Постанова

від 14.02.2018 по справі 911/471/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. Справа№ 911/471/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Жук Г.А.

при секретарі: Вінницькій Т.В.

представники сторін:

від позивача: Гончар В.М. за довіреністю № 18-0011/74328; від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017р.

у справі № 911/471/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

За заявою Національного банку України

про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання у справі

За позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки 7 331 200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Національний банк України звернувся у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1"; третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017р. у справі №911/471/17 позов задоволено частково, вирішено в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитними договорами перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2 985 551 667 звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.05.2014 року та стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМ-1" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 107 833, 94 грн.

17.07.2017 на примусове виконання зазначеного рішення було видано накази Господарського суду м. Києва №911/471/17 зі строком пред'явлення до виконання до 30.06.2020 року.

12.10.2017 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача (стягувача) про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду м. Києва №911/471/17 від 17.07.17р. до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №911/471/17 відмовлено у задоволенні заяви Національного банку України про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду м. Києва №911/471/17 від 17.07.17р. до виконання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, скаржник - Національний банк України - звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017р. у справі № 911/471/17 та визнати поважною причину пропуску строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва № 911/471/17 від 17.07.2017р.

Скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки положеннями Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, рішення суду у даній справі набрало законної сили 30.06.2017, отже строк пред'явлення наказу до примусового виконання сплив 01.10.2017, однак наказ позивачем був фактично отриманий лише 03.10.2017 і не може бути пред'явлений до виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 призначено розгляд справи на 14.02.2018.

Відповідач та третя особа явку представників у судове засідання не забезпечили. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на те, що до примусового виконання наказ ще не пред'являвся, однак законом визначено тримісячний строк пред'явлення наказу до примусового виконання, вказаний строк на момент отримання наказу вже був пропущений, тому з метою усунення можливості боржнику в подальшому зловживати правами та оскаржувати дії державного виконавця, позивач превентивно подав заяву про поновлення вказаного строку.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Національним банком України, як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"),як позичальником, укладено низку Кредитних договорів з додатковими угодами до них, а саме: Кредитний договір від 11.09.2008 №39/09-08/СТ, від 11.11.2008 №86/11-08/СТ, від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 №64, від 29.12.2008 №144, від 29.12.2008 №144/1, від 30.12.2008 №144/2, від 31.12.2008 №144/3, від 05.01.2009 №144/4, від 12.01.2009 №144/5, від 29.01.2009 №144/6, від 06.02.2009 №144/7, від 11.02.2009 №144/8, від 13.02.2009 №144/9, від 16.02.2009 №144/10, від 27.02.2009 №144/11, від 04.03.2009 №144/12, від 05.03.2009 №144/13, від 13.03.2009 №144/14, від 20.03.2009 №144/15, від 06.04.2009 №144/16, 15.04.2009 №144/17, від 17.04.2009 №144/18, від 30.04.2009 №144/19, від 03.06.2009 №144/20 (надалі - кредитні договори).

14 травня 2014 року з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитними договорами від 11.09.2008 №39/09-08/СТ, від 11.11.2008 №86/11-08/СТ, від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 №64, від 29.12.2008 №144, від 29.12.2008 №144/1, від 30.12.2008 №144/2, від 31.12.2008 №144/3, від 05.01.2009 №144/4, від 12.01.2009 №144/5, від 29.01.2009 №144/6, від 06.02.2009 №144/7, від 11.02.2009 №144/8, від 13.02.2009 №144/9, від 16.02.2009 №144/10, від 27.02.2009 №144/11, від 04.03.2009 №144/12, від 05.03.2009 №144/13, від 13.03.2009 №144/14, від 20.03.2009 №144/15, від 06.04.2009 №144/16, 15.04.2009 №144/17, від 17.04.2009 №144/18, від 30.04.2009 №144/19, від 03.06.2009 №144/20 між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крем-1", як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 672.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач, посилаючись на ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Постанову Національного банку України № 664 від 02.10.2015 р. та на рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 р. "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" зазначав, що у зв'язку з початком процедури ліквідації банку позивач набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак просив суд на підставі п. 14.8.2. іпотечного договору та ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.05.2014., укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крем-1", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 672.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017р. (повний текст рішення складений 19.06.2017) у справі №911/471/17 позов задоволено частково, вирішено в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитними договорами перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2 985 551 667 звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.05.2014 року та стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМ-1" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 107 833, 94 грн.

Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 30.06.2017.

17.07.2017 на примусове виконання зазначеного рішення було видано накази Господарського суду м. Києва №911/471/17 зі строком пред'явлення до виконання до 30.06.2020 року.

12.10.2017 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача (стягувача) про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду м. Києва №911/471/17 від 17.07.17р. до виконання.

Заява була мотивована тим, що положеннями ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, рішення суду у даній справі набрало законної сили 30.06.2017, отже строк пред'явлення наказу до примусового виконання сплив 01.10.2017, однак наказ позивачем був фактично отриманий лише 03.10.2017 і не може бути пред'явлений до виконання.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд першої інстанції виходив з того, що строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва № 911/471/17 від 17.07.2017р. встановлено судом до 30.06.2020р., а отже стягувач може звернутися до виконавчої служби та пред'явити наказ до виконання в межах зазначеного строку.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, на час прийняття оскаржуваної ухвали) визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, на час прийняття оскаржуваної ухвали) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, на час прийняття оскаржуваної ухвали) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Статтею 119 ГПК України (в редакції, на час прийняття оскаржуваної ухвали) передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що обов'язковою умовою для відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання є пропущення його строку та наявність поважних причин його пропуску.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначав, що наказ по справі №911/471/17 від 17.07.2017р., в якому стягувачем є державний орган, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців, а отже строк до виконання сплив 01.10.2017р. Проте, стягувач отримав наказ Господарського суду м. Києва лише 03.10.2017р.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" (далі - Закон "Про НБУ") Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Статтею 4 Закону "Про НБУ" встановлено, що Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і закріплено за ним на праві господарського відання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Згідно зі ст. 7 Закону "Про НБУ" Національний банк, у тому числі, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування.

Відповідно до ст. 42 Закону "Про НБУ" Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції: надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як зазначалось вище, спір у даній справі виник внаслідок невиконання третьою особою кредитних договорів, за якими позивач виступав не як державний орган, а як позичальник - банківська установа, та на підставі договору іпотеки за яким позивач виступав іпотекодержателем.

Отже, з врахуванням предмету спору у даній справі та наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд вірно зазначив у наказах строк пред'явлення їх до примусового виконання - до 30.06.2020 року, а тому стягувач може звернутися до виконавчої служби та пред'явити наказ до виконання в межах зазначеного строку.

Колегією суддів також враховано, що позивач не подавав накази для примусового виконання, йому не було відмовлено у прийнятті наказів до виконання, отже, як на час подання заяви до суду першої інстанції, так і на даний час, його права не були порушені.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що строк для пред'явлення наказу до примусового виконання не закінчився, а тому відсутні правові підстави для його поновлення.

Зазначені висновки місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами процесуального права, які судом правильно застосовані, а доводи, викладені позивачем у апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №911/471/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №911/471/17 - без змін.

2. Матеріали справи №911/471/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.02.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Г.А. Жук