Постанова

від 01.02.2018 по справі 826/8476/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8476/16 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВТО Охорона до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СВТО Охорона звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016р. № 0006771404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.05.2016р. № 0006771404.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 15.04.2016р. по 21.04.2016р. Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СВТО Охорона (код 23737000) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Торент (код 24138157) за період з 01.05.2015р. по 31.10.2015р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ СВТО Охорона податку на додану вартість на загальну суму 1 697 325 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято Акт перевірки від 28.04.2016р. № 81/26-15-14-04-02 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016р. № 0006771404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 121 656 грн., з яких: 1 697 325 грн. - за основним платежем та 424 331 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ СВТО Охорона та ТОВ Торент було укладено договір про надання послуг від 04.05.2015р. №72/5, предметом якого є надання послуг з контролю за несенням служби підрозділами охорони Замовника, а саме в момент прибуття к місцю несення служби та в момент несення служби на території Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей. Контроль здійснюється в період та час, згідно заявок, які подаються окремо в електронному вигляді не пізніше 24 годин до чергового рейсу або заступання на службу. Контроль за несенням служби стаціонарними постами здійснюється на підставі узгодженого сторонами графіку перевірок, який складається на кожен місяць окремо.

Крім того, між позивачем та ТОВ Торент укладено договір на технічне обслуговування обладнання від 30.04.2015р. № 15/2015, предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування обладнання, приладів, яке змонтовано на об'єктах вказаних у додатку до Договору.

Також, між позивачем та ТОВ Торент укладено договір про надання послуг від 29.05.2015р. № 16/2015, предметом якого є супровід замовлень (вантажів) Замовника, а саме: розроблення маршруту перевезення, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; навантаження, доставка та супроводження замовлень; інші операції пов'язані з перевезенням.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ Торент було укладено договір на монтаж систем охоронної сигналізації та пусконалагоджувальні роботи від 04.05.2015р., предметом якого є монтаж систем охоронної сигналізації, роботи по установці засобів захисту охоронної сигналізації та інші монтажні роботи.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії додатків до договорів (дислокація об'єктів, що передаються для перевірок несення служби), актів надання послуг, графіків перевірок, доповідних записок про стан режиму, охорони об'єктів, звітів про виконану роботу по технічному обслуговуванню об'єктів, податкових накладних, платіжних доручень про оплату отриманих позивачем послуг.

На підтвердження виконання умов договору від 29.05.2015р. № 16/2015, а саме: отримання ТОВ Торент обладнання та забезпечення його перевезення позивачем надано копії видаткових накладних, прибуткових ордерів, журналу обліку вантажів, карток складського обліку матеріалів, товарно-транспортних накладних.

Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження доводів про правомірність формування ним податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ Торент , колегія суддів зазначає, що наявність лише зазначених вище документів не є достатніми доказами товарності господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тощо.

Так, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження змісту отриманих послуг, їх матеріального вираження чи використання результатів цих послуг.

Наявні у позивача акти здачі-прийняття виконаних робіт та акти надання послуг не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, а саме: не зазначено конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об'єм, вартість та зв'язок з господарської діяльністю Товариства.

З наданих доказів неможливо встановити, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, та відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача та правомірність формування ним податкового кредиту. Позивачем не доведено економічної доцільності витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що виконання вищевказаного виду послуг у задекларованих обсягах вимагало наявності у постачальника спеціалістів необхідно кваліфікації.

Однак, доказів існування у ТОВ Торент відповідних працівників, у тому числі залучених на умовах цивільно-правових договорів, матеріали справи не містять.

Згідно виписаних ТОВ Торент на адресу ТОВ СВТО Охорона та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступною номенклатурою: експедиційні послуги, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, технічне обслуговування обладнання, організація та контроль за несенням служби, встановлено, що ТОВ Торент реалізував ТОВ СВТО Охорона послуги відмінні від тих, що були придбані ним по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників, а саме: вживаний одяг, ошийок свинний, вирізка свинна, корейка та інше, а також імпортований товар: тканини в асортименті, велосипеди, насоси для рідини, запчастини двигунів, фториди, йодиди та інше.

Податкові розрахунки, що свідчать про наявність транспортних чи виробничих ресурсів, земельних ділянок, складських приміщень тощо до податкового органу за місцем реєстрації ТОВ Торент не подавались.

Таким чином, номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, надання послуг по контролю та несення служби на об'єктах тощо без сторонніх організацій.

Враховуючи те, що за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються в процесі її здійснення, в даному випадку, встановлення фактичного виконавця послуг, тобто особи з відповідним рівнем кваліфікації та досвідом зазвичай є передумовою укладення договору про надання послуг.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору постачальника таких послуг суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Натомість, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, податковим органом встановлено відсутність залучення протягом господарської діяльності ТОВ Торент підрядних робіт, пов'язаних із охороною та технічним обслуговуванням.

Водночас, обсяг послуг, наданих, згідно актів здачі-прийняття робіт ТОВ Торент на адресу контрагента ТОВ СВТО Охорона вказує на необхідність наявності кваліфікованих штатних одиниць в достатній кількості та матеріально-технічної бази.

Таким чином, наявність незначної кількості працівників унеможливлює виконання одночасно операцій з придбання та продажу товарів (послуг), з врахуванням специфіки конкретної операції з придбання (продажу) товарів (послуг) (обслуговування об'єктів, які розташовані між собою на значних відстанях), які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників тощо.

При цьому, за даними Єдиного реєстру податкових накладних, підрядники для надання послуг ТОВ Торент не залучалися та не придбавалися відповідні засоби, спецтехніка, обладнання та інші матеріально-технічні ресурси.

Згідно наявної в матеріалах справи відповіді Управління ліцензування МВС України від 04.05.2017р. № 24/2-361 (Т.2 а.с.213), відповідно до відомостей ліцензійного реєстру МВС, ТОВ Торент не є суб'єктом охоронної діяльності.

Послуги з організації та контролю за несенням служби (здійснення контролю за встановленим пропускним режимом та контролю ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей, проведення перевірок за несенням служби охоронниками, перевірка за виконанням покладених на них функцій тощо) належать до посадових обов'язків фахівця з організації заходів охорони, а не є провадженням охоронної діяльності, яка полягає в наданні послуг з охорони власності та громадян і відповідно до Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Натомість, наявність таких фахівців у контрагента позивача не встановлена.

Крім цього, до перевірки не надавалися для ознайомлення копії ліцензій контрагента на зазначений вид послуг, у зв'язку з чим, відсутня можливість підтвердження правильності та достовірності виконання в повному обсязі зазначених послуг ТОВ Торент .

Згідно додатків до актів надання послуг вказані понад 80 об'єктів дислокації в різних місцях розташування, що свідчить про те, що не маючи достатньої кількості працівників та транспорту неможливо здійснити увесь комплекс наданих послуг.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, матеріалами справи не підтверджується реальність проведення господарських операцій між платником податків ТОВ Торент та ТОВ СВТО Охорона , документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку здійснювалося без мети отримання результатів таких операцій в дійсності.

Доводи позивача з приводу того, що ТОВ Торент на момент господарських взаємовідносин був платником податку на додану вартість, згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не дають підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків.

Колегією суддів враховується також те, що у своїй постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі № 826/16369/13, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, надані позивачем документи не є достатніми доказами фактичного виконання вищевказаних договорів.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагентів. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів чи послуг, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентом здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.05.2016р. № 0006771404 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ТОВ СВТО Охорона , а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СВТО Охорона - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.

Повний текст постанови виготовлено 12.02.2018 року