Ухвала

від 19.02.2018 по справі 923/434/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

19 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 923/434/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Мацюри П.Ф. - головуючого, Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В. від 18 червня 2015 року

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" про перегляд рішення Господарського суду Херсонської області від 29 травня 2014 року за нововиявленими обставинами у справі № 923/434/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"

до: 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 2"

про визнання недійсним договору та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" 03 листопада 2017 року звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 червня 2015 року у даній справі, при цьому провадження за касаційною скаргою заявника у Вищому господарському суді України порушено не було.

Вказану скаргу разом зі справою № 923/434/14 на виконання Розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 15 грудня 2017 року № 38-р передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За приписами підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) Суд зазначає, що подана скарга не відповідає усім вимогам, що до неї ставились чинним на час звернення процесуальним законом з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), якою встановлено вимоги до форми та змісту касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами статті 4 Закону України № 3674 - VI (в редакції від 17 травня 2017 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на ухвалу суду (що і має місце в даному випадку, адже постанова апеляційного суду приймалася за наслідками перегляду ухвали місцевого господарського суду) ставка судового збору складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення з касаційною скаргою становило 1 600 грн.

В підтвердження виконання наведених вище вимог скаржником до касаційної скарги додано квитанцію № ПН1317 від 21 серпня 2017 року на суму 190 грн.

Крім того, що сума судового збору не є належною, Судом встановлено також, що кошти у наведеному розмірі сплачено скаржником для оскарження іншої ухвали у іншій справі, а саме ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2015 року у справі № 923/1102/13.

У підтвердження виконання приписів вказаної вище статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) до касаційної скарги додано фотокопії "поштових" квитанцій від 08 серпня 2017 року, а також опис вкладення датований тим же 08 серпня 2017 року.

Додані фотокопії самі по собі не можуть вважатися належними доказами виконання вимог статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки такі докази мають подаватися до суду тільки в оригіналі і крім цього, не можуть вони і підтверджувати направлення копій касаційної скарги, текст якої виготовлений пізніше.

Доданий опис вкладення в переліку найменування предметів взагалі містить інформацію про надсилання зовсім іншої касаційної скарги, а саме "скарги на постанову від 15.07.14р. № 923/434/14", що також є порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до частини1 статті 110 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" подана із значним пропуском строків касаційного оскарження, однак при цьому скаржником заявлено клопотання про його поновлення.

Розглянувши вказане клопотання та підстави, що наведені в його обґрунтування, Суд не вважає можливим його задоволення, оскільки в поданому клопотанні, окрім того, що скаржник не брав участі у справі, не зазначено будь-яких обґрунтувань, що давали б можливість суду їх оцінити.

Всі наведені вище недоліки касаційної скарги є такими недоліками і в розумінні частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), що могло би стати підставою для залишення скарги без руху.

Проте, Судом встановлено, що не відповідає касаційна скарга і пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), який вимагає, що касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального права чи процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про порушення або неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Зміст поданої скарги зводиться до прохання про скасування оскаржуваної постанови через те, що скаржник "просто має право на оскарження", яке Суд не може вважати належним обґрунтуванням касаційної скарги в розумінні наведено пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року).

За приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тобто підстави аналогічні тим, що закріплювалися у пункті 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року).

Якщо частини 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) надають право скаржнику на виправлення допущених при поданні касаційної скарги недоліків, то частина 4 цієї ж статті є імперативною, не передбачає такого права і застосовується Судом у разі виявлення недоліків, що підпадають під її дію.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених частиною 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у вигляді повернення скарги без розгляду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що подання такої скарги, враховуючи ту кількість недоліків та відсутність належних обґрунтувань, може бути розцінене зловживанням процесуальними правами з наступним застосуванням санкцій за такі дії, передбачених Главою 9 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

Керуючись пунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 287, 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), статтями 107 - 111 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 червня 2015 року у справі № 923/434/14 разом з доданими матеріалами повернути скаржникові без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.