Постанова

від 06.02.2018 по справі 813/6350/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11171/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання - Богдан А.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (Головуючий суддя: Гавдик З.В., ухвалено о 17 год. 48 хв. у м. Львів, 17.10.2017р. складено повний текст рішення) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроном Центр до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ Агроном Центр звернулося з позовом до ДПІ у Залізничному районі ГУ ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року, та податкову вимогу № 6957-23 від 14.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач не згідний із висновками акту перевірки на підставі яких прийняті спірні рішення, оскільки твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Рудос-Строй , ПП Олвітехно , ТОВ Промтексторг , ТОВ Ехотранс-БГО , ТОВ Буд-Інвестментз , ТОВ Екос-ТМ , ТОВ Ноттес , ТОВ Літес , ТОВ Фармопілс , ТОВ Компанія Гарс , ТОВ Лайтер Плюс , в тому числі і фізичними особами ґрунтується виключно на припущеннях та обставинах, за які відповідають виключно контрагенти - покупці. Долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства, зазначені в акті податкової перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0001202202/15744 від 27.11.2015 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Залізнична ОДПІ м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Агроном Центр з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 1609/13-03-22-01-13/38738473 від 13.11.2015 року, встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.13., п.п.14.1.36., п. п. 14.1.56., п. п. 14.1.202., п. п. 14.1.228., п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4., п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137, п. 138.6., п. 138.8. ст. 138 ПК України, що призвело до завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2825449,67 грн., заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1119564,00 грн., завищення валових витрат на загальну суму 2825449,67 грн.; п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 449 981,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки апелянтом 27.11.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення 0001202202/15744, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 562476,25 грн., в т.ч. за основним платежем: 449981,00 грн., за штрафними санкціями: 112495,25 грн., за порушення п.п. 189.1 ст.189, п. 198.5. ст. 198 ПК України та № 0001192202/15743, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 262543,75 грн., в т.ч. за основним платежем: 210035,00 грн., за штрафними санкціями: 52508,75 грн., за порушення 14.1.13., п. п. 14.1.36., п. п. 14.1.56., п. п. 14.1.202., п.п. 14.1.228., п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4., п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137, п. 138.6., п. 138.8. ст. 138 ПК України.

14.12.2015 року контролюючим органом винесено податкову вимогу № 6957-23 згідно якої станом на 13.12.2015 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 922 998,21 грн.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 189.1. ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової вартості, що склалася станом на початок звітного періоду, протягом якого здійснюються такі операції, а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

01.03.2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду по даній справі, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0001202202/15744, №0001192202/15743 від 27.11.2015 року.

16.11.2016 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова - залишено без задоволення, а вищевказану постанову - без змін.

21.03.2017 року Ухвалою ВАС України по даній справі касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області - задоволено частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року по справі № 813/6350/15 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви з яких скасовані вищевказані рішення наступні:

ВАС України зазначив, що При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з врахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, з врахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами судам слід з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, з врахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку .

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при розгляді справи.

На новому розгляді встановлено наявність у матеріалах справи наступних доказів: договору № 21 від 21.08.2013 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Рудос-Строй ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору №21 від 21.08.2013 р.; договору № 07/01 від 07.10.2013 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Ехотранс-БГО ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 07/01 від 07.10.2013 р.; договору № 18/10 від 18.10.2013 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ПП Олвітехно ; податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 18/10 від 18.10.2013 р.; договору №23 від 23.12.2013 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Буд-Інвестментз ; податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 23 від 23.12.2013 р.; договору № 25 від 25.12.2013 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Промтексторг ; податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 25 від 25.12.2013 р.; договору № 24/01/14 від 24.01.2014 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Фармопілс ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 24/01/14 від 24.01.2014 р.; договору № 28/01/14 від 28.01.2014 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Екос-ТМ ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 28/01/14 від 28.01.2014 р.; товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 28/01/14 від 28.01.2014 р.; договору №07/02/14 від 07.02.2014 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Компанія Гарс ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору №07/02/14 від 07.02.2014 р.; товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором №07/02/14 від 07.02.2014 р.; договору № 19/02/14 від 19.02.2014 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Літес ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 19/02/14 від 19.02.2014 р.; товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 19/02/14 від 19.02.2014 р.; договору № 18/02/14 від 18.02.2014 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Ноттес ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору №18/02/14 від 18.02.2014 р.; товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 18/02/14 від 18.02.2014 р.; договору №10/04/14 від 10.04.2014 р. про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ Лейтер Плюс ; податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору №10/04/14 від 10.04.2014 р.; товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 10/04/14 від 10.04.2014 р.; рахунків на оплату товару відповідно до договорів поставки, укладених з контрагентами ТОВ Рудос-Строй , ПП Олвітехно , ТОВ Промтексторг , ТОВ Ехотранс-БГО , ТОВ Буд-Інвестментз , ТОВ Екос-ТМ , ТОВ Ноттес , ТОВ Літес , ТОВ Фармопілс , ТОВ Компанія Гарс , ТОВ Лайтер Плюс ; банківських виписок по особовому рахунку із зазначенням оплати за товар, поставлений контрагентам ТОВ Рудос-Строй , ПП Олвітехно , ТОВ Промтексторг , ТОВ Ехотранс-БГО , ТОВ Буд-Інвестментз , ТОВ Екос-ТМ» , ТОВ Ноттес , ТОВ Літес , ТОВ Фармопілс , ТОВ Компанія Гарс , ТОВ Лайтер Плюс відповідно до укладених договорів поставки; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за період з серпня 2013 року по грудень 2014 р.; договору про співпрацю від 01.08.2013 р., укладеного позивачем та ТОВ Агроком Центр та додаткових договорів до нього про здійснення забою та транспортування птиці та продуктів забою та обробки птиці та актів-розрахунків.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, виписок з банківського рахунку, декілька паспортів громадянина України, карток фізичної особи - платника податків та заяв на підтвердження здійснення господарських операцій (продажу продукції) фізичним особам, зазначених у акті податкової перевірки.

Необхідно зазначити і те, що позивач по факту кожної поставки нараховував податкове зобов'язання з податку на додану вартість та відображав усі нарахування податкових зобов'язань у звітності з ПДВ.

Враховуючи на те, що податковим органом не спростовано мету та реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій, колегія суддів вважає підставними та належно обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами надано копії належних первинних документів за відповідні періоди. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів.

Долученні до матеріалів справи належні та допустимі докази дають достатні підстави для висновку про правомірність формування податкового обліку позивачем.

Поряд з цим, слід мати на увазі і те, що складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи апелянта при складанні акта перевірки викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, де мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відносно посилань контролюючого органу, що зазначених у акті перевірки від 13.11.2015 року про порушення податкового законодавства позивачем, які ґрунтуються на інформації АІС Податковий блок та актах податкових перевірок контрагентів позивача стосовно порушення податкового законодавства контрагентами позивача, слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність формування податкових зобов'язань від податкового обліку інших осіб. Якщо контрагенти позивача не виконали свого податкового зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для контрагентів позивача. Невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивача жодними належними та допустимими доказами не підтверджено з боку апелянта.

Твердження податкового органу про відсутність у видаткових накладних, виданих фізичним особам, зазначення прізвища, імені та по-батькові покупця є безпідставним, оскільки згідно наявних у матеріалах справи копій згаданих видаткових накладних фактично видно, що у них міститься прізвища, ім'я та по-батькові покупців.

Щодо покликань на те, що позивачем не здійснювалось транспортування товару усім його контрагентам слід зазначити, що згідно умов договорів поставки не встановлено обов'язку позивача (продавця) здійснювати транспортування товару покупцю, адже періодичний відпуск незначної, кількості продукції чи товарів завжди відбувається самовивозом з метою здешевлення транспортування таких.

Посилання на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 року про визнання винним засновника та керівника ТОВ Вестес та ТОВ Літес у сприянні в фіктивному підприємництві та підробленні офіційних документів не заслуговує на увагу, оскільки засуджений не був дотичним до господарських операцій з ТОВ Агроном Центр чи його контрагентами, а за текстом вироку не встановлено жодного причинно-наслідкового зв'язку злочинної діяльності засудженого з ТОВ Агроном Центр , відтак вказаний вирок не міг братись до уваги.

В судовому засіданні представник апелянта чітко не виокремив та не зумів навести доказів вчинення безтоварних операцій з боку позивача та його контрагентів, а лише посилався на загальний перелік документів які використовувались під час перевірки

Натомість, допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що в 2013-2014 роках продукцію контрагентам позивача та іншим фізичним особам відвантажував на підставі наданих та підписаних керівником підприємства накладних, в яких було зазначено назву, кількість та вагу товару. Здебільшого покупці вивозили товар своїм автотранспортом.

Усі первинні документи складенні по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ Рудос-Строй , ПП Олвітехно , ТОВ Промтексторг , ТОВ Ехотранс-БГО , ТОВ Буд-Інвестментз , ТОВ Екос-ТМ , ТОВ Ноттес , ТОВ Фармопілс , ТОВ Компанія Гарс , ТОВ Лайтер Плюс мали необхідні та обов'язкові реквізити, що свідчить про наявний умисел досягнення позивачем ділової мети в розумінні ПК України.

Крім цього, окремо слід зазначити, що згідно листа ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області № 327/1303-2300 від 12.01.2016 року, донараховані суми основного платежу, штрафних санкцій та пені по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 27.11.2015 року були вилучені з картки особового рахунку платника, в результаті чого податкова вимога № 6957-23 від 14.12.2015 року відкликана у зв'язку з відсутністю боргу.

Оскільки права позивача у спірних правовідносинах у зв'язку із відкликанням апелянтом оскаржуваної податкової вимоги № 6957-23 від 14.12.2015 р. не були порушені, колегія суддів вважає, що в задоволенні адміністративного позову у цій частині слід відмовити.

Таким чином, встановленні обставини та наявні у матеріалах справи докази свідчать про підставність часткового задоволення позову, а саме шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року.

Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.316 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316, ч.1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції м. Львова ГУ ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у справі №813/6350/15 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 12.02.2018 року