Постанова

від 13.02.2018 по справі 826/12501/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/2569/17 826/12501/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Центральне ПФУ) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2017 (суддя Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (судді Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) про заміну сторони виконавчого провадження, прийнятих у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (далі - Печерське ПФУ) до закритого акціонерного товариства Тепловодоенергія (далі - Товариство) про стягнення заборгованості, -

встановив:

У вересні 2016 року Центральне ПФУ звернулося до суду із заявою про заміну сторони по справі її правонаступником.

На обґрунтування поданої заяви зазначило, що Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 вересня 2015 року у справі № 826/12501/15 повністю задовольнив адміністративний позов Печерського ПФУ до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 31 297 грн 86 коп. На виконання цього рішення Печерське ПФУ подало клопотання про видачу виконавчого листа, яке на час звернення із цієї заявою, залишилось без задоволення. У зв'язку із реорганізацією Печерського ПФУ шляхом злиття в Центральне ПФУ, останнє просило замінити сторону на належного позивача та видати виконавчий лист.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 20 вересня 2017 року у задоволенні заяви відмовив.

У своєму рішенні суд зазначив, що через ненадання доказів щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 11 травня 2017 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва по справі № 826/12501/15 за позовом Печерського ПФУ до Товариства про стягнення заборгованості, відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва.

Київський апеляційний адміністративний ухвалою від 06 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. Вказав, що заміна сторонами її правонаступником можлива лише протягом розгляду справи. У зв'язку із тим, що провадження пов'язане із розглядом цієї справи закінчилося прийняттям постанови суду від 30 вересня 2015 року, в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржувалося, підстав для заміни сторони у справі її правонаступником немає. Щодо відсутності підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні погодився з обґрунтуванням, наведеним судом першої інстанції.

Центральне ПФУ подало касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанцій про їх скасування та постановлення нового рішення про задоволення заяви. Наголошує на тому, що на підставі постанови суду першої інстанції від 30 вересня 2015 року цей суд видав виконавчий лист, який було пред'явлено до Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві для виконання. Проте державний виконавець повернув виконавчий документ без прийняття до виконання. Причинами цього стало те, що стягувачем у виконавчому листі значиться не Центральне ПФУ, а його попередник управління ПФУ в Печерському районі міста Києва, яке було позивачем на час розгляду справи, але не стягувачем на час надсилання виконавчого листа до виконання. Покликається й на те, що до прийняття кінцевого рішення у справі суд у разі вибуття чи заміни сторони може замінити її правонаступником, а заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження можлива у випадку відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом. Стадію вирішення питання про прийняття виконавчого документа виконавцем до виконання належить пов'язувати з часом прийняття постанови або про відкриття виконавчого провадження або про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Вважає, що Центральне ПФУ позбавлено права здійснювати заходи щодо проведення стягнення з боржників управління.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 257 цього Кодексу судове рішення, яке набрало законної сили , є підставою для його виконання.

За частиною першою статті 264 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

У статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Матківська проти України від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Із наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, серед іншого, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та спеціальний закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, приміром з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Зі сказаного можна підсумувати, що на стадії виконавчого провадження у разі вибуття однієї із сторін, яка вибула після набрання судовим рішенням законної сили і до прийняття виконавцем процедурного рішення про відкриття виконавчого провадження, суд за заявою сторони провадження може замінити її правонаступником, якщо спірні правовідносини дозволяють правонаступництво.

За обставин цієї справи для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним фактором став перехід функцій Печерського ПФУ до Центрального ПФУ.

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетову Міністрів України, який реалізує державну політику в галузі пенсійного забезпечення. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Частиною 9 статті 5 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади встановлено, що порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, дія якого поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації, визначено, що у разі злиття органів виконавчої влади права та обов'язки переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва реорганізовано шляхом злиття в Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, в аспекті фактичних та юридичних підстав спору у цій справі висновки судів першої та апеляційної інстанції про можливість заміни сторони виконавчого провадження на будь-якій стадії виконання судового рішення лише з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення, є неправильними.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що нормативний підхід до розуміння частини першої статті 264 КАС узгоджується з положеннями частини четвертої статті 379 КАС у редакції Закону України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів про те, що заміна сторони виконавчого провадження застосовується у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої - третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушенням норм процесуального права може бути підставою для зміни чи скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини, однак помилково застосували норму процесуального права - частину першу статті 264 КАС (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) щодо розглядуваних правовідносин. Обставини справи не потребують додаткового дослідження доказів. Підставами для втручання в судові рішення є неправильне розуміння і порушення норм процесуального права, які є достатніми для того, що їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення заяви.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі № 826/12501/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження - стягувача: управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва на Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Внести зміни у виконавчий лист від 11 травня 2017 року № 826/12501/15, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва, щодо даних стягувача: змінити управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4, ЄДРПОУ 22870173) на Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Борисоглібська, 14 ЄДРПОУ 40376133) .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко