Рішення

від 12.02.2018 по справі 127/22757/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22757/17

Провадження № 2/127/6006/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Бондарчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Представник позивача подав заяву від 26.01.2018 р. про збільшення позовних вимог і просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2017 р. по 06.02.2018 р. у розмірі 29625,05 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного заробітку просив допустити до негайного виконання.

Позов мотивований тим, що 06.04.1986 р. ОСОБА_1 на підставі наказу № 102-к була при йнята на посаду майстра виробничого навчання середнього професійного технічного училища № 15. В подальшому зазначений навчальний заклад був реорганізований в ДНЗ „Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну» . 27.12.2016 р. адміністрацією даного навчального закладу був виданий наказ № 234-к „Про звіль нення у зв'язку із скороченням ОСОБА_1І.» . 19.04.2017 р. Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення у цивільній справі №127/1618/17, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18.05.2017 p., яким вищенаведений наказ був ви знаний незаконним та скасований, ОСОБА_1 була поновлена на поса ді майстра виробничого навчання з 04.01.2017 p., стягнуто із навчального закладу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.01.2017 р. по 19.04.2017 р. у розмірі 27 946,80 грн., стягнуто із закладу на користь держави судовий збір у розмірі 1 920,00 грн. 07.07.2017 р. Відповідачем по справі був виданий наказ № 125-к „Про попе редження про звільнення у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання » , відповідно до якого ОСОБА_1 персонально попереджено про на ступне звільнення 07.09.2017р. 28.09.2017 р. адміністрацією Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну був виданий наказ № 187-к „Про звільнення у зв'язку із скороченням ОСОБА_1І.» . Позивач вважає, що відповідач неправомірно без згоди первинної профспілкової організації Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну вільної профспілки освіти і науки України та Конфедерації вільних профспілок Вінницької області звільнив її з роботи, чим порушив положення ч. 2 ст. 43 та ст. 252 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача подав заяву від 06.02.2018 р. до закінчення судових дебатів про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог.

Представники відповідача позов не визнали, подали письмові заперечення проти позову.

Аргументи заперечень відповідача полягають у наступному.

В позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 є заступником керівника первинної профспілкової організації ДНЗ, однак до позову доказів перебування ОСОБА_1 на даній виборній посаді не додано.

Адміністрацією ДНЗ дотримано усіх вимог чинного законодавства щодо процедури скорочення, що підтверджується: протоколами проведення консультацій з представниками первинних профспілкових організацій; листами-проханнями надати заходи щодо соціального захисту членів профспілки, які вивільняються в результаті зміни в організації навчально-виховного процесу; пропозиціями про наявні вакантні посади та актами про відмову позивача їх підписувати, ознайомлюватися з їх змістом, тому, посилання на правові висновки судів у іншій справі між тими самими сторонами в даному випадку є недоцільним та безпідставним. Відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковим для суду.

Повідомлення Первинної профспілкової організації ДНЗ датовано 27.09.2017 року, отже підготовлене з пропуском встановленого законодавством строку для прийняття рішення, відповідно Відповідач обґрунтовано вважає, що Первинна профспілкова організація ДНЗ надала згоду на звільнення ОСОБА_1

До позовної заяви позивачем додано повідомлення Первинної профспілкової організації ДНЗ від 27.09.2017 року (а.с. 5) підписане Головою ППО ВПОНУ ОСОБА_2, однак власноручний підпис у даному повідомленні здійснено не ОСОБА_2, крім того, повідомлення що надійшло на адресу ДНЗ підписано також іншою особою, щоб зрозуміти, що дані підписи є різними не потрібно проводити почеркознавчу експертизу, оскільки візуально чітко видно, що дані повідомлення (однакого змісту, датовані одним і тим самим числом) підписані різними людьми, в різний час. Викликає великий сумнів наявність оригіналу даного документу.

Ще одним доказом не належності підпису Голові ВПОНУ ОСОБА_2 є довідка поштового зв'язку про не одержання рекомендованого листа одержувачем, оскільки подання було адресовано Голові ППО ніхто крім неї не міг отримати у відділенні поштового зв'язку, а її швидше за все не було в той час в місті Вінниці. Тим більше у відповіді поштового зв'язку вказано про те, що Профспілковий комітет володіє інформацією щодо заходів по повторному скороченню майстра виробничого навчання ОСОБА_1І. , тобто подання профспілка не бачила, мотиви подання їй невідомі, відповідно яким чином відповідь профспілкового органу може бути обгрунтованою.

До позовної заяви позивачем додано повідомлення Конфедерації вільних профспілок Вінницької області № 31 від 14.09.2017 року (а.с. 6-9), яке взагалі не підписано Головою КВПВО ОСОБА_3

Відповідач вважає дані докази неналежними, оскільки подані копії викликають сумнів і скоріш за все одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 7 статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Конфедерація вільних профспілок Вінницької області та Первинна профспілкова організація Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну за наслідками розгляду подань не надсилали жодних рішень на адресу ДНЗ. До навчального закладу надійшли лише листи (19.09.2017 - Конфедерація; 27.09.2017 - ППО), в яких відсутні рішення або витяги із рішень. Листи не є рішеннями та не містять правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої (збільшення розміру позовних вимог) та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

26.01.2018 року представник позивача звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог позовної заяви від 20.10.2017 року (в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України). До даної заяви не додано доказів направлення копії такої заяви на адресу відповідача.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Роботодавець який виконує рішення суду в частині виплати доходу у розмірі середньої заробітної плати за вимушений прогул, має виконувати усі функції податкового агента визначених Податковим кодексом України.

В справі встановлені наступні фактичні обставини.

06.04.1986 р. ОСОБА_1 на підставі наказу № 102-к була при йнята на посаду майстра виробничого навчання середнього професійного технічного училища № 15. В подальшому зазначений навчальний заклад був реорганізований в ДНЗ „Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну» .

04.10.2016 р. адміністрацією ДНЗ „Вінницький центр професійно-техніч ної освіти технології та дизайну» був виданий наказ № 184-к „Про попередження про звільнення у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання з кваліфі кацією „кравець, закрійник» , відповідно до якого ОСОБА_1 пер сонально попереджено про наступне звільнення 04.01.2017р. 27.12.2016 р. адміністрацією даного навчального закладу був виданий наказ № 234-к „Про звіль нення у зв'язку із скороченням ОСОБА_1І.»

19.04.2017 р. Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення у цивільній справі №127/1618/17, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2017 p., яким вищенаведений наказ був ви знаний незаконним та скасований, ОСОБА_1 була поновлена на поса ді майстра виробничого навчання з 04.01.2017p., стягнуто із навчального закладу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.01.2017 р. по 19.04.2017 р. у розмірі 27 946,80 грн., стягнуто із закладу на користь держави судовий збір у розмірі 1 920,00 грн.

Ці обставини встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2017 р., ухвалою Апеляційного суду України від 18.05.2017 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 р.

07 липня 2017 р. Відповідачем в справі був виданий наказ № 125-к „Про попе редження про звільнення у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання» , відповідно до якого ОСОБА_1 персонально попереджено про на ступне звільнення 07 вересня 2017 р.

28.08.2017 р. Конфедерації Вільних профспілок Вінницької області та Первинної профспілкової організації ДНЗ було надіслано подання №316 про надання згоди на вивільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України з правовим підтвердженням причин скорочення.

Від первинної профспілко вої організації вільної профспілки працівників освіти і науки України ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну (повідомлення від 27.09.2017 р.) та Конфедерації вільних профспілок Вінницької області (повідомлення від 14.09.2017 р.) надійшла відмова у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4

28 вересня 2017 р. адміністрацією Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну був виданий наказ № 187-к „Про звільнення у зв'язку із скороченням ОСОБА_1І.»

Ці обставини встановлені письмовими доказами в справі, які надані сторонами.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку йо го чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, органі зації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підс тав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового предста вника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного проф спілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професій них спілок). Аналогічні за своїм змістом правові норми містять положення частини 3 статті 41 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р.

Згідно з пунктом 15 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. № 5 „Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціа тиви власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка створена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідач, отримавши від первинної профспілко вої організації (повідомлення від 27.09.2017 р.) та Конфедерації вільних профспілок Вінницької області (повідомлення від 14.09.2017 р.) про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4, яка є заступником керівника первин ної профспілкової організації зазначеного державного навчального закладу, прийняв наказ від 28.09.2017 р. № 187-к „Про звільнення у зв'язку із скороченням ОСОБА_1І.» із мотивуванням того, що зазна чені відмови профспілок не обґрунтовані належним чином.

Верховним Судом України 23.04.2014 року у справі №6-30цс14 висловлена правова позиція згідно з якою звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки (об'єднання профспілок) є порушенням вимог статей 43, 252 КЗпП, статті 41 Закону України від 15.09.1999 р. „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та є підставою для визнання звільнення незаконним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.02.2012 р. у справі № 6-79цс11 та від 21.03.2012 р. у справі № 6-4цс12.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями ч. 6 ст. 39 Закону України від 15.09.1999 р. „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено. що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обгрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законом вимог для звільнення.

Суд зобов язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обгрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права. Обгрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обгрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2018 р. у цивільній справі №569/18201/14-ц (провадження №61-762св18).

При розгляді цієї справи виникає питання встановити обгрунтованість відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 первинною профспілковою організацією відповідно до повідомлення від 27.09.2017 р. та Конфедерації вільних профспілок Вінницької області відповідно до повідомлення від 14.09.2017 р.

Правова позиція Відповідача, викладена в запереченнях на позов, полягає у тому, що відмови профспілок необґрунтовані належним чином.

З таким твердженням суд не погоджується.

Адже в повідомленні профспілко вої організації вільної профспілки працівників освіти і науки України ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну (повідомлення від 27.09.2017 р.) міститься обгрунтування про те, що скорочення є неправомірним, ОСОБА_1 Л,І. була поновлена на роботі за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій від 19.04.2017 р. та від 18.05.2017 р.; є всі можливості для працевлаштування в навчальному закладі ОСОБА_1; протягом минулого навчального року було прийнято на роботу багато нових працівників на ті посади, які могли бути запропоновані ОСОБА_1; ОСОБА_1. яка має відповідний кваліфікаційний рівень, не запропоновано години по предметах, які вона могла б викладати та інша мотивація відмови.

В повідомленні Конфедерації вільних профспілок Вінницької області від 14.09.2017 р. викладене обґрунтування відмови з посиланням на ряд причин, а саме неналежне проведення консультацій з профспілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень; не було належним чином організовано профорієнтаційну роботу; не було належним чином забезпечено роботу приймальної комісії; ОСОБА_1 не було запропоновано всіх вакантних посад, на які було прийнято нових працівників; не було враховано переважного права працевлаштування ОСОБА_4 на вакантні посади та посади зайняті особами, які не мають відповідної освіти; не було передано ОСОБА_1 навантаження сумісників, на яке ОСОБА_1 має переважне право.

В справі №127/1618/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2017 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду України від 18.05.2017 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 р. встановлено обставини обґрунтованості відмови профспілок у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП за наказом від 27.12.2016 р. №234-к. Відмови профспілок є тотожними, що і при звільненні ОСОБА_1 Л,І. за наказом від 28.09.2017 р. №187-к Про звільнення у зв язку із скороченням ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Заперечення представника відповідача про те, що відповідно до ч. 7 цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, є безпідставним, з огляду на тотожність відмов профспілок в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України за наказами від 27.12.2016 р. №234-к та від 28.09.2017 р. №187-к.

Частиною 1 статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без за конної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бу ти поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до підпункту „л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 цей Порядок застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавст вом виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати. Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основ на заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт; високі досягнення в праці; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження серед ньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходя чи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру серед ньоденної (годинної) заробітної плати. Положеннями пункту 8 Порядку обчис лення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, кален дарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактич но відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпра цьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавст вом, - на число календарних днів за цей період.

Суд перевірив і визнав правильним такий розрахунок представника Відповідача.

Кількість робочих днів у період з 29 вересня 2017 р. по 06 лютого 2018 р. становить 91 день, у зв'язку із чим середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути обрахований, виходячи саме з такої кількості робочих днів за визначений період.

Згідно з довідкою Державного навчального закладу „Вінницький центр профе сійно-технічної освіти технології та дизайну» від 22.12.2017 р. № 50 середньо денна заробітна плата Позивача складає 325,55 грн. Отже, розмір відшкодування за 91 робочий день вимуше ного прогулу становить 29 625,05 грн. із розрахунку (91 роб.днів х 325,55 грн./роб.день =29 625,05 грн.), у зв'язку із чим стягненню підлягає саме вказана грошова сума без врахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов язкових платежів.

В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд погоджується з аргументами Відповідача про те, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд відхиляє аргументи заперечення представників відповідача, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є заступником керівника первинної профспілкової організації ДНЗ, що доведено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2017 р., ухвалою Апеляційного суду України від 18.05.2017 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 р. (а.с. 138-147, 149-152).

Щодо наступного аргументу, то на переконання суду, Відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо процедури скорочення, а саме звільнення проведено з порушенням ст. 43, ст. 252 КЗпП України, про що викладено вище в мотивувальній частині рішення.

Повідомлення Первинної профспілкової організації ДНЗ датовано 27.09.2017 року, на думку Відповідача, направлене роботодавцю за порушенням 15-денного строку, визначеного ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , отже підготовлене з пропуском встановленого законодавством строку для прийняття рішення, відповідно Відповідач обґрунтовано вважає, що Первинна профспілкова організація ДНЗ надала згоду на звільнення ОСОБА_1

Таке твердження не відповідає дійсності, адже згідно з довідкою поштового відділення №30 голова ППО ВПОНУ ОСОБА_2 подання Відповідача від 28.08.2017 р. №317 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 не одержала і таке повідомлення підлягало поверненню за закінченням строку зберігання (а.с. 78). З відповіді голови ППО ВПОНУ про відмову в наданні згоди на звільнення суд дійшов висновку про те, що первинна профспілкова організація подання не одержала, але відповідь надала у зв язку з володінням інформацією щодо заходів з повторного скорочення ОСОБА_4

Щодо не підписання повідомлення від 27.09.2017 р. Головою Первинної профспілкової організації ДНЗ від 27.09.2017 року ОСОБА_2. а невідомою особою (а.с. 10, 76), з цього приводу представники Відповідача не заявляли суду клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 О,А., яка б могла підтвердити чи спростувати свій підпис в цьому документі.

Представник Відповідача звертає увагу суду на те, що повідомлення Конфедерації вільних профспілок Вінницької області № 31 від 14.09.2017 року (а.с. 6-9), не підписано Головою КВПВО ОСОБА_3 Так, суд з цим погоджується, але в матеріалах справи наявний примірник цього ж письмового доказу аналогічного змісту за підписом ОСОБА_5 та печаткою, який надав представник Відповідача (а.с. 74-75).

Щодо обгрунгованості рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 мотивована оцінка наведена вище в цьому рішенні.

Суд вважає надуманою позицію Відповідача про те, що листи Конфедерації вільних профспілок Вінницької області та Первинної профспілкової організації Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну за наслідками розгляду подань не є рішеннями та не містять правового обґрунтування. Зі змісту листів на адресу ДНЗ чітко можна зрозуміти прийняте рішення Конфедерації та первинної профспілкової організації. Положеннями ст. ст. 43, 252 КЗпП України та ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності не врегульовано, що рішення має бути складено у формі документа з обов язковою назвою рішення .

Як аргумент своїх заперечень Відповідач зазначив про те, що відповідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої (збільшення розміру позовних вимог) та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

26.01.2018 року представник позивача звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог позовної заяви від 20.10.2017 року (в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України). До заяви не додано доказів направлення копії такої заяви на адресу відповідача.

Проте, суд не вбачає підстав для не прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, тому що відповідно до положень ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відтак лише з вирішенням питання про матеріальну компенсацію вимушеного прогулу порушене право позивача на працю та її оплату в такий спосіб буде ефективно відновлено. До того ж суд зазначає, що заява представника позивача про збільшення позовних вимог (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) була подана після одержання судом 25.12.2017 р. відомостей від Відповідача про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 Заява про збільшення позовних вимог подана до суду 26.01.2018 р., з якою представники Відповідача ознайомились в судовому засіданні 06.02.2018 р. і з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства Відповідач мав можливість подати свої заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог, тому що в розгляді справи було оголошено перерву до 12.02.2018 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На переконання суду, Відповідачем не було дотримано порядку звільнення ОСОБА_1 Позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу від 28.09.2017 р. №187-к Про звільнення у зв язку із скороченням ОСОБА_1 , про поновлення ОСОБА_1 на попередньому місті роботи на посаді майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну з 28.09.2017 р. та стягнення з Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.09.2017 р. по 06.02.2018 р. у розмірі 29625,05 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов язкових платежів є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні спірних правовідносин суд застосував норми права - положення ст. ст. 40, 43, 235. 252 КЗпП України, ст. ст. 39, 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнена від сплати судового збору. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача за двома позовними вимогами немайнового характеру та однією позовною вимогою майнового характеру за ставками, що діяли на час пред явлення позову, складає 1920 грн. (640 грн. х 3=1920 грн.). 06.02.2018 р. представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат після ухвалення рішення, оскільки з об єктивних причин він позбавлений можливості надати суду докази понесених позивачем судових витрат, тому що за умовами укладеного договору про надання правової допомоги сума гонорару адвоката сплачується після проголошення судового рішення.

Суд зазначає, що питання розподілу судових витрат відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України буде вирішено за умови подання доказів про розмір судових витрат протягом п яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 2, п. 4 ст. 430 ЦПК України суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати Позивачу заробітної плати за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 43, 235. 252 КЗпП України, ст. ст.39, 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 430 ЦПК України.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну від 28.09.2017 р. №187-к Про звільнення у зв язку із скороченням ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на попередньому місті роботи на посаді майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну з 28.09.2017 р.

Стягнути з Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну (код ЄДРПОУ 02539938) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2017 р. по 06.02.2018 р. у розмірі 29625,05 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов язкових платежів.

Стягнути з Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну судовий збір у дохід держави в розмірі 1920 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну з 28.09.2017 р. та стягнення з Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного заробітку допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України повні відомості про учасників справи :

Позивач - ОСОБА_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

Відповідач - Державний навчальний заклад Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну , адреса місцезнаходження: м. Вінниця, проспект Юності, 10/23, код ЄДРПОУ 02539938.

Повне судове рішення складено 19.02.2018 р.

Суддя