Рішення

від 19.02.2018 по справі 826/15028/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2018 року № 826/15028/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Панда доГоловного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Панда (далі по тексту - позивач, ТОВ Панда ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2017 року № 0041091414.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року відкрито провадження у справі №826/15028/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 грудня 2017 року, яке відкладалось на 10 січня 2018 року та на 24 січня 2018 року у зв'язку з необхідністю надати суду додаткових докази по справі.

У судовому засіданні 24 січня 2018 року представники позивача адміністративний позов підтримали, просили суд задовольнити його. Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ Панда дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податку на прибуток.

Представник відповідача у судовому засіданні 24 січня 2018 року заперечив проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні. Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки, згідно яких позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 541 733,00 грн. за 1 квартал 2016 року.

На підставі частини четвертої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВТАНОВИВ:

Податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 10 листопада 2017 року № 0041091414, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю Панда збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 677 166,00 грн, в тому числі за основним платежем - 541 733 грн, за штрафними санкціями - 135 433 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 13 жовтня 2017 року № 780/10-36-14-14/311 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Панда (код ЄДРПОУ 31189253) на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податковим кодексом України податків та зборів при здійсненні господарської діяльності в цілому, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Емерс (код ЄДРПОУ 40053697), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 21 серпня 2017 року , яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 541 733,00 грн. за 1 квартал 2016 року.

Позивач не погоджується із висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Панда" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

При розгляді справ даної категорії суду належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ Панда та його контрагентом - ТОВ Емерс (код ЄДРПОУ 40053697); мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що 17 лютого 2016 року між ТОВ Панда (Продавець) та ТОВ Емерс (Покупець) укладено Договір № 17/02-3, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця цукор-пісок у мішкотарі ДСТУ 4623:2006, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату за власні кошти на умовах даного Договору відповідно до рахунку-фактури, яка встановлюється за кожну партію товару.

Матеріали справи містять копії рахунків - фактур від 17 лютого 2016 року № 17/02-3, від 02 березня 2016 року № 02/03-3, від 18 лютого 2016 року № 18/02-3 згідно яких позивачем поставлено ТОВ Емерс цукор-пісок у загальній кількості 264 тони на загальну суму 3 611 550 грн.

На підтвердження відвантаження цукру надано копії довіреностей на водіїв, листів ТОВ Емерс від 17 лютого 2016 року, 18 лютого 2016 року, 24 лютого 2016 року, 02 березня 2016 року, із проханням відвантажити цукор на відповідні автомобілі, перелік яких зазначений у листах відповідно, копії перепусток на відвантаження вантажу № 130, № 122, № 131, № 132, № 129, № 121 від 19 лютого 2016 року, № 114, № 112, № 113 від 18 лютого 2016 року, № 206 від 03 березня 2016 року, № 144 від 24 лютого 2016 року.

Також, надано копії видаткових накладних № 182 від 17 лютого 2016 року, № 181 від 17 лютого 2016 року, № 193 від 18 лютого 2016 року, № 183 від 17 лютого 2016 року, № 204 від 19 лютого 2016 року, № 194 від 18 лютого 2016 року, № 205 від 19 лютого 2016 року, № 206 від 19 лютого 2016 року, № 208 від 19 лютого 2016 року, № 207 від 19 лютого 2016 року, № 227 від 22 лютого 2016 року, № 328 від 02 березня 2016 року, № 327 від 02 березня 2016 року.

Відвантаження цукру здійснювалось на підставі заявок ТОВ Емерс №№ 60, 61, 62, 63 від 17 лютого 2016 року, №№ 70, 71 від 19 лютого 2016 року, №№ 83, 84 від 02 березня 2016 року.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджують наявні у справі копії платіжних доручень № 60 від 17 лютого 2016 року, № 61 від 17 лютого 2016 року, № 62 від 17 лютого 2016 року, № 63 від 17 лютого 2016 року, № 70 від 19 лютого 2016 року, № 71 від 19 лютого 2016 року, № 83 від 02 березня 2016 року, № 84 від 02 березня 2016 року.

Матеріали справи містять копії податкових накладних № 54 від 17 лютого 2016 року на суму 1 589 200 грн, в тому числі ПДВ - 264 866, 67 грн.; № 69 від 19 лютого 2016 року на суму 1 548 100 грн, в тому числі ПДВ - 258 016,67 грн; № 5 від 02 березня 2016 року на суму 474 250 грн, в тому числі ПДВ - 79041,67 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Панда здійснює діяльність щодо виробництва цукру та його подальшої реалізації.

На підтвердження реального відвантаження ТОВ Емерс цукру позивачем надано звіт про фінансові результати за перший квартал 2016 року, довідки до журналу - ордеру № 11 за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року із вкладними листами до журналу.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач відвантажував ТОВ Емерс цукор, виробництво якого є основним видом діяльності товариства; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував податкові зобов'язання за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ Емерс за спірними операціями.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Емерс було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальника щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, тому зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.

У свою чергу відповідач не виконав обов'язку доказування, передбаченого частиною другою 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням сутності операцій, не довів суду недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які необхідні контрагенту для виконання спірних операцій.

Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, у тому числі за результатом аналізу ЄРПН за лютий - березень 2016 року, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а неможливість звірки свідчить лише про відсутність у податкового органу відповідних відомостей про господарську діяльність.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Що стосується посилання в акті перевірки на вирок Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року, згідно якого особа умисно, не маючи на меті ведення підприємницької діяльності, перереєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, субєкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Емерс з метою прикриття незаконної діяльності, та яким особу визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статі 150 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.

Оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок суду.

До того ж, у згаданому вироку Печерського районного суду міста Києва не встановлено, що ТОВ Емерс не мало взаємовідносин з ТОВ Панда не досліджено обставини господарської діяльності ТОВ Емерс по взаємовідносинам із ТОВ Панда та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно з частинами 1, 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вказаний вище вирок Печерського районного суду міста Києва не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не беруться судом до уваги.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Панда підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Панда (08600, місто Київ, Київська область, місто Васильків, вул. Грушевського, 23, офіс 1, код ЄДРПОУ 31189253) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (03151, місто Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 5а, код ЄДРПОУ 39393260) від 10 листопада 2017 року № 0041091414

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, місто Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 5а, код ЄДРПОУ 39393260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Панда (08600, місто Київ, Київська область, місто Васильків, вул. Грушевського, 23, офіс 1, код ЄДРПОУ 31189253) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 157,49 грн (десять тисяч сто п'ятдесят сім гривень сорок дев'ять копійок) сплачені згідно платіжного доручення від 16 листопада 2017 року № 1717.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова