Постанова

від 12.02.2018 по справі 910/16175/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа№ 910/16175/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017 р.

у справі №910/16175/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Державного підприємства Наш Дім

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство Наш Дім звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128 про витребування від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128 належного на праві приватної власності на підставі договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.2013 р. теплолічильник СВТУ-11Т № 2337 в комплекті (варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1: РУ-50, з прямими ділянками, кабель 5м. Т1: ТСП-С-4, кабель 5 м., втулка 90о , гільза; Т2: ТСП-С-4 кабель 5м. втулка 90о , гільза. Кабель RS232 2.0 м.), який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Лобановського (пр. Червонозоряний), 128 та передання його Державному підприємству Наш Дім .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає себе власником теплолічильника СВТУ-11Т № 2337 в комплекті, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Лобановського (пр. Червонозоряний), 128, а відповідачем здійснюються перешкоди в доступі його представників до місця установлення теплолічильника для перевірки схоронності та зняття показань, чим порушуються права позивача як власника вказаного майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2017 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Витребувано від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128 на користь Державного підприємства Наш Дім належний на праві приватної власності на підставі договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.2013 р. теплолічильник СВТУ-11Т № 2337 в комплекті (варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1: РУ-50, з прямими ділянками, кабель 5м. Т1: ТСП-С-4, кабель 5 м., втулка 90о , гільза; Т2: ТСП-С-4 кабель 5м. втулка 90о , гільза. Кабель RS232 2.0 м.), який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Лобановського, 128 та передати його Державному підприємству Наш Дім . Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128 на користь Державного підприємства Наш Дім 1600,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачем доведено суду факт наявності права власності на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном, а відповідачем в свою чергу не надано суду доказів протилежного.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було подано письмові пояснення по справі.

Згідно Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , вводяться в дію зміни до відповідних процесуальних законів. Зокрема, відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням викладеного, розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128 здійснено за приписами ГПК України в новій редакції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 443 від 28.12.1999 р. Про створення державного підприємства Наш Дім на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу Радар , було створено Державне підприємство Наш Дім .

Згідно наявного в матеріалах справи Акта приймання-передачі житлового будинку №128 по Червонозоряному проспекту від 12.04.2000 р. з балансу заводу Радар на баланс ДП Наш Дім передано житловий будинок № 128 по Червонозоряному проспекту (згідно рішення Київської міської ради №30/30 від 17.12.2015 р. перейменовано на проспект Валерія Лобановського) в місті Києві на 80 квартир.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ Київенерго було укладено договір № 530023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2001 р., предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Як зазначає позивач, 09 жовтня 2013 року між ним та ТОВ фірма Семпак ко ЛТД (постачальник) було укладено Договір № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники), відповідно до якого постачальник на умовах договору зобов'язувався передати у власність позивача теплові лічильники в комплекті, у кількості, за ціною та з технічними характеристиками, узгодженими сторонами відповідно до Специфікації № 1 і рахунків-фактури, а позивач зобов'язувався прийняти зазначений товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору.

З наданої позивачем до матеріалів справи Специфікації № 1 до договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.2013 р. вбачається, що постачальник мав поставити позивачеві теплолічильник СВТУ-11Т (М2) РУ-50, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками вартістю 14072,00 грн. по просп. Червонозоряному, 128. Загальна сума договору, за умовами п. 3.2. договору та Специфікації № 1 до договору становить 97760,00 грн.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.2013 р., ним було перераховано ТОВ фірма Семпак ко ЛТД вартість товару за договором (теплових лічильників), в тому числі й теплолічильника СВТУ-11Т (М2) РУ-50, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками, що підтверджується копією платіжного доручення № 216 (№100953389) від 14.10.2013 р. на суму 97760,00 грн.

На підставі видаткової накладної № 1418 від 05.12.2013 р. ТОВ фірма Семпак ко ЛТД здійснило поставку, а позивачем прийнято теплові лічильники за договором, в тому числі теплолічильник СВТУ11Т (М2) РУ-50, варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1: РУ-50, з прямими ділянками, кабель 5м. Т1: ТСП-С-4, кабель 5 м., втулка 90о , гільза; Т2: ТСП-С-4 кабель 5м. втулка 90о , гільза. Кабель RS232 2.0 м., вартістю 14072,00 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного рішення Структурного відокремленого підрозділу Київські теплові мережі ПАТ Київенерго № 43/9/2884 від 15.08.2013 р. підготовлений ТОВ фірма Семпак ко ЛТД робочий проект з встановлення вузла обліку теплоти в Житловому будинку по просп. Червонозоряному, 128, теплолічильник СВТУ-11Т ДУ-50 прийнято без зауважень.

З свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 24-1-2/8059 від 08.10.2013 р. вбачається, що теплолічильник СВТУ-11Т зав № 2337, варіант виконання: 2, виготовлений ТОВ фірма Семпак ко ЛТД за результатами повірки визнано придатним та допущеним до застосування згідно вимог ДСТУ EN1434 по класу 2.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що йому як власнику теплолічильника СВТУ-11Т № 2337 в комплекті, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Лобановського, 128 відповідачем чиняться перешкоди до місця його установлення для перевірки схоронності та зняття показань, чим порушуються його права як власника вказаного майна.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, серед іншого, вказує на те, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів того, що власниками будинку по просп. Лобановського, 128 в м. Києві приймалось колективне рішення про те, що вказані комунальні послуги має надавати саме позивач та позивач не мав законних підстав для обслуговування будинку та надання відповідних комунальних послуг. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач надавав комунальні послуги (опалення) в період по березень 2015 р. в будинку по просп. Лобановського, 128 в м. Києві не маючи при цьому ліцензії на теплопостачання, а також затвердженого тарифу на теплову енергію та оскільки ухвалою суду від 26.01.2012 р. у справі № 50/371-б відкрито процедуру санації позивача, останній, на думку відповідача, не мав власних коштів на придбання теплолічильника СВТУ-11Т № 2337 та будучи лише обслуговуючою організацією не є його власником, а власниками вказаного теплолічильника є співвласники квартир та нежитлових приміщень багатоповерхового будинку.

На думку відповідача витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання надати доступ для перевірки його схоронності та зняття показників спожитої теплової енергії є різними позовними вимогами. Тому, суд мав з'ясувати, але не з'ясував у позивача конкретний зміст заявлених ним позовних вимог, що має значення для правильного вирішення справи.

Також представник відповідача зазначив, що рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2017 р. у справі №910/7118/17 за позовом ОСББ Щаслива гора 128 до Державного підприємства Наш дім , третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання вчинити дії, позов задоволено. Зобов'язано ДП Наш дім виключити з балансу житловий будинок №128 по проспекту Лобановського у місті Києві. Зобов'язано ДП Наш дім передати ОСББ Щаслива гора 128 всю технічну документацію на житловий будинок та ін. Рішення набуло законної сили 22.12.2017 р., про що видано відповідний наказ.

Судовим рішенням встановлено певні обставини, зокрема, встановлена правомірність та законність володіння та управління неподільним та загальним майном багатоквартирного будинку №128 по пр-кту Лобановського в м. Києві ОСББ Щаслива гора 128 до якого серед іншого майна відноситься й технічне обладнання, яке в ньому знаходиться. Цими висновками спростовується висновок місцевого господарського суду по даній справі про те, що ОСББ Щаслива гора 128 є недобросовісним набувачем майна у вказаному будинку, зокрема теплового лічильника СВТУ-11Т№2337.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України, кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Місцевий господарський суд постановляючи рішення виходив з того, що ДП Наш дім звернувся із позовною вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння, проте у вступній та мотивувальній частинах свого рішення вказав, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником теплолічильника СВТУ-11Т №2337 в комплекті, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект В. Лобановського, 128 та відповідачем здійснюються перешкоди в доступі його представників до місця його установлення для перевірки схоронності та зняття показань. чим порушуються права позивача. як власника вказаного майна.

Отже, як зазначив суд, порушення прав позивача пов'язано саме з ненаданням доступу до теплолічильника для перевірки схоронності та зняття показників з нього, а не з необхідністю витребування майна з чужого незаконного володіння. Ці ж самі вимоги у судовому засіданні підтримав представник ДП Наш дім .

При вирішенні спору суд керувався нормою ст. 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, виходячи із зазначеної і застосованої судом норми закону суд виходив з того, що відповідач ОСББ Щаслива Гора 128 є в даних правовідносинах недобросовісним набувачем та, відповідно, незаконно користувалось встановленим теплолічильником з часу його встановлення у належному йому на праві власності багатоквартирному житловому будинку.

Проте, такі висновки місцевого господарського суду не узгоджуються з матеріалами справи та протирічать законодавству Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Рішення суду першої інстанції не містить пояснень самого позивача, викладення обставин суду в оскаржуваному рішенні щодо того хто (який господарюючий суб'єкт) та коли саме (дата) встановив у багатоквартирному житловому будинку №128 по пр. В. Лобановського (пр. Червонозоряний) у м. Києві тепловий лічильник СВТУ-11Т№2337 в комплекті (варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1: РУ-50, з прямими ділянками, кабель 5м. Т1: ТСП-С-4, кабель 5 м., втулка 90о , гільза; Т2: ТСП-С-4 кабель 5м. втулка 90о , гільза. Кабель RS232 2.0 м.), як і не містить конкретних обставин щодо укладання між господарюючими суб'єктами, зокрема позивачем та відповідачем договору зберігання цього теплолічильника. хоча у самому оскаржуваному рішенні неодноразово є посилання на те, що відповідач ОСББ Щаслива Гора 128 є відповідальним за схоронність цього засобу обліку тепла.

За змістом ст.ст.147,150 Конституції України, ст. ст.63,69 Закону України Про Конституційний Суд України в редакції 1996 р., що діяла на момент встановлення засобу обліку тепла у період 2013-2014 р.р. рішення Конституційного Суду України є остаточними та обов'язковими до виконання.

02.03.2004 р. Конституційний суд України прийняв рішення у справі №1-2/2004 (справа про допоміжні приміщення багатоквартирного будинку), де розтлумачив положення ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Рішенням Конституційного суду України від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 по справі № 1-22/2011 визначено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до статті 151 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини 2 ст. 10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Конституційний Суд України двічі (у 2004 р. та 2011 р.) давав офіційні тлумачення цієї статті, суть яких зводиться до того, що право власності на допоміжні приміщення, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою житлового будинку виникає одночасно з правом власності на квартиру, незалежно від підстав його набуття, та не потребує будь-яких дій для його підтвердження (наприклад створення об'єднання співвласників, вступу до нього).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Кодекс набрав чинності з 01.01.2004 р.

Отже, законодавець встановив, що багатоповерховий житловий будинок та все технічне обладнання яке є в ньому є спільною власністю всіх власників квартир, на підставі положень Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , рішень Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 та від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 по справі № 1-22/2011, Цивільного кодексу України, Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Закон України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29.11.2001 р. діє з часу його опублікування.

Незважаючи на те, що відповідач посилався на вказані норми законів та рішення Конституційного Суду України у своєму відзиві на позов, суд першої інстанції не дав їм правової оцінки та не застосував їх при вирішенні спору, хоча вказані рішення та закони підлягали обов'язковому застосуванню.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що у багатоквартирному будинку №128 по проспекту В. Лобановського у м. Києві встановлено тепловий лічильник СВТУ-11Т№2337 в комплекті (варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1: РУ-50, з прямими ділянками, кабель 5м. Т1: ТСП-С-4, кабель 5 м., втулка 90о , гільза; Т2: ТСП-С-4 кабель 5м. втулка 90о , гільза. Кабель RS232 2.0 м.).

Разом з тим, ні надані позивачем докази, ні матеріали цивільної справи не містять доказів того, що саме у багатоквартирному будинку №128 по проспекту В. Лобановського у м. Києві позивач або інша названа ним юридична особа встановили вказаний засіб обліку тепла. Витребувати майно можливо лише при умові доведення обставин, що вказане майно поза волею власника опинилося у володінні відповідача, який за рішенням місцевого господарського суду є недобросовісним.

Як зазначив суд першої інстанції між заводом Радар та ДП Наш дім 12.04.2000 р. було складено акт приймання-передачі на баланс житлового будинку №128 по пр-кту Червонозоряному ( перейменований у пр. В.Лобановського) на підставі рішення Київради №30/30 від 17.12.2015 р. Проте колегія суддів зазначає, що вказаний акт приймання-передачі житлового будинку не був предметом дослідження у судовому засіданні, а тому неможливо з'ясувати ту обставину, чи наявним був на момент передачі з балансу на баланс багатоквартирного будинку засіб обліку теплової енергії.

Відповідач вважає, що з часу створення ОСББ Щаслива Гора 128 об'єднання, як юридична особа, на законних підставах було власником загального та неподільного майна, в тому числі й механічного, електричного, сантехнічного та іншого, що визначено за приписами ч. 2 ст. 382 ЦК України, й для набуття такого права не потрібно було наявність будь-яких правовстановлюючих документів чи укладання додаткових угод з колишнім балансоутримувачем ДП Наш дім .

Тому, ОСББ Щаслива Гора 128 могло розцінюватись судом виключно як добросовісний набувач прав на все наявне у багатоквартирному будинку майно, а вимоги про витребування майна у добросовісного набувача можуть заявлятись лише на підставі та у випадках, зазначених у ст. 388 ЦК України, яку суд першої інстанції при вирішенні спору не застосовував. Зазначена норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Тому, якщо позивач стверджує, що він у період часу з 12.04.2000 р. по 12.02.2016 р. будучи балансоутримувачем встановив тепловий лічильник у багатоквартирний будинок, то відповідно з набуттям чинності вимог та приписів передбачених ч. 2 ст. 382 ЦК України, ст. 19 Закону України Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , а також на підставі положень Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004, рішення Конституційного суду України від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 по справі № 1- 22/2011, то таке майно стало власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

З доказів, що містяться у справі та зокрема, з видаткової накладної №1418 від 05.12.2013 р. не вбачається, що теплолічильник СВТУ-11Т, заводський номер 2337 (а.с.23) був придбаний саме позивачем.

Крім того, відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства (пункт 18 Правил).

Натомість матеріали справи не містять документів, що зазначені у п. 18 вищенаведених Правил.

Щодо клопотання позивача в суді апеляційної інстанції про долучення додаткових документів, а саме бухгалтерської довідки від 02.02.2018 р. №32-1 та копій виписок по рахункам позивача за період з 25.09.2013 р. по 11.10.2013 р., то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання та відповідно до ст. 269 ГПК України не приймає вказані документи до уваги, оскільки позивачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Крім того, з вказаних документів не вбачається, що саме за ці кошти було придбано саме спірний теплолічильник СВТУ-11Т, заводський номер 2337.

Що стосується доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу копій ухвали господарського суду міста Києва від 28.12.2017 р. по справі №910/13384/17 та ухвали господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. по справі №50/371-б, а також акта №2-2598 прийняття теплового вузла обліку від 21.11.2013 р., то колегія суддів не надає їм оцінку, оскільки відповідно до ст. 269 ГПК України не приймає вказані документи до уваги, у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Крім того, вказані документи не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Також колегія суддів не приймає до уваги долучене відповідачем до матеріалів справи рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 р. по справі №910/7118/17, оскільки на день винесення оскаржуваного рішення - 14.11.2017 р., рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 р. по справі №910/7118/17 не було прийняте.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017 р. у справі №910/16175/17 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Наш Дім (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, код ЄДРПОУ 30723920) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Щаслива гора 128 (03118, м. Київ, проспект В.Лобановського, 128, код ЄДРПОУ 40275473) 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/16175/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк