Постанова

від 06.02.2018 по справі 820/5739/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р. № 820/5739/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/5739/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 02.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Ріал-С Груп" за період з 01.07.2016 по 31.07.2016, з ТОВ "Рошфор Альянс" за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, з ТОВ "Оптімус Прайд" за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, з ТОВ "ОСОБА_3 Інвест" за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п.201.1, п.201.7, ст.201 Податкового кодексу України від 12.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 383025,00 грн, у т.ч за липень 2016 року у сумі 42309,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Ріал-С Групп"; за вересень 2016 року у сумі 145202,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Рошфор Альянс" та з ТОВ "Оптімус Прайд", за грудень 2016 року у сумі 195514 грн по взаємовідносинам з ТОВ "ОСОБА_3 Інвест", що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у розмірі 383025,00 грн за грудень 2016 року.

З акту перевірки № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків акту перевірки № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.08.2017, яким ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 478781,25 грн, з яких: 383025,00 грн - за основним платежем, 95756,25 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішенння, суд зазначає наступне.

05 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ"Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 480, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи (роботи з капітального ремонту Гімназійної набережної (45112000-5 - землестрийні та інші роботи)), зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Факт здійснення вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2016 року, актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за жовтень 2016, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" на виконання договору № 480 від 05.07.2016 укладено низку договорів з наступними контрагентами.

05 вересня 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (замовник) та ТОВ "РОШФОР АЛЬЯНС" (підрядник) укладено договір № 05/09-КР, відповідно до якого, підрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з ремонту об'єкта "Капітальний ремонт Гімназійної набережної", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Виконання зазначеного договору підтверджується актом прийому-передачі будівельних матеріалів від 05.09.2016, актом прийому-передачі будівельних матеріалів за вересень 2016 року, податковою накладною № 49 від 21.09.2016 на загальну суму 569533,24 грн, розрахунком № 5, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 02-01, локальним кошторисом роботи № 02-01, відомістю ресурсів до локального кошторису № 02-01, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 1-2 за вересень 2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, відомістю ресурсів за вересень 2016 року.

В акті перевірки № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 міститься посилання податкового органу про відсутність даних про відрядження керівника позивача до міста Ірпінь, яке вказане в договорі № 05/09-КР від 05.09.2016 як місце укладання договору.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що оскільки пропозиція укласти договір надійшла саме від ТОВ "Рошфор Альянс", то й місцем укладення договору в силу норми закону було вказано місто Ірпінь. При цьому керівник позивача до цього міста не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями статті 647 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд не приймає посилання контролюючого органу щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до міста Ірпінь, як на підставу здійснення нереального правочину, оскільки судом встановлено, що сторонами по договору № 05/09-КР від 05.09.2016 дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України.

Також, посилання контролюючого органу на відсутність дати підписання в довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року спростовується тим, що вказана довідка наявна в матеріалах справи та реквізит щодо дати підписання присутній.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність в штаті ТОВ "Рошфор Альянс" достатньої кількості працівників порівняно з кошторисною трудомісткістю за актом за вересень 2016 року та не придбання вказаним підприємством послуг ремонту у інших платників ПДВ (згідно даних ЄРПН), то суд зазначає, що ТОВ "Рошфор Альянс" не обмежено можливістю залучення до виконання робіт субпідрядників-неплатників ПДВ, операції з якими не відображаються в ЄРПН.

В акті № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 контролюючий орган зазначив, що згідно узагальненої податкової інформації № 310/10-08-14-02/40468847 від 02.12.2016 року встановлено, що до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016040000000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

01 червня 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (замовник) та ТОВ "РІАЛ-С ГРУП" (підрядник) укладено договір № 8/01-КР, згідно умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з ремонту об'єкта "Капітальний ремонт Гімназійної набережної", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Факт виконання вказаного договору підтверджується актом прийому-передачі будівельних матеріалів за липень 2016 року, актом прийому-передачі будівельних матеріалів від 18.07.2016,податковою накладною № 118 від 24.07.2016 на загальну суму 253854,04 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, відомістю ресурсів за липень 2016 року, локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірці на відсутність даних про відрядження керівника позивача до міста Бровари, яке вказано в договорі № 8/01-КР від 01.06.2016, як місце укладання договору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відповіді на відзив, представник позивача пояснив, що оскільки пропозиція укласти договір надійшла саме від ТОВ "РІАЛ-С ГРУП", то й місцем укладення договору зазначено місто Бровари. При цьому, зазначив, що керівник ТОВ"Будівельна компанія Макробуд" до цього міста не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями статті 647 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд не приймає посилання контролюючого органу щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до міста Бровари, як на підставу здійснення нереального правочину, оскільки судом встановлено, що сторонами по договору № 8/01-КР від 01.06.2016 дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України.

Також, суд не приймає до уваги твердження контролюючого органу про відсутність дати підписання в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, оскільки як вбачається із вказаної довідки, що долучена до матеріалів справи, зазначений реквізит присутній.

Щодо посилань податкового органу про відсутність в штаті ТОВ "Ріал-С Групп" достатньої кількості працівників порівняно з кошторисною трудомісткістю за актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року № 0724/02 від 24.07.2016 та факт не придбання вказаним підприємством послуг ремонту у інших платників ПДВ то суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості залучати до виконання робіт субпідрядників-неплатників ПДВ, операції з якими не відображаються в ЄРПН а також, з первинних документів, що долучені до матеріалів справи вбачається, що виконання договору № 8/01-КР від 01.06.2016 відбулось.

14 вересня 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (покупець) та ТОВ "ОПТІМУС ПРАЙД" (постачальник) укладено договір поставки № 02/08-КР, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити а покупець - прийняти та оплатити товар (перелік товарів зазначений у специфікації).

На виконання вказаних робіт, позивачем надано специфікацію № 1, податкову накладну № 80 від 28.09.2016 на загальну суму 283676,65 грн, податкову накладну № 81 від 29.09.2016 на загальну суму 17999,82 грн, видаткову накладну № РН-0928/09 від 28.09.2016, на загальну суму 283676,65 грн, видаткову накладну № РН-0929/02 від 29.09.2016 на загальну суму 17999,82 грн, товарно-транспортну накладну № РН-0928/09 від 28.09.2016, товарно-транспортну накладну № 0929/02/1 від 29.09.2016, товарно-транспортну накладну № 0929/02/2 від 29.09.2016, товарно-транспортну накладну № 0929/02/3 від 29.09.2016, товарно-транспортну накладну № 0929/02/3 від 29.09.2016, товарно-транспортну накладну № 0929/02/4 від 29.09.2016.

Щодо доводів контролюючого органу в акті перевірки № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 про відсутність даних про відрядження керівника позивача до с. Тарасівка, яке вказане в договорі № 02/08-КР від 14.09.2016 як місце укладання договору, то суд зазначає наступне.

У відповіді на відзив, представник позивача вказав на те, що оскільки пропозиція укласти договір надійшла саме від ТОВ "Оптімус Прайд", то й місцем укладення договору в силу норми закону було вказано с. Тарасівка. При цьому керівник позивача до цього міста не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями статті 647 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд не приймає посилання контролюючого органу щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до с. Тарасівка, як на підставу нікчемності правочину, оскільки судом встановлено, що сторонами по договору № 02/08-КР від 14.09.2016 дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України щодо місця укладення договору.

Щодо посилань податкового органу на дефектність товарно-транспортних накладних щодо вантажно-розвантажувальних операцій з ТОВ "Оптімус Прайд" (час, години, хвилини, прибуття, вибуття, навантаження, розвантаження, простій), то суд зазначає наступне.

Перелік та порядок заповнення документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом регламентується Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363.

Відповідно до розділу 1, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора).

Отже, в силу Закону суб'єкт господарювання наділеним правом на оформлення товарно-транспортної накладної без дотримання встановленої форми, за умовами, передбаченими абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

29 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 564, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи, найменування робіт - роботи з капітального ремонту братської могили радянських воїнів та прилеглої території (45112000-5 - землерийні та інші земляні роботи).

Щодо виконання вказаного договору, то в матеріалах справи міститься акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року та локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01.

09 грудня 2016 року між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір підряду № 426/16, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати ремонт житлового будинку, а замовник - після виконання робіт надати доручення на здійснення платежу органу , що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Виконання зазначеного договору підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт № 8/426 за грудень 2016 року, локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-001 , довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року.

15 листопада 2016 року між комунальним підприємством "Жилкомсервіс" (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № ТРН 3/16 від 15.11.2016, згідно умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році надати замовникові послуги з поточного ремонту нежитлових приміщень, переданих до господарського відання "КР Жилкомсервіс", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Також, 15.11.2016 укладено додаткову угоду щодо ціни № 1 до договору № ТРН 3/16 від 15.11.2016.

Факт здійснення виконання договору договір № ТРН 3/16 від 15.11.2016 підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, актом прийому виконаних будівельних робіт № 1/ТРН-3/16 за грудень 2016 року,

29 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 565, згідно умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи зазначені в договірній цінй, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (роботи з капітального ремонту пам'ятника солдату та прилеглої території).

Виконання зазначеного договору підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, актом прийому виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2016 року.

29 липня 2016 року між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (замовник) та ТОВ"Будівельна компанія Макробуд" (підрядник) укладено договір № 566, згідно умов якого, підрядник зобов'язується у 2016 році виконати замовнику роботи зазначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі (роботи з капітального ремонту пам'ятника "Скорботна мати" та прилеглої території.

Факт здійснення виконання договору підтверджується локальним кошторисом на будівельні роботи № 02-01, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року.

Суд зазначає, що ТОВ "КИЇВ ОПТ ІНВЕСТ" постачав ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" будівельні матеріали під час виконання ремонтних робіт за договорами № 426/16 від 09.12.2016, № 564 від 29.07.2016, № 565 від 29.07.2016, № ТРНЗ/16 від 15.11.2016.

Так, 21 листопада 2016 року між ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" (покупець) та ТОВ "КИЇВ ОПТ ІНВЕСТ" укладено договір № 2111/16-КР, до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (перелік товарів зазначений у специфікації).

Також, 08.12.2016 між ТОВ"Будівельна компанія Макробуд" (покупець) та ТОВ "КИЇВ ОПТ ІНВЕСТ" укладено договір поставки № 0812/16-КР, до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (перелік товарів зазначений у специфікації).

Факт виконання робіт із ТОВ "КИЇВ ОПТ ІНВЕСТ" за договором № 2111/16-КР від 21.11.2016 та № 0812/16-КР від 08.12.2016 підтверджується специфікацією № 1 від 21.11.2016, специфікацією № 1 від 08.12.2016, видатковими накладними: № РН-1215/05 від 15.12.2016 на загальну суму 29866,63 грн, № РН-1215/04 від 15.12.2016 на загальну суму 129214,78 грн, № РН-1215/03 від 15.12.2016 на загальну суму 55340,83 грн, № РН-1216/04 від 16.12.2016 на загальну суму 95146,63 грн, № РН-1216/03 від 16.12.2016 на загальну суму 317735,90 грн, № РН-1216/02 від 16.12.2016 на загальну суму 288320,06 грн, № РН-1216/01 від 16.12.2016 на загальну суму 148554,60 грн, № РН-1215/06 від 15.12.2016 на загальну суму 16551,00 грн, № РН-1216/07 від 15.12.2016 на загальну суму 16551,00 грн, № РН-1215/08 від 15.12.2016 на загальну суму 15410,28 грн, № РН-1215/09 від 15.12.2016 на загальну суму 34200,00 грн, № РН-1215/10 від 15.12.2016 на загальну суму 26195,28 грн, податковими накладними: № 16 від 15.12.2016 на загальну суму 16551,00 грн, № 18 від 15.12.2016 на загальну суму 15410,28 грн, № 24 від 16.12.2016 на загальну суму 288320,06 грн, № 23 від 16.12.2016 на загальну суму 148554,60 грн, № 25 від 16.12.2016 на загальну суму 317735,90 грн, № 9 від 15.12.2016 на загальну суму 55340,83 грн, № 12 від 15.12.2016 на загальну суму 129214,78 грн, № 28 від 16.12.2016 на загальну суму 95146,63 грн, № 15 від 15.12.2016 на загальну суму 16551,00 грн, № 20 від 15.12.2016 на загальну суму 34200,00 грн, № 14 від 15.12.2016 на загальну суму 29866,63 грн, № 22 від 15.12.2016 на загальну суму 26195,28 грн, товарно-транспортними накладними: № РН-1215/05 від 15.12.2016, № РН-1215/04 від 15.12.2016, № РН-1215/03 від 15.12.2016, № РН-1216/04 від 16.12.2016 , № РН-1216/03 від 16.12.2016, № РН-1216/02 від 16.12.2016, № РН-1216/01 від 16.12.2016, № РН-1215/06 від 15.12.2016, № РН-1215/07 від 15.12.2016, № РН-1215/08 від 15.12.2016, № РН-1215/09 від 15.12.2016, № РН-1215/10 від 15.12.2016.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірці № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 на відсутність даних про відрядження керівника позивача до міста Києва, яке вказано в договорі № 2111/16-КР від 21.11.2016 та в договорі № 0812/16-КР від 08.12.2016, як місця укладання договорів, суд зазначає наступне.

У відповіді на відзив представник позивача пояснив, що оскільки пропозиція укласти договори надійшла саме від ТОВ "ОСОБА_3 Інвест", то й місцем укладення договору в силу норми закону було вказано місто ОСОБА_3. При цьому керівник позивача до цього міста не виїжджав, вів переговори за телефоном, а підписання договору відбулось шляхом пересилання його тексту через кур'єра.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями статті 647 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд не приймає посилання контролюючого органу щодо відсутності даних про відрядження керівника позивача до міста Києва, оскільки судом встановлено, що сторонами по договорам № 2111/16-КР від 21.11.2016 та № 0812/16-КР від 08.12.2016дотримано вимоги статті 647 Цивільного кодексу України.

В акті перевірки № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017, податковий орган посилається на дефектність товарно-транспортних накладних щодо переміщення отриманих від ТОВ "ОСОБА_3 Інвест" товарів, а саме, не зазначення даних щодо вантажно-розвантажувальних операцій (час, години, хвилини, прибуття, вибуття, навантаження, розвантаження, простій).

Перелік та порядок заповнення документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом регламентується Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363.

Відповідно до розділу 1, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора).

Отже, в силу Закону суб'єкт господарювання наділеним правом на оформлення товарно-транспортної накладної без дотримання встановленої форми, за умовами, передбаченими абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Також, 28 грудня 2016 року між ТОВ "КИЇВ ОПТ ІНВЕСТ" (первісний кредитор) та ТОВ "ФЕЙЛОН" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 4/28, відповідно до умов якого, первісний кредитор надає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ"Будівельна компанія Макробуд", що належить первісному кредиторові та випливає із договорів № 0812/16-КР від 08.12.2016, № 2111/16-КР від 21.11.2016 та за цим договором новий кредитор має одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від божника належного виконання грошових зобов'язань, які випливають із договорів № 0812/16-КР від 08.12.2016, № 2111/16-КР від 21.11.2016 у сумі 1173086,97 грн.

В акті № 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017 контролюючий орган зазначив, що до Єдиного реєстру досудових розсідувань внесено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.04.2017 № 320017100060000031 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Щодо проведення оплати ТОВ "Будівельна компанія Макробуд" з ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "ОСОБА_3 Інвест", ТОВ "ФЕЙЛОН" по вище зазначеним договорам, то суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунки з ТОВ "ФЕЙЛОН" на суму 640770,44 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахункам за період з 29.12.2016 по 29.12.2016 та платіжними дорученнями: № 135 від 29.12.2016 на суму 500000,00 грн та № 134 від 29.12.2016 на суму 140770,44 грн.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1.статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "ОСОБА_3 Інвест", за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та взаємовідносин із ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "ОСОБА_3 Інвест".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з взаємовідносин із ТОВ "Ріал-С Групп", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Оптімус Прайд", ТОВ "ОСОБА_3 Інвест"

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки 7261/20-40-14-12-11/32870120 від 12.07.2017, а відтак і законності винесеного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.08.2017.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" (місцезнаходження - пров. Руставелі, буд. 14 Б-3, м. Харків, 61050, ідентифікаційний код - 32870120) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 02.08.2017.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Макробуд" (місцезнаходження - пров. Руставелі, буд. 14 Б-3, м. Харків, 61050, ідентифікаційний код - 32870120) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 7181,72 (сім тисяч сто вісімдесят одна) грн 72 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2018 року.

Суддя А.С. Мороко