Рішення

від 15.02.2018 по справі 910/10179/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018Справа № 910/10179/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., при секретарі судового засідання Чаплигіній А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" про стягнення 1 035 009, 61 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" до 1) Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь", 2) Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" про визнання недійсним договору застави

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Положенцева Т.В;

від відповідача (за первісним позовом): Кузнецова Є.М., Копусь А.А.;

від третьої особи (за первісним позовом): Положенцева Т.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 772 497, 60 грн., з якої: 423 945, 07 грн. - основний борг за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013, 315 415, 13 грн. - інфляційні втрати та 33 137, 40 грн. - 3 % річних

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення його права, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання договірного зобов'язання.

22.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" до приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь"; приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" про визнання недійсним договору застави. Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що за договором застави було фактично відступлено право вимоги без отримання письмової згоди боржника, обов'язковість якої передбачено договором поставки. Позивач за зустрічним позовом вказує, що договір застави є удаваним правочином.

Ухвалою суду від 29.06.2016 зустрічний позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" до приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь"; приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" про визнання недійсним договору застави прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Усатенко І.В., суддя - Спичак О.М., суддя - Стасюк С.В.) у справі № 910/10179/16 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкоплект" ДП НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літера А, ідентифікаційний код 26251923) на користь Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" (45034, Україна, Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 32578794) 423945 (чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 07 коп. заборгованості, 315415 (триста п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 13 коп. втрат від інфляції, 33137 (тридцять три тисячі сто тридцять сім) грн. 40 коп. 3% відсотків річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11587 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 46 коп. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/10179/16 залишено без змін.

02.03.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 910/10179/16 скасовано. Справу № 910/10179/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

25.10.2017 матеріали справи № 910/10179/16 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2017 прийнято справу № 910/10179/16 до провадження, розгляд справи призначено на 23.11.2017.

23.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2017 та письмові пояснення, в яких відповідач за первісним позовом зокрема зазначив, що укладення ПП "Фомальгаут-Волинь" будь-якого правочину, наслідками якого є відступлення права вимог, без погодження з ДП НАЕК Енергоатом є неправомірним.

У судовому засіданні 23.11.2017 Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" надало документи на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2017.

Також, у судовому засіданні 23.11.2017 оголошено перерву до 07.12.2017.

У судовому засіданні 07.12.2017 представник Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" надав письмові пояснення, в яких зазначив, що передача в заставу майнових прав за поставлену продукцію у розмірі 423 945, 07 грн. не може свідчити про незаконність спірного договору застави та бути підставою для визнання його недійсним.

Крім того, у судовому засіданні 07.12.2017 оголошено перерву до 21.12.2017.

21.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" надійшла заява про зміну позовних вимог за зустрічним позовом, в якій позивач (за зустрічним позовом) просить суд визнати недійсними пункти 1.1. та 1.4. договору застави № 1 від 23.01.2014 укладеного між Приватним підприємством "Фомальгаут-Волинь" та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель".

Також, 21.12.2017 від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" надійшло клопотання, в якому останнє просить суд призначити колегіальний розгляд справи.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали справи № 910/10179/16, господарський суд дійшов висновку, що справу № 910/10179/16 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 суд ухвалив справу № 910/10179/16 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі №910/10179/16 призначено на 25.01.2018.

16.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" надійшов відзив на первісну позовну заяву та заперечення на пояснення позивача (за первісним позовом), в яких відповідач (за первісним позовом) заперечує проти нарахованих позивачем (за первісним позовом) інфляційних втрат та 3 % річних, а також зазначив, що позивачем (за первісним позовом) не було надано доказів, які б підтверджували перехід прав Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" до Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь".

24.01.2018 від Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач (за зустрічним позовом) зазначив, що позивач (за зустрічним позовом) не є стороною договору застави, та останнім не доведено порушення його прав та інтересів укладенням спірного договору, оскільки в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України недодержання вимог закону повинно мати місце саме в момент вчинення правочину.

Також, 24.01.2018 Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" подало відповідь на відзив, в якій позивач (за первісним позовом) зазначив, що розмір заборгованості за основним договором підтверджується зокрема видатковими накладними, довідкою про наявність заборгованості, а також листом № 6 від 11.12.2015.

Крім того, 24.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" заборгованість за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн., інфляційні втрати у сумі 556 427, 90 грн., 3 % річних у розмірі 54 636, 64 грн., що разом складає 1 035 009, 61 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 1 035 009, 61 грн., яка складається з: заборгованість за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн., інфляційні втрати у сумі 556 427, 90 грн., 3 % річних у розмірі 54 636, 64 грн.

Також, суд, розглянувши подане відповідачем (за первісним позовом) клопотання про призначення колегіального розгляду справи відзначив, що у даному випадку суд не вбачає підстав для призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку з чим визнає подане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, розглянувши подану позивачем (за зустрічним позовом) заяву про зміну позовних вимог за зустрічним позовом, яка є фактично заявою про зміну предмету та підстав позову, суд визнав її такою, що задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено, а позивачем (за зустрічним позовом) не наведено зміни фактичних обставин справи, як підставу для зміни предмету або підстав позову при новому розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду про суті, судове засідання у справі № 910/10179/16 призначено на 15.02.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представники відповідача (за первісним позовом) заперечили проти задоволення первісних позовних вимог та підтримали заявлені зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 11-16-1-13-970, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити і поставити вапно будівельне (сорт 2) - далі продукція, для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Сума договору складає 12 410 892, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2 068 482, 00 грн. В ціну продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням продукції, тарою (упаковкою), маркуванням і доставкою вантажоодержувачу (п.п. 3.1. та 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2. договору, покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною у специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата поставленої продукції по специфікації здійснюється покупцем за кожну партію протягом 30 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

Згідно п. 7.2. договору, за порушення строків поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30 % вартої несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2014, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору та виконання діючих зобов'язань (п.п. 10.1., 10.3. договору).

Пунктом 11.7 договору передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором однією із сторін третім особам допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною (п. 11.7. договору).

22.08.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013, відповідно до якої з метою виконання договору від 29.04.2013 № 11-16-1-13-970 на поставку вапна будівельного (далі - продукція), станом на момент укладання даної Угоди, постачальник на адресу вантажоодержувача - ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" здійснив поставку Продукції в кількості 403,15 тонн, в тому числі: 21.05.2013 - поставлено 68,05 тонн (з/д накладна № 37902178); 21.05.2013 - поставлено 67,35 тонн (з/д накладна № 37902129); 27.05.2013 - поставлено 135,85 тонн (з/д накладна № 37961273); 28.05.2013 - поставлено 131,90 тонн (з/д накладна № 37983418).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, в процесі прийомки продукції по якості в порядку, обумовленому договором, покупець встановив факт невідповідності поставленої продукції показникам, що визначаються умовами договору (відповідність продукції ДСТУ Б.В.2.7- 90:2011, сорт 2). Відповідно до лабораторних іспитів встановлено, що поставлена продукція відповідає ДСТУ Б.В.2.7-90:2011, але є більш низької якості, а саме - сорт 3.

Згідно п. 3 додаткової угоди, враховуючи технічну можливість поставленої продукції з показниками якості, що відповідають ДСТУ Б.В.7-90:2011, сорт 3, виробничому циклу ВП Рівненська АЕС (відповідно до технічного рішення № 171-378-ТР-ХЦ від 15.08.2013), Покупець, з метою запобіганню нанесенню збитків, що пов'язані з простоєм енергоблоків, керуючись ст. 678 Цивільного кодексу України та ст. 268 Господарського кодексу України, вирішив прийняти поставлену Продукцію у кількості 403,15 тонн та оплатити її за ціною, визначеною за згодою Сторін.

Пунктами 4, 5 додаткової угоди, визнаючи факт поставки продукції більш низької якості, сторони прийшли до згоди зменшити ціну за поставлену продукцію у кількості 403, 15 тонн до 1 469, 06 грн. за тонну без врахування ПДВ. Покупець погоджується прийняти поставлену продукцію в кількості 403,15 тонни, для використання її у виробничому процесі. Поставлена партія продукції вважається частковим виконанням постачальником своїх зобов'язань по договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" було поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 710 701, 84 грн., що підтверджується актами приймання - передачі ТМЦ № 104/13 від 23.08.2013 на суму 232 522, 81 грн.; № 105/13 від 23.08.2013 на суму 119 963, 44 грн.; № 103/13 від 23.08.2013 на суму 118 729, 43 грн.; № 102/13 від 23.08.2013 на суму 239 486, 16 грн., які підписані та скріплені печатками ПП "Фомальгаут-Ковель", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Атомкомплект" (копія у матеріалах справи).

В той же час, суд відзначає, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" зверталося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" про стягнення 281 134, 19грн., в т.ч. 160 972, 97грн. пені за несвоєчасну поставку вапна будівельного згідно п. 7.2. договору поставки №11-16-1-13-970 від 29.04.2013, яка складається з 44 700, 30грн. пені за період з 01.06.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №1 специфікації №1, 73 195, 20 грн. пені за період з 01.07.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №2 специфікації №1, 43 077, 47грн. пені за період з 01.08.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №3 специфікації №1 та 120 161, 22грн. 7 % штрафу за несвоєчасно поставлену продукцію згідно п. 7.2. договору, яка складається з 34 766, 82 грн. штрафу за період з 01.06.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №1 специфікації №1, 85 394, 40 грн. штрафу за період з 01.07.2013 по 29.08.2013 згідно позиції №2 специфікації №1.

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13 позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель" (Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Люблинець, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 32895255) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" (м. Київ, вул. Жилянська, 108А, код ЄДРПОУ 26251923) 281 134, 09 грн., в т.ч. 160 972, 87 грн. пені, 120 161, 22грн. штрафу та 5 622, 68 грн. витрат по сплаті судового збору.

12.12.2013 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13 видано наказ.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Так, листом № 1075/51 від 11.02.2014 ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" у зв'язку з прийняттям рішення Господарським судом Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13 повідомило Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 286 756, 77 грн. та про залишок боргу ВП "Атомкомплект" перед ПП "Фомальгаут-Ковель" за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 7, умовами якого передбачено, що постачальник передає у власність покупця крейду (далі - продукцію), а покупець зобов'язується прийняти таку продукцію та оплатити її встановленим у договорі ціні і формі.

Кількість продукції, що поставляється за договором 1 000 000 тис тонн до закінчення поточного року (п. 2.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання покупцем та постачальником і діє до 31.01.2014 року. Сторони домовились про збільшення строку позовної давності та встановили її до правовідносин за цим договором тривалістю у 10 років (п.п. 9.1. та 9.2. договору, в редакції договору про внесення змін № 1 від 16.01.2014).

Виконання договору поставки № 7 від 01.03.2008 підтверджують видаткові накладні: №РН-0000001 від 02.03.2008 на суму 90 298, 06 грн.; РН - 0000002 від 02.04.2008 на суму 152 590, 51 грн.; №РН-0000004 від 02.05.2008 на суму 166 033, 20 грн.; №РН - 00016 від 02.06.2008; №РН-00017 від 31.07.2008 на суму 143 908, 78 грн.; №РН-0000008 від 02.06.2009 на суму 70 054, 01 грн.; №РН-00018 від 01.08.2008 на суму 195 919, 18 грн., № РН-00021 від 31.10.2008 на суму 101 020, 20 грн., №РН-00019 від 17.09.2008 на суму 58 051, 61 грн.; №РН-00023 від 31.12.2008 на суму 36 727, 34 грн., №РН- 00022 від 28.11.2008 на суму 69 853, 97 грн., №РН-0000012 від 04.09.2009 на суму 55 211, 04 грн.; №РН- 0000002 від 31.03.2009 на суму 47 049, 41 грн.; №РН-0000001 від 06.02.2009 на суму 67 553, 53 грн.; №РН-0000004 від 30.04.2009 на суму 14 522, 90 грн., №РН-0000006 від 29.05.2009 на суму 28 165, 53 грн.; №РН-0000010 від 01.08.2009 на суму 53 010, 50 та довіреності на отримання товару.

Всього за договором поставлено товару на загальну суму 1 596 199, 19 грн.

Відповідно до довідки покупця (ПП "Фомальгаут-Ковель") станом на 01.01.2014 сума заборгованості на користь ПП "Фомальгаут-Волинь" за договором поставки № 07 від 01.03.2008 склала 1 400 008, 26 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2014 між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь" (далі - заставодержатель) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - заставодавець) укладено договір застави № 1, відповідно до якого заставодавець у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань покупця за договором поставки № 7 від 01.03.2008 року з усіма змінами та доповненнями (далі - основний договір), передає заставодержателю в заставу майнові права на отримання грошових коштів (право грошової вимоги), що належать заставодавцю згідно договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року, укладеного з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в сумі 423 945, 07 грн. за поставлений товар, а також всіх належних до сплати штрафних санкцій (пеня, штраф, три відсотки річних), процентів за користування чужими грошовими коштами, компенсаційних виплат, в тому числі інфляційні втрати (далі - предмет застави).

Боржником по відношенню до заставодавця за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Вєтрова, будинок № 3, код за ЄДРПОУ: 24584661, ВП "Атомкомплект" ДА НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 108, літ. А код за ЄДРПОУ: 26251923 (п. 1.1.1 договору застави).

Відповідно до п. 1.2 договору застави, суть та розмір забезпечених заставою вимог: виконання зобов'язань Заставодавцем (Покупцем) перед Заставодержателем, зокрема:

- оплата поставленого згідно основного договору товару в строк до "00" 30.12.2014 року в розмірі 1 400 008, 26 грн.;

- сплата можливої неустойки (штраф, пеня), визначеної Основним договором;

- інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо на час настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано належним чином згідно з умовами основного договору.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, договору застави передбачено, що за рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги по основному зобов'язанню та іншим зобов'язанням, що забезпечені заставою згідно з пунктом 1.1 цього договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у будь-якому з наступних випадків: в разі, якщо в момент настання строку виконання заставодавцем/позичальником основного зобов'язання, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином; в разі порушення заставодавцем будь-якого з обов'язків, передбачених цим Договором: в разі, якщо до настання строку виконання основного зобов'язання заставодавець зробить письмову заяву про повну або часткову неспроможність виконати його; у разі порушення справи про банкрутство заставодавця; інші випадки передбачені нормами чинного законодавства. Сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет застави за цим договором, в розмірі еквівалентному сумі заборгованості за основним договором, можливої неустойки (штрафу, пені), інших необхідних платежів, здійснюється як в судовому порядку, так і в позасудовому порядку, дозволеному нормами чинного законодавства. Порядок звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя.

3аставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон), для чого застоводержатель зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 Закону, заставодавця (боржника) та інших обтяжувачів права грошової вимоги, що є предметом цього договору, про свій намір набути на свою користь таке право. Після закінчення 30-денного строку, заставодержатель, якщо він є обтяжувачем з вищим пріоритетом та висловив намір звернути стягнення на предмет обтяження, надсилає письмове повідомлення, передбачене ст. 32 Закону, всім особам, які повинні виконати вимоги за правом грошової вимоги заставодавця, яке є предметом цього договору та забезпечувального обтяження. З дня відправлення зазначеного повідомлення заставодержатель, якщо він є обтяжувачем з вищим пріоритетом, набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимогою (п. 4.4. договору застави).

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2020 року, але не раніше дати остаточного виконання заставодавцем прийнятих за основним договором зобов'язань (п. 5.1. договору).

Недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, якщо можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень ( п. 7.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством Фомальгаут-Ковель надіслано на адресу відповідача (за первісним позовом) лист № 80 від 21.05.2014, в якому підприємство просило погодити відступлення право вимоги заборгованості ВП "Атомкомплект" перед ПП "Фомальгаут-Ковель" у сумі 423 945, 07 грн. за договором № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 на користь Приватного підприємства "Фомальгаут-Ковель", який отриманий відповідачем (за первісним позовом) 26.05.2014, що підтверджується відтиском печатки Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" за вхідним № 4592.

Відповідач (за первісним позовом) відповіді на вищезазначений лист Приватного підприємства Фомальгаут-Ковель не надав, відступлення права вимоги не погодив.

Тож, листом від 07.12.2015 № 40 Приватне підприємство Фомальгаут-Волинь повідомило Приватне підприємство Фомальгаут-Ковель про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Відповідно до матеріалів справи, договір застави № 1 від 23.01.2014 був зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 48507117 від 07.12.2015. Звернення стягнення зареєстроване 07.12.2015 о 18.38.

Тож, як зазначає позивач, Приватним підприємством "Фомальгаут-Волинь" в порядку, передбаченому Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави № 1 від 23.01.2014 року, номер забезпечувального обтяження 15614484, в результаті чого Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" набуло право грошової вимоги у розмірі 423 945, 07 грн.

Так, 26.01.2016 Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" направило ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" повідомлення № 1 в порядку ст. 32 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в якому повідомило про набуття права грошової вимоги у розмірі 423 945, 07 грн. та вимагало сплатити вказану суму протягом семи календарних днів з моменту отримання даного повідомлення, яка отримана відповідачем (за первісним позовом) 01.02.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія у матеріалах справи).

Проте, відповідачем (за первісним позовом) заборгованість не погашено.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" зазначає, що відповідач (за первісним позовом) неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленої продукції за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013, зокрема погашення заборгованості у розмірі 423 945, 07 грн. Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 556 427, 90 грн. - інфляційних втрат за період з 08.10.2013 по 31.12.2017 та 54 636, 64 грн. - 3 % річних за період з 08.10.2013 по 31.12.2017.

В обґрунтування зустрічного позову Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" вказує, що договір застави № 1 від 23.01.2014 року є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, оскільки Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" уклавши договір застави погодило з Приватним підприємством "Фомальгаут-Волинь" саме умови відступлення прав вимоги відповідачу-1 (за зустрічним позовом) та порядок передання йому прав кредитора за договором поставки, без отримання письмового погодження ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" на відповідне відступлення прав вимог.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Вищий господарський суд України скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у даній справі та передаючи справу № 910/10179/16 на новий розгляд, зазначив, що судами не надано оцінку п. 11.7 вказаного договору поставки щодо відступлення права вимоги за договором з урахуванням ст. 516 ЦК України, не досліджено наявність заборгованості за вказаним договором поставки, а також не з'ясовано правову природу договору № 1 від 23.01.2014, який укладений між Приватним підприємцем "Фомальгаут-Волинь" та Приватним підприємцем "Фомальгаут-Ковель".

Таким чином, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.07.2017 у справі № 910/10179/16, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, 29.04.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 11-16-1-13-970, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити і поставити вапно будівельне (сорт 2) - далі продукція, для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Сума договору складає 12 410 892, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2 068 482, 00 грн. В ціну продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням продукції, тарою (упаковкою), маркуванням і доставкою вантажоодержувачу (п.п. 3.1. та 3.3. договору).

22.08.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013, відповідно до якою з метою виконання договору від 29.04.2013 № 11-16-1-13-970 на поставку вапна будівельного (далі - продукція), станом на момент укладання даної Угоди, Постачальник на адресу вантажоодержувача - ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" здійснив поставку Продукції в кількості 403,15 тонн, в тому числі: 21.05.2013 - поставлено 68,05 тонн (з/д накладна № 37902178); 21.05.2013 - поставлено 67,35 тонн (з/д накладна № 37902129); 27.05.2013 - поставлено 135,85 тонн (з/д накладна № 37961273); 28.05.2013 - поставлено 131,90 тонн (з/д накладна № 37983418).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, в процесі прийомки продукції по якості в порядку, обумовленому договором, Покупець встановив факт невідповідності поставленої продукції показникам, що визначаються умовами договору (відповідність продукції ДСТУ Б.В.2.7- 90:2011, сорт 2). Відповідно до лабораторних іспитів встановлено, що поставлена Продукція відповідає ДСТУ Б.В.2.7-90:2011, але є більш низької якості, а саме - сорт 3.

Згідно п. 3 додаткової угоди, враховуючи технічну можливість поставленої продукції з показниками якості, що відповідають ДСТУ Б.В.7-90:2011, сорт 3, виробничому циклі ВП Рівненська АЕС (відповідно до технічного рішення № 171-378-ТР-ХЦ від 15.08.2013), Покупець, з метою запобіганню нанесенню збитків, що пов'язані з простоєм енергоблоків, керуючись ст. 678 Цивільного кодексу України та ст. 268 Господарського кодексу України, вирішив прийняти поставлену Продукцію у кількості 403,15 тонн та оплатити її за ціною, визначеною за згодою Сторін.

Пунктами 4, 5 додаткової угоди, визнаючи факт поставки продукції більш низької якості, сторони прийшли до згоди зменшити ціну за поставлену продукцію у кількості 403, 15 тонн до 1 469, 06 грн. за тонну без врахування ПДВ. Покупець погоджується прийняти поставлену продукцію в кількості 403,15 тонни, для використання її у виробничому процесі. Поставлена партія продукції вважається частковим виконанням постачальником своїх зобов'язань по договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" було поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 710 701, 84 грн., що підтверджується актами приймання - передачі ТМЦ № 104/13 від 23.08.2013 на суму 232 522, 81 грн.; № 105/13 від 23.08.2013 на суму 119 963, 44 грн.; № 103/13 від 23.08.2013 на суму 118 729, 43 грн.; № 102/13 від 23.08.2013 на суму 239 486, 16 грн., які підписані та скріплені печатками ПП "Фомальгаут-Ковель", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Атомкомплект" (копія у матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2014 між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь" (далі - заставодержатель) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - заставодавець) укладено договір застави № 1, відповідно до якого заставодавець у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань покупця за договором поставки № 7 від 01.03.2008 року з усіма змінами та доповненнями (далі - основний договір), передає заставодержателю в заставу майнові права на отримання грошових коштів (право грошової вимоги), що належать заставодавцю згідно договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року, укладеного з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в сумі 423 945, 07 грн. за поставлений товар, а також всіх належних до сплати штрафних санкцій (пеня, штраф, три відсотки річних), процентів за користування чужими грошовими коштами, компенсаційних виплат, в тому числі інфляційні втрати (далі - предмет застави).

Боржником по відношенню до заставодавця за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Вєтрова, будинок № 3, код за ЄДРПОУ: 24584661, ВП "Атомкомплект" ДА НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 108, літ. А код за ЄДРПОУ: 26251923 (п. 1.1.1 договору застави).

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 573, 574 Цивільного кодексу України, заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 1 Закону України Про заставу ).

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договір застави № 1 від 23.01.2014 зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 48507117 від 07.12.2015. Звернення стягнення зареєстроване 07.12.2015 о 18.38.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.

За ч. 1 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Згідно ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Частинами 2, 3 ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються: повідомлення про відступлення права грошової вимоги; посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу; реєстраційний номер забезпечувального обтяження; дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банківський рахунок; вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача; черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги.

З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2016 Приватне підприємство "Фомальгаут-Волинь" направило ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" повідомлення № 1 в порядку ст. 32 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в якому повідомило про набуття права грошової вимоги у розмірі 423 945, 07 грн. та вимагало сплатити вказану суму протягом семи календарних днів з моменту отримання даного повідомлення, яке отримано відповідачем (за первісним позовом) 01.02.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія у матеріалах справи).

Таким чином, суд відзначає, що обтяжувачем було виконано зобов'язання щодо надіслання повідомлення боржнику, як передбачено умовами договору застави та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Крім того, суд зазначає, що заставою було забезпечено дійсне зобов'язання, що виникло з договору поставки, строк дії якого не закінчився. Крім того, заставою забезпечувалось виконання зобов'язань за договором поставки № 7 від 01.03.2008 року на суму 1 400 008, 26 грн., яка є більшою, ніж предмет застави.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Тож, як встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" було поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 710 701, 84 грн., що підтверджується актами приймання - передачі ТМЦ № 104/13 від 23.08.2013 на суму 232 522, 81 грн.; № 105/13 від 23.08.2013 на суму 119 963, 44 грн.; № 103/13 від 23.08.2013 на суму 118 729, 43 грн.; № 102/13 від 23.08.2013 на суму 239 486, 16 грн., які підписані та скріплені печатками ПП "Фомальгаут-Ковель", ВП "Рівненська АЕС", ВП "Атомкомплект" (копія у матеріалах справи).

Так, листом № 1075/51 від 11.02.2014 ВП ДП "НАЕК "Енергоатом" "Атомкомплект" у зв'язку з прийняттям рішення Господарським судом Волинської області від 27.11.2013 у справі № 903/1041/13 повідомило Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 286 756, 77 грн. та про залишок боргу ВП "Атомкомплект" перед ПП "Фомальгаут-Ковель" за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн.

Таким чином, суд відзначає, що вищезазначеним листом відповідач (за первісним позовом) підтвердив наявність заборгованості за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 у розмірі 423 945, 07 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, судом встановлено наявність основної заборгованості у відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) у розмірі 423 945, 07 грн., яка підлягає стягненню з відповідача (за первісним позовом) у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 423 945, 07 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 556 427, 90 грн. - інфляційних втрат за період з 08.10.2013 по 31.12.2017 та 54 636, 64 грн. - 3 % річних за період з 08.10.2013 по 31.12.2017.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 555 720, 07 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 08.10.2013 по 31.12.2017, а також сума 3 % річних у розмірі 53 870, 06 грн., за загальний період з 08.10.2013 по 31.12.2017, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, суд відзначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" вказує, що договір застави № 1 від 23.01.2014 року є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, оскільки Приватне підприємство "Фомальгаут-Ковель" уклавши договір застави погодило з Приватним підприємством "Фомальгаут-Волинь" саме умови відступлення прав вимоги відповідачу-1 (за зустрічним позовом) та порядок передання йому прав кредитора за договором поставки, без отримання письмового погодження ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" на відповідне відступлення прав вимог.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Судом встановлено, що 23.01.2014 між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь" (далі - заставодержатель) та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель" (далі - заставодавець) укладено договір застави № 1, відповідно до якого заставодавець у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань покупця за договором поставки № 7 від 01.03.2008 року з усіма змінами та доповненнями (далі - основний договір), передає заставодержателю в заставу майнові права на отримання грошових коштів (право грошової вимоги), що належать заставодавцю згідно договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.04.2013 року, укладеного з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в сумі 423 945, 07 грн. за поставлений товар, а також всіх належних до сплати штрафних санкцій (пеня, штраф, три відсотки річних), процентів за користування чужими грошовими коштами, компенсаційних виплат, в тому числі інфляційні втрати (далі - предмет застави).

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, договір застави укладений без отримання згоди боржника в порушення умов договору поставки та є таким, що вчинений сторонами для приховання іншого правочину.

Так, п. 11.7 договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013 року передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором однією зі сторін третім особам допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.09.2017 у справі № 6-1026цс16, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 513 та частини першої статті 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону "Про заставу" та статтею 572 ЦК України передбачено, що застава це спосіб забезпечення зобовязань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно ст. 512 та ст. 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Таким чином, оспорюваний договір застави майнових прав є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочинами щодо розпорядження майновими правами за договором поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013, згаданий договір застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні на відміну від правочину відступлення права вимоги, за яким відповідно до статті 512 ЦК України здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 3-71гс11.

Обов'язковість письмової згоди сторони за договором поставки від 29.04.2013 №11-16-1-13-970 була передбачена в разі здійснення відступлення права вимоги та/або переведення боргу. Тобто обмеження щодо заміни кредитора у зобов'язанні існувало виключно у спосіб уступки права вимоги або переведення боргу.

Суд зазначає, що шляхом укладання договору застави контрагенти не змінили сторону у зобов'язанні, а забезпечили виконання іншого зобов'язання на суму 1 400 008, 26 грн., що виникло з договору поставки № 7 від 01.03.2008. Пунктом 11.7 договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013 обмежено право сторін на відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором обов'язковою згодою сторін. Тобто на вчинення лише вказаних вище дій встановлено договірне обмеження, яке на заставу не розповсюджується.

Статтею 52 Закону України "Про заставу" передбачені наслідки виконання боржником зобов'язання саме заставодавцю. Якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя. При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.

Таким чином, застава - це забезпечення зобов'язання, сам факт укладення договору застави (забезпечення зобов'язання) не замінює сторони в зобов'язанні, майнові права за яким передані в заставу і не є уступкою права вимоги. Законом прямо передбачено право боржника виконати свої грошові зобов'язання заставодавцю після укладання договору застави в межах своїх договірних зобов'язань та у строки передбачені договором поставки. В заставу грошове зобов'язання за договором поставки було передано заставодержателю вже за наявності прострочення грошового зобов'язання за договором поставки з боку позивача (за зустрічним позовом).

За таких обставин, суд відзначає, що зазначений договір застави майнових прав не суперечать пункту п. 11.7 договору поставки № 11-16-1-13-970 від 29.01.2013, а тому відсутні правові підстави для визнання договору застави № 1 від 23.01.2014 недійсним.

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем (за зустрічним позовом) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Між тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Судом встановлено, що позивач (за зустрічним позовом) не є стороною договору застави № 1 від 23.01.2014 року, який укладено між Приватним підприємством "Фомальгаут - Волинь" та Приватним підприємством "Фомальгаут-Ковель".

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" про визнання договору недійсним не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Первісні позовні вимоги Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код - 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літера А, ідентифікаційний код - 26251923) на користь Приватного підприємства "Фомальгаут-Волинь" (45034, Україна, Волинська область, Ковельський район, смт. Люблинець, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код - 32578794) 423 945 (чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 07 коп. - заборгованості, 555 720 (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 53 870 (п'ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 06 коп. - 3 % річних та 15 503 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 02 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.02.2018

Суддя С. О. Щербаков