Постанова

від 14.02.2018 по справі 804/9877/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року

Київ

справа №804/9877/15

адміністративне провадження №К/9901/4909/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (суддя-доповідач: Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Малиш Н.І.)

у справі № 804/9877/15

за позовом Селянського (фермерського) господарства Маяк

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство Маяк (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 24.04.2015 № 0000461500 про збільшення грошового зобов'язання із орендної плати за землю на 15440,29 грн. за основним платежем та 3860,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 24.04.2015 № 0000461500.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.2. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 69, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України, у редакції. чинній до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII).

Доводи ОДПІ зводяться до того, що апеляційним судом не було враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14, зокрема щодо застосування норм підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК). Що ж до висновків суду про неправомірність проведення перевірки з огляду на запровадження мораторію на їх проведення Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (Закон № 71-VIII), то цими нормами не передбачено зупинення здійснення податковим органом своїх функцій, а правові наслідки наказу про проведення перевірки вичерпали свою дію фактом його виконання.

У поданому до суду відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із орендної плати за земельну ділянку та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 03.04.2015 № 44/04-83-22-01/30339687. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 286.4 ст. 286, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК: занижено податкові зобов'язання з орендної плати за землю на суму 15440,29 грн. за 2014 рік та січень 2015 року, у зв'язку з обчисленням податкових зобов'язань, яка менше 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За результатами перевірки ОДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2015 № 0000461500 про збільшення грошового зобов'язання із орендної плати за землю на 15440,29 грн. за основним платежем та 3860,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач на правовому титулі оренди користується 3-а земельними ділянками: 6,7968 га (рілля), 23,8004 га (рілля) та 2,896 га (пасовище), які отримані за договорами оренди земельної ділянки від 01.06.2007, від 06.07.2009 та від 01.06.2007 відповідно, укладених із Криворізькою районною державною адміністрацією. При цьому, за умовами цих договорів розмір орендної плати встановлений у 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.1 ст. 274 ПК встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 цієї статті встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як встановлено у судовому процесі, позивач при сплаті орендної плати визначав податкові зобов'язання, виходячи із умов договору оренди.

Суди попередніх інстанції, застосовуючи наведені правові норми, зробили юридично правильний висновок про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з орендної плати, оскільки сума податкових зобов'язань нижча за встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК встановлено нижній граничній розмір річної суми платежу по орендній платі за земельну ділянку земель несільськогосподарського призначення.

Висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема у постанові від 02.12.2014 у справі за позовом ПАТ Сумська фірма Усе для дому до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення (справа № 21-274а14).

Згідно з цією позицією з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Разом із тим, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок про відсутність у ОДПІ правових підстав для здійснення перевірки. з огляду на введення мораторію на їх проведення нормами Закону № 71-VIII.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення цього Закону, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

За встановлення у судовому процесі обставин поширення цих норм на будь-які перевірки, за виключенням винятків, наведених вище, не дотримання ОДПІ норм, якими встановлюється процедура отримання дозволу на перевірку у період заборони на їх здійснення, апеляційний суд зробив правильний висновок про неправомірність такої перевірки.

Наведеними нормами, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних. Їх дотримання є обов'язковою умовою призначення та проведення перевірки платника податків. Не виконання таких вимог контролюючим органом призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Обставини законності проведення перевірки входять до предмету доказування при вирішення спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки безвідносно до попереднього оскарження наказу про її призначення.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко