Постанова

від 07.02.2018 по справі 2030/3360/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1337/18 2030/3360/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання нечинним рішення, поновлення на посаді, стягнення заробітку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, прийняту у складі: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Сіренко О.І. та Любчич Л.В., -

в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати незаконним рішення Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області XIV сесії VI скликання від 06 вересня 2012 року Про дострокове припинення повноважень сільського голови ; поновити позивача на вказаній посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на день розгляду справи.

Позов мотивований тим, що в основу прийнятого відповідачем рішення покладені недостовірні, перекручені та непідтверджені обставини, оскільки відсутні будь-які докази порушення позивачем Конституції України та законів України, що зумовили прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Первомайський міськрайонний суд Харківської області постановою від 06 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області про визнання нечинним рішення, поновлення на посаді, стягнення заробітку - задовольнив повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області XIV сесії VI скликання від 06 вересня 2012 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови" та поновлено ОСОБА_1 в посаді сільського голови Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Стягнуто з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 180173 грн. 53 коп.

Стягнуто з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь держави судовий збір в сумі 3603 грн. 47 коп.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 грудня 2014 року апеляційну скаргу Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області задовольнив частково.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 жовтня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі - 114 723 грн. 91 коп.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 6 жовтня 2014 року по справі №2030/3360/12 в частині визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 06 вересня 2012 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови" та поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області; стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 65 449 грн. 62 коп. та стягнення з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області на користь Держави судовий збір в сумі 3603 грн. 47 коп. - залишено без змін.

12 лютого 2015 року відповідач звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року.

Заява відповідача вмотивована тим, що згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці передбачено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає вказану суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідач вважає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року є не зрозумілою в частині стягнення присудженої позивачу суми 65 449, 62 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податку і інших обов'язкових платежів.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року заяву Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області про роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі № 2030/3360/12 - задоволено.

Роз'яснено вказану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі № 2030/3360/12 наступним чином: "Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 6 жовтня 2014 року по справі №2030/3360/12 залишено без змін в частині стягнення з Миронівської сільської ради Первомайського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04398471, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця та мешканця АДРЕСА_1 (і.н. - НОМЕР_1), середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 65 449 грн. 62 коп., сума якого визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів".

Вказана ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що в будь-якому випадку, для повного виконання судового рішення, присуджену позивачу суму втраченого заробітку за час вимушеного прогулу - 65 449 грн. 62 коп. (без утримання податків та інших обов'язкових платежів) необхідно повністю стягувати на користь позивача з наступним виконанням вимог законодавства по утриманню податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 29 січня 2018 року прийнята до провадження та призначена до розгляду у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про роз'яснення рішення.

Касаційна скарга позивача вмотивована тим, що Харківський апеляційний адміністративний суд від 18 березня 2015 року, не роз'яснив рішення, а фактично навів можливі способи його виконання, при цьому, вийшов за межі розгляду адміністративної справи. Позивач вважає, що питання про нарахування та утримання податків та інших обов'язкових платежів з виплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було предметом розгляду справи та при наявності спору має розглядатися в окремому провадженні.

Касаційна скарга залишається без задоволення з таких підстав.

Відповідач в заяві про роз'яснення рішення суду зазначив, що йому є незрозумілою резолютивна частина постанови щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі - 65 449 грн. 62 коп. В постанові не вказано, що при виплаті позивачу вказаної суми мали бути утримані податки та інші обов'язкові платежі.

При виконанні постанови Первомайське управління державної казначейської служби України зобов'язує відповідача виплатити ОСОБА_1 повністю присуджену суму 65 449 грн. 62 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів, що на думку заявника є порушенням Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року.

При виконанні постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 жовтня 2014 року виникли складнощі в розумінні суми заробітку за час вимушеного прогулу позивачу, яку відповідача було зобов'язано виплатити, в частині утримання податків та інших обов'язкових платежів.

За правилами ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Системне тлумачення положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового рішення, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш доступній і зрозумілій формі.

В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає складнощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Згідно з частиною першою та абзацом другим частини другої ст. 5 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (зі змінами та доповненнями) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і за порядком, визначеними виконавчим документом.

Отже, дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду, зокрема про стягнення заробітної плати, здійснюються у спосіб і за порядком, визначеними виконавчим документом, а отже і рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції, з врахуванням положень зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , прийшов до висновків, що роботодавець має нарахувати відповідні податки та інші обов'язкові платежі, відповідно до норм законодавства, на суму, яка виплачується працівнику за рішенням суду за вимушений прогул (суму, яких перераховується виконавчій службі).

Отже, для повного виконання судового рішення, суму втраченого заробітку позивача за час вимушеного прогулу - 65 449 грн. 62 коп. (без утримання податків та інших обов'язкових платежів) необхідно повністю стягувати на користь позивача з наступним виконанням вимог законодавства по утриманню податків та інших обов'язкових платежів. Заява про роз'яснення судового рішення була обґрунтовано задоволена судом апеляційної інстанції.

Окрім того, 12 лютого 2015 року, тобто на момент подання заяви про роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року, вказане рішення суду не було виконано, як на тому наполягає позивач в аргументах приведених в касаційній скарзі, посилаючись на додану до неї копію листа Державної казначейської служби України у Харківській області.

З вказаного листа Державної казначейської служби України у Харківській області вбачається, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу проведена позивачу 20 лютого 2015 року.

Тобто, посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 2 ст. 170 КАС (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спростовуються вищевикладеним.

Ураховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року є правильними. Оскаржувана позивачем ухвала відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа