Постанова

від 14.02.2018 по справі 820/12960/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 Київ К/9901/2426/17 820/12960/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 (головуючий суддя: Заічко О.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя: Калитка О.М., судді: Калиновський В.А., Бондар В.О.)

у справі № 820/12960/13-а

за позовом Приватного підприємства Харківвторсировина

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП Харківвторсировина (далі - позивач, ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, правонаступником якої є Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ, відповідач) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0007371501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 17.10.2013 №0007371501.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 17.10.2013 №0007371501.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпунктів 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було задоволено клопотання про виклик свідків, які у своїх поясненнях по кримінальній справі спростовували реальність поставки позивачу від ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси ; не було задоволено клопотання про огляд оригіналів документів у судовому засіданні; судами при оцінці доказів, зокрема товарно-транспортних накладних, не були враховані обставини здійснення транспортування 2-х та більше партій товару за маршрутом, який включав більше 2-х міст, одним вантажним автомобілем протягом одного дня на відстань близько 1500 км, що ставить під сумнів фактичну поставку товарів.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за квітень 2013 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 270033,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2013 №0007371501, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 30.09.2013 № 485/20-33-15-02-08/34390768. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.2. 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.4 ст. 201 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір), завищено податковий кредит за березень 2013 року на загальну суму 270032,96 грн. за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси з посиланням на операції з поставки, які не мали реального характеру, у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2013 року на 270032,96 грн. та сума бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року на 270032,96 грн.

Як встановлено у судовому процесі, на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси з посиланням на поставку позивачу товару (вторсировини) за договором поставки від 14.05.2012 № 14/05, позивачем було сформовано податковий кредит за березень 2013 року, суми якого приймали участь при визначенні від'ємного значення суми ПДВ у податковій декларації за березень 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з реального характеру поставки позивачу від ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси вторсировини. При цьому суд виходив з того, що факт поставки підтверджується документами первинного обліку, складеними за наслідками операцій з поставки від ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси товару на адресу позивача, як-то копіями: видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень та банківських виписок, доказами наявності у позивача орендованих приміщень для зберігання товару, виробничого обладнання для переробки втор сировини, а витрати позивача на придбання товарів відповідають цілям його господарської діяльності. Даючи оцінку товарно-транспортним накладним, суди вказали, що певні недоліки у таких документах не можуть свідчити про відсутність реального характеру поставки та бути підставою для позбавлення платника податків сум податкового кредиту.

Однак, висновок судів попередніх інстанцій щодо факту поставки позивачу ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси товару не можуть вважатися такими, що відповідають правильно встановленим у справі обставинам, оскільки оцінка судами доказів у справі, на підставі якої зроблено відповідні висновки, не відповідає в повній мірі вимогам статті 86 КАС України (у редакції, чинній на дати прийняття оскаржуваних судових рішень). Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову, ОДПІ, поряд із доводами про фіктивність контрагентів ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси , посилалася на письмові свідчення водіїв: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вказані у товарно-транспортних накладних як особи, що здійснювали перевезення товару, надані у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 3201320000000295. У цих поясненнях вказані особи заперечували факт перевезення товару на користь позивача від ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси . До того ж, за доводами ОДПІ, транспортування товару відбувалось за маршрутами Дніпропетровськ-Харків, Полтава-Харків, Дніпропетровськ-Новгород-Волинський Житомирська область, а згідно доданих до матеріалів справи копій товарно- транспортних накладних, один і той же водій міг здійснювати декілька транспортних рейсів протягом дня, відстань яких становить близько 1500 км, що, враховуючи декілька пунктів доставки та необхідність завантаження та розвантаження товару ставить під сумнів реальний характер поставки.

Даючи оцінку посиланням ОДПІ на матеріали кримінального провадження № 3201320000000295, яке знаходилось у провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області, зокрема у частині пояснень водіїв, суди вказали про неналежність таких доказів з огляду на закриття цього кримінального провадження. При цьому, суди відхилили клопотання ОДПІ про виклик цих осіб, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у судове засідання, пославшись на час, який минув з дат здійснення транспортування, що ставить під сумнів об'єктивність пояснень цих осіб.

Однак, з такими висновками судів не можна погодитися, оскільки повідомлені ОДПІ фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер поставки позивачу від його контрагента товару із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин мали отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів.

Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 ст. 77 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Наведеним доводам ОДПІ на спростування реального характеру поставки позивачу від ТОВ КУТПМЗЗОВВВС Дніпроекономресурси товару, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цієї юридичної особи.

Більше того, саме неврахування судами першої та апеляційної інстанції пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було однією з підстав скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2014, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 та направлення справи на новий судовий розгляд згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017.

Вказані висновки Вищого адміністративного суду України, у силу норм частини 5 ст. 227 КАС України, мали б бути враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (редакції, чинна на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко