Ухвала

від 13.02.2018 по справі 703/1373/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1373/17

1-кс/703/7/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , при секретарях судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі скаржника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла скаргу ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області від 15 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року, -

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області зі скаргою, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 від 15 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12016250230001951 від 13 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.249 КК України.

Скаргу обґрунтовує тим, що 07 липня 2016 року членами НВР «Правий Сектор», ГО «Об`єднання підводних мисливців та рибалок Черкащини» та депутатом Смілянської міської ради ОСОБА_7 при візуальному огляді території Смілянської пошуково-рятувальної станції, в присутності та за добровільної згоди її начальника ОСОБА_8 було виявлено 220 заборонених законом до зберігання і використання знарядь лову риби типу сітка, ятера, «парашут», рамки. Частина вказаних сіток були мокрими та явно витягнуті попередньої ночі з води, вже акуратно перебрані, з однаково прив`язаними металевими шайбами, що вказує на те, що за їх допомогою однією браконьєрською бригадою чи людиною вівся незаконний та масштабний рибний промисел на Тясминському водосховищі в м. Сміла. Всі сітки були вилучені безпосередньо у начальника Смілянської пошуково-рятувальної станції ОСОБА_8 та він сам зізнавався, що виймав їх з води і в них була риба, відтак такий і являється браконьєром. На місце події відразу були викликані правоохоронні органи, які задокументували вказану подію та 13 липня 2016 року за даним фактом було порушено кримінальне провадження та внесено дані про злочин до ЄРДР за ч.1 ст.249 КК України (незаконне заняття рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду) за №12016250230001951. 15 вересня 2017 року старший слідчий Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 виніс постанову про закриття вказаного кримінального провадження. Вважає таку постанову незаконною з наступних підстав. Слідчим не прийняті до уваги докази, які вказують на вину саме ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, а саме: згідно листа голови комісії з ліквідації Черкасирибохорони особа, яка знаходиться на березі водойми з забороненими знаряддями лову, при чому незалежно в якому стані сітки (сухі чи мокрі), а також чи є в них водні біоресурси, порушує п.3.14 Правил любительського і спортивного рибальства, якими також заборонено вилучення із води знарядь лову, які належать іншим особам, та об`єктів лову, які є в цих знаряддях; слідчий ігнорує підтвердження співробітниками Смілянської пошуково-рятувальної служби виймання з води сіток ОСОБА_8 ; під час слідства свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зазначили, що бачили як ОСОБА_8 неодноразово з невідомими особами виймав сітки з води, однак слідчим не встановлено хто саме такі ставив; не звернено уваги на те, що ОСОБА_8 , коли знімав сітки з рибою, не повідомляв про виявлене правопорушення відповідні правоохоронні органи, а навпаки приховував численні правопорушення; не надано уваги, що ОСОБА_8 не міг мати прав на охорону водних біоресурсів; не надано уваги показам ОСОБА_11 , згідно яких, ніяких офіційних звернень від Смілянської міської ради щодо залучення працівників Смілянської пошуково-рятувальної служи для рейдів по боротьбі з браконьєрством не надходило; не надано уваги показам ОСОБА_8 , що він забирав собі рибу з сіток; не встановлено скільки саме було вилучено риби та на яку суму нанесено збитків браконьєрськими діями; не встановлено хто саме ставив сітки; не встановлено працівників Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, які були присутні на рейдах з ОСОБА_8 . З врахуванням вищевикладених обставин прийняте рішення про закриття кримінального провадження №12016250230001951 за ознаками ст.249 КК України не знаходиться у взаємозв`язку з сукупністю вже зібраних доказів. Слідчим для всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи не було проведено необхідних слідчих дій. Крім того, слідчий, в супереч його клопотання, не провів слідчої дії направленої на встановлення відповідності вилучених 07 липня 2016 року сіток з тими сітками, які оглядалися 12 грудня 2016 року, адже будучи присутнім при даному огляді у нього виникла підозра, що дороговартісних сіток стало менше, ніж було, натомість більш дешевих стало більше, що свідчить про їх підміну під час зберігання правоохоронними органами. Також не встановлено місцезнаходження риби з сіток, адже в 199 сітках риби могло бути не менше 2000 кг. Слідчим не визначено статус у кримінальному провадженні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Слідчим також не прийнято до уваги факт підроблення службової документації посадовими особами Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області або навмисного грубого порушення чинного законодавства України. Таким чином постанова слідчого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №12016250230001951 є незаконною та підлягає скасуванню.

Скаржник ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Прокурор Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_5 в судовому засідання зазначив, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12016250230001951 завдання, які поставлені КПК України, виконані в повному обсязі. Об`єктивно, повно та неупереджено досліджено всі обставини в такому. Слідчий обґрунтовано дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, оскільки відсутня істотна шкода, яка обов`язковою для кваліфікації дій за вказаною статтею. Вважає постанову слідчого від 15 вересня 2017 року законною та такою, що не підлягає скасуванню, відтак у задоволенні скарги ОСОБА_4 просить відмовити.

Слідчий Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, відповідно до повідомлення прокурора Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , такий звільнився з Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області.

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи зазначену норму КПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду скарги без слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області.

В розпорядження слідчого судді Смілянським ВП ГУНП в Черкаській області надано матеріали кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року.

Заслухавши пояснення скаржника та доводи прокурора, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження №120160230001951 від 13 липня 2016 року, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, вважаю, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно фабули справи, яка зазначена у витягу з кримінального провадження №1201602300001951 від 13 липня 2016 року, 12 липня 2016 року до Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від ГО «Об`єднання підводних мисливців та рибалок Черкащини» про те, що у липні 2016 року невідома особа, незаконно займалася рибним промислом на Тясминському водосховищі в м. Сміла Черкаської області.

Вищевказані дії невідомих осіб слідчим кваліфіковані за ч.1 ст.249 КК України, як незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

15 вересня 2017 року старшим слідчим Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 винесена постанова про закриття кримінального провадження, відповідно до якої, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016250230001951 від 13 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, закрити у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року, постановою старшого слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 від 28 липня 2016 року потерпілим у вказаному кримінальному провадженні визнано юридичну особу громадську організацію «Об`єднання підводних мисливців та рибалок Черкащини» (ідентифікаційний код 38646477), а ОСОБА_4 визнано представником вказаної організації.

ОСОБА_4 як представник потерпілої юридичної особи громадської організації «Об`єднання підводних мисливців та рибалок Черкащини» скористався своїм правом, передбаченим п.3 ч.1 ст.303 КПК України та оскаржив постанову старшого слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 від 15 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року, оскільки вважаю таку незаконною.

Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з такою позицією скаржника ОСОБА_4 .

Так, відповідно до диспозиції ч.1 ст.249 КК України кримінальна відповідальність за вказаною частиною статті настає за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Враховуючи особливості конструкції і момент закінчення злочину, слідчий суддя приходить до беззаперечного висновку, що в ч.1 ст.249 КК України наявний матеріальний склад злочину.

Матеріальний склад злочину це юридичний склад, що передбачає наслідки як обов`язковий елемент його об`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона матеріаль¬них складів злочинів завжди включає: а) принаймні, два обов`язкових елементи діяння та наслідки; б) при¬наймні, один зв`язок між обов`язковими елементами причинний між діянням та наслідками.

Таким чином, діяннями, передбаченими ч.1 ст.249 КК України, є незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, а наслідком заподіяння істотної шкоди.

Незаконність означає, що зайняття зазначеним промислом відбувається, зокрема, без належного дозволу, у заборонений час, у недозволених місцях, забороненими знаряддями і способами лову, із перевищенням установлених лімітів чи норм вилову. Для визнання промислу незаконним достатньо встановити наявність однієї з названих обставин.

Згідно п.3.15 Правил любительського і спортивного рибальства затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15 лютого 1999 року, забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

Отже, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що ч.1 ст.249 КК України передбачено покарання за зайняття рибним промислом за допомогою сіток, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 07 липня 2016 року, на території Смілянської пошуково-рятувальної станції, що розташована по провулку Мічуріна, 1, в м. Сміла Черкаської області, поблизу річки Тясмин, виявлено ятера у кількості 5 штук, сітка «парашут» - 1 штука, сітки у кількості 116 штук. З місця події вилучено вказані знаряддя лову.

Разом з тим, слідчий суддя має зазначити, що сама по собі наявність заборонених знарядь лову біля річки не утворює склад злочину, передбачений ч.1 ст.249 КК України, який передбачає активні дії направлені на вилов риби, якими являються закидання та витягування сіток.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_8 , виявлені під час огляду місця події від 07 липня 2016 року заборонені знаряддя лову ним витягнуті з річки Тясмин в м. Сміла під час рейдів щодо виявлення браконьєрів.

Участь в проведенні ОСОБА_8 самостійного та у групі з іншими особами рейдів, підтверджується показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

При цьому, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що бачили як ОСОБА_8 спільно з невідомими їм особами діставав із води риболовецькі сітки.

Крім того, згідно рішення Смілянської міської ради №133 від 07 квітня 2016 року «Про заходи з охорони та відновлення рибних запасів у водоймах міста» був утворений штаб для організації проведення оперативно-профілактичних рейдів по боротьбі з браконьєрством, до якого зокрема увійшли працівники Смілянської пошуково-рятувальної групи ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Таким чином, вищевказані покази та рішення Смілянської міської ради пояснюють факт знаходження заборонених предметів лову на території Смілянської пошуково-рятувальної станції, начальником якої являється ОСОБА_8 , та жодним чином не доводять факту займання таким незаконним рибним промислом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року, слідчим були проведені всі необхідні слідчі дії, які направлені на встановлення осіб, що ставили заборонені предмети лову на річці Тясмин в м. Сміла, однак позитивного результату не здобуто.

Крім того, відповідно до матеріалів вищевказаного кримінального провадження, на території Смілянської пошуково-рятувальної станції жодної одиниці риби не виявлено.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_8 , виявлену у сітках рибу він відпускав до річки Тясмин, а декілька одиниць брав собі.

Разом з тим, такі дії ОСОБА_8 жодним чином не утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, оскільки такий незаконним промислом риби не займався.

Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України виступають водні живі ресурси, тобто організми, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді. Це, зокрема: риби різних видів.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що для кваліфікації дій невідомих осіб у кримінальному провадженні «12016250230001951 за ч.1 ст.249 КК України необхідно встановити кількість добутої риби, від якої залежить визначення істотної шкоди заподіяної внаслідок незаконного рибного промислу.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених водних біоресурсів.

Визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, визначеними Кабінетом Міністрів України, які пов`язують розмір відшкодування збитків, завданих довкіллю, з місцем порушення екологічного законодавства (території та об`єкти природно-заповідного фонду), а також із фактом занесення тварин і рослин до Червоної книги.

Як вже було зазначено, на території Смілянської пошуково-рятувальної станції жодної одиниці риби не виявлено, при цьому встановити наявність риби, її виду та розміру у виявлених сітках, під час перебування їх у воді та під час витягування їх з такої, не представляється можливим, в зв`язку з її відсутністю, відтак і встановити чи задіяно діями невстановленої особи істотної шкоди є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином, слідчий суддя приходить до беззаперечного висновку про відсутність в діях невстановлених осіб об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, а саме причинного зв`язку між діянням та наслідками, які не настали.

Також, слідчий суддя має зазначити, що матеріали кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року, не містять встановлених потерпілою організацією збитків та цивільного позову щодо відшкодування таких.

Відсутність встановлених збитків організацією, яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні, та поданого такого цивільного позову, знову ж таки свідчать про неможливість визначення заподіяної невстановленою особою шкоди та чи така шкода настала.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Враховуючи зазначену норму Конституції України, слідчий суддя приходить до висновку, що визначення істотної шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях, які жодним доказом не підтверджуються.

Згідно ч.3 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначену норму, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий після встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення повинен закрити кримінальне провадження.

Як вже зазначено вище, в діях невстановлених осіб у кримінальному провадженні №12016250230001951 відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, в зв`язку з чим проведення будь-яких слідчих дій, після встановлення відсутності складу злочину, є недоречним.

Досліджуючи оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року слідчим були проведені всі необхідні та можливі слідчі дії, та під час прийняття рішення про закриття кримінального провадження, були дотримані вимоги ст.284 КПК України.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області від 15 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 9, 303, 304, 306, 307, 372, 395 КПК України, -

ухвалив:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області від 15 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №12016250230001951 від 13 липня 2016 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1