Постанова

від 11.05.2018 по справі 127/22757/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22757/17

Провадження № 22-ц/772/811/2018

Категорія: 54

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 рокуСправа № 127/22757/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря Агеєвої Г.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: Державний навчальний заклад Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 апеляційну скаргу Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Короля О.П. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, повний текст рішення виготовлено 19 лютого 2018 року, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що 06 квітня 1986 року ОСОБА_3 на підставі наказу №102-к була при йнята на посаду майстра виробничого навчання середнього професійного технічного училища №15. В подальшому зазначений навчальний заклад був реорганізований в ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну .

27 грудня 2016 року адміністрацією даного навчального закладу був виданий наказ №234-к Про звіль нення у зв'язку із скороченням ОСОБА_3 Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року у цивільній справі №127/1618/17, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2017 року, вищенаведений наказ був ви знаний незаконним та скасований, ОСОБА_3 була поновлена на поса ді майстра виробничого навчання з 04 січня 2017 року, стягнуто із навчального закладу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судовий збір на користь держави. Позивачем зазначено, що 07 липня 2017 року навчальним закладом видано наказ №125-к Про попе редження про звільнення у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання , відповідно до якого ОСОБА_3 персонально попереджено про наступне звільнення 07 вересня 2017 року, а 28 вересня 2017 року адміністрацією Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну був виданий наказ №187-к Про звільнення у зв'язку із скороченням ОСОБА_3 Позивач вважає, що відповідач неправомірно без згоди первинної профспілкової організації Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну вільної профспілки освіти і науки України та Конфедерації вільних профспілок Вінницької області звільнив її з роботи, чим порушив положення ч. 2 ст. 43 та ст. 252 КЗпП України, а тому з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2017 року по 06 лютого 2018 року в розмірі 29 625,05 грн., рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного заробітку просила допустити до негайного виконання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну від 28 вересня 2017 року №187-к Про звільнення у зв'язку із скороченням ОСОБА_3 .

Поновлено ОСОБА_3 на попередньому місті роботи на посаді майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну з 28 вересня 2017 року.

Стягнуто з Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну (код ЄДРПОУ 02539938) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2017 року по 06 лютого 2018 року у розмірі 29 625,05 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді майстра виробничого навчання Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну з 28 вересня 2017 року та стягнення з Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного заробітку допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2018 року стягнуто з Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну (код ЄДРПОУ 02539938) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6 509,00 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано порядку звільнення позивача, передбаченого чинними нормами КЗпП України, оскільки на звільнення останньої не було надано згоди профспілковими організаціями.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Державним навчальним закладом Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну подано апеляційну скаргу, мотивовану тим, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування такої відмови, а не з мотивів її відмови, при цьому судом не надано належної оцінки запереченням відповідача та доказам, що підтверджують кожну проведену дію ДНЗ під час дотримання процедури скорочення позивача та спростовують кожен пункт відмови профспілок, не мотивуючи з яких підстав відхилено доводи відповідача, а тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзиві, поданому представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 зазначено, що відповідач, отримавши від первинної профспілкової організації та Конфедерації Вільних профспілок Вінницької області відмови у наданні згоди на звільнення, незаконно прийняв оскаржуваний наказ про звільнення, з посиланням на те, що відмови не обґрунтовані належним чином, а тому судове рішення є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представники Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорено, що 06 квітня 1986 року ОСОБА_3 на підставі наказу №102-к була при йнята на посаду майстра виробничого навчання середнього професійного технічного училища №15. В подальшому зазначений навчальний заклад був реорганізований в ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну .

04 жовтня 2016 року адміністрацією ДНЗ Вінницький центр професійно-техніч ної освіти технології та дизайну був виданий наказ № 184-к Про попередження про звільнення у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання з кваліфі кацією кравець, закрійник , відповідно до якого ОСОБА_3 пер сонально попереджено про наступне звільнення 04 січня 2017 року.

27 грудня 2016 року адміністрацією даного навчального закладу був виданий наказ №234-к Про звіль нення у зв'язку із скороченням ОСОБА_3

Рішенням Вінницького міського суду Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року у цивільній справі №127/1618/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2017 року, вищевказаний наказ був ви знаний незаконним та скасований, ОСОБА_3 поновлена на поса ді майстра виробничого навчання з 04 січня 2017 року, стягнуто із навчального закладу на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 січня 2017 року по 19 квітня 2017 року у розмірі 27 946,80 грн., стягнуто із закладу на користь держави судовий збір у розмірі 1 920,00 грн..

З матеріалів справи видно, що наказом ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну №96-к від 09 червня 2017 року створено комісію з підготовки та проведення консультацій щодо скорочення майстрів виробничого навчання у разі ненабору навчальних груп.

09 червня 2017 року ОСОБА_3 попереджено про скорочення працівників та відповідно до вимог ст.ст. 32, 40, 42 КЗпП України запропоновано посаду майстра виробничого навчання (кваліфікація перукар (перукар-модельєр), візажист ). Із вказаним попередженням ОСОБА_3 ознайомилась 09 червня 2017 року, що підтверджується її підписом, при цьому зазначила, що вважає попередження незаконним та у зв'язку з відсутністю досвіду роботи та належної кваліфікації не може працювати на цій посаді (а.с. 34).

07 липня 2017 року Державним навчальним закладом Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну видано наказ №125-к Про попе редження про звільнення у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання , відповідно до якого ОСОБА_3 персонально попереджено про на ступне звільнення 07 вересня 2017 року. Із зазначеним наказом ОСОБА_3 ознайомилась 07 липня 2017 року, про що свідчить її підпис в наказі (а.с. 4).

Так, листом Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну №277 від 07 липня 2017 року ОСОБА_3 було повідомлено про вакантні посади у навчальному закладі станом на 07 липня 2017 року, який вона отримала 07 липня 2017 року та зазначила про коментар щодо запропонованої посади (а.с. 59).

Крім того, листом Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну №276 від 07 липня 2017 року ОСОБА_3 було запропоновано посаду вихователя, при цьому остання зазначила, що ознайомиться з посадовими інструкціями вихователя, режимом роботи і вказала, що дасть обґрунтовану відповідь в разі ненабору учнів за професією кравців-закрійників (а.с. 58).

Також, з матеріалів справи видно, що листом Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну №309 від 21 серпня 2017 року ОСОБА_3 було повторно запропоновано посаду майстра виробничого навчання (кваліфікація перукар (перукар-модельєр), візажист ), однак ОСОБА_3 відмовилась від запропонованої посади з тих лише підстав, що вона має недостатньо досвіду, її кваліфікація не відповідає даній посаді, крім того на даній посаді створюються дуже важкі психологічні умови (а.с. 65).

Листом №310 від 21 серпня 2018 року ОСОБА_3 було запропоновано посаду вихователя, при цьому остання відмовилась, оскільки вказала, що дана посада є декретним місцем і суттєво погіршує її становище (а.с. 66).

Наказом Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну №187-к від 28 вересня 2017 року ОСОБА_3 звільнено з посади майстра виробничого навчання у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання за кваліфікацією кравець, закрійник та відмовою від переведення на іншу роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Із вказаним наказом остання ознайомилась 28 вересня 2017 року, про що свідчить її підпис.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2017 року на адресу Конфедерації Вільних профспілок Вінницької області та Первинної профспілкової організації ДНЗ було надіслано подання №316 про надання згоди на вивільнення майстра виробничого навчання ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України з правовим підтвердженням причин скорочення.

Від первинної профспілко вої організації вільної профспілки працівників освіти і науки України ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну (повідомлення від 27 вересня 2017 року) та Конфедерації вільних профспілок Вінницької області (повідомлення №31 від 14 вересня 2017 року) надійшла відмова у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 (а.с. 74-75, 76).

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3 заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому обираючи спосіб захисту, ОСОБА_3 обґрунтувала свої вимоги виключно тим, що її звільнення з роботи проведено з порушенням вимог ст. ст. 43, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , тобто без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звільнення позивача суперечить вимогам ст.ст. 43, 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , з підстав ненадання профспілковими організаціями згоди на її звільнення, оскільки рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Апеляційний суд вважає, що вищевказані листи профспілко вої організації вільної профспілки працівників освіти і науки України ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну та Конфедерації вільних профспілок Вінницької області не містять ознак належного правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника та за своїм змістом, процедурою прийняття і оформленням не є рішенням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору в розумінні ст. 43 КЗпП України та ст.ст. 39, 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Крім того, в основу вказаних листів профспілкових організацій фактично покладено лише пояснювальну записку самої ОСОБА_3, без врахування позиції роботодавця та обставин, що склалися в організації навчального процесу і без посилання на норми закону, що є неприйнятним.

Також, апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на попередні судові рішення, якими ОСОБА_3 була поновлена на роботі, оскільки в даному випадку предметом судового розгляду є інші обставини звільнення позивача з роботи.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин вважає, що в даному випадку звільнення ОСОБА_3 відбулось з дотриманням норм трудового законодавства, що регулюють вивільнення працівника, адже останню було повідомлено про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці, їй неодноразово пропонувались вакантні посаді, проте згоди на зайняття запропонованих посад вона не надала, а також розглядалось питання щодо наявності у ОСОБА_3 переважного права на залишення на роботі при скорочення чисельності штату, при цьому скорочення посади майстра виробничого навчання ОСОБА_3 зумовлено змінами в організації навчального процесу ДНЗ Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну , зокрема тим, що на відповідну спеціальність не було набрано студентів, відтак утримання посади майстра виробничого навчання для бюджетної організації є недоцільним.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 3 ст. 64 ГК України передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною 3 ст. 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-703цс15 визначено, що відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства та лексичного значення (тлумачення) самого слова обґрунтований , яке означає бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами .

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено того, що звільнення її з роботи є таким, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства, при цьому надані останньою повідомлення профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору не є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, адже вони не аргументовані та не містять посилань на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а також скасуванню підлягає додаткове рішення суду від 02 березня 2018 року, і крім того відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2018 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного навчального закладу Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ В.П. Рибчинський

Згідно з оригіналом:

Суддя-доповідач В.В. Оніщук