Рішення

від 12.02.2018 по справі 910/22496/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2018Справа № 910/22496/17

За позовомПублічного акціонерного товариства Центренерго в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції доТовариства з обмеженою відповідальністю Укрмаш-Юніон простягнення 148 089,45 грн. Суддя Босий В.П.

при секретарі судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Желінська Т.М.; від відповідача:Богатинська М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Центренерго в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (надалі - ПАТ Центренерго ) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмаш-Юніон (надалі - ТОВ Укрмаш-Юніон ) про стягнення 148 089,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару на підставі договору на закупівлю (поставку) товарів № 14/20 від 28.12.2016, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 137 966,88 грн. - пені, 2 624,37 грн. - 7 % штрафу та 7 498,20 грн. - 20 % штрафу за односторонню відмову від виконання зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.01.2018.

У зв'язку з тим, що з 15.12.2017 введено в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 12.02.2018.

30.01.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявник просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 140 591,25 грн. та зазначає, що між сторонами була домовленість про поставку товару не у відповідності до заявленого, позивачем умисно створювалась ситуація при якій розмір штрафних санкцій буде в декілька разів перевищувати вартість товару, штраф розраховано від загальної суми договору, а не суми заявленого до поставки товару, як передбачено умовами договору, а також вказує на неправомірність нарахування пені, оскільки остання нараховується на невиконання грошового зобов'язання, та на можливість суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків.

09.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вказує на те, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, не відповідають фактичним обставинам та не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила частково, а саме в частині 140 591,25 грн.

У судовому засіданні 12.02.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016 між ПАТ Центренерго (покупець) та ТОВ Укрмаш-Юніон (постачальник) був укладений договір на закупівлю (поставку) товарів № 14/20 (надалі - Договір ), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари згідно умов Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору.

В Додатку № 1 до Договору сторони погодили найменування, асортимент, кількість, ціну Товару, а також визначили, що строк поставки товару складає протягом 20 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця (п. 5).

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару згідно Договору, на підставі чого позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 07.04.2017 позивачем направлено заявку № 08-1338 від 07.04.2017 на поставку товару згідно Договору на загальну суму 17 691,00 грн., яка була отримана відповідачем 10.04.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5 додатку № 1 до Договору відповідач мав поставити позивачу товар зазначений в заявці № 08-1338 від 07.04.2017 не пізніше 20 днів з моменту її отримання.

Листом № 073 від 10.04.2017 відповідачем підтверджена готовність поставити товар згідно Договору.

Даний лист також містив прохання направити довіреність для оформлення документів та повідомити контакту особу, телефон, точні координати доставки та режим роботи.

ПАТ Центренерго надана ТОВ Укрмаш-Юніон довіреність на отримання матеріальних цінностей серії ЯКГ № 176382/103 від 03.05.2017.

Суд зазначає, що вказана довіреність видана вже після спливу строку для поставки товару за заявкою № 08-1338 від 07.04.2017, однак, умови Договору не пов'язують строк поставки товару з датою видачі довіреності на отримання матеріальних цінностей, що спростовує твердження відповідача про порушення позивачем умов п. 5 додатку № 1 до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, перед здійсненням поставки позивачу була надана видаткова накладена № РН-0000395 від 04.05.2017, яка містила товар, найменування якого не відповідає товару зазначеному в додатку № 1 до Договору, у зв'язку з чим поставка за цією накладною не відбулась.

За твердженням відповідача, позивачу було відомо про поставку товару іншої торгівельної марки, а додаток № 1 до Договору був підписаний при умові, що відповідач поставить продукцію аналогічної якості, яка буде відповідати технічним вимогам Договору.

В той же час, жодного доказу в підтвердження цих обставин відповідачем не надано, а сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на підставі Договору. Крім того, даний факт не заперечується і самими відповідачем.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Звертаючись із даною позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 137 966,88 грн., 7% штрафу за прострочення поставки понад 20 днів у розмірі 2 624,37 грн. та 20 % штрафу за односторонню відмову від поставки у розмірі 7 498,20 грн.

Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку щодо поставки товару згідно Договору не виконав, а тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

В свою чергу, відповідач заперчує проти стягення 2% пені і 7% штрафу та стверджує, що у зв'язку з відмовою від виконання зобов'язання за Договором до нього має застосовуватись лише відповідальність у вигляді 20 % штрафу за односторонню відмову від поставки товару.

Також, відповідач зазначає про невірно визначені підстави для нарахування штрафних санкцій виходячи з того, що позивач був належним чином повідомлений про неможливість виконання зобов'язання, проте докази на підтвердження викладених фактів в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно з п. 9.3 Договору у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань щодо поставки продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі не менше 20 % ціни Договору.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі невиконання або несвоєчасного виконання поставки продукції пені та штрафів від вартості продукції, з якої допущено прострочення, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України (постанови від 28.02.2011 у справі № 23/225 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011), одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд відзначає, що нарахування пені здійснено позивачем без врахування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відтак, позивачем неправомірно нарахована пеня з 01.05.2017 по 03.05.2017.

Також, відповідно до п. 9.2 Договору пеня та 7 % штрафу нараховується на вартість продукції з якої допущено прострочення, а позивачем здійснено розрахунок виходячи з ціни Договору, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру штрафних санкцій.

Здійснивши власний розрахунок суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 65 102,88 грн. та 7 % штрафу у розмірі 1 238,37 грн.

Також, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 20% штрафу за односторонню відмову від поставки товару та вважає за можливе задовольнити його у розмірі 7 498,20 грн.

Щодо зменшення розміру неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

В даному випадку, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки виходячи з загальних засад цивільного законодавства, зокрема свободи договору, враховуючи при цьому обставини, що передували укладенню Договору та обізнаність відповідача з його умовами, які і передбачали відповідні розмірі штрафних санкцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 65 102,88 грн., 7% штрафу у розмірі 1 238,37 грн. та 20 % штрафу у розмірі 7 498,20 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 72 864,00 грн. та 7 % штрафу у розмірі 1 386,00 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Центренерго в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмаш-Юніон (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 34-Б; ідентифікаційний код 38291213) на користь Публічного акціонерного товариства Центренерго в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (03022, м. Київ, вул. Козацька, будинок 120/4, літера Є ; ідентифікаційний код 22927045) пеню у розмірі 65 102 (шістдесят п'ять тисяч сто дві) грн. 88 коп., 7 % штрафу у розмірі 1 238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 37 коп., 20% штрафу у розмірі 7 498 (сім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 107 (одна тисяча сто сім) грн. 59 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.02.2018.

Суддя В.П. Босий