Рішення

від 07.02.2018 по справі 607/3709/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Справа №607/3709/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, представника Виконавчого комітету Тернопільської міської ради ОСОБА_3, представника комунального підприємства теплових мереж Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Коменерго Тернопіль-2 , треті особи на стороні позивача - комунальне підприємство теплових мереж Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Коменерго Тернопіль-2 (далі ТзОВ Коменерго Тернопіль-2 ), треті особи на стороні позивача - комунальне підприємство теплових мереж Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради (далі КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго ), Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (далі ВК ТМР) про захист прав споживачів шляхом стягнення на її користь майнової шкоди в розмірі 105'593,01 грн. та відшкодування вартості оплаченого нею будівельно-технічного дослідження в сумі 2'960,16 грн. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що відповідач є балансоутримувачем квартири АДРЕСА_1. Власниками цього помешканням є вона та її неповнолітній син. 14 січня 2017 року, приблизно о 21 гол. 00 хв. відбулось залиття вказаної квартири з-під даху будинку. Позивач вважає, що це мало місце внаслідок недбалого виконання відповідачем своїх обов'язків по забезпеченню технічно-справного функціонування внутрішньобудинкових теплових мереж централізованого опалення. Вартість відновлювального ремонту квартири становить 105'593,01 грн. про що зазначено у висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 64/17-22 від 06 липня 2017 року. Проведення такого дослідження вартувало їй 2'960,16 грн. Саме ці кошти слід компенсувати за рахунок відповідача, вважає ОСОБА_1

Позивач та її представник у судовому засіданні вказані вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить його розписка, дана секретарю судового засідання, у судове засідання не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи. У ньому зазначає, що з'явитись у судове засідання, призначене на 14 год. 00 хв. (07 лютого 2018 року) він не може, оскільки зайнятий у іншому судовому процесі в Теребовлянському районному суді Тернопільської області. Таким своїм доводам він не надає доказів, а тому вони до уваги судом не беруться. У даному випадку розгляд справи слід провести без участі представника відповідача в поряду частини 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). При цьому суд бере до уваги, поданий останнім відзив на позовну заяву у якому ТзОВ Коменерго Тернопіль-2 зазначає, що проти задоволення позову заперечує. Вказує, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, позаяк вона не є споживачем, адже договору на обслуговування з відповідачем не укладала, доказів отримання послуг не подала. Також зазначає, що залиття квартири позивача хоча і мало місце, однак з вини самої ОСОБА_1, оскільки вона самовільно відрізала та заглушила стояк подачі теплоносія централізованого опалення, а тому відповідач не повинен нести за це відповідальності.

У задоволенні поданого представником відповідача клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи судом було відмовлено з огляд на порушення ним порядку подачі такого доказу, визначеного статті 83 ЦПК України з урахуванням вимог статтей 44 та 210 ЦПК України.

Представник КПТМ Тернопільміськтеплокомуненерго у судовому засіданні зазначила, що вважає позов обґрунтованим. Відповідач справді несе відповідальність на належне утримання тепломережі у будинку позивача. Твердження останнього про те, що затоплення відбулось в результаті дій ОСОБА_1 не підтверджуються належними доказами.

Представник ВК ТМР у судовому засідання також зазначив, що вважає позов ОСОБА_1 підставним. Вона є споживачем послуг з утримання будинку, які надає відповідач згідно з рішення ВК ТМР № 412 від 17 квітня 2013 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши письмові докази у справі, приходить до переконання, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

Як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18614060 від 05 березня 2014 року та № 18614406 від 05 березня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві приватної, спільної часткової (по ?) власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2.

Виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території по вул. Гетьмана Сагайдачного, 11 у м. Тернополі є відповідач. Вказане стверджується копією рішення ВК ТМР № 412 від 17 квітня 2013 року Про визначення виконавцями житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та витягом з додатку до нього.

ТзОВ Коменерго Тернопіль-2 надавало такі послуги, а позивач їх оплачувала, що підтверджується копіями квитанцій №№ 26.02.0084, 17.06.0071, 13.12.0114, 17.10.0029.

14 січня 2017 року на горищі в будинку № 11 за адресою вул. Гетьмана Сагайдачного трапилась аварія в системі централізованого опалення, яка була спричинена замерзанням повітрозбірника на горищі та розриву глушки (бокової), внаслідок чого відбулось затоплення квартири № 4 гарячою водою теплоносія централізованого опалення.

Дані факти доказуванню не підлягають в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки визнані сторонами та сумнівів щодо достовірності або добровільності їх визнання у суду не виникає.

З аналогічних міркувань не підлягає доказуванню і та обставина, що саме відповідач є організацією, котра відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи гарячого водопостачання та системи опалення у будинку в якому мешкає позивач.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки можуть виникати з актів цивільного законодавства. У випадках встановленими такими актами, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів держаної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги № 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі Закон № 1875-IV) визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі склались відносини, які регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги , а тому посилання представника ТзОВ Коменерго Тернопіль-2 на відсутність договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, як підставу для звільнення виконавця від відповідальності за неналежне виконання ним свої обов'язків визнані судом неспроможними.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. (частина 1 статті 1 Закону № 1875-IV )

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з утримання будинку, а саме: обслуговування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, відбулось залиття квартири позивача.

Суд сприймає критично посилання представника відповідача на те, що позивач не є споживачем в розумінні Закону України Про захист прав споживачів № 1023-XII від 12 травня 1991 року (далі Закон № 1023-XII) з наступних міркувань.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України Про житлово-комунальні послуги , послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є одним із видів житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону № 1023-XII встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Правовідносини котрі регулює Закон № 1023-XII виникають не лише на підставі договору (угоди).

Зважаючи на те, що правовідносини між сторонами виникли у сфері надання послуг, на них поширюється дія Закону № 1023-XII.

Відповідно до пункту 5 частини 1 стаття 4 Закону № 1023-XII споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Продукцією, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XII є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

На підставі вказаних вище норм права суд приходить до висновку, що відповідач надає позивачу послуги, котрі є продукцією в розумінні Закону № 1023-XII і ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок недоліків такої продукції.

Як зазначає позивач такою майновою шкодою для неї є вартість відновлювального ремонту її квартири.

Відповідно до висновку за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження № 64/17-22 від 06 лютого 2017 року, вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести для відновлення технічного стану приміщень квартири АДРЕСА_3 після залиття їх водою станом на день дослідження, згідно розрахунку вартості будівельних робіт становила 56'388,31 грн., а вартість будівельних матеріалів, які необхідно використати для такого відновлення - 49'204,79 грн.

Ці кошти слід стягнути з відповідача, як суб'єкта з вини якого така шкода була заподіяна.

Один із найвагоміших аргументів на яких ґрунтувались заперечення відповідача проти позову полягає у тому, що шкода котрої зазнала позивач трапилась не з вини ТзОВ Коменерго Тернопіль-2 , а з її самої. Мовляв, вона самовільно відрізала та заглушила стояк подачі теплоносія централізованого палення внаслідок чого порушилась циркуляція теплоносія централізованого опалення по стояку, що спричинило замерзання повітрозбірника на горищі та його розрив (глушки бокової).

Такі доводи останнього суд до уваги не бере, оскільки вони, в порушення частини 1 ст. 81 ЦПК України, не доведені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Так, усі акти та пояснювальна записка у яких такі обставини наведені складені комісіями та посадовими особами відповідача, а тому суд не вважає їх джерелом об'єктивних даних та сприймає критично з огляду на очевидну зацікавленість ТзОВ Коменерго Тернопіль-2 у вирішенні спору на його користь.

Не доведені ці обставини і показами свідків. Останні, знову ж таки є працівниками відповідача і повідомили лише загальні відомості про факт затоплення квартири позивача та висловили свої суб'єктивні припущення, щодо причин цієї події.

Інших доказів, котрі свідчили б про те, що дійсно мало місце відрізання стояка, що такі дії були здійснені саме позивачем, а не будь-ким іншим мешканцем будинку та чи існує причинно-наслідковий зв'язок між таким відрізанням та аварією, котра відбулась 14 січня 2017 року, відповідачем надано не було.

У даному контексті слід звернути увагу на те, що відповідно до робочого проекту влаштування вузла обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_4 (а.с .67) у квартирах, що знаходяться у даному будинку під та над помешканням позивача встановлено системи індивідуального опалення (квартирні котли), а тому кожен із власників вказаних житлових приміщень, за певних обставин, міг проводити роботи по відрізання стояка централізованого опалення.

При цьому суд зазначає, що неодноразово роз'яснював представнику відповідача його обов'язок доведення перед судом обставин на які він посилається, в тому числі і право клопотати про призначення відповідної експертизи задля встановлення зазначених обставин, однак він такі роз'яснення до уваги не взяв.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2'960,16 грн., котрі вона оплатила за проведення зазначеного вище експертного дослідження.

Частиною 1 та пунктом 4 частини 3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (частина 1 статті 141 ЦПК України)

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. (пункт 1 частини 2 статті 141 ЦПК України)

Отож з відповідача в корить позивача слід стягнути 2'960,16 грн. вартості експертного дослідження, проведеного нею в процесі підготовки справи до розгляду.

Окрім цього, відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону № 1023-XII, а тому з відповідача в користь держави слід стягнути 1'055,93 грн. судового збору.

Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов - задовольнити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Коменерго Тернопіль-2 (місце знаходження: вул. Нечая, 31, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38645578) в користь ОСОБА_1 (вул. Сагайдачного, 11/4, м. Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 105'593 (сто п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 01 коп. майнової шкоди та 2'960 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 16 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Коменерго Тернопіль-2 (місце знаходження: вул. Нечая, 31, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38645578) в користь держави 1'055 (одну тисячу п'ятдесят п'ять) грн. 93 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 15 лютого 2018 року.

СуддяОСОБА_6