Рішення

від 04.07.2018 по справі 820/9929/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. Справа № 820/9929/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Шаталовій Н.В.,

за участі представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харбел", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0003052201, та податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0003042201 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 22470 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року по справі №820/9929/13-а адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.10.2013 року №0003052201. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. по справі №820/9929/13-а залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 14.02.2018 року по справі №820/9929/13-а (К/9901/4091/18) касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог, а справу у цій частині направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного від 29.03.2018 року прийнято адміністративну справу до розгляду.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 26.04.2018 року, в порядку ст. 52 КАС України замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Київську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Взлет-Ера» та ТОВ «Інтерколірметгруп» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Зокрема вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки перевіряючих про завищення позивачем у спірний період суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ «Взлет-Ера» та ТОВ «Інтерколірметгруп» у зв'язку з неможливістю встановити реальність та товарність вказаних операцій.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 12.08.2013 року по 16.09.2013 року співробітниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Харбел" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено ОСОБА_2 №564/20-31-22-01-07/21258932 від 23.09.2013 року (т. 2, а.с. 5-72).

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003052201 від 07.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 438 563 грн., у т.ч. за основним платежем - 292375 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146188 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 07.10.2013 року №0003052201 звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи, що постановою Верховного суду від 14.02.2018 року дану справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд лише в частині задоволення позовних вимог, то суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості саме винесення податкового повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0003052201.

Верховний суд в постанові від 14.02.2018 року зазначив, що суди передчасно дійшли висновку про скасування оскаржуваного рішення у повному обсязі, оскільки не надано правової оцінки встановленим в ході проведеної перевірки обставинам наявності у позивача розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по таким контрагентам як ПАТ Харківміскгаз , ПП Окко-Бізнес , ТОВ ТРЕК , ПАТ ІТН , а також повторного віднесення ним до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної №139 від 01 грудня 2012 року, отриманої від ТОВ Взлет-Ера , чим, за висновками податкового органу, порушено товариством підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, та, яким чином наведені порушення вплинули на загальну суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених інспекцією у вказаному податковому повідомленні-рішенні.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0003052201, суд дійшов висновку про наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки податкового органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським відносинам із контрагентами - ТОВ «Взлет-Ера» , ТОВ «Інтерколірметгруп» та, які не направлені на настання реальних наслідків.

З приводу господарських відносин з ТОВ «Взлет-Ера» , суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що 26.10.2012 року між ТОВ «Взлет-Ера» (продавець) та ТОВ "Харбел" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №1026-1, згідно із умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар (товари) в асортименті, кількості та за цінами у відповідності, товарних накладних які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору продавцем у перевіряємий період було передано у власність ТОВ "Харбел" товар (тримач п/колец гум.шир. 30 мм.; фурнітура для плечового ременя «Карабін» шир. 30 мм. Нікель; фурнітура «Півкільце розм. 30 мм. нікель» ; стрічка окантовочна 22 мм. Поліпропіленова; холнитен нікель 2000 шт./уп.), про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладених №385 від 01.11.2012 року, №386 від 02.11.2012 року, №387 від 05.11.2012 року, №388 від 06.11.2012 року, №389 від 08.11.2012 року, №390 від 12.11.2012 року, №391 від 15.11.2012 року, №392 від 19.11.2012 року, №393 від 21.11.2012 року, №394 від 22.11.2012 року, №395 від 26.11.2012 року.

Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка із особового рахунку у банку.

Згідно із умовами вищезазначеного Договору (п. 3.1), поставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, транспортування придбаного у ТОВ «Взлет-Ера» товару здійснювалось силами та за рахунок позивача, а саме особисто генеральним директором ОСОБА_3 на автомобілі Renault Kangoo, д.р.н. АХ3876АА (пункт розвантаження м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9 - пункт розвантаження м. Харків, в'їзд Вологодський 2-й, буд. 6 ), про що було надано копії відповідних товарно-транспортних накладних та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також, позивачем на підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Взлет-Ера» було надано копії виписки із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

З приводу господарських відносин ТОВ «Інтерколірметгруп» , суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що 22.10.2012 року між ТОВ «Інтерколірметгруп» (Продавець) та ТОВ "Харбел" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №112, згідно із умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити Товар (товари) в асортименті, кількості та за цінами у відповідності, товарних накладних які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору Продавцем у перевіряємий період було передано у власність ТОВ "Харбел" товар (замок для портфеля нікель), про що свідчать надані позивачем копії видаткових накладених №3 від 01.11.2012 року, №4 від 02.11.2012 року, №5 від 05.11.2012 року, №6 від 06.11.2012 року, №7 від 07.11.2012 року, №8 від 08.11.2012 року, №9 від 09.11.2012 року, №10 від 12.11.2012 року, №11 від 13.11.2012 року, №12 від 14.11.2012 року, №13 від 15.11.2012 року, №14 від 16.11.2012 року, №15 від 19.11.2012 року, №16 від 20.11.2012 року, №17 від 21.11.2012 року, №18 від 22.11.2012 року, №19 від 26.11.2012 року, №20 від 27.11.2012 року, №21 від 28.11.2012 року, №22 від 29.11.2012 року, №197 від 03.12.2012 року, №198 від05.12.2012 року, №199 від 06.12.2012 року, №200 від 07.12.2012 року, №201 від 10.12.2012 року, №202 від 11.12.2012 року, №203 від 12.12.2012 року, №204 від 13.12.2012 року, №205 від 14.12.2012 року, №206 від 17.12.2012 року, №207 від 18.12.2012 року.

Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка із особового рахунку у банку.

Згідно із умовами вищезазначеного Договору (п. 3.1), поставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, транспортування придбаного у ТОВ «Інтерколірметгруп» товару здійснювалось силами та за рахунок позивача, а саме водієм ОСОБА_4 на автомобілі Renault Kangoo, д.р.н. АХ1474АА (пункт розвантаження м.Полтава, вул. Червонофлотська, буд.35 - пункт розвантаження м. Харків, в'їзд Вологодський 2-й, буд. 6), про що було надано копії відповідних товарно-транспортних накладних та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також, позивачем на підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Інтерколірметгруп» було надано копії виписки із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Наявність на підприємстві необхідних складських приміщень (м.Харків, в'їзд Вологодський 2-й, буд. 6) підтверджується наданою позивачем копією Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2012 року, укладеного із ОСОБА_2

Суд зауважує, що позивачем на підтвердження факту оприбуткування придбаного товару було долучено до матеріалів справи копії відповідних прибуткових накладних.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, в послідуючому придбаний у контрагентів ТОВ «Взлет-Ера» та ТОВ «Інтерколірметгруп» товар, був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виробництва готової продукції (Портфелів та Боксів), яка була в послідуючому реалізована ТОВ «ТОРГІМПОРТ» на виконання умов Договору №121012 від 12.10.2012 року, на підтвердження чого було надано копії відповідних первинних документів, а саме: довідок про вартість продукції (бухгалтерський облік); накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; договору; видаткових та податкових накладних; виписки по особовому рахунку у банку.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу податкового кредиту ПДВ, суд виходить з наступного.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зауважує, що податковим органом, як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи не ставився під сумнів факт наявності у ТОВ "Харбел" необхідного кваліфікованого персоналу, складських та виробничих приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей та виробництва готової продукції.

Доказів того, що отриманий від контрагентів ТОВ «Взлет-Ера» та ТОВ «Інтерколірметгруп» товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Харбел" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суд зазначає, що на виконання умов договору, контрагентами було виписано на адресу позивача податкові накладні, які були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладених, зокрема:

- ТОВ «Взлет-Ера» №139 від 01.11.2012 року, №140 від 02.11.2012 року, №141 від 05.11.2012 року, №142 від 06.11.2012 року, №143 від 08.11.2012 року, №144 від 12.11.2012 року, №145 від 15.11.2012 року, №146 від 19.11.2012 року, №147 від 21.11.2012 року, №148 від 22.11.2012 року, №149 від 26.11.2012 року;

- ТОВ «Інтерколірметгруп» №3 від 01.11.2012 року, №4 від 02.11.2012 року, №5 від 05.11.2012 року, №6 від 06.11.2012 року, №7 від 07.11.2012 року, №8 від 08.11.2012 року, №9 від 09.11.2012 року, №10 від 12.11.2012 року, №11 від 13.11.2012 року, №12 від 14.11.2012 року, №13 від 15.11.2012 року, №14 від 16.11.2012 року, №15 від 19.11.2012 року, №16 від 20.11.2012 року, №17 від 21.11.2012 року, №18 від 22.11.2012 року, №19 від 26.11.2012 року, №20 від 27.11.2012 року, №21 від 28.11.2012 року, №22 від 29.11.2012 року, №84 від 03.12.2012 року, №85 від 05.12.2012 року, №86 від 06.12.2012 року, №87 від 07.12.2012 року, №88 від 10.12.2012 року, №89 від 11.12.2012 року, №90 від 12.12.2012 року, №91 від 13.12.2012 року, №92 від 14.12.2012 року, №93 від 17.12.2012 року, №94 від 18.12.2012 року.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкової накладної підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Взлет-Ера» та ТОВ «Інтерколірметгруп» в т.ч. і по ланцюгу, не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ПП «Корпус-7» угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у т.ч. по ланцюгу постачання, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям із ТОВ "Взлет-Ера" та ТОВ "Інтерколірметгруп" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню в цій частині.

Крім того, судом встановлено, що в ході перевірки, в результаті опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та /або податкового кредиту з ПДВ встановлено, що ТОВ Харбел податкову накладнy від 01.12.2012 за №139 у сумі ПДВ 8 500,21 грн. отриману від ТОВ Взлет-Ера двічі віднесено до складу податкового кредиту, а отже допустило порушення п.198.6 ст.198 ПКУ, що під час судового розгляду справи представником позивача не заперечувалось.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також судом встановлено, що ТОВ Харбел має розбіжності у квітні 2012 року по контрагенту Харківміськгаз в сумі 84,39 гри. Згідно з детальною інформацією по декларації ПАТ Харківмськгаз у вересні 2012 року проведено зменшення податкових зобов'язань за квітень 2012 року на суму 506,34 грн. в тому числі ПДВ 84,39 гри.

ТОВ Харбел має розбіжності у жовтні 2012 року по контрагенту ПП Окко-Бізнес в сумі 183,17 грн. Згідно з детальною інформацією по декларації ПП Окко-Бізнес у листопаді 2012 року проведено зменшення податкових зобов'язань за жовтень 2012 року на суму 1 099,02 грн. втому числі ПДВ 183,17 три.

Так, п.п. 192.1.1 п.192.1 ст. 192 Кодексу встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Однак, позивачем коригування податкового кредиту не проведено, чим порушено п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Таким чином, ТОВ Харбел завищено суму податкового кредиту в розмірі 267,00 грн., у тому числі по періодам; у вересні 2012 року в сумі 84,00 грн., у листопаді 2012 року в сумі 183,00 грн.

Щодо відносин позивача з контрагентами ТОВ "Трек" та ПАТ "ІТН" суд зазначає, що зазначені порушення не були підставою для донарахування податкових зобов'язань визначених у спірному податковому повідомленні рішенні від 07.10.2013 року №0003052201, що підтверджується розрахунком донарахованих податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів, наданого відповідачем на вимогу суду та долученим до матеріалів справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що позивач під час розгляду справи визнав встановлені під час перевірки порушення та погодився із правомірністю нарахування суми грошового зобов'язання в розмірі 8 767 грн. основного платежу, суд дійшов висновку про законність спірного податкового повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0003052201 в частині донарахування податкових зобов'язань на суму 8 767 грн. - основний платіж та визначення штрафних санкцій в розмірі 4383,50 грн.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, суд вважає вимоги адміністративного позову такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел" (код ЄДРПОУ 21258932, адреса: 61033, м. Харків, в'їзд 2-й Вологодський, буд. 6) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39893720, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 41) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.10.2013 року №0003052201 в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 425412 (чотириста двадцять п'ять тисяч чотириста дванадцять) грн. 00 коп., з яких 283608 (двісті вісімдесят три тисячі шістсот вісім) грн. 00 коп. - основний платіж, 141804 (сто сорок одна тисяча вісімсот чотири) грн. 00 коп. - штрафна (фінансова) санкція, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел" (код ЄДРПОУ 21258932) судові витрати в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39893720).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 13 липня 2018 року.

Суддя О.В.Шевченко