм законодавства, зокрема статті 150 Земельного кодексу України, під час вирішення питання про передачу Відповідачу 2 за такими рішеннями земельних ділянок; а також із висновками про відсутність матеріально-правових підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди, у тому числі з огляду на те, що ці договори були укладені на виконання рішень Господарського суду міста Києва від 19.06.2008 у справах №№ 4/258, 4/259 4/260, 4/261, 4/262, які не скасовані та набрали законної сили.

15. Суд відхиляє, як неналежні доводи скаржника (пункт 8) щодо незаконності оспорюваного рішення від 28.12.2004 № 1140/2550 на тій підставі, що останнє прийнято без розробленого та затвердженого проекту землеустрою та без проведення його обов'язкової державної землевпорядної експертизи, оскільки такі доводи викладені скаржником без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України.

Нормою частини 3 цієї статті передбачено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як видно з позовної заяви та встановлених судами обставин справи, підставами оспорювання рішення Відповідача 1 від 28.12.2004 № 1140/2550, а також інших оспорюваних рішень стали обставини незаконності цих рішень та невідповідність їх нормам законодавства - статті 150 Земельного кодексу України, через прийняття їх Відповідачем 1 з перевищенням повноважень та компетенції - без погодження з Верховною Радою України.

Між тим, без урахування частини 3 статті 300 ГПК України у касаційній скарзі Прокурор змінив матеріально-правові підстави позовних вимог, вказавши на інші обставини та правові підстави незаконності рішення Відповідача 1 від 28.12.2004 № 1140/255 - прийняття рішення з порушенням норм статті 123 Земельного кодексу України та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" - без розробленого та затвердженого проекту землеустрою та без проведення його обов'язкової державної землевпорядної експертизи.

16. До викладеного слід додати, що Прокурор, беручі участь у цій справі та повідомивши про вступ у справу, а відповідно звернувшись із касаційною скаргою у справі, з порушенням статей 29 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) та частин 3, 4 статті 53 ГПК України (в чинній редакції) не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі, передбачених нормами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому Суд вказує, що звертаючись в інтересах держави в особі Позивача, який є громадською організацією, Прокурор порушив норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

17. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Відповідача 1 та визнання недійсними договорів оренди, укладених між відповідачами, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

18. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 150, 152 Земельного кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин.

19. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі № 910/79/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак