Постанова

від 12.02.2018 по справі 303/1593/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/1593/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Готри Т.Ю. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Пилип Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 липня 2017 року (під головуванням судді Куцкір Ю.Ю.) за позовом представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом у березні 2017 р.

Просила зобов'язати відповідача за власний кошт усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно побудованої будівлі на межі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог указала, що відповідач порушив вимоги Земельного кодексу та без відповідних документів, самовільно, звів будівлю, яка знаходиться на відстані 0,3 м. від огорожі, що є порушенням вимог планування і забудови міських і сільських поселень.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 липня 2017 р. позов задоволено: зобов'язано відповідача за власний рахунок усунути ОСОБА_5 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення будівлі, самовільно побудованої на межі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача 640 грн. у відшкодування судового збору та 2 700 грн. у відшкодування витрат на експертне дослідження.

Представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. Доводить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що ОСОБА_5 не є власником земельної ділянки площею 0,2444 га та домоволодіння, які знаходяться за адресою:АДРЕСА_1, у зв'язку з чим права ОСОБА_5 не порушені.Тобто, останній є неналежним позивачем у спірних правовідносинах.

У письмових запереченнях ОСОБА_5 не визнав скарги як необґрунтованої і проситьзалишити рішення суду без змін.

Суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

При цьому встановив, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0.2444 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, а також власником S частини цього домоволодіння - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Згідно з актом винесення в натуру земельної ділянки від 10.11.2016 р. (на замовлення ОСОБА_6) перенесено в натуру точки земельної ділянки за вказаною адресою відповідно до кадастрового номеру земельної ділянки НОМЕР_2. Експертним дослідженням № 12-06/17 від 16.06.2017 р. установлено грубі порушення при будівництві надвірних господарсько-побутових будівель і споруд у домоволодінні ОСОБА_3 за № 170, які розміщені частково на межі, а частково навіть заступають за межу з сусідом ОСОБА_5

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції через їх невідповідність обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Неоспореною обставиною є сусідство сторін за місцем проживання.

Апеляційним судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.10.2010 р. приватними власниками домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с.9). Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 власником земельної ділянки площею 0.2444 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою є ОСОБА_6, а не ОСОБА_8 як безпідставно стверджує сам позивач в особі представника ОСОБА_4 і встановив суд першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 3 ЦПК України в чинній на момент звернення до суду редакції).Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 152 ч.2. ч.3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 травня 2016 р. у справі N 6-658цс15).

Однак, судом першої інстанції не враховано той безумовний факт, що ОСОБА_5 не є ані власником, ані належним користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1, а відтак - немає правових підстав для висновку про порушення його прав на землю і потребу в їх судовому захисті.

До того ж, акт винесення в натуру земельної ділянки від 10.11.2016 р. і висновок спеціаліста інженера-будівельника, судового експерта Туряниці І.А. від 16.06.2017 р. (а.с.7, 40-49), на які послався суд першої інстанції, є неналежними доказами у виниклому спорі, оскільки виконані на замовлення ОСОБА_6

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У контексті наведеного апеляційний суд вважає, що оскаржене судове рішення належить скасувати як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.3 п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити. 2.Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 липня 2017 року скасувати. 3.У задоволенні позову представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відмовити. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 р.

Судді: