Ухвала

від 14.02.2018 по справі 2-39/10

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№2-39/10

Провадження № 4-с/340/3/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

з участю представника стягувача ОСОБА_2,

державного виконавця Мартищук Г.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на рішення та дії державного виконавця, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 щодо виконання виконавчого листа №2-39, виданого 09.02.2010, в частині прийнятої постанови від 02.06.2016 про стягнення 50% від призначеної йому пенсії, та зобов'язання припинити щомісячне стягнення 50% із його пенсії.

Скаргу обгрунтовує тим, що в грудні 2017 року він звернувся у Верховинське відділення Пенсійного фонду, для того щоб з'ясувати розмір своєї пенсії, де дізнався про те, що із його пенсії щомісячно проводиться відрахування у розмірі 50% за постановою виконавчої служби, яку він в15.12.2017 отримав у відділі державної виконавчої служби. Зі змісту постанови йому стало відомо про рішення державного виконавця здійснювати щомісячне стягнення із його пенсії в розмірі 50% на виконання виконавчого листа суду. Проте вважає такі дії державного виконавця неправомірними, а його постанову протиправною, оскільки винесеною з порушенням чинного законодавства, яке не передбачає можливості проводити визначений у виконавчому документі примусовий вид стягнення в розмірі 50% із пенсії боржника. Крім цього, проведення відрахувань у надмірному розмірі позбавляє його можливості забезпечити собі мінімальний рівень життя, так як він є інвалідом ІІІ групи, отримує мізерну пенсію, яка є основним джерелом його доходу. Враховуючи викладене просить суд задоволити його скаргу. Також, просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця та поновити його, з тих підстав, що про існування постанови від 02.06.2016 про здійснення відрахування із його пенсії він дізнався лише 12.12.2017 під час звернення до відділення Пенсійного фонду.

Скаржник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся у встановленому законом порядку. Подав до суду заяву, в якій просив розгляд скарги проводити без його участі. А тому з врахуванням положень ч.2 ст.450 ЦПК України, щодо відсутності перешкоди для розгляду скарги у випадку неявки скарженика, суд вважає за можливе розхглянути скаргу у його відсутності.

Державний виконавець Мартищук Г.Ф. в судовому засіданні скаргу заперечила, вважає її безпідставною. Суду пояснила, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2010, у її провадженні на виконанні перебуває виконавчий листа №2-39, виданий Верховинським районним судом 09.02.2010 про стягнення із ОСОБА_5 30634,49 грн заподіяної злочином шкоди в дохід держави. 28.04.2010 до управління Пенсійного фонду у Верховинському районі було направлено розпорядження про стягнення із пенсії ОСОБА_3 20% щомісячно на рахунок погашення шкоди завданої злочином. Однак, в квітні 2016 Надвірнянською місцевою прокуратурою проводилась перевірка щодо стану виконання рішень, прийнятих за позовами прокурора, в тому числі і щодо виконання рішення відносно ОСОБА_3 за результатами якої, в травні 2016 року до відділу державної виконавчої служби поступила скарга керівника Надвірнянської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на бездіяльність державного виконаця. Скарга прокурора була мотивована тим, що проведення стягнення за виконавчим листом 2-39 від 09.02.2010 із боржника ОСОБА_3 заподіяної шкоди в розмірі 30634,49 грн. проводиться із порушенням, зобов'язано усунути допущені недоліки шляхом винесення постанови про звернення стягнення на доходи боржника в розмірі 50%. На виконання вимог скарги прокурора нею було винесено постанову від 02.06.2016 про стягнення 50% із пенсії ОСОБА_5 Вважає постанову законною, оскільки така винесена на вимогу прокурора і відповідає нормам чинного на той час законодавства, яке передбачало можливість стягнення із пенсії боржника 20% на відшкодування збитків від розкрадання майна. Одночасно пояснила, що дійсно в матеріалах виконавчого провадження відсутнє документальне підтвердження про вручення оскаржуваної постанови боржнику. При цьому вважає, що вказані скаржником обставини про те, що про постанову дізнався лише 12.12.2017 відповідають дійсності, так як після її винесення тривалий час вона не виконувалася, і стягнення із пенсії на підставі неї почали здійснюватися з 01.12.2017. У зв'язку із зменшенням розміру пенсії скаржник звернувся у пенсійний фонд, де і дізнався про постанову, а згодом отримав її копію у неї.

Представник стягувача - прокурор Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що при вирішенні вимог скарги покладається на розсуд суду. Однак звертає увагу на те, що ОСОБА_3 пропущено строк звернення до суду, передбачений законодавством та при цьому не наведено поважності причин пропуску цього строку.

Заслухавиши пояснення державного виконавця та стягувача, розглянувши скаргу, дослідивши та оцінивши докази по справі, на які учасники справи посилаються на підтвердження своїх обгрунтувань, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд постановляє ухвалу про наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановлено, що рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2010 (а.с. 2) задоволено заяву прокурора Верховинського району. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави відшкодування шкоди заподіяної злочином в сумі 30634,49 грн.; 51, 00 грн державного мита в дохід місцевого бюджету та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На виконання зазначеного рішення суду Верховинським районним судом 09.02.2010 було видано виконавчий лист №2-39 (а.с. 32).

На підставі вказаного виконавчого документу, постановою державного виконавця Мартищук Г.Ф. від 20.02.2010 відкрито виконавче провадження ВП № 17541788 (а.с. 31) про стягнення із ОСОБА_5 в користь держави відшкодування шкоди заподіяної злочином в сумі 30634,49 грн.

Згідно з розпорядженням від 28.04.2010 за вих.№739 (а.с.60-61), скерованим для виконання до управління ПФУ у Верховинському районі, державним виконавцем прийнято рішення про стягнення із пенсії ОСОБА_3 20 % щомісячно на відшкодування шкоди заподіяної злочином в сумі 30634,49 грн.

В подальшому 02.06.2016 головним державним виконавцем Верховинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_4 винесено постанову про звернення щомісячного стягнення в розмірі 50% з пенсії ОСОБА_3 до повного погашення.

У відповідності до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи, що оспорювані дії вчинювались за дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-ХІV, тому до даних правовідносин застосовується саме цей закон.

Згідно із ст 68 Закону України "Про виконавче провадження", (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покритгя в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну штагу, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до ч. 6 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

У відповідності з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідності до чинного законодавства на момент вчинення оскаржуваної виконавчої дії, примусове стягнення із пенсії в розмірі її 50% допускалося у чітко визначених законодавством випадках, а за загальним правилом таке стягнення не могло перевищувати 20% пенсії.

При цьому суд суд вважає, безпідставними посилання державного виконавця на тотожність поняття відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій та поняття відшкодування шкоди, заподіяної злочином, оскільки дані поняття є різними за змістом. Зокрема, визначення "відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій" є більш вузькою кваліфікуючою ознакою лише певних видів злочинів, в той час як "відшкодування шкоди, заподіяної злочином" є більш широкою кваліфікуючою ознакою, яка може застосовуватися при кваліфікації будь-якого кримінально-караного діяння внаслідок вчинення якого може бути заподіяна шкода фізичній, юридичній особі, державі тощо.

За таких обставин, оскільки із скаржника здійснюється примусове стягнення для відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і даний вид стягнення не був передбачений, як такий, що надає право на здійснення стягнення із пенсії боржника 50%, тому постанова державного виконавця від 02.06.2017 є незаконною, такою, що суперечить положенням ч. 2 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує, що постанова державного виконавця є різновидом рішення посадової особи, яке визнано судом протиправним, а тому додатково дії державного виконавця визнативати незаконними не потрібно. У зв'язку із чим в цій частині скарга є безпідставною.

Також є безпідставними вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця Мартищук Г.Ф. припинити стягнення із пенсії в розмірі 50%, оскільки наслідком скасування оскаржуваної постанови і є припинення такого відрахування. А тому скаргу слід задовольнити частково.

Щодо поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця, суд переконаний, що такий скаржником не пропущено, з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Оскільки судом встановлено, що про існування оскаржуваної постанови скаржник дізнався лише 12.12.2017, після чого у десятиденний строк звернувся до суду із скаргою, і раніше про дану постанову йому не могло бути відомо, так яке така йому не вручалася, і доказів цьому немає, а стягнення на підставі цієї постанови не проводилися із пенсії аж до грудня 2017, тому суд переконаний, що скаржником не пропущено строк для звернення до суду із скаргою, у зв'язку із чим підстав для вирішення питання про його поновлення немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 258-260, 268, 354, 450-451 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення та дії головного державного виконавця Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 02.06.2016 про звернення щомісячного стягнення в розмірі 50% з пенсії ОСОБА_3 до повного погашення.

В решті в задоволенні скарги відмовити за її безпідставністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 19.02.2018.

Суддя: А.Б. Бучинський