Ухвала

від 19.02.2018 по справі 1/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

19.02.2018р. Справа №1/76

за скаргою від 27.12.2017р. №31/13-5357 Дочірньої компанії Газ України Національної

акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ

на дії Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного

територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання рішення суду по справі

№1/76

за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз

України , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат ,

м.Макіївка

про стягнення заборгованості в сумі 111660,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

В засіданні суду брали участь

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2003р. по справі №1/76 позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ задоволені у повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України , м.Київ основну заборгованість в сумі 100000 грн., відсотки 9842 грн., витрати по держмиту 1700 грн. за інформаційно- технічні послуги 118 грн.

24.03.2003р. господарським судом Донецької області виданий наказ на примусове виконання рішення від 12.03.2003р. по справі №1/76.

19.12.2017р. Дочірня компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із скаргою №31/13-5357 від 27.12.2017р. на неправомірні дії Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання судового рішення у справі №1/75, а саме:

- визнати неправомірними дії органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. №1/76;

- визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. №1/76;

- визнати неправомірними дії органу державної виконавчої служби щодо не надіслання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. №1/75.

Ухвалою суду від 10.01.2018р. частково відновлено матеріали справи №1/76; викликано сторони для розгляду скарги в судове засідання.

Кіровський відділ державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судові засідання не з'явився, відзиву на скаргу не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на скаргу не надав.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення позивача, господарським судом встановлено наступне:

10.06.2003р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Макіївка винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. у справі №1/76 про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України заборгованості у розмірі 111660,00грн.

10.06.2003р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Макіївка винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. у справі №1/76, у зв'язку з порушенням господарським судом Донецької області провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат згідно ухвали від 21.04.1997р.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з проведення антитерористичної операції на території м.Донецька та Донецької області відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України , та згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства юстиції України, орган державної виконавчої служби, що знаходився за адресою: м.Макіївка Донецької області було переміщено до м.Лиман Донецької області, яке знаходиться на території підконтрольній державної влади України.

30.11.2017р. позивач звернувся до Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою №31/13-4890 про надання інформації стосовно вжитих державним виконавцем заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. у справі №1/76.

На вищевказану заяву Кіровський відділ державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області листом №14.10-13/519 від 11.12.2017р. надав відповідь щодо розгляду звернення , в якому повідомив, що згідно інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області №1/76 від 12.03.2003р. стосовно стягнення боргу з ВАТ Макіївський металургійний комбінат на користь ДК Газ України НАК Нафтогаз України - завершено 10.11.2014р. відповідно до п.9 ст.47 Закону України Про виконавче провадження . Крім того, у вказаному листі також зазначено про відсутність можливості надати будь-яку іншу інформацію у зв'язку з тим, що документи виконавчих проваджень у паперовому вигляді знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Позивач у скарзі №31/13-5357від 27.12.2017р. стверджує про неправомірність дії органу державної виконавчої служби щодо завершення 10.11.2014р. виконавчого провадження на підставі п.9 ст.47 Закону України Про виконавче провадження та не надіслання на адресу стягування копії відповідної постанови про повернення виконавчого документа, вчинені в порушення норм матеріального права, а саме статтей 6, 11, 31, 37, 39, 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999р. №606-XIV), а тому на думку скаржника є неправомірними, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.11.2014р. - недійсною.

Скаржник зазначає, що Закон України Про боротьбу з тероризмом , Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , чи будь-який інший Закон України, не містять жодних положень щодо заборони звернення стягнення на майно чи кошти боржника у зв`язку з проведенням антитерористичної операції.

Крім того, позивач звертає увагу, що виконавче провадження, відкрите на підставі наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. №1/76, виданого на виконання рішення від 12.03.2003р. №1/76, зупинено 10.06.2003р. відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки ухвалою арбітражного суду Донецької області від 21.04.1997р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ Макіївський металургійний комбінат та ухвалою від 19.11.2001р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.09.2017р. стосовно боржника порушено справу про банкрутство (санація) та наразі триває процедура банкрутства, а тому скаржник вважає, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві винесена з порушенням вимог ст.ст.37, 39 Закону України Про виконавче провадження , оскільки у разі зупинення виконавчого провадження, винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві має передувати процедура поновлення відповідного виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали скарги та інші надані документи, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку про те, що скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до приписів Закону України «Про виконавчі провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема, накази, що видаються господарськими судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на дату прийняття постанови органом державної виконавчої служби) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, Закон України "Про боротьбу з тероризмом" та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а також розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" від 07.11.2014р. №1085-р, якими державний виконавець обґрунтував постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, не відносяться до нормативних актів, які регулюють питання виконавчого провадження. А одже, вказаними нормативними актами не визначено, що обставини проведення антитерористичної операції виключають здійснення виконавчих дій і можуть бути підставою як для відмови у відкритті виконавчого провадження, так і для повернення виконавчого документа стягувачеві.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Вищого господарського суду України від 12.05.2016р. у справі №905/3680/14 та від 19.07.2017р. у справі №20/98.

Окрім того, враховуючи приписи статей 37-39 Закону України «Про виконавче провадження» , суд дійшов висновку про правомірність доводів скаржника щодо неможливості винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у разі зупинення виконавчого провадження без його поновлення, оскільки повернення виконавчого документа можливо на підставі триваючого виконавчого провадження за умови вчинення державним виконавцем послідовних дій, визначених Законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність відповідних правових підстав у Кіровського відділу державної виконавчої служби м.Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для винесення постанови про повернення виконавчого документа у справі №1/76 на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» . Відтак, викладене свідчить про незаконність таких дій вказаного органу стягнення.

Як встановлено вище, за змістом поданої скарги предметом оскарження є також дії Кіровського відділу державної виконавчої служби м.Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не надіслання постанови від 10.11.2014р. на адресу стягувача.

За приписами ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на дату прийняття постанови органом державної виконавчої служби), копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст.47 Закону, надсилаються адресатам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За твердженням скаржника, станом на час звернення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до господарського суду із скаргою на дії органу державної виконавчої служби, постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві з оригіналом виконавчого документа в порядку ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» на адресу стягувача не надходила.

Відділ ДВС викладені обставини не спростував, інших відомостей матеріали скарги не містять.

Таким чином, за висновками суду, в порушення вимог ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» , орган державної виконавчої служби не направив стягувачу постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи справу "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини в п.43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: "Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до абз.1 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, згідно приписів п.32 Інформаційного листа №01-08/369 від 29.06.2010р. ВГСУ «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» , якими встановлено, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

За таких обставин, враховуючи правомірність доводів скаржника та виходячи з того, що відділом ДВС заперечень проти скарги не надано та викладених обставин не спростовано, скарга від 27.12.2017р. №31/13-5357 Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м.Київ на дії Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання рішення суду по справі №1/76 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

Скаргу від 27.12.2017р. №31/13-5357 Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м.Київ на дії Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання рішення суду по справі №1/76 задовольнити.

Визнати незаконними дії органу Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. у справі №1/76.

Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. у справі №1/76.

Визнати неправомірними дії Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не надіслання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.03.2003р. у справі №1/76.

В судовому засіданні 19.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписано 19.02.2018р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина