ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.02.2018 Київ К/9901/4091/18 справа №820/9929/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Горшкової О.О. від 03 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Любчич Л.В., Сіренко О.І., Спаскіна О.А. від 21 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Харбел до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Харбел (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція), в якому, з урахуванням наданих уточнень позовних вимог, просило суд скасувати повністю податкове повідомлення -рішення від 07 жовтня 2013 року №0003052201 та податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0003042201 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 22470 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначав, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства щодо фактичного нездійснення господарських операцій із контрагентами та відсутності підстав для формування сум податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими доказами.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0003052201, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на те, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ Взлет-Ера та ТОВ Інтерколірметгруп безпідставно розцінені судами як фактично здійснені, оскільки за результатами зустрічних звірок ТОВ Взлет-Ера та ТОВ Інтерколірметгруп не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків, а по взаємовідносинам з ТОВ Інтерколірметгруп відсутні товаротранспортні накладні, подорожні листи та документи, що підтверджують вантажні операції. Окрім того, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою встановлені в ході проведення перевірки обставини наявності у позивача розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по таким контрагентам як ПАТ Харківміскгаз , ПП Окко-Бізнес , ТОВ ТРЕК , ПАТ ІТН , а також повторне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної №139 від 01 грудня 2012 року, отриманої від ТОВ Взлет-Ера , які призвели до заниження позивачем податку на додану вартість.
В частині позовних вимог Товариства, у задоволенні яких відмовлено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року складено акт №564/20-31-22-01-07/21258932 від 23 вересня 2013 року, за висновками якого позивачем порушено вимоги, зокрема, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Харбел занижено податок на додану вартість всього на 292375 грн., у тому числі по періодам: у вересні 2012 року в сумі 84 грн., у листопаді 2012 року в сумі 192716 грн., у грудні 2012 року в сумі 99575 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято, крім інших, податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0003052201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 438563 грн., в тому числі: за основним платежем 292375 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146188 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ Взлет-Ера і ТОВ Інтерколірметгруп щодо поставки товарів є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами таких операцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0003052201 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.
Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За змістом частини 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.
Зокрема, роблячи висновок про неправомірне визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та скасовуючи у повному розмірі податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0003052201, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки встановленим в ході проведеної перевірки обставинам наявності у позивача розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по таким контрагентам як ПАТ Харківміскгаз , ПП Окко-Бізнес , ТОВ ТРЕК , ПАТ ІТН , а також повторного віднесення ним до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної №139 від 01 грудня 2012 року, отриманої від ТОВ Взлет-Ера , чим, за висновками податкового органу, порушено Товариством підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, та, яким чином наведені порушення вплинули на загальну суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених Інспекцією у вказаному податковому повідомленні-рішенні.
Отже, не надавши оцінки всім доводам податкового органу, які наведені у акті перевірки та покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди передчасно дійшли висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0003052201 у повному обсязі.
За правилами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, а справу у цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.С. Пасічник
Судді: І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2018 |
Оприлюднено | 20.02.2018 |
Номер документу | 72289489 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні