Постанова

від 07.06.2018 по справі 910/16175/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/16175/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Наш Дім" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі

за позовом Державного підприємства "Наш Дім" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щаслива гора 128" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

позивача - Дьоміна С.С., адвокат;

відповідача - Кавьюк В.П., керівник,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2017 року Державне підприємство "Наш Дім" (далі - ДП "Наш Дім") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щаслива гора 128" (далі - ОСББ "Щаслива гора 128") у якому просило витребувати у ОСББ "Щаслива гора 128" належний позивачу на праві приватної власності, на підставі договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.2013, теплолічильник СВТУ-11Т № 2337 в комплекті (варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1: РУ-50, з прямими ділянками, кабель 5м. Т1: ТСП-С-4, кабель 5 м., втулка 90о , гільза; Т2: ТСП-С-4 кабель 5 м. втулка 90о , гільза. Кабель RS232 2.0 м., далі - теплолічильник), який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Лобановського (пр. Червонозоряний), 128 та передати його ДП "Наш Дім".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем чиняться перешкоди в доступі його представників до місця установлення теплолічильника для перевірки схоронності та зняття показань, чим порушуються права позивача як власника вказаного майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 (суддя Морозов С.М.) позов задоволено.

Вирішено витребувати у ОСББ "Щаслива гора 128" на користь ДП "Наш Дім" належний йому на праві приватної власності теплолічильник.

Рішення мотивовано тим, що спірний теплолічильник належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується договором поставки основного обладнання від 09.10.2013 № 42, Специфікацією № 1 до договору, платіжним дорученням від 14.10.2013 № 216 (№ 100953389) на суму 97 760 грн та видатковою накладною від 05.12.2013 № 1418, що відповідно до вимог статей 387, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для витребування теплолічильника у відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 (колегія суддів: Алданова С.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова обґрунтована тим, що багатоповерховий житловий будинок та все технічне обладнання, яке є в ньому, є спільною власністю всіх власників квартир на підставі положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішень Конституційного суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 та від 09.11.2011 № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011, ЦК України, Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСББ "Щаслива Гора 128" є добросовісним набувачем прав всього наявного у багатоквартирному будинку майна, а вимоги про витребування майна у добросовісного набувача можуть заявлятись лише на підставі та у випадках, зазначених у статті 388 ЦК України, яку суд першої інстанції при вирішенні спору не застосовував.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ДП "Наш Дім" посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 317, 319, 321, 387, 1212 ЦК України та зазначає про те, що спірний теплолічильник є його приватною власністю, оскільки саме воно придбало, замовило та погодило проект встановлення теплолічильника та оплатило послуги з його встановлення, тоді як відповідачем належними доказами не доведено прийняття будинку за адресою: м. Київ, пр. Лобановського (пр. Червонозоряний), 128 разом із спірним теплолічильником на баланс ОСББ "Щаслива Гора 128" .

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ДП "Наш Дім" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції і прохання інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Щаслива Гора 128" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясовано всі обставини справи і надано їм належну правову оцінку. Крім того, ОСББ "Щаслива Гора 128" зазначає про те, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, а відповідач заперечував проти касаційної скарги з підстав її необґрунтованості та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 28.12.1999 № 443 "Про створення державного підприємства "Наш Дім" на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу "Радар" було створено ДП "Наш Дім".

12.04.2000 житловий будинок № 128 по проспекту Червонозоряному (згідно рішення Київської міської ради від 17.12.2015 № 30/30 перейменовано на проспект Валерія Лобановського) в місті Києві на 80 квартир за Актом приймання-передачі передано з балансу заводу "Радар" на баланс ДП "Наш Дім".

Також судами встановлено, що 09.10.2013 між ним ДП "Наш Дім" (покупець) та ТОВ фірма "Семпак ко ЛТД" (постачальник) було укладено договір № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники), за умовами якого постачальник на умовах договору зобов'язався передати у власність покупця теплові лічильники в комплекті, у кількості, за ціною та з технічними характеристиками, узгодженими сторонами відповідно до Специфікації № 1 і рахунків-фактури, а покупець - прийняти зазначений товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору № 42 та Специфікації № 1 до договору загальна сума договору становить 97 760 грн.

Згідно Специфікації № 1 до договору № 42 предметом поставки є теплолічильник СВТУ-11Т (М2) РУ-50, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками вартістю 14 072 грн, об'єкт поставки - проспект Червонозоряний, 128.

Платіжним дорученням від 14.10.2013 № 216 (№ 100953389) позивачем було перераховано постачальнику 97 760 грн в якості оплати вартості товару за договором № 42, а 05.12.2013 за видатковою накладною № 1418 постачальником було здійснено поставку теплових лічильників, в тому числі теплолічильника СВТУ11Т (М2) РУ-50, варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1: РУ-50, з прямими ділянками, кабель 5м. Т1: ТСП-С-4, кабель 5 м., втулка 90о , гільза; Т2: ТСП-С-4 кабель 5м. втулка 90о , гільза. Кабель RS232 2.0 м., вартістю 14 072 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ДП "Наш Дім" зазначало про те, що йому як власнику теплолічильника СВТУ-11Т № 2337 в комплекті, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, 128 ОСББ "Щаслива Гора 128" чиняться перешкоди в доступі до місця його установлення для перевірки схоронності та зняття показань, чим порушуються його права як власника вказаного майна. При цьому в якості правового обґрунтування своїх вимог ДП "Наш Дім" посилається на приписи статей 387 та 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

У відповідності з вимогами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення із позовом) правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до числа яких належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За призначенням способи захисту можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, наявності якого вимагає ця стаття, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява №38722/02).

Таким чином, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилаючись на приписи статті 387 ЦК України виходив із того, що ОСББ "Щаслива Гора 128" в даних правовідносинах є недобросовісним набувачем та незаконно користується встановленим у житловому будинку № 128 по проспекту Лобановського у місті Києві теплолічильником, а суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові виходив із того, що ОСББ "Щаслива Гора 128" є добросовісним набувачем прав всього наявного у багатоквартирному будинку майна, а вимоги про витребування майна у добросовісного набувача можуть заявлятися лише на підставі та у випадках, зазначених у статті 388 ЦК України.

Згідно з частинами 9, 10 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об'єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Разом з тим, судами встановлено, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/7118/17 за позовом ОСББ "Щаслива гора 128" до ДП "Наш дім", третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання вчинити дії, позов задоволено; зобов'язано ДП "Наш дім" виключити з балансу житловий будинок № 128 по проспекту Лобановського у місті Києві та передати ОСББ "Щаслива гора 128" всю технічну документацію на житловий будинок. Рішення набрало законної сили 22.12.2017.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, станом на час звернення до суду з даним позовом та на час прийняття рішення судом першої інстанції, балансоутримувачем житлового будинку № 128 по проспекту Лобановського у місті Києві, де встановлено спірний теплолічильник, було ДП "Наш дім", доказів передачі теплолічильника з балансу ДП "Наш дім" на баланс ОСББ "Щаслива гора 128" матеріали справи не містять, тому твердження відповідача та суду апеляційної інстанції про те, що ОСББ "Щаслива гора 128" є набувачем спірного майна з моменту його створення, є помилковими.

Проте врахувавши обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме: предмет, підставу та правове обґрунтування позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відмову в позові.

Твердження ДП "Наш дім" у касаційній скарзі про те, що ним було правильно обрано предмет та підставу позову, а ОСББ "Щаслива гора 128" є саме недобросовісним набувачем, відхиляються колегією суддів, оскільки як було зазначено вище, ОСББ "Щаслива гора 128" на час звернення до суду з даним позовом та на час прийняття рішення судом першої інстанції, не є набувачем спірного теплолічильника.

Колегія суддів не погоджується із викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами ОСББ "Щаслива гора 128" про те, що з моменту його створення воно стало власником спірного теплолічильника, оскільки це не відповідає вимогам частин 9, 10 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які

вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень судом апеляційної інстанції не встановлено, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Наш Дім" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 910/16175/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір