Постанова

від 07.02.2018 по справі 816/4777/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/4777/15

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. (головуючий суддя І інстанції Супрун Є.Б., м.Полтава, повний текст складено 23.11.2017 року) по справі № 816/4777/15 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа Акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі ліквідатора ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м.Полтаві), третя особа Акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі ліквідатора ОСОБА_4 (далі - ліквідатор АТ "Дельта Банк"), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на 215867,64 грн. (т.1 а.с.4-8)

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті від 11.11.2015 №2515/16-01-17-04/НОМЕР_2, встановлені без з'ясування складових суми прощенного боргу. Так, з'ясування правового статусу усієї суми заборгованості, що була прощена банком, має істотне значення при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності обов'язку особи сплачувати податок на доходи, так як за чинним податковим законодавством не підлягають оподаткуванню відсотки, комісії, штрафні санкції та пеня, як дохід, отриманий платником у вигляді додаткового блага.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 08.12.2015 №0223311704. (т.1 а.с.133-137, 166-170)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017 (т.1 а.с.222-227) зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Вищий адміністративний суд України вказав, що з метою правильного вирішення даної справи підлягають встановленню та дослідженню обставини справи щодо наявності у позивача обов'язку подання річної декларації та відповідно, щодо відображення у ній доходів на підставі абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а також правовий статус усієї суми заборгованості позивача за кредитом, фактичну суму сплаченої позивачем основної суми кредиту, відсотків, штрафів, пені, а також які саме складові вказаної заборгованості були анульовані банком. Крім того, необхідно встановити чи включено ПАТ «Укрсиббанк» анульований (прощений) борг позивача до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі ліквідатора ОСОБА_4 (т.2 а.с.57)

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 (т.2 а.с.66-69)

Не погодившись із судовим рішенням, ДПІ у м.Полтаві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити у задоволенні адміністративного позову. (т.2 а.с.74-75)

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2015 №1327 (т.1 а.с.43-45) ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.11.2015 №2515/16-01-17-04/НОМЕР_2 (т.1 а.с.9-14), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, ст.179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2014 рік;

- пп."д" 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2014 рік), на суму 172694,11 грн. (незадекларована сума доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, у сумі 1017280,62 грн.);

- п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у період, що перевірявся, на загальну суму 172694,11 грн.

Позивач подав до податкового органу заперечення від 19.11.2015 на вищевказаний акт перевірки (т.1 а.с.17-20).

Листом ДПІ у м. Полтаві від 03.12.2015 №8298/Л/16-01-17-04-12 Про розгляд заперечення ОСОБА_3 повідомлено, що висновок акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення (т.1 а.с.51-53, 95-97, т.2 а.с.34).

На підставі висновків перевірки відповідачем 08.12.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0223311704, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування , в загальному розмірі 215867,64 грн., у тому числі: 172694,11 грн. - за основним платежем та 43173,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (т.1 а.с.15, 55-56, 93-94)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкової перевірки ґрунтується на неповних та недостовірних даних. При цьому, суд першої інстанції відмітив, що в силу положень ст. 19 Конституції України, позбавлений можливості та права вчиняти дії та застосовувати прийоми відшукання доказів, які притаманні лише податковому органу. У зв'язку з цим суд позбавлений можливості усунути недоліки податкової перевірки, що, у свою чергу, не може слугувати для суду підставою для відмови у вирішенні спору по суті та, як наслідок, залишає перед судом місце для прийняття рішення на підставі лише наявних матеріалів.

Прощена (анульована) пеня не є доходом у вигляді додаткового блага, так як її нарахування - це лише засіб забезпечення виконання договірних зобов'язань, тоді як визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, є фактичне отримання такого доходу платником у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, то пеня за несвоєчасну сплату зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його ж рішенням, як і штраф чи відсотки, не може вважатися доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, за висновками податкового органу за результатами проведеної перевірки позивач не задекларував дохід у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у сумі 1017280,62 грн. за додатковим договором №5 від 08.05.2014 до кредитного договору №1601/0708/98-132 від 22.07.2008 та не сплатив податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Так, 22.07.2008 між ВАТ "Сведбанк" (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено кредитний договір №1601/0708/98-132, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 300000,00 доларів США (т.1 а.с.71-77, 99-108).

08.05.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (який згідно з договором купівлі-продажу прав вимог між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" прийняв від ПАТ "Сведбанк" право вимоги за кредитним договором №1601/0708/98-132 від 22.07.2008) (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено додатковий договір №5 до кредитного договору №1601/0708/98-132 від 22.07.2008 (далі - додатковий договір №5), відповідно до умов якого сторони домовились про прощення боргу Позичальника на суму в розмірі 1017280,62 грн. згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України, за умови здійснення Позичальником сплати Кредитору заборгованості за договором у розмірі не менше суми 130000,00 доларів США. (т.1 а.с.21-22, 47-49, т.2 а.с.8, 27-28)

В подальшому, ПАТ "Дельта Банк" було направлено до податкового органу повідомлення від 23.09.2015 №2791 "Про надання інформації", яким було повідомлено відповідача про факт отримання ОСОБА_3 доходу у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу) у сумі 1017280,62 грн. (т.1 а.с.46, 50, т.2 а.с.33)

Щодо правового статусу усієї суми прощеної суми заборгованості за кредитом колегія суддів звертає увагу на наступне.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що рішенням Кредитного комітету АТ "Дельта Банк" від 24.04.2014 № 21/25-3 ОСОБА_3 анульовано заборгованість згідно з Кредитним договором №1601/0708/98-132 від 22.07.2008 (т.2 а.с.27-28).

В той же час, третьою особою не надано витребувані судом відомості про розмір фактичної суми сплаченої позивачем основної суми кредиту, відсотків, штрафів і пені за Кредитним договором №1601/0708/98-132 від 22.07.2008, а також відомості про те, які саме складові прощеної заборгованості у розмірі 1017280,62 грн. були анульовані банком за додатковим договором №5 від 08.05.2014).

Крім того, із матеріалів справи та проведеної податковим органом перевірки позивача також слідує, що відповідачем під час здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, не з'ясовувався та не встановлювався правовий статус всієї суми заборгованості, що була прощена АТ "Дельта Банк" за додатковим договором №5 до кредитного договору №1601/0708/98-132 від 22.07.2008.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що згідно з додатком №1 графіку зменшення ліміту до кредитного договору №1601/0708/98-132 від 22.07.2008 погашення заборгованості здійснювалося щомісячними платежами з 10.08.2008 по 22.07.2018 у сумі 2500,00 доларів США (т.1 а.с.104-105). Згідно з указаним графіком станом на 10.04.2014 залишок несплаченої суми заборгованості становив 127500,00 доларів США (т.1 а.с.104).

08.05.2014 позивач сплатив у рахунок погашення споживчого кредиту за кредитним договором №1601/0708/98-132 від 22.07.2008 суму в розмірі 1514675,11 грн., що еквівалентно 130000,00 доларів США за курсом АТ "Дельта Банк" на день здійснення касової операції (т.1 а.с.23, 98, т.2 а.с.17, 40).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов вищезазначеного кредитного договору №1601/0708/98-132 від 22.07.2008 було погашено у повному обсязі заборгованість за тілом кредиту, у зв'язку з чим прощення банком боргу за тілом кредиту фактично не відбулося. Отже, залишок суми, прощення якої здійснив банк, складають інакші від тіла кредиту суми, як то відсотки, штрафи, пеня тощо.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

А відтак, слід дійти висновку про те, що на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Згідно з абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Тому відсотки, які було нараховано боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Прощена неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 року №К/800/16971/16.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача висновку суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів переглянувши, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а підстави , викладені в апеляційній скарзі відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2017р. по справі № 816/4777/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року .

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7