Постанова

від 14.02.2018 по справі 808/4050/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року

Київ

справа №808/4050/16

адміністративне провадження №К/9901/3980/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2017 (суддя Лазаренко М.С.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (судді Дадим Ю.М., Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.)

у справі № 808/4050/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВ ХАУС

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АЗОВ ХАУС (далі - позивач, ТОВ АЗОВ ХАУС ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 р. № 0001931401.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 № 0001931401.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.09.2016 по 23.09.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 19.09.2016 по 23.09.2016), на підставі наказів від 25.08.2016 № 661, від 16.09.2016 № 706, направлень від 05.09.2016 р. № 0510, № 0509, № 0508, № 0507, № 0506, № 0505, від 16.09.2016 № 0524, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, статті 77 та статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Азов Хаус з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, військового збору за період з 01.08.2014 по 30.06.2016, єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 30.09.2016 р. № 157/08-22-14-01-06/34976304 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог,зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 120 677 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 р. № 0001931401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 121 905 грн.

Як слідує з акту перевірки від 30.09.2016 р. № 157/08-22-14-01-06/34976304 та доводів касаційної скарги, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат по господарським взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_2, оскільки, на переконання податкового органу, угода укладена позивачем із зазначеним контрагентом не мала мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочину та спрямована на незаконне зменшення податкового зобов'язання позивача. За твердженнями податкового органу, надані до перевірки первинні документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції з надання агентсько-посередницьких послуг, оскільки не містять чіткого змісту і обсягу господарських операцій, способу вчинення дій, застосованого напрямку вивчення ринку, результатів спостереження за всіма економічними показниками тощо. Крім того, на думку податкового органу, у позивача не було необхідності для укладення даного договору, оскільки підприємство не мало на складах залишків будівельної продукції, а відтак відсутня була і потреба для її реалізації. Також, у штаті підприємства працювало два комерційних агента, які могли без залучення третіх осіб, виконувати функції з ведення перемовин із споживачами, узгодження умов поставки тощо.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю АЗОВ ХАУС є, зокрема, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами.

02.01.2015 між ТОВ АЗОВ ХАУС (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір № 02/01 про надання агентсько-посередницьких послуг, відповідно до умов якого Замовник доручив Виконавцеві, а Виконавець зобов'язався надати Замовнику за плату наступні послуги: пошук потенційних покупців будівельної продукції; вивчення ринку послуг; від імені Замовника проводити переддоговірну роботу з ними, сприяти укладенню договорів поставки продукції Замовника з такими покупцями.

Відповідно до Розділу ІІ Виконавець зобов'язаний вивчати територію з метою виявлення потенційних покупців, вести переговори щодо укладання договорів продажу продукції, формувати інформаційний банк даних; інформувати Замовника про необхідність проведення переговорів, сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками; терміново інформувати Замовника про результати пошуку покупців, за згодою Замовника - в електронному вигляді; не залучати до виконання послуг третіх осіб, забезпечити повну конфіденційність отриманої від Замовника інформації.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що акти наданих послуг Виконавець надає Замовнику не пізніше 30.12.2015. Виплата винагороди здійснюється на протязі 90 календарних днів з дати затвердження Замовником акту наданих послуг.

Згідно з підпунктом 3.1.6 Договору Замовник зобов'язаний в терміни, передбачені цим Договором, виплатити винагороду Виконавцеві у розмірі 15% від суми коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок Замовника, за продукцію по укладеним угодам при посередництві Виконавця.

Договір від 02.01.2015 № 02/01 містить всі істотні умови, які визначені обов'язковими в силу закону.

Згідно звіту до договору № 02/01 від 02.01.2015 про надання агентсько-посередницьких послуг ФОП ОСОБА_2 з метою стимулювання збуту товарів Замовника здійснив моніторинг споживчого попиту та провів географічні дослідження на території України, в тому числі Запорізького регіону щодо пошуку наявних покупців, зацікавлених у придбанні залізобетонних споруд.

Зазначено, що Виконавцем проведена переддоговірна робота з наступними суб'єктами господарської діяльності: ТОВ Південспецбуд , ТОВ Аскет Шиппінг , Запорізька торгово-промислова палата, ТОВ Весмастер-Запоріжжя , ТОВ Бердянськ Шиппінг .

За змістом акту, дії Виконавця сприяли укладенню договору з ТОВ Південспецбуд б/н від 24.04.2015, яке замовило залізобетонну продукцію - стінові панелі СП-1, СП-2, плити-покриття ПП-1, залізобетонні блоки БП-05-17х23.

Також вказано, що від покупця - ТОВ Південспецбуд надійшли кошти на рахунок Замовника у розмірі 4 515 000,00 грн., а відтак сума винагороди Виконавця складає 15% - 677 250,00 грн.

В акті № ЛЮ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2015 сторони підтвердили, що Виконавцем за договором № 02/01 від 02.01.2015 були проведені роботи (надані послуги) по залученню покупців у кількості 1 послуга на суму 677 250,00 грн.

Платіжними дорученнями від 28.03.2016 № 1203 та від 07.04.2016 № 1235 АЗОВ ХАУС перерахувало ФОП ОСОБА_2 кошти в сумі 677 250,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що позивачем долучена до матеріалів справи копія договору поставки б/н від 24.04.2015 укладеного між ТОВ Південспецбуд (покупець) та ТОВ АЗОВ ХАУС (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця збірні залізобетонні вогневі споруди (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, передбачених вказаним договором. Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування товару, кількість, якість та ціна, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись у відповідності до вказаного договору, обумовлюються сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними частини договору.

До договору сторонами було складено 6 специфікацій, в яких погоджено найменування, кількість та вартість товару.

Поставка товару підтверджується долученими до справи копіями видаткових накладних, ТТН.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність в штаті позивача посад комерційних агентів не позбавляє права ТОВ Азов Хаус на залучення третіх осіб для надання агентських послуг задля досягнення позитивного фінансового результату. Надані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки кінцевою метою їх надання є збільшення об'ємів продажу товару.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про те, що господарська операція між позивачем та його контрагентом мала реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 у справі № 808/4050/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко