Ухвала

від 13.02.2018 по справі 910/7030/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.02.2018Справа № 910/7030/13

За скаргою публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

суддя Удалова О.Г.

у справі № 910/7030/13

за позовом публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк

до товариства з обмеженою відповідальністю Філайт Плюс

про стягнення 16 434 178,49 грн.

за участю представників учасників справи:

від стягувача (скаржника) Пінчук Д.С. (довіреність № 1040/03 від 09.01.2018)

від боржника не з'явився

від органу ДВС Іванюта І.М. (довіреність № 3921/20.3-03 від 29.12.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2013 позов публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк (далі - ПАТ Брокбізнесбанк , стягувач, скаржник) задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Філайт Плюс (далі - ТОВ Філайт Плюс , боржник) 11 842 700,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 449 438,22 грн. заборгованості за відсотками, 1 064 106,77 грн. пені, а також 61 704,46 коп. судового збору.

11.07.2013 на виконання вищевказаного рішення видано наказ.

27.11.2017 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована скарга ПАТ Брокбізнесбанк на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, орган ДВС).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2017 вищевказану скаргу прийнято до розгляду суддею Сташковим Р.Б. та призначено судове засідання для її розгляду на 29.01.2018.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 05.02.2018 № 05-23/108 призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б., в провадженні якого знаходилась справа, на лікарняному.

За результатами повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, проведеного 05.02.2018, матеріали справи № 910/7030/13 передано судді Удаловій О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2018 справу № 910/7030/13 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г. для розгляду скарги ПАТ Брокбізнесбанк на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, вказану скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні 13.02.2018, про що повідомлено учасників справи у визначеному законодавством порядку.

У судовому засіданні 13.02.2018 представник ПАТ Брокбізнесбанк подану скаргу підтримав, просив суд її задовольнити. Представник органу ДВС проти задоволення скарги заперечував, вважав її необґрунтованою з підстав, викладених у раніше поданому відзиві.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що за приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника боржника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга ПАТ Брокбізнесбанк на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2013 позов ПАТ Брокбізнесбанк задоволено частково, стягнуто з ТОВ Філайт Плюс 11 842 700,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 449 438,22 грн. заборгованості за відсотками, 1 064 106,77 грн. пені, а також 61 704,46 коп. судового збору.

11.07.2013 на виконання вищевказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.

04.09.2013 державним виконавцем ВПВР ДВС України на підставі виданого господарським судом міста Києва наказу від 11.07.2013 у справі № 910/7030/13 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 39590153).

22.06.2017 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ винесено постанову про опис та арешт майна боржника щодо нежилих приміщень з № 1 по № 9 (групи приміщень № 113) (в літ. А), загальною площею 301,00 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 3, що належать боржнику на праві власності.

06.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та визначено таким суб'єктом оціночної діяльності товариство з обмеженою відповідальністю Українська експертна група (далі - ТОВ Українська експертна група ).

За результатами проведеної ТОВ Українська експертна група оцінки описаного та арештованого майна боржника був складений звіт № 17346 від 02.11.2017, відповідно до якого загальна вартість вказаного нерухомого майна на дату оцінки становила 1 592 345,00 грн. без ПДВ. Крім того, у звіті було зазначено, що приміщення потребують ремонту, можливе їх використання в якості складських, офісних або торгівельних.

Не погоджуючись з результатом такої оцінки вартості описаного майна боржника та вважаючи її заниженою, стягувач звернувся до суду з даною скаргою на дії органу ДВС.

В обґрунтування вказаної скарги стягувач зазначив, що інформація, використана ТОВ Українська експертна група під час складення звіту про оцінку нерухомого майна № 17346 від 02.11.2017, не відповідає вимогам п. 16 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , а при використанні порівняльного підходу до оцінки суб'єктом оціночної діяльності не дотримано приписи п.п. 47-49 Стандарту та не дотримано принципу найбільш ефективного використання, закріпленого у п. 10 Стандарту, який полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного використання.

Скаржник також зазначив, що самостійно здійснивши моніторинг співвідношення вартості аналогічного майна з відкритих джерел (мережа Інтернет) встановив, що на день оцінки середня ціна для аналогічних об'єктів нерухомого майна становила 8 500,00 грн. за 1 кв. м., а не 5 290,18 грн. за 1 кв. м., як визначено суб'єктом оціночної діяльності.

З наведених підстав скаржник вважав, що вартість нерухомого майна, визначена ТОВ Українська експертна група , не відповідає ринковій вартості подібних приміщень у даному районі м. Києва, а головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮУ допустив порушення права стягувача на реалізацію описаного та арештованого нерухомого майна боржника за ринковою ціною, що призведе до понесення стягувачем збитків.

У зв'язку з цим, стягувач просив суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ;

- визнати незаконним та скасувати звіт ТОВ Українська експертна група № 17346 від 02.11.2017;

- зобов'язати головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ призначити повторну експертизу для визначення ринкової вартості описаного та арештованого нерухомого майна боржника.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною 1 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ч. 3 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що суб'єктами оціночної діяльності є:

- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Згідно з п. 2 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 (далі - Стандарт), ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Пунктом 16 Стандарту закріплено, що визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки (п. 47 Стандарту).

Відповідно до п. 48 Стандарту для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування (п. 49 Стандарту).

Згідно з п. 10 Стандарту принцип найбільш ефективного використання полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміється використання майна, в результаті якого вартість об'єкта оцінки є максимальною. При цьому розглядаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними.

Положеннями ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження закріплено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України Про виконавче провадження ) є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому ГПК.

Отже, оскарження результатів оцінки майна, проведеної в межах виконавчого провадження ВП № 39590153, є правом сторони, зокрема, стягувача, у разі незгоди з такою оцінкою.

Разом з тим, суд відхиляє доводи скаржника щодо недійсності звіту про оцінку майна № 17346 від 02.11.2017 з огляду на те, що співробітники адміністративно-господарського департаменту ПАТ Брокбізнесбанк , які самостійно здійснювали моніторинг співвідношення вартості аналогічного майна, не є суб'єктами оціночної діяльності в розумінні ст. 5 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , а надані скаржником на підтвердження власних доводів роздруковані сторінки з використаних вказаними співробітниками відкритих джерел (мережа Інтернет) не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Іншого звіту про оцінку майна боржника, виконаного іншим суб'єктом оціночної діяльності, скаржник суду не надав.

Таким чином, скаржник, в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Водночас, звертаючись до суду з даною скаргою, ПАТ Брокбізнесбанк не вказав у чому саме полягають дії чи бездіяльність головного держаного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, що порушують його права, як стягувача, та які необхідно визнати незаконними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що скарга ПАТ Брокбізнесбанк на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.

Повний текст ухвали складено 19.02.2018.

Суддя О.Г. Удалова