Постанова

від 15.02.2018 по справі 816/975/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/975/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Алєтель" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 (головуючий суддя М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 25.07.17 р.) по справі № 816/975/17

за позовом Приватного підприємства "Алєтель"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Алєтель" (далі - ПП "Алєтель", позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000191408, №0000181408 від 31 травня 2017 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 р. у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Алєтель" - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 р. - без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 15.02.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що Приватне підприємство «Алєтель» (ідентифікаційний код 35869207) зареєстроване як юридична особа 07.05.2008 р., про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.15).

У період з 24.03.2017 р. по 21.04.2017 р. головним державним ревізором-інспектором відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_1, згідно із пунктом 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 20.03.2017 р. № 701 (а.с. 94) проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Алєтель» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів у митному режимі ІМ 51 (переробка на митній території України) за митними деклараціями ІМ 51 ДЕ № 806010001/2014/014125 від 01.12.2014 р. та ІМ 51 ЕА № 806010001/2014/014584 від 10.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 11.05.2017 р. №600/16-31-14-08-08/35869207 (далі - акт перевірки) (а.с. 22-34).

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано порушення ПП «Алєтель» ч.1 статті 148, ч. 1 статті 151 та ч.1 статті 160 Митного кодексу України, що призвело до несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість та мита в Державний бюджет у розмірі 56624,70 грн., у тому числі ввізне мито - 26357,80 грн. та податок на додану вартість - 30266,90 грн.

ПП «Алєтель» подано заперечення на акт перевірки (а.с. 195-198), які Головним управлінням ДФС у Полтавській області залишено без розгляду, у зв'язку із порушенням терміну їх подання, про що повідомлено позивача листом від 12.06.2017 р. № 8909/10/16-31-14-08-15 (а.с. 216, 217).

На підставі висновків акту перевірки від 11.05.2017 р. №600/16-31-14-08-08/35869207 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2017 року:

- №0000191408, яким ПП «Алєтель» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» , у розмірі 32947,25 грн., у тому числі за основним платежем - 26357,80 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 6589,45 грн. (а.с.208);

- №0000181408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» , у розмірі 37833,63 грн., у тому числі за основним платежем - 30266,90 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 7566,73 грн. (а.с.209).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Алєтель» звернулось до суду з позовною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мали значення для їх прийняття.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 2 статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 р., відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 3 Митного кодексу України визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема: проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За змістом частин 1, 2 статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

В ході розгляду справи встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_1, згідно із пунктом 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України, проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Алєтель» , за результатами якої встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ПП «Алєтель» ч.1 статті 148, ч. 1 статті 151 та ч.1 статті 160 Митного кодексу України.

За змістом акту перевірки порушення позивачем вимог Митного кодексу України встановлено у зв'язку з тим, що підприємство у визначений Полтавською митницею строк - до 26.02.2015 р., по митним деклараціям ІМ 51 ДЕ № 806010001/2014/014125 від 01.12.2014 р. та ІМ 51 ЕА № 806010001/2014/014584 від 10.12.2014 р. не виконало заходи щодо завершення митного режиму переробки.

Згідно з пунктом 25 статті 4 Митного кодексу України митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Статтею 71 Митного кодексу України визначено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 147 Митного кодексу переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Згідно з приписами частини 1 статті 148 Митного кодексу України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території застосовуються до товарів, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті.

Частиною 1 статті 149 Митного кодексу України встановлено, що поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною 1 статті 151 Митного кодексу України строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.

За змістом частини 1 статті 160 Митного кодексу України митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між Фірмою «Умлауф Кляйн Інтернаціонал Гезеллшафт фюр Модефертріб мбХ» (Німеччина) (по тексту контракту - Замовник) та ПП «Алєтель» (Україна) (по тексту контракту - Підрядник) укладено контракт № 80/10 від 26.11.2010 р., відповідно до умов якого Замовник поставляє Підряднику сировину, комплектуючі матеріали та моделі для виготовлення швейних виробів. Підрядник з поставленої давальницької сировини виготовляє швейні вироби у кількості та асортименті, вказаних у Додатку, що є невід'ємною частиною даного контракту. Кожна поставка давальницької сировини оформлюється окремим додатком і технологічною схемою із зазначенням розподілу витрат, нормами витрат на переробку та кількістю відходів (пункти 1.1. - 1.3 Контракту) (а.с. 35-37).

За умовами Додатку № 30 від 28.11.2014 р. до вказаного контракту Фірма «Умлауф Кляйн Інтернаціонал Гезеллшафт фюр Модефертріб мбХ» (Німеччина) зобов'язувалася поставити відповідну сировину і комплектуючі матеріали згідно переліку, з яких позивач зобов'язувався виготовити та поставити готові вироби (жіночі сукні) у строк до 26.02.2015 р. (а.с. 43).

01.12.2014 р. ПП «Алєтель» звернулося до начальника митного поста "Кременчук" із заявою від 28.11.2014 р. № 4 про надання, відповідно до глави 23 Митного кодексу України, наказу Мінфіну України від 03.05.2012 р. № 657, дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території, за результатами розгляду якої митним органом прийнято рішення, яким переробку товарів на митній території (виконання операцій з переробки товарів, зазначених в розділі 1) дозволено, а строк дії такого дозволу визначено до 26.02.2015 р., строк переробки - 90 днів (а.с. 42).

Ввезення та митне оформлення іноземних товарів для переробки за додатком № 30 від 28.11.2014 р. до контракту № 80/10 від 26.11.2010 р., на розміщення яких у митний режим переробки на митній території отримано дозвіл, здійснено згідно із митною декларацією від 01.12.2014 р. МД ІМ 51 ДЕ № 806010001/2014/014125 (а.с. 113-120).

Додатком № 30/1 від 09.12.2014 р. до контракту № 80/10 від 26.11.2010 р. було передбачено, що замовник - Фірма «Умлауф Кляйн Інтернаціонал Гезеллшафт фюр Модефертріб мбХ» (Німеччина) здійснює допоставку сировини для виготовлення замовлення у строк до 26.02.2015 р. (етикетки текстильні) (а.с. 111).

Відповідно до митної декларації від 10.12.2014 р. МД ІМ 51 ЕА № 806010001/2014/014584 здійснено ввезення іноземного товару для переробки, передбаченого додатком № 30/1 від 09.12.2014 р. до контракту № 80/10 від 26.11.2010 р. (а.с. 108).

Таким чином, згідно з дозволом на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території, наданим митним органом за заявою позивача від 28.11.2014 р., ввезено товар для переробки відповідно до митних декларацій від 01.12.2014 р. МД ІМ 51 ДЕ № 806010001/2014/014125 та від 10.12.2014 р. МД ІМ 51 ЕА № 806010001/2014/014584.

За умовами додатку № 30 від 28.11.2014 р. до контракту № 80/10 від 26.11.2010 р. ПП «Алєтель» зобов'язане було виготовити та поставити готові вироби в кількості 3629 шт., а саме: модель сукні 890110 - 191 шт.; модель сукні 890111 - 289 шт.; модель сукні 890134 - 861 шт.; модель сукні 890143 - 386 шт.; модель сукні 890158 - 479 шт.; модель сукні 890197-1060 шт.; модель сукні 890223 - 150 шт.; модель сукні 890277 - 57 шт.; модель сукні 890280 - 156 шт.

В ході переробки давальницької сировини встановлено, що для виготовлення в повному обсязі замовлень по моделям суконь 890111 та 890134 не вистачає сировини та комплектуючих матеріалів, а замовник здійснювати допоставку сировини не буде, у зв'язку з чим було знято із замовлення кількість виробів по моделі сукні 890111 - 17 одиниць, а по моделі сукні 890134 - 75 одиниць та досягнуто домовленості про повернення невикористаної сировини Замовнику, про що позивачем із представником контрагента складено акт №38/1-А від 19.02.2015 р. (а.с. 168).

За таких обставин, ПП «Алєтель» необхідно було виготовити та поставити 3537 одиниць готової продукції.

Продукти переробки товарів, ввезених на підставі митних декларацій від 01.12.2014 р. МД ІМ 51 ДЕ № 806010001/2014/014125 та від 10.12.2014 р. МД ІМ 51 ЕА № 806010001/2014/014584, а також невикористані товари для переробки були вивезені за межі митної території України на підставі наступних митних декларацій від 23.02.2015 р.:

- № 806010001/2015/001690 щодо таких продуктів переробки: сукні жіночі трикотажні з штучних волокон на тремпелях, маркування 890110, 890111, 890134, 890143, 890223 в кількості 1785 одиниць та маркування 890158, 890197, 890277, 890280 в кількості 1752 одиниці (всього 3537 одиниць) (а.с. 52 - 53);

- № 806010001/2015/001691 - щодо повернення товарів для переробки (а.с. 54-56).

При вивезенні вказаних продуктів переробки і товарів для переробки та оформленні митних декларацій застосовано митний режим реекспорту товару, код процедури 1151.

Згідно з повідомленням про фактичне вивезення товару по ВМД № 806010001/2015/001690 та № 806010001/2015/001691 товари вивезені за межі території України 25.02.2015 р. в пункті пропуску «Краковець- Корчова» (а.с. 58 - 59).

В подальшому, на адресу ПП «Алєтель» надійшов лист від компанії «Умлауф Кляйн Інтернаціонал Гезеллшафт фюр Модефертріб мбХ» , в якому повідомлялося, що під час прийняття поставленої продукції виявлено невідповідність по кількості отриманого товару, а саме компанією недоотримано 530 одиниць товару (а.с. 63).

12.03.2015 р. ПП «Алєтель» звернулося до Митного поста «Кременчук» із заявою в порядку статті 269 Митного кодексу України про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № 001690 від 23.02.2015 р., зазначивши в обґрунтування помилки - помилка при завантаженні (а.с. 102).

Для відображення нових відомостей про товари, що стали відомі після закінчення їх митного оформлення, митним органом складено аркуш коригування до митної декларації від 23.02.2015 р. № 806010001/2015/001690, яким зафіксовано зміни у відповідних графах митної декларації (зокрема щодо маркування, кількості, ваги, ціни товарів) (а.с.153).

Також, на підставі митної декларації № 806010001/2015/002296 від 12.03.2015 р. ПП «Алєтель» вивезено продукти переробки - сукні жіночі трикотажні з штучних волокон на тремпелях, з маркуванням 890134 у кількості 317 шт., з маркуванням 890277 у кількості 213 шт., у загальній кількості 530 шт. (а.с. 106, 107).

Враховуючи те, що рішенням органу доходів і зборів за заявою ПП «Алєтель» від 28.11.2014 р. № 4 надано дозвіл на переробку товарів на митній території (виконання операцій з переробки товарів, зазначених в розділі 1) до 26.02.2015 р., 90 днів, вивезення ПП «Алєтель» продуктів переробки відповідно до митної декларації № 806010001/2015/002296 від 12.03.2015 р. здійснено поза межами строку дозволу.

При цьому, згідно з поясненнями сторін заява на продовження строку переробки товарів на митній території України відповідно до частини 1 статті 151 Митного кодексу України позивачем не подавалася.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не дотримано умов перебування товарів у митному режимі переробки на митній території, передбачених главою 23 Митного кодексу України.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що надаючи дозвіл на внесення змін до митної декларації № 806010001/2015/001690 від 23.02.2015 р. шляхом заповнення та оформлення аркуша коригування, контролюючий орган підтвердив, що митні правила в режимі переробки на митній території України ПП «Алєтель» не порушені, а оформлення митної декларації № 806010001/2015/2296 від 12.03.2015 р., згідно якої застосовано митний режим реекспорту товару, код процедури 1151, свідчить про фактичне продовження строку переробки товарів на митній території України.

Окрім того, позивач зазначає, що заява про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № 806010001/2015/001690 від 23.02.2015 р. подана позивачем у порядку статті 269 Митного кодексу України.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи з огляду на таке.

За змістом частин 1, 2 статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Згідно з пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 450 (далі - Положення), після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що подання заяви про внесення змін до митної декларації та заповнення митним органом аркуша коригування є процедурою внесення змін до митної декларації щодо товарів, зазначених у митній декларацій.

В свою чергу, порядок продовження строку переробки товарів за дозволом митного органу визначений статтею 151 Митного кодексу України та Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим Наказом Мінфіну України № 657 від 31.05.2012 р. (далі - Порядок).

Так, пунктом 8 розділу V Порядку встановлено, що рішення про надання дозволу на переробку товарів або про відмову у наданні такого дозволу оформлюється митним органом шляхом заповнення відповідних розділів заяви.

Строк переробки товарів встановлюється митним органом відповідно до статей 151 і 166 Кодексу та зазначається в дозволі на переробку. За заявою підприємства строк переробки товарів продовжується митницею оформлення з унесенням відповідних змін до дозволу на переробку.

Про прийняте рішення митний орган зобов'язаний невідкладно письмово або в електронній формі повідомити особу, яка звернулася із заявою.

У разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на переробку митний орган зобов'язаний повідомити про причини та підстави такої відмови.

Завірена митним органом копія дозволу або відмови у наданні такого дозволу залишається у справах цього митного органу разом із копіями документів, поданих разом із заявою.

Представником позивача не спростовано того факту, що заява про продовження строку переробки ПП «Алєтель» не подавалася, зміни до дозволу на переробку митним органом не вносилися, тобто строк, наданий митним органом у рішенні про дозвіл на переробку товарів (до 26.02.2015 р., 90 днів) не продовжено.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що зазначена позивачем обставина, що товар був вивезений на підставі аркуша коригування митної декларації від 23.02.2015 р. №806010001/2015/001690, жодним чином не впливає на результат перевірки, а саме, коригуються кількісні показники, а не спосіб сплати за порушення митного режиму.

Заява позивача від 12.03.2015 р. про надання дозволу на внесення змін до митної декларації та складений митним органом аркуш коригування свідчать лише про здійснення передбаченої статтею 269 Митного кодексу України процедури внесення змін до митної декларації, та не можуть підтверджувати продовження строку переробки.

Посилання позивача на лист Державної митної служби України від 18.12.2012 р. № 11.1/1.2-12.2/14120-ЕП, згідно з яким до внесення до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну від 30.05.2012 р. N 651, зареєстрованого у Мін'юсті 14.08.2012 р. за N 1372/21684, відповідних змін щодо заповнення додаткових декларацій при сплаті митних платежів у разі продовження строку тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування, таке продовження здійснюється з оформленням аркуша коригування (Постанова N 450) відповідно до Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого Наказом Мінфіну від 06.11.2012 р. N 1145 (Порядок N 1145), зареєстрованого в Мін'юсті 28.11.2012 р. за N 1995/22307, колегія суддів також не приймає до уваги, виходячи з того, що лист не є нормативно-правовим документом, а крім того, стосується інших правовідносин (заповнення додаткових декларацій та за умови тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування).

Твердження позивача про те, що у МД від 12.03.2015 р. №806010001/2015/002296 митним органом заповнено графу «строк доставки (дата)» як 22.03.2015 р., і таким чином продовжено строк переробки товарів на митній території України, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки належним і допустимим доказом продовження строку переробки є внесення змін до дозволу на переробку за відповідною заявою декларанта.

З огляду на викладене, в ході розгляду справи підтверджено факт недотримання позивачем умов митного режиму переробки товарів на митній території та обґрунтованість висновків перевірки митного органу про порушення позивачем ч.1 статті 148, ч. 1 статті 151 та ч.1 статті 160 Митного кодексу України.

Пунктом 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України визначено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.

За приписами частини 1 статті 148 Митного кодексу України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

За змістом пункту 27 статті 4 Митного кодексу України митними платежами є: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Пунктом 1 частини 1 статті 284 Митного кодексу встановлено, що за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування: ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування.

Відповідно до положень частини 4 статті 296 Митного кодексу України у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Також, згідно з підпунктом в) пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: ввезення товарів на митну територію України.

В силу вимог пункту 187.8. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення

Згідно з пунктом 206.12. Податкового кодексу України до операцій із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 23 Митного кодексу України.

В свою чергу, пунктом 206.16. статті 206 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання позивачем умов митного режиму переробки на митній території та невиконання ним у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення такого митного режиму, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем правильно винесено податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2017 року №0000191408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» , у розмірі 32947,25 грн., у тому числі за основним платежем - 26357,80 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 6589,45 грн., та від 31 травня 2017 року №0000181408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» , у розмірі 37833,63 грн., у тому числі за основним платежем - 30266,90 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 7566,73 грн.

Під час здійснення розрахунку сум грошових зобов'язань по миту та податку на додану вартість відповідачем використано щодо кожного окремого товару довідку від 39/В від 12.03.2015 р. "Про вихід швейних виробів з давальницької сировини згідно контракту № 80/10 від 26.11.10 р. з фірмою «Умлауф Кляйн Інтернаціонал Гезеллшафт фюр Модефертріб мбХ» (а.с. 172), а також дані митної декларації від 01.12.2014 р. № 806010001/2014/01425, про що свідчать додаткові пояснення відповідача (а.с. 188 - 191) та додатки № 2 - 4 до акту перевірки (а.с. 33, 34).

Доводи апеляційної скарги позивача про неправомірність розрахунку податкових зобов'язань на підставі довідки № 39/В від 12.03.2015 р. колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначена довідка є документом, наданим до митного оформлення, та вказана в гр. 44 доповненні до МД № 806010001/2015/002296 від 12.03.2015 р.

В силу положень частини 3 статті 49 Митного кодексу України відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю та/або митного оформлення, не потребують додаткового підтвердження.

Окрім того, згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за № 1372/21684 (далі - Порядок заповнення МД № 651), у графі 44 МД зазначаються відомості про документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів. Вказана графа, згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 вказаного Порядку, заповнюється декларантом або уповноваженою ним особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Довідку складено на підставі наступних документів: контракт № 80/10 від 26.11.2010 року; додаток № 30 від 28.11.2014 року; ввізний рахунок-проформа № AL/005/14 від 28.11.2014 року; рахунок-фактура № 39 від 12.03.2015 року.

В свою чергу, матеріали справи не містять жодної інформації про те, що довідка про вихід швейних виробів або документи, на підставі яких її складено, є недостовірними.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність своїх рішень, що оскаржуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 травня 2017 року №0000191408, №0000181408 прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мали значення для їх прийняття.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Алєтель" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 по справі № 816/975/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 16.02.2018.