Рішення

від 19.02.2018 по справі 826/20902/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2018 року письмове провадження № 826/20902/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Вайллант група Україна

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

третя особа Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2014 року №113026552207 та №113126552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №826/20902/14 скасовано в частині відмови в задоволенні позову Дочірнього підприємства Вайллант група Україна до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №113126552207.

Справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №826/20902/14 залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України надав обов'язкові для виконання вказівки. Вказав, що суди дійшли висновку про те, що поставки товару (газові котли та комплетуючі) від ДП Вайллант група Україна до БВП Строитель Плюс за договором поставки №012/124 від 01 лютого 2011 року не відбулося, оскільки БВП Строитель Плюс не мало необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому ДП Вайллант група Україна неправомірно сформовано валові доходи за рахунок товарів, оскільки не доведено, що зазначені товари були реалізовані саме БВП Строитель Плюс та фактично занизило суму інших доходів р.03 ІД декларації з податку на прибуток на загальну суму 7 390 298,00 грн.

Тим часом, з метою встановлення правомірності віднесення отриманої позивачем суми у розмірі 7 390 298,00 грн. до інших доходів, відповідачем має бути доведено джерело отримання відповідних коштів, оскільки БВП Строитель Плюс відповідних коштів перерахувати не могло, як таке, що не здійснювало діяльності, а також підтверджено факт не проведення позивачем поставки товару.

З метою встановлення правомірності віднесення отриманої позивачем суми у розмірі 7 390 298,00 грн. до інших доходів, відповідачем має бути доведено джерело отримання відповідних коштів, оскільки БВП Строитель Плюс відповідних коштів перерахувати не могло, як таке, що не здійснювало діяльності, а також підтверджено факт не проведення позивачем поставки товару.

В іншому випадку позивачем правомірно оприбутковано зазначені кошти як такі, що отримані за реалізований товар, в результаті чого сплачено податок на прибуток та податок на додану вартість.

Також, колегія суддів не погодилася з висновками судів про відсутність у позивача ділової мети в укладенні договорів про надання послуг №01/01/13-1 та №01/01/13-2 з Vaillant Group Business Services GmbH (Німеччина) у зв'язку з ненаданням документів щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності отриманих послуг від контрагента, а саме, заявки замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг, звіту від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг.

Також зазначено, що судами не було досліджено суті зазначених договорів, а саме їх предметів, не встановлено яким чином отримання зазначених у договорах послуг впливає на господарську діяльність позивача та чи можливе здійснення такої господарської діяльності без отримання послуг, зокрема, по технічній підтримці, налагодженню та усуненню несправностей у роботі самостійно розробленого програмного забезпечення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положеннями договорів про надання послуг не передбачено складення заявок замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг та звітів від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг.

З огляду на викладене, обов'язковому встановленню підлягає наявність у позивача ділової мети при укладанні договорів з огляду на відсутність названих документів.

Ухвалою суду від 26 липня 2016 року суддею Арсірієм Р.О. справу прийнято до свого провадження.

Позивач під час нового розгляду справи подав суду додаткові пояснення в яких просить позов задовольнити з підстав викладених у них.

Відповідач та третя особа письмових пояснень по суті спору суду не надали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалив про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

ДПІ в Оболонському районі м. Києва на підставі наказу №1023 від 27.05.2014р. та направлень, відповідно до затвердженого плану перевірки, згідно ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ДП Вайллант група Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 25.07.2014р. №821/26-54-22-02-10/30928566 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ДП Вайллант група Україна :

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п.14.1 пп.14.1.108 ст. 14, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.п.138.1.1 п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. п.139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього у сумі 2 457 388 грн., тому числі по періодах: з а 3 квартал 2011 року - на суму 30880 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 1856489 грн. за 1 квартал 2012 року - на суму 62495 грн. за 2 квартал 2012 року - на суму 109230 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 70189 грн., за 4 квартал 2012 року - на суму 51959 грн. за 2013 рік на суму - 276146 грн.;

- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на суму 26 853 грн. в тому числі по періодах: червень 2011 року на суму 6 053 грн., липень 2011 року на суму 20 800 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та БВП Строитель Плюс , ТОВ РІП та компанією Vaicon Vaillant Consulting GmbH є нереальними, а укладені договори є нікчемним, а отже ДП Вайллант група Україна протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеними контрагентами.

Окрім того, під час перевірки ДП Вайллант Група Україна не надано документів, щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності отриманих даних послуг від компанії Vaicon Vaillant Consulting GmbH (нова назва - Vaillant Group Business Services GmbH ) (Німеччина) а саме, заявки замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг, звіту від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, з урахуванням рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва про результати розгляду заперечень на Акт перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №113126552207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 375 008,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 246 794,00 грн.

Позивач вважаючи протиправними податкові повідомлення - рішення звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, підставою для збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток стало виявлення під час перевірки:

віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат сум, сплачених ТОВ РІП за виконання договору про надання послуг від 20 червня 2011 року №110625, засновник та директор якого засуджений за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 358 КК України;

віднесення до складу витрат сум, сплачених компанії Vaicon Vaillant Consulting GmbH (нова назва - Vaillant Group Business Services GmbH ) (Німеччина) за отримані послуги: тренінг для ключових користувачів, технічна підтримка ключових користувачів, управління запитами на авторизацію до програм, технічний аудит якості 3-ю стороною, моніторинг, управління сертифікатами SSL, зустріч з клієнтами, управління релізами, управління системою захисту, підтримка сайта, за відсутності заявок замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг, звітів від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг;

не включення до складу інших доходів сум, отриманих від БВП Строитель Плюс , засновника якого визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Судом встановлено, що Дочірнє Підприємство Вайллант Група Україна є дочірнім підприємством зі 100% іноземними івестиціями німецької компанії "Vaillant Group".

ДП Вайллант Група Україна здійснює оптовий продаж обладнання торгових марок Vaillant, Protherm та Saunier Duval дилерам, які організовують реалізацію продукції через свої мережі кінцем споживачам. Додатковим напрямком діяльності ДП Вайллант Група Україна організація сервісного обслуговування обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП Вайллант група Україна та БВП Строитель Плюс укладено договір поставки товару від 01.02.2011р. №012/124.

На виконання вищезазначеного договору ДП Вайллант група Україна виписано на адресу БВП Строитель Плюс видаткові накладні на загальну суму - 7 390 298,59 грн., та податкові накладні на загальну суму 7 390 326,37 грн. у т.ч. ПДВ 1 231 721,06 грн.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом позивач надав суду копії первинних документів, а саме: договір, податкові та видаткові накладні, специфікації; рахунки-фактур, тощо.

Також, позивачем надано суду пояснення стосовно товарно-транспортних накладних та гарантійних талонів або сервісних книжок.

Так, відповідно до п. 4.5. Договору поставки передбачено, що транспортування (перевезення) товару здійснюється за рахунок Покупця. Позивачем було укладено договір про надання складських послуг № І/20100831/150 від 31 серпня 2010 року з ТОВ ФІГЕ Україна , копії якого містяться в матеріалах справи. Як повідомив позивач, згідно даного договору фактичне зберігання та відвантаження продукції здійснювалось зі складу вказаної компанії за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28. Продукція передавалась представнику БВП Строитель Плюс зі складу, тобто Позивач не здійснював транспортування продукції та не замовляв послуг з перевезення.

Таким чином, отримання товару здійснювалась БВП Строитель Плюс на умовах самовивозу зі складу за вказаною вище адресою, а тому товарно-транспортні накладні у позивача відсутні.

Гарантійні талони та сервісні книжки, позивач не надав суду, оскільки, як він пояснив, ці документи передано БВП Строитель Плюс (а також кінцевому покупцю) разом з обладнанням та були укомплектовані в упаковці

Також повідомив, що в подальшому, після реалізації БВП Строитель Плюс обладнання кінцевому Покупцю технічна підтримка здійснювалась через авторизовані сервісні служби партнерів, з якими були укладені окремі договори сервісно-технічного обслуговування. Позивач додав перелік обслуговуючих компаній, з якими було укладено договір СТО обладнання і які вперше ввели обладнання реалізоване БВП Строитель Плюс в експлуатацію.

Позивач також надав суду копію наказу підприємства та акту про вилучення для знищення документів від 6 лютого 2015 року №3, відповідно до яких знищено документи про виконання робіт введення в експлуатацію обладнання. Також, пояснив, що відновити дані документи наразі немає можливості оскільки компанії партнерів знаходяться в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, які є купованими територіями.

Натомість Відповідачем ані на вимогу суду касаційної інстанції, ані під час нового розгляду справи, не доведено, що джерело отримання відповідних коштів позивачем є протизаконним, не підтверджено факт безтоварності поставки.

Судом встановлено, що позивачем оприбутковано зазначені кошти як такі, що отримані за реалізований товар, в результаті чого сплачено податок на прибуток та податок на додану вартість. За результатами виконання договору поставки товару від 01.02.2011р. №012/124, позивач сплатив податок на прибуток з оподатковуваного доходу, отриманого за наслідками проведення господарської операції.

При цьому, податковим органом під час нарахування податку на прибуток на всю суму коштів, отриману позивачем від БВП Строитель Плюс не зазначено, яким чином враховано сплачений позивачем податок на прибуток.

Відповідно до ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд критично оцінює доводи податкового органу, про безтоварність поставки (газові котли та комплектуючі) від ДП Вайллант груп Україна до БВП Строитель Плюс за договором поставки №012/124 від 01.02.2011 року.

Посилання податкового органу на відсутність у БВП Строитель Плюс необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів недостатнє для зроблених відповідачем висновків. Відповідачем під час розгляду справи не надано належних доказів на підставі яких останній дійшов таких висновків.

Крім цього, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків (даному випадку контрагента) при здійсненні господарської діяльності, як критерію правового статусу платника податків (позивача) щодо формування витрат та доходів, отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на неможливість придбання та подальшої реалізації контрагентом позивача відповідного обладнання та комплектуючих з огляду на відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки такі посилання не підтверджено належними та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях відповідача.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для їх прийняття та податкового обліку, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Крім того, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для не врахування заявлених сум податків та поданих показників податкового обліку добросовісного платника по операціям з такими контрагентами.

За таких обставин збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у відповідній частині є неправомірним.

Також, ДП Вайллант група Україна мала фінансово-господарські операції з компанією Vaicon Vaillant Consulting GmbH (нова назва - Vaillant Group Business Services GmbH ) (Німеччина).

Зокрема, між сторонами укладено ряд імпортних контрактів з нерезидентами на купівлю товарів (котли газові), та отримання послуг.

Так, позивачем з компанією Vaicon Vaillant Consulting GmbH укладено договір про надання послуг від 01.01.2011 року № VGL 11/0212 та додаткові угоди до нього, від 01.01.2011 року № VGL 11/0252, Договір від 01.01.2013 №01/01/13-1, Договір від 01.01.2013 №01/01/13-2, предметом яких є надання Виконавцем наступних послуг обслуговування інформаційно-технологічної (IT) інфраструктури Замовника включаючи (але не виключно) послуги з управління апаратними компонентами, підтримки користувачів, управління центрами збереження даних, управління серверним обладнанням, надання сервісу електронного зв'язку, SAP, управління комп'ютерною мережею; виконання проектів у сфері інформаційних технологій, консультування з питань автоматизації бізнес процесів, упровадження нових програмних додатків, адаптація та заміна існуючих програмних додатків, розробка програмних додатків; тренінг для ключових користувачів, технічна підтримка ключових користувачів, управління запитами на авторизацію до програм, технічний аудит якості 3-ю стороною, моніторинг, управління сертифікатами SSL, зустріч з клієнтами, управління релізами, управління системою захисту, підтримка сайта).

Перелік та обсяги фактично наданих послуг визначається Сторонами у актах приймання-передачі послуг.

На підтвердження виконання вищевказаних контрактів Позивачем надано суду копії актів приймання - передачі послуг.

По відносинах із зазначеним контрагентом позивачем віднесено до складу витрат, витрати в розмірі 1 890 034,00 грн.

Вищий адміністративний суд України вказав, що судами не було досліджено суті зазначених договорів, а саме їх предметів, не встановлено яким чином отримання зазначених у договорах послуг впливає на господарську діяльність позивача та чи можливе здійснення такої господарської діяльності без отримання послуг, зокрема, по технічній підтримці, налагодженню та усуненню несправностей у роботі самостійно розробленого програмного забезпечення.

При новому розгляду судом досліджені вищезазначені договори з додатками та додатковими матеріалами наданими позивачем під час нового розгляду справи (т. 2, а.с.138- 250).

При цьому встановлено, що положеннями договорів про надання послуг не передбачено складення заявок замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг та звітів від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг.

Оскільки, обов'язковому встановленню підлягає наявність у позивача ділової мети при укладанні та виконанні договорів суд встановлює, ці обставини за наявними у справі доказами.

Як повідомив позивач, Компанія Vaicon Vaillant Consulting GmbH (Німеччина) надавала Позивачу комплекс ІТ-послуг, а саме, послуги спрямовані на забезпечення збуту продукції та послуги спрямовані на належне адміністративне забезпечення роботи Позивача.

Згідно пояснень позивача, він мав намір одержати економічний ефект у результаті придбання вказаних вище послуг у вигляді збільшення обсягів реалізації продукції, а як наслідок і прибутку. Послуги, що надались передбачали підтримку сайту підприємства та розширення його функціональних можливостей, зокрема можливості робити замовлення через сайт, керувати покупками та отримувати всю необхідно з цього приводу інформацію.

Як повідомив позивач, розширення функціональних можливостей сайту дозволили забезпечити позитивну динаміку продажу основних товарних груп позивача (навісні конденсаційні котли; сонячні колектори; теплові насоси) та питомої частки товарів на ринку. Придбання ІТ послуг сприяло збільшенню обсягів реалізації з 996 одиниць у 2011 році до 1898 одиниць у 2014 навісних конденсаційних котлів, що призвело до зростання питомої частки компанії на ринку. Незначне зменшення обсягів реалізації у 2015 порівняно з 2014 було викликано загальним економічним спадом. Також, завдяки придбанню вказаних ІТ послуг вдалось досягнути позитивної динаміки реалізації з 22 одиниць в 2011 до 159 в 2016 сонячних колекторів та збільшенню питомої частки товарів Позивача на ринку.

Також позивач вказує, що починаючи з 2011 року, позитивна динаміка обсягів продажу Позивача забезпечила збільшення прибутку Позивача і, як наслідок, збільшення сум податків, які були сплачені Позивачем. Зокрема, у 2011 році всього сплачено податків у розмірі 38 794 307,91 грн., а в 2013 - 48 899 383,00 грн., що майже на 10 000 0000 грн. більше у порівнянні з 2011 роком. Таким чином, на думку позивача, послуги отримані від компанії Vaicon Vaillant Consulting GmbH призвели до досягнення Позивачем ділової мети, а саме отримання прибутку за результатом його господарської діяльності.

Зазначенні пояснення позивача викладені у вигляді письмових пояснень (том. 5, а.с. 7-11, а.с. 172-219), долучені до матеріалів справи та оцінені судом поряд з іншими доказами.

Належними та допустимими доказами відповідач не спростовав пояснення позивача.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до змісту п.138.4 ст.134 Податкового кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Під час нового розгляду справи, позивачем, незважаючи на зауваження судів не надано суду належних доказів з яких можливо прослідкувати зміни в активах позивача та встановити, що валові витрати позивача спрямовувались на поліпшення основних фондів при здійсненні своєї господарської діяльності. А саме, позивач вказує, що Компанія Vaicon Vaillant Consulting GmbH (Німеччина) надавала Позивачу комплекс ІТ-послуг, які спрямовані на забезпечення збуту продукції:

• Сервіс з підтримки та моніторингу системи EPS;

• Підтримка проекту EPS;

• Хостинг сайту vaillant.ua / protherm.ua.

Та послуги спрямовані на належне адміністративне забезпечення роботи Позивача:

• Сервер Клас з / Користувач SAP BW/ Сервіс доступу до САП / Віддалене підключення VPN / Адміністративні права / Обліковий запис домену / Типова електронна пошта (eMail) / Користувач Qlik View / Користувач EPS / Інтернет доступ (тільки обслуговування) / VPN S2S порт і обслуговування / VPN S2S порт / Самообслуговування HR Vaillant Gr. / Налаштування відео конференції / Авторизація процесів Vaillant Gr. / Доступ до порталу Vaillant Gr / Переадресація електронної пошти / Скринька електронної пошти / Використання календаря / Наданні ліцензії Windows 7;

• Професійний доступ до SAP / Мобільне підключення до VPN / Встановлення Windows 7 Software Assurance;

• Автоматизація процесів Vaillant Gr.;

• Спеціалізовані системи / Підтримка локальної мережі / Підтримка глобальної мережі;

• Зміни ТСМ;

• Консультаційні послуги.

Однак, де проводилися вказані роботи, кількість персональних комп'ютерів на яких відбулося встановлення вказаних програм та налаштування, вказані відомості позивачем не надано, як і не надано пояснень щодо того чи можливе здійснення такої господарської діяльності без отримання послуг, зокрема, по технічній підтримці, налагодженню та усуненню несправностей у роботі самостійно розробленого програмного забезпечення.

Позивачем під час розгляду справи не надано нових доказів щодо отримання вищевказаних послуг у спірному періоді, їх зв'язок з господарською діяльністю. Таким чином, позивачем не підтверджено належними доказами правомірність включення спірної суми 1 890 034,00 грн. до витрат підприємства, а тому викладені в акті податкового органу доводи не спростовані.

Також, Вищий адміністративний суд України зазначив, що за результатами аналізу договірних відносин, які мали місце між позивачем та ТОВ РІП суди дійшли правильного висновку про завищення позивачем витрат та податкового кредиту, що виключає правомірність формування витрат та податкового кредиту на підставі документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ РІП .

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення про донарахування позивачу податку на прибуток по взаємовідносинах з БВП Строитель Плюс , тому суд вважає за необхідне скасувати спірне податкове повідомлення рішення в цій частині.

При цьому суд зазначає, що для податкового органу при прийнятті рішення має значення точний розрахунок з посиланням на певні бухгалтерські та податкові документи. Суд не може підміняти собою орган владних повноважень та проводити за нього розрахунок податкових зобов'язань.

З метою всебічного та повного дослідження всіх обставин справи судом було запропоновано надати розрахунок податкових донарахувань по кожному контрагенту.

Оскільки відповідачем, на вимогу суду, не надано детального розрахунку нарахованого підприємству податку на прибуток у спірний період, суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 77 КАС України.

За викладених підстав суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення податкового органу повністю, оскільки певна його частина є незаконною, а виокремити її неможливо.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства Вайллант група Україна (код ЄДРПОУ 30928566, 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 6-Б, оф. 96) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року №113126552207.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій