Постанова

від 12.02.2018 по справі 904/1365/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018, м. Дніпро Справа № 904/1365/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Мішакіна Л.О., договір про надання правової допомоги від 25.07.2017, адвокат (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ніна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 у справі №904/1365/17 (головуючий колегії Кеся Н.Б., судді Петренко Н.Е., Рудовська І.А.; рішення ухвалене о 15:18 у місті Дніпро, повне рішення складено 22.06.2017)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп", м.Дніпро

до відповідача-1: Фермерського господарства "Ніна", с.Жуківці, Обухівський район, Київська область

відповідача-2: фізичної особи-підприємця Ковальова Ігоря Олександровича, м.Дніпро

про стягнення 206511,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Ніна" (відповідач-1) та фізичної особи-підприємця Ковальова Ігоря Олександровича (відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на свою користь 500,00 грн. основного боргу; з відповідача-1 - 184696,00 грн. основного боргу, 5013,50 грн. пені, 12533,95 грн. 25% річних, 3767,77 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю невиконаних відповідачами грошових зобов'язань за договором поставки №313 від 08.04.2016 та договором поруки №08/04/16 від 08.04.2016.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 у справі №904/1365/17 (головуючий колегії Кеся Н.Б., судді Петренко Н.Е., Рудовська І.А.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Ніна" та фізичної особи-підприємця Ковальова Ігоря Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" 500,00 грн. основного боргу.

Стягнуто з Фермерського господарства "Ніна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" 184696,00 грн. - основного боргу, 5013,50 грн. - пені, 12533,95 грн. - 25% річних, 3767,77 грн. - інфляційних втрат та 1548,84 грн. - судового збору.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ковальова Ігоря Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" 1548,83 грн. судового збору.

Означене рішення вмотивоване тим, що господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем-1 як Боржником і відповідачем-2 як Поручителем своїх зобов'язань перед позивачем за договорами поставки та поруки, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ФГ "Ніна" (відповідач-1) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, суд при винесенні рішення грубо порушив норми процесуального (ст.ст. 4-3, 15, 34, 38, 86 Господарського процесуального кодексу України) та матеріального права (статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 у справі №904/1365/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Оверес Груп" відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог ФГ "Ніна" вказує на те, що 03.03.2017 та 22.05.2017 подавало до суду клопотання про застосування правил територіальної підсудності та просило передати справу на розгляд за належністю за місцем знаходження відповідача-1 до господарського суду Київської області, проте суд не приймав ухвали про відмову у задоволенні клопотань, а відмовляв в ході судового розгляду справи, прийнявши рішення на місці. На думку відповідача-1 така відмова була необґрунтованою та такою, що порушує його процесуальне право. Також апелянт вважає, що суд фактично позбавив відповідача-1 скористатися принципом змагальності сторін і безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про проведення судової експертизи. Не зважаючи на видимі розбіжності у підписах видаткових накладних, а також те, що єдиним підписантом бухгалтерських документів є голова ФГ "Ніна" ОСОБА_4, суд не вбачав необхідності у проведенні почеркознавчої та технічної експертизи печатки, що на думку скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Також вважає, що суд задовольняючи позовні вимоги, спирався лише на непрямі докази надані позивачем, не надаючи належної оцінки доказам відповідача-1. Вказує на те, що в підтвердження поставки позивач не надав жодного первинного чи бухгалтерського документу (товарно-транспорту накладну, подорожні листи, акт відпускання товару зі складу, інвойси, митні декларації тощо). Зазначає, що в порушення статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребував ухвалою від 06.06.2017 у ТОВ "Нова пошта" інформацію про відбуття господарської операції стосовно перевезення вантажу, дата оформлення перевезення 06.12.2016 та 23.11.2016, тоді як позивач самостійно не звертався до ТОВ "Нова пошта" за цією інформацією. Вважає апелянт, що суд дійшов хибного висновку про підтвердження здійснення сумнівної поставки запчастин за укладеним між сторонами Договором у період з 08.08.2016 по 06.12.2016 на загальну суму 184696 грн. на підставі наданих позивачем документів, які не є первинними документами та не є належними у даній справі.

Позивач (ТОВ "Оверес Груп") у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, а доводи ФГ "Ніна" вважає безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що оскільки позов заявлено до двох відповідачів, право вибору територіальної підсудності належало позивачу як постраждалій стороні від цих осіб, а тому враховуючи, що відповідач-2 зареєстрований у м. Дніпро, подання позову до господарського суду Дніпропетровської області відповідає вимогам чинного законодавства України. Стверджує позивач і про відсутність необхідності у призначенні судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, оскільки різність підписів осіб на наданих Фермерським господарством "Ніна" Товариству з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" первинних документах - видаткових накладних вбачається навіть без доручення експертної організації. Посилається позивач і на п.13.2. статуту Фермерського господарства "Ніна", відповідно до якого Голові господарства надано право видавати довіреності та інші нормативно-розпорядчі акти щодо діяльності та представлення інтересів господарства будь-яким особам, відтак, на думку позивача, твердження представників ФГ "Ніна" про те, що єдиним підписантом абсолютно всіх документів вказаного господарства виступає лише директор, спрямоване на введення в оману суд та уникнення виконання власного зобов'язання з оплати отриманого товару. Позивач вважає, що твердження ФГ "Ніна" про недійсність господарських операцій з придбання товару від ТОВ "Оверес Груп" та необізнаність про наявність таких операцій спростовується діями відповідача-1. Зокрема, посадовими особами ФГ "Ніна" подано річну податкову звітність (фінансовий звіт за 2016 рік), в якій відображені господарські операції щодо прийняття товару від ТОВ "Оверес Груп", що спростовує факт необізнаності про вчинення господарських операцій, до того ж, факт відображення їх у податковій звітності та отримання від держави преференцій щодо сплати податку підтверджує схвалення цих угод відповідачем-1. Додатково позивач зауважує, що вимоги відповідача-1 про надання інвойсів, митних декларацій, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів не обґрунтовані нормами чинного законодавства та не враховано, що інвойси та митні декларації складаються при міжнародних договорах купівлі-продажу та/або поставки, тоді як позивач і відповідач-1 знаходяться в межах однієї держави - України, тобто складання таких документів не є обов'язковим. Вказує, що твердження відповідача-1 про неотримання товару від позивача також спростовується і листом ТОВ "Нова пошта", яке повідомило суд про факт відбуття господарських операцій щодо поставки ФГ "Ніна" продукції згідно експрес-накладних №59998039835862 від 08.12.2016, №59998039247575 від 24.11.2016. Звертає увагу на той факт, що відповідач-1 частково на загальну суму 297105,41 грн. оплатив позивачу вартість товару, отриманого згідно видаткових накладних №287 від 08.08.2016, №16 від 12.04.2016, №18 від 12.04.2016, №46 від 25.04.2016, №48 від 25.04.2016, №50 від 26.04.2016, №1215 від 06.10.2016, №1216 від 06.10.2016, №1221 від 06.10.2016, №1234 від 07.10.2016, №1538 від 02.11.2016, №1612 від 23.11.2016, №1649 від 06.12.2016 і цими діями, на думку позивача, схвалив правочин й господарські операції, які за ним відбувались, та фактично підтвердив їх відбуття, при цьому дані видаткові накладні також підписані різними особами зі сторони ФГ "Ніна", а не лише директором вказаного Товариства, який за твердженням відповідача-1 є єдиним підписантом Товариства. Також вказує, що до матеріалів справи наданий лист ФГ "Ніна" від 28.02.2017 за №10, в якому відповідач-1 підтвердив факт прийняття товару від ТОВ "Оверес Груп", а відтак, позивач вважає, що всі доводи представників ФГ "Ніна" направлені на безпідставне затягування судового процесу.

26.09.2017 ФГ "Ніна" подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду клопотання про призначення судової технічної експертизи відтиску печатки господарства та поставити на вирішення експерту наступне питання: - Чи нанесено відтиск печатки у видаткових накладних №287 від 08.08.2016, №1215 від 06.10.2016, №1216 від 06.10.2016, №1221 від 06.10.2016, №1234 від 07.10.2016, №1538 від 02.11.2016, №1612 від 23.11.2016, №1649 від 06.12.2016 у графі "Отримав" та Договорі №313 від 08.04.2016 у графі "Покупець" однією і тією самою печаткою, яка належить ФГ "Ніна" ?

У судових засіданнях представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, підтримав клопотання про призначення у даній справі судової технічної експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України.

Представники позивача заперечували на задоволенні клопотання відповідача-1, оскільки на їх думку всі доводи про призначення у справі технічної експертизи направлені на безпідставне затягування судового процесу, проте зазначили, що у разі задоволення судом клопотання ФГ "Ніна", просили доручити проведення судової експертизи спеціалістам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, а не Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, як просив відповідач-1.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №904/1365/17 клопотання ФГ "Ніна" задоволено та призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

У зв'язку з призначенням судової експертизи розгляд справи судом апеляційної інстанції зупинявся.

10.01.2018 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта №5089-17 від 22.12.2017.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №904/1365/17, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.02.2018 о 11:30 год.

31.01.2018 ФГ "Ніна" до суду апеляційної інстанції подано письмові пояснення, в яких зазначається, що за результатами експертизи проведеної у даній справі встановлено, що у первинних документах, а саме видаткових накладних, які є підставою позову ТОВ "Оверес Груп", відтиски печатки нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняння. Таким чином, позивачем не надано суду допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення з ФГ "Ніна" грошових коштів. Відповідач-1 просить відмовити повністю у задоволенні заявлених позовних вимог ТОВ "Оверес Груп" до ФГ "Ніна" та ФОП Ковальова І.О. Також просить стягнути з ТОВ "Оверес Груп" на користь ФГ "Ніна" витрати на проведення судової технічної експертизи документів у розмірі 7142,40 грн.

Позивач зі своєї сторони у поясненнях суду апеляційної інстанції від 05.02.2018 зазначає, що висновок експерта №5089-17 у даній судовій технічній експертизі жодним чином не може спростовувати той факт, що ФГ "Ніна" не отримувало товари зазначені у видаткових накладних №1215 від 06.10.2016 (а.с.170 т.2), №1216 від 06.10.2016 (а.с.171 т.2), №1221 від 06.10.2016 (а.с.172 т.2), №1234 від 07.10.2016 (а.с.173 т.2), №1538 від 02.11.2016 (а.с.174 т.2), №1612 від 23.11.2016 (а.с.175 т.2), №1649 від 06.12.2016 (а.с.176 т.2). Вважає, що відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах (видаткових накладних), є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції. Крім того вказує, що відповідачем-1 не надано доказів звернення до правоохоронних органів по факту зникнення або використання печатки Господарства іншими особами. На думку позивача, відповідач-1 може мати декілька різних печаток для використання з різною метою й жодним чином проконтролювати це неможливо й ставити це у вину позивача не можна, до того ж у договорі сторони не передбачали обов'язок проставлення печатки кожною із сторін, а відтак, печатка проставляється за бажанням особи, що відповідає приписам Цивільного і Господарського кодексів України. Зазначає, що додаткові угоди або додатки до договору №313 від 08.04.2016 між позивачем та відповідачем-1 не укладались та жодним чином ФГ "Ніна" не повідомляло позивачу перелік осіб, які повноважні підписувати первинні документи від імені Господарства, а відтак позивач вважає, що відповідачем-1 навмисно приховано інформацію про осіб, наділених від імені Господарства достатнім обсягом цивільної дієздатності, та станом на даний момент надає право ТОВ "Оверес Груп" вимагати відшкодування шкоди, передбаченої статтею 227 Цивільного кодексу України.

Також від ТОВ "Оверес Груп" подано в матеріали справи клопотання, в якому позивач просить розгляд справи №904/1365/17 провести без участі представника позивача. Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 без змін.

В судовому засіданні 05.02.2018, яке проводилося в режимі відеоконференції, розгляд справи був відкладений на 12.02.2018 о 15:00 год.

За результатами перегляду даної справи в судовому засіданні 12.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІ ЕН ЕЙЧ ГРУП" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" (Постачальник) та Фермерським господарством "Ніна" (Покупець) укладений договір №313 від 08.04.2016 (далі - Договір, а.с.14-15 т.1), відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та провести сплату за товар на умовах, передбачених даним Договором.

В пункті 3.1. Договору встановлено, що найменування, кількість, ціна, асортимент та строки поставки товару, зазначені у видаткових накладних та визначаються сторонами за попередньою домовленістю.

Відповідно до п. 3.2. Договору заявку на поставку товару Покупець зобов'язаний передати Постачальнику одним з наведених нижче способів: - усною домовленістю; - з допомогою електронної пошти; - з використанням факсимільного зв'язку; - вручити її під розписку за підписом уповноваженої особи Покупця.

В заявці має бути вказано: - найменування товару; - асортимент товару; - кількість товару; - строки поставки товару; - місце (фактична адреса) поставки товару.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару Постачальником, що підтверджується видатковою накладною, підписаною повноважними представниками обох сторін.

В пункті 3.6. Договору зазначено, що при передачі товару Покупець зобов'язаний передати Постачальнику довіреність на отримання товару, виписану на ім'я представника Покупця, уповноваженого прийняти даний товар.

Згідно з п. 3.7. Договору Постачальник поставляє товар в строк 5 (п'ять) робочих днів, з моменту підтвердження прийняття заявки, на базисних умовах поставки відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року (поставити "+" в необхідному полі та зазначити адресу поставки:

EXW, склад Постачальника, адреса складу: смт. Ювілейне, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл. або за інших умов за домовленістю сторін____.

Датою поставки товару є дата, що зазначена на видатковій накладній (акті приймання-передачі продукції), що підписана повноважними представниками обох сторін (п. 3.8. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціни на товар погоджуються сторонами та зазначаються у видатковій накладній на відповідну партію товару.

Покупець зобов'язаний провести розрахунок за товар в безготівковій формі згідно виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% сплати на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання рахунку (4.2. Договору).

Загальна вартість Договору визначається сторонами на підставі сумарної кількості видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.3. Договору).

Згідно з пунктом 4.6. Договору товар є імпортованим.

Цей Договір набирає чинності з моменту (дати) підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 включно, а відносно фінансових зобов'язань сторін - до повного їх виконання (п. 10.1. Договору).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІ ЕН ЕЙЧ ГРУП" (найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп") (Кредитор) та фізичною особою-підприємцем Ковальовим Ігорем Олександровичем (Поручитель) також був укладений Договір поруки №08/04/16 від 08.04.2016 (а.с.46 т.1) (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань Фермерського господарства "Ніна" (Боржник), що виникли з Договору поставки №313 від 08.04.2016 (далі - Основний Договір).

Згідно з п. 2.1. Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань у повному обсязі і відповідає перед Кредитором за порушення зобов'язань Боржника за Основним Договором.

Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Відповідальність Поручителя обмежується сумою 500 грн. Поручитель відповідає перед Кредитором за всі фінансові зобов'язання незалежно від того, чи це основний борг, проценти, неустойка, відшкодування збитків тощо.

Предметом спору у даній справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми 500,00 грн. основного боргу та вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми 184696,00 грн. основного боргу, суми 5013,50 грн. пені за загальний період з 11.08.2016 до 02.02.2017, суми 3767,77 грн. - інфляційних втрат та суми 12533,95 грн. 25% річних за загальний період з 11.08.2016 до 02.02.2017.

За твердженням позивача, ним належним чином були виконані прийняті на себе зобов'язання та відповідно до договору №313 від 08.04.2016 поставлений відповідачу товар на загальну суму 482301,41 грн., за який відповідачем-1 здійснена лише часткова оплата внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 185196,00 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем в матеріали справи надані видаткові накладні: №15 від 12.04.2016, №16 від 12.04.2016, №18 від 12.04.2016, №46 від 25.04.2016, №48 від 25.04.2016, №50 від 26.04.2016, №287 від 08.08.2016, №1215 від 06.10.2016, №1216 від 06.10.2016, №1221 від 06.10.2016, №1234 від 07.10.2016, №1538 від 02.11.2016, №1612 від 23.11.2016, №1649 від 06.12.2016.

Позивач стверджує, що у серпні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року він здійснив шляхом самостійної доставки за адресою відповідача-1 та за допомогою поштової установи ТОВ "Нова пошта" поставку позивачеві запасних частин на загальну суму 185196,00 грн., про що оформлені видаткові накладні №287 від 08.08.2016 року, № 1215 від 06.10.2016 року, №1216 від 06.10.2016 року, № 1221 від 06.10.2016 року, № 1234 від 07.10.2016 року, № 1538 від 02.11.2016 року, №1612 від 23.11.2016 року, № 1649 від 06.12.2016 року (а.с. 16-29 Т.1), які містять підписи та відбитки печатки продавця та покупця товару, а також посилання на відповідні рахунки та Договір №313 від 08.04.2016.

Також позивач стверджує, що ним були виставлені для оплати відповідні рахунки №461 від 08.08.2016; № 1882 від 06.10.2016 р.; №1879 від 06.10.2016; № 1892 від 06.10.2016; № 43 від 07.10.2016 р.; №2361 від 02.11.2016; № 2494 від 23.11.2016; № 2542 від 05.12.2016 (а.с. 33-40 т.1), які не оплачені відповідачем-1.

Таким чином, щодо підстав виникнення безпосередньо основного боргу в сумі 185196,00 грн., то позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на факт отримання відповідачем-1 товару за видатковими накладними: №287 від 08.08.2016 на суму 24727,03 грн., №1215 від 06.10.2016 на суму 1163,52 грн., №1216 від 06.10.2016 на суму 15631,38 грн., №1221 від 06.10.2016 на суму 31172,47 грн., №1234 від 07.10.2016 на суму 14110,42 грн., №1538 від 02.11.2016 на суму 1537,51 грн., №1612 від 23.11.2016 на суму 8896,42 грн., №1649 від 06.12.2016 на суму 72957,25 грн.

У зв'язку з тим, що за розрахунками позивача відповідачем-1 здійснено часткову оплату товару, то на суму основного боргу в сумі 185196,00 грн. позивачем додатково нараховано: пеню, яка складає 5013,50 грн. за загальний період з 11.08.2016 до 02.02.2017, суму 3767,77 грн. інфляційних втрат та суму 25% річних, що складає 12533,95 грн. за загальний період з 11.08.2016 до 02.02.2017.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої, однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець, постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець, передає або зобов'язується передати товар у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, якщо інше не визначено договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього. При цьому, видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, у разі коли вона відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Відповідач-1 заперечує проти фактів отримання товару за вищевказаними накладними, стверджує, що товар в цей період не замовляв, а пред'явлені позивачем накладні не підписувалися директором, який є єдиним, хто має право підписувати зазначені бухгалтерські документи, в підтвердження чого надав до справи копію наказу ФГ "Ніна" від 05.01.2016 р. №1 "Про призначення відповідальних осіб".

27.04.2017 представник відповідача-1 надав клопотання про призначення у справі №904/1365/17 комплексної (почеркознавчої та технічної) судової експертизи (а.с. 93-95 т.1), в якому просить суд:

1. Призначити у справі № 904/1365/17 комплексну (почеркознавчу та технічну) судову експертизу.

2. Проведення комплексної судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз при Міністерства юстиції України, на вирішення експерту поставити наступні питання:

1) Чи належить ОСОБА_4 підпис на видаткових накладних: №287 від 08.08.2016 року; №1215 від 06.10.2016 року; №1216 від 06.10.2016 року; №1221 від 06.10.2016 року; №1234 від 07.10.2016 року; №1538 від 02.11.2016 року; №1612 від 23.11.2016 року; №1649 від 06.12.2016 ?

2) Чи нанесено підпис на видаткових накладних: №15 від 12.04.2016, №16 від 12.04.2016, №18 від 12.04.2016, №46 від 25.04.2016, №48 від 25.04.2016 та №50 від 26.04.2016 та №287 від 08.08.2016, №1215 від 06.10.2016, №1216 від 06.10.2016, №1221 від 06.10.2016, №1234 від 07.10.2016, №1538 від 02.11.2016, №1612 від 23.11.2016, №1649 від 06.12.2016 однією і тією ж самою особою ?

3) Чи нанесено відтиск печатки у видаткових накладних: №287 від 08.08.2016 року; №1215 від 06.10.2016 року; №1216 від 06.10.2016 року; №1221 від 06.10.2016 року; №1234 від 07.10.2016 року; №1538 від 02.11.2016 року; №1612 від 23.11.2016 року; №1649 від 06.12.2016 року та на видаткових накладних №15 від 12.04.2016, №16 від 12.04.2016, №18 від 12.04.2016, №46 від 25.04.2016, №48 від 25.04.2016 та №50 від 26.04.2016 однією і тією самою печаткою ?

Під час судового розгляду справ сторонами було надано кожним зі свого боку оригінали видаткових накладних за Договором поставки №313 від 08.08.2016.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що з дослідження видаткових накладних, які були оформлені у квітні 2016 року, судом відмічено про їх неоднаковість оформлення у сторін.

Так, надані позивачем оригінали накладних з боку відповідача-1 підписано з видимими відмінностями, ніж другі екземпляри цих же накладних, які надані для огляду в оригіналі відповідачем-1. Крім цього, видаткові накладні, по яких немає спору, схожі в оформленні з видатковими накладними, які не визнаються відповідачем-1.

Також, матеріали справи свідчать про те, що відповідач-1, у відповідності до вимог податкового законодавства, відобразив у податковій звітності з податку на додану вартість спірні операції з купівлі у позивача запасних частин, що підтверджується листом ДПІ у Новокадацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.05.2017 року за № 2829/10/04-67-12-01, копією листа № 17/05-2 від 17.05.2017 (звернення до Державної податкової інспекції у Новокадацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровської області; реєстром податкових накладних за період квітень 2016; серпень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016; копіями податкових накладних за період квітень 2016; серпень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016 та квитанції про реєстрацію в ЄДР, які зареєстровані по взаємовідносинах за Договором поставки № 313 від 08.04.2016 (142-167 т.1).

Відповідач-1 вказує на те, що документи податкової звітності не є належними доказами поставки, а також до цього ним надані копії уточнених розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ з виправленням у травні 2017 року самостійно виявлених помилок (а.с. 214-234 т.1).

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що під час листування між сторонами, до звернення позивача до суду, жодного разу відповідачем-1 не заявлялося про відсутність спірної поставки (а.с.168-175 т.1). Навпаки, із матеріалів справи вбачається, що причиною відмови відповідача-1 від оплати отриманого у серпні, жовтні-грудні 2016 року товару стало питання якості запасних частин, які були отримані відповідачем-1 у квітні 2016 року та оплачені ним у повному обсязі.

Так, відповідачем-1 було подано до справи копію листа ФГ "Ніна" від 11.01.2017 №02/1, копію листа ТОВ "Тайтен Машинері Україна" від 12.04.2017, копію акту №РД10/04-1 від 10.04.2017 (а.с.112-114 т.1), а також копію висновку ТОВ "Тайтен Машинері Україна" від 22.05.2017 (а.с.178-184 т.1).

Суд першої інстанції відмітив, що якість запасних частин, які були оплачені відповідачем-1 і по них позов не заявлений, не є предметом спору у даній справі, тому суд не досліджує і не перевіряє якість поставленого позивачем вказаного товару у квітні 2016 року.

Також, згідно з інформацією ТОВ "Нова пошта", викладеній у листі від 19.06.2017 №869 вих-17 (а.с. 15 т.2):

- за експрес-накладною №59998039835862 від 06.12.2016 було оформлено ТОВ "Оверес Груп" у відділенні №1 м.Дніпро відправлення (запчастини до ВПТ) з маршрутом слідування до відділення №1 м.Українка. Отримувачем зазначено ФГ "Ніна". Відправлення отримано 08.12.2016 представником Одержувача - ОСОБА_5;

- за експрес-накладною №59998039247575 від 23.11.2016р. було оформлено ТОВ "Оверес Груп" у відділенні №1 м.Дніпро відправлення (запчастини до ВПТ) з маршрутом слідування до відділення №1 м.Українка. Отримувачем зазначено ФГ "Ніна". Відправлення отримано 24.11.2016 представником Одержувача - ОСОБА_6

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що зібрані у справі матеріали у сукупності дозволяють зробити висновки у справі без призначення судової експертизи, про яку клопоче відповідач-1.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 36 Господарського процесуального кодексу України).

В силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Застосувавши наведені вище положення процесуального законодавства при оцінці наданих сторонами у даній справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність у справі факту поставки позивачем запасних частин відповідачу-1 у серпні, жовтні, листопаді, грудні 2016 року на суму 185196,00 грн., оскільки позивачем надані на спірну суму видаткові накладні, достовірність яких підтверджується фактом відображення цих операцій в податковій звітності відповідача-1 та інформацією з боку поштової установи про надання послуги з доставки та вручення запасних частин представнику відповідача-1. При цьому заперечення відповідача-1 про те, що ним виправлено податкову звітність, були відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що ці обставини не спростовують факт первісного відображення ним в податковому обліку свого підприємства спірних операцій.

Також судом першої інстанції перевірено обставини, наведені відповідачем-1 в своїх поясненнях у справі від 20.06.2017 (а.с. 30-32 т.2) про те, що ТОВ "Оверес Груп" не є імпортером запчастин, чим порушує умови Договору; що позивач веде недобросовісну фіктивну господарську діяльність без реальної мети отримання прибутку, в результаті чого існують всі підстави вважити, що в даній справі позивач вчинив шахрайські дії щодо підроблення бухгалтерських документів з метою отримання неправомірної вигоди з ФГ "Ніна" у розмірі 206511,22 грн., та встановив, що з приводу фіктивності господарської діяльності позивача відповідач-1 надав до справи (а.с. 33-39 т.2): копію запиту адвоката Марків Н.В. від 15.05.2017 №19/05; копію відповіді на запит адвоката Марків Н.В. від 15.05.2017 №19/05 від ТОВ "Оверес Груп" №134/7 від 02.06.2017; витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень - ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпро №201/2847/17 від 22.02.2017.

За результатом перевірки цих обставин суд першої інстанції встановив, що згідно з п.4.6 договору товар є імпортованим. Отже, умови договору не передбачають, що саме позивач має бути імпортером. Також суд першої інстанції зазначив, що надані документи не містять преюдиції відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), оскільки відсутнє будь-яке рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, або вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, заперечення відповідача-1 є необґрунтованими. Відтак судом першої інстанції встановлено неналежне виконання відповідачем-1 як Боржником і відповідачем-2 як Поручителем своїх зобов'язань перед позивачем за договорами поставки та поруки, тому вимоги позивача визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних мотивів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції у всіх наведених видаткових накладних №287 від 08.08.2016, №1215 від 06.10.2016, №1216 від 06.10.2016, №1221 від 06.10.2016, №1234 від 07.10.2016, №1538 від 02.11.2016, №1612 від 23.11.2016, №1649 від 06.12.2016 зі сторони ФГ "Ніна" (отримувача товару) наявні різні підписи без зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, немає прізвищ та ініціалів, або інших даних, для можливості їх ідентифікувати.

Разом із цим, як зазначено вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що зібрані у справі матеріали у сукупності дозволяють зробити висновки у справі без призначення судової експертизи.

Так, розглядаючи заявлене клопотання відповідача-1 про призначення у даній справі комплексної (почеркознавчої та технічної) судової експертизи, місцевий господарський суд, перевіривши надані сторонами оригінали видаткових накладних за Договором поставки №313 від 08.04.2016 вказав, що з дослідження видаткових накладних, які були оформлені у квітні 2016 року, судом відмічено про їх неоднаковість оформлення у сторін. Надані позивачем оригінали накладних з боку відповідача-1 підписано з видимими відмінностями, ніж екземпляри цих же накладних, які надані для огляду в оригіналі відповідачем-1. Крім цього судом зазначено, що видаткові накладні, по яких немає спору, схожі в оформленні з видатковими накладними, які не визнаються відповідачем-1.

Тому колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача-1 про те, що суд першої інстанції не навів свого обґрунтування щодо відмови у задоволенні клопотань відповідача-1, внаслідок чого було грубо порушено норми процесуального права та не проведена судова експертиза.

Разом із цим колегія суддів вважає, що наведене судом першої інстанції обґрунтування є таким, що не є достатньо виправданим для відмови в задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення судом у даній справі судової експертизи, оскільки в основу висновків суду першої інстанції покладено лише суб'єктивну оцінку окремих доказів (спірних накладних) у порівнянні з іншими доказами (безспірними накладними) та документами з інформацією про податкову звітність, без їх належного правового обґрунтування, а також без зазначення, чому поставлені відповідачем-1 на вирішення судового експерта питання визнані судом такими, що не мають значення для вирішення даного спору.

Так, відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У пунктах 2.4., 2.5 вказаного вище Положення зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Дослідивши підпис голови ФГ "Ніна" ОСОБА_4 у договорі поставки №313 від 08.04.2016 (а.с. 15-16 т.1) із підписами осіб, які проставлені особами без зазначення їх прізвищ та посад зі сторони ФГ "Ніна" в спірних накладних за №287 від 08.08.2016, №1215 від 06.10.2016, №1216 від 06.10.2016, №1221 від 06.10.2016, №1234 від 07.10.2016, №1538 від 02.11.2016, №1612 від 23.11.2016, №1649 від 06.12.2016 (а.с. 22-29 т.1) , колегія суддів встановила, що ці підписи мають очевидну відмінність від підпису ОСОБА_4, тому для встановлення цього факту не має потреби в спеціальних знаннях.

Щодо печатки ФГ "Ніна", якою було засвідчено підписи особи, яка отримала товар, за означеними спірними накладними, то для встановлення цього факту, з огляду на відповідні заперечення відповідача-1, необхідні спеціальні знання.

Тому судом апеляційної інстанції були прийняті до уваги заперечення відповідача-1 та враховуючи, що для об'єктивного та всебічного встановлення суттєвих обставин спору при розгляді апеляційної скарги необхідні спеціальні знання, призначено у справі судову технічну експертизу відтисків печатки ФГ "Ніна" у спірних видаткових накладних, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів цієї установи поставлені наступні запитання:

- Чи нанесено відтиски печатки від імені Фермерського господарства "Ніна" (ідентифікаційний код 20573873) у видаткових накладних №15 від 12.04.2016 (а.с.201 т.1 та а.с.41 т.2), №16 від 12.04.2016 (а.с.203 т.1 та а.с.160 т.2), №18 від 12.04.2016 (а.с.202 т.1 та а.с.161 т.2), №46 від 25.04.2016 (а.с.206 т.1 та а.с.162 т.2), №48 від 25.04.2016 (а.с.205 т.1 та а.с.163 т.2), №50 від 26.04.2016 (а.с.204 т.1 та а.с.179 т.2), №287 від 08.08.2016 (а.с.169 т.2), №1215 від 06.10.2016 (а.с.170 т. 2), №1216 від 06.10.2016 (а.с.171 т.2), №1221 від 06.10.2016 (а.с.172 т.2), №1234 від 07.10.2016 (а.с.173 т.2), №1538 від 02.11.2016 (а.с.174 т.2), №1612 від 23.11.2016 (а.с.175 т.2), №1649 від 06.12.2016 (а.с.176 т.2) у графі "Отримав" та Договорі №313 від 08.04.2016 (а.с.157-158 т.2 та а.с.167-168 т.2) у графі "Покупець" однією і тією самою печаткою, яка належить ФГ "Ніна", вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження (а.с.180-194 т.2), та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження (а.с.195-200 т.2) ?

Згідно з Висновком судової технічної експертизи документів №5089-17 від 22.12.2017, що була здійснена судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Гаврильченко Ю.В. з питань, поставлених на вирішення вказаної судової експертизи, судом апеляційної інстанції отримано наступні відповіді:

- відтиски печатки Фермерського господарства "Ніна" (ідентифікаційний код 20573873) у видаткових накладних №15 від 12.04.2016 (а.с.201 т.1); №15 від 12.04.2016 (а.с.41 т.2); №16 від 12.04.2016 (а.с.203 т.1); №16 від 12.04.2016 (а.с.160 т.2); №18 від 12.04.2016 (а.с.202 т.1); №18 від 12.04.2016 (а.с.161 т.2); №46 від 25.04.2016 (а.с.206 т.1); №46 від 25.04.2016 (а.с.162 т.2); №48 від 25.04.2016 (а.с.205 т.1); №48 від 25.04.2016 (а.с.163 т.2); №50 від 26.04.2016 (а.с.204 т.1); №50 від 26.04.2016 (а.с.179 т.2); №287 від 08.08.2016 (а.с.169 т.2) та двох примірниках Договору №313 від 08.04.2016 (а.с.157-158 т.2 та а.с.167-168 т.2), нанесені кліше печатки ФГ "Ніна", вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

- відтиски печатки у видаткових накладних №1215 від 06.10.2016 (а.с.170 т.2); №1216 від 06.10.2016 (а.с.171 т.2); №1221 від 06.10.2016 (а.с.172 т.2); №1234 від 07.10.2016 (а.с.173 т.2); №1538 від 02.11.2016 (а.с.174 т.2); №1612 від 23.11.2016 (а.с.175 т.2); №1649 від 06.12.2016 (а.с.176 т.2), нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

В дослідницькій частині висновку експерта докладно описано методи проведених досліджень та зроблені в результаті їх висновки, зокрема зазначено, що виявлені розбіжності по загальним та власним ознакам стійкі, суттєві у своїй сукупності диференціюють відтиски, що дає підставу зробити висновок, що відтиски печатки у видаткових накладних №1215 від 06.10.2016 (а.с.170 т.2); №1216 від 06.10.2016 (а.с.171 т.2); №1221 від 06.10.2016 (а.с.172 т.2); №1234 від 07.10.2016 (а.с.173 т.2); №1538 від 02.11.2016 (а.с.174 т.2); №1612 від 23.11.2016 (а.с.175 т.2); №1649 від 06.12.2016 (а.с.176 т.2), нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено щодо спірних накладних, що:

накладна №287 від 08.08.2016 на суму 24727,03 грн. - підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена;

накладна №1215 від 06.10.2016 на суму 1163,52 грн. підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена;

накладна №1216 від 06.10.2016 на суму 15631,38 грн. підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена;

накладна №1221 від 06.10.2016 на суму 31172,47 грн. підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена;

накладна №1234 від 07.10.2016 на суму 14110,42 грн. підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена;

накладна №1538 від 02.11.2016 на суму 16537,51 грн. підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена;

накладна №1612 від 23.11.2016 на суму 8896,42 грн. підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена;

накладна №1649 від 06.12.2016 на суму 72957,25 грн. підписана не ОСОБА_4, відтиски печатки на цій накладній нанесені не кліше печатки ФГ "Ніна", не оплачена.

При цьому як засвідчення підпису особи, яка отримала товар за накладною №287 від 08.08.2016 на суму 24727,03 грн., відтиском кліше печатки ФГ "Ніна", так і засвідчення підпису осіб, які отримали товар за рештою спірних накладних, а саме: №1215 від 06.10.2016 на суму 1163,52 грн., №1216 від 06.10.2016 на суму 15631,38 грн., №1221 від 06.10.2016 на суму 31172,47 грн., №1234 від 07.10.2016 на суму 14110,42 грн., №1538 від 02.11.2016 на суму 16537,51 грн., №1612 від 23.11.2016 на суму 8896,42 грн., №1649 від 06.12.2016 на суму 72957,25 грн., відтиском, що був нанесений не кліше печатки ФГ "Ніна", - не може вважатися такою дією, яка усуває означені недоліки та дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції.

Згідно частин першої і другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вказує позивач у своїх поясненнях, що були надані суду апеляційної інстанції, із Єдиного державного реєстру судових рішень йому стало відомо про прийняття 11.10.2017 року ухвали суду про задоволення клопотання у кримінальному провадженні №32017040650000053 від 07 вересня 2017 року, старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про накладення арешту на тимчасово вилучене у ТОВ "Оверс України" майно, серед якого також вказано - печатка ФГ "Ніна" (код 20573873). При цьому відповідач-1 стверджує, що печатка Фермерського господарства "Ніна" третім особам не передавалася, будь-які довіреності на ведення третіми особами фінансово-господарської діяльності від імені Фермерського господарства "Ніна" не видавалися. Засновником ТОВ "Оверс Україна" (код ЄДРПОУ 40293639) являється ОСОБА_9, який також є представником позивача - ТОВ "Оверс Груп" за довіреністю у даній справі. Для з'ясування обставини того, як могла потрапити печатка ФГ "Ніна" до ТОВ "Оверс Україна" головного бухгалтера ФГ "Ніна" було викликано для допиту в якості свідка у кримінальному провадженні №32017040650000053. Допит було проведено 11.01.2018 слідчим ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Станом на сьогоднішній день в Єдиному реєстрі судових рішень міститься низка ухвал Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у різних кримінальних провадженнях (№№201/2841/17, 201/2843/17, 201/2844/17, 201/2845/17, 201/2846/17, 201/2847/17, 201/2848/17, 201/2849/17, 201/2850/17). Ці провадження стосуються дій службових осіб ряду компаній за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Як вбачається із наданої відповідачем-1 в матеріали даної справи ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2017 у кримінальному провадженні №32017040650000053 (а.с. 73-77 том 3) судом було накладено арешт на тимчасово вилучене майно при обшуку в офісному приміщенні підприємств, які входять до складу групи "Лідер" за адресою: Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, (раніше смт. Ювілейне), вул. Жасминова, буд. 27, зокрема, печатку ФГ "Ніна" (код 20573873). У цій же ухвалі суду зазначено, що в ході досудового розслідування було встановлено, що ТОВ "Оверс Україна" (код ЄДРПОУ 40293639) входить до складу групи "Лідер".

Наведені вище обставини, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, пояснюють чому відтиски печатки на означених спірних накладних є відмінними від відтисків печатки кліше ФГ "Ніна", яке дійсно належить цій особі та експериментальні та вільні зразки якого були використані при проведенні судової експертизи у даній справі.

При цьому доводи позивача про те, що відповідачем-1 можливе використання декількох печаток не знайшло свого підтвердження в матеріалах даної справи, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

Згідно Статуту Фермського господарства "Ніна" єдиною повноважною особою на підписання бухгалтерських документів є голова цього господарства ОСОБА_4

Як правильно вказував у своїх поясненнях позивач, при укладенні Договору поставки №313 від 08.04.2016 сторонами не було визначено інших повноважних осіб зі сторони ФГ "Ніна".

Тому передача позивачем означеного товару не уповноваженій відповідачем-1 особі, за недоведеності факту його отримання відповідачем-1, не створює для останнього відповідного господарського зобов'язання перед позивачем з оплати цього майна.

З огляду на встановлені обставини неналежного оформлення спірних накладних, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази відправлення відповідачеві-1 товару за накладною №1612 від 23.11.2016 та № 1649 від 06.12.2016 по пошті (ТОВ "Нова пошта") також не можуть бути прийняті судом як достовірні докази, оскільки як встановлено вище сторонами не надано підтвердження повноважень осіб, які зазначені як Одержувачі, що отримали товар за цими накладними від імені ФГ "Ніна", а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Наведені вище обставини підтверджують доводи відповідача-1 про те, що всі означені спірні накладні не можуть бути визнані судом допустимими, достовірними та достатніми доказами у даній справі в розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України, для підтвердження факту отримання відповідачем від позивача товарів на суму 184696,00 грн.

При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції приймає до уваги, що згідно наведених вище положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а відтак і для формування податкових зобов'язань .

Натомість судом першої інстанції в основу рішення покладено помилковий висновок (від зворотного) про те, що оскільки відповідач-1 у відповідності до вимог податкового законодавства, відобразив у податковій звітності з податку на додану вартість спірні операції з купівлі у позивача запасних частин, то це є доказом вчинення таких господарських операцій.

Дослідивши наданий до матеріалів справи реєстр податкових накладних за період квітень 2016; серпень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016; копії податкових накладних за період квітень 2016; серпень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016 та квитанції про реєстрацію в ЄДР, які зареєстровані по взаємовідносинах за Договором поставки № 313 від 08.04.2016 (142-167 т.1), колегія суддів встановила, що ці документи дійсно свідчать про реєстрацію позивачем своїх податкових зобов'язань за господарським операціями, які проведені за спірними накладними із відповідачем.

Як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі у Новокадацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.05.2017 року за №2829/10/04-67-12-01 (а.с. 142 т.1), за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів згідно з ІТС "Податковий блок" та поданою звітністю з ПДВ за період квітень 2016 року (у сумі 55533.38 грн., ПДВ), серпень 2016 року (у сумі 13549,77 грн. ПДВ), жовтень 2016 року (у сумі 17363,23 грн. ПДВ) та листопад 2016 року (у сумі 4238,99 грн. ПДВ) розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованим ТОВ "Оверс Груп" та ФГ "Ніна" станом на 19.05.2017 не встановлено.

Також цим листом Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області підтверджується, що за період грудень 2016 року встановлено невідображення ФГ "Ніна" податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Оверес Груп" на суму 17779,54 грн. ПДВ, тому має місце відхилення в сумі 17779,54 грн. ПДВ (а.с.142 т.1).

На спростування обставин, пов'язаних з реєстрацією означених вище податкових зобов'язань, ФГ "Ніна" надало до матеріалів справи "Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок", яким саме відкориговано формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Оверес Груп" (а.с.214-234 т.1).

Таким чином, на момент прийняття оскарженого рішення судом першої інстанції, відображені в податковій звітності відповідача-1 податкові зобов'язання були такими, що відповідають дійсним господарським операціям цієї особи.

Досліджуючи обставини, на які вказують позивач та відповідач під час листування з приводу постачання товару неналежної якості (а.с. 168-173 т.1) суд першої інстанції звернув увагу на те, що під час листування між сторонами, до звернення позивача до суду, жодного разу відповідачем-1 не заявлялося про відсутність спірної поставки.

Однак дослідивши ці докази, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджуючись з судом першої інстанції в тому, що відповідач-1 дійсно заявляв позивачу претензії щодо якості товару, який був поставлений у квітні 2016, разом із цим не встановила зі змісту відповідей відповідача-1 прямих посилань про те, що ним визнається факт постачання йому позивачем товару у серпні та жовтні-грудні 2016 року.

Відтак встановлена судом першої інстанції та обставина, що причиною відмови відповідача-1 від оплати отриманого у серпні, жовтні-грудні 2016 року товару стало питання якості запасних частин, які були отримані відповідачем-1 у квітні 2016 року та оплачені ним у повному обсязі, є недоведеною в матеріалах даної справи.

Щодо наданих відповідачем-1 до справи копії листа ФГ "Ніна" від 11.01.2017 №02/1, копію листа ТОВ "Тайтен Машинері Україна" від 12.04.2017, копії акту №РД10/04-1 від 10.04.2017 (а.с.112-114 т.1), а також копії висновку ТОВ "Тайтен Машинері Україна" від 22.05.2017 (а.с.178-184 т.1), суд першої інстанції правильно відмітив, що якість запасних частин, які були оплачені відповідачем-1 і по них позов не заявлений, не є предметом спору у даній справі, тому якість поставленого позивачем товару у квітні 2016 року не підлягає дослідженню судом при вирішення даного спору.

За наведених обставин, слід визнати, що головний висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача-1 невиконаних перед позивачем грошових зобов'язань на суму 185196,00 грн. - є необґрунтованим, а тому місцевим господарським судом неправомірно задоволені вимоги позивача до відповідача-1 як про стягнення цієї суми основного боргу, так і додаткових нарахувань в сумі 5013,50 грн. пені за загальний період з 11.08.2016 до 02.02.2017, в сумі 3767,77 грн. інфляційних втрат та в сумі 12533,95 грн. 25% річних за загальний період з 11.08.2016 до 02.02.2017, які за своєю правовою природою є похідними зобов'язаннями, які не можуть виникати самостійно від основного зобов'язання.

В оцінці решти доводів апеляційної скарги відповідача-1, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини третьої статті 15 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент подання позивачем позовної заяви), справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Оскільки позовні вимоги до фізичної особи - підприємця Ковальова Ігоря Олександровича у позовній заяві були обґрунтовані наявністю Договору поруки №08/04/16 від 08.08.2016, укладеного фізичною особою-підприємцем Ковальовим Ігорем Олександровичем (Поручитель) із ТОВ "СІ ЕН ЕЙЧ ГРУП" - змінена назва ТОВ "Оверес Груп" (Кредитор), місцевий господарський суд правомірно прийняв цю позовну заяву та відкрив провадження у даній справі, оскільки місцезнаходженням одного із відповідачів, а саме відповідача-2 - є місто Дніпро, вул. Воронезька, б. 2 к. 407, а тому спір щодо вимог до цього відповідача за територіальною підсудністю міг розглядатися господарським судом Дніпропетровської області, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги відповідача-1 щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального законодавства, які визначають підсудність розгляду даної справи.

Разом із цим колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача-2 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини першої статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, матеріалами справи не підтверджено факт виникнення у відповідача-1 грошових зобов'язань перед позивачем на суму 184696,00 грн. за означеною спірною поставкою, а тому у позивача відсутні також підстави вимагати виконання такого обов'язку від відповідача-2, як поручителя за Договором поруки №08/04/16 від 08.08.2016.

Отже, позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про солідарне стягнення суми 500,00 грн. основного боргу за вказаним зобов'язанням також слід визнати необґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, - підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Згідно пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що вимоги апеляційної скарги відповідача-1 (в межах окремих доводів) підлягають задоволенню, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах позивача як до відповідача-1, так і до відповідача-2 - повністю відмовити.

Судові витрати у справі за приписами пункту 2 частини першої та пункту 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються повністю на позивача, а тому відповідачу-1 підлягають відшкодуванню за рахунок позивача витрати понесені в сумі 3407,43 грн. на судовий збір у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції та в сумі 7142,40 грн. на оплату судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ніна" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 у справі №904/1365/17 - скасувати повністю.

Прийняти нове рішення:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" до Фермерського господарства "Ніна" - відмовити повністю.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" до - фізичної особи-підприємця Ковальова Ігоря Олександровича - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оверес Груп" на користь Фермерського господарства "Ніна" 3407 грн. 43 коп. суму витрат на судовий збір за розгляд апеляційної скарги та 7142 грн. 40 коп. суму витрат на оплату судової експертизи.

Відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена - 19.02.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна