Ухвала

від 06.12.2017 по справі 820/4470/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м. Київ К/800/4388/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

при секретарі Горбатюку В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017

у справі № 820/4470/16 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства Плодокомбінат-А

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 , позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України від 16.08.2016: № 0001391403, № 0001381403, № 0000871403.

У касаційній скарзі ГУ ДФС України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.06.2016 № 347/20-40-14-03-08/24346370.

Згідно з цими висновками Товариством порушені норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, пункту 137.1 ст. 137, пунктів 138.2, 138.8 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.3. 200.4 ст. 200, пунктів 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): занижено доход на загальну суму 93770,00 грн. у податковому обліку за 2013, 2014 роки та на 28000,00 грн. за 2015 рік, а також податкові зобов'язання із ПДВ на загальну суму 24354,00 грн. за період із травня 2013 року по жовтень 2015 року у зв'язку із неповним відображенням плати за послуги із оренди за операціями із поставки послуг із оренди приміщень на користь СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6; завищено витрати у податковому обліку за 2013 рік на 37401,00 грн., на 6355204,00 грн. у 2015 році, а також податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1278521,00 грн. у податковому обліку за травень, червень, липень 2013 року, січень - грудень 2015 року, що відповідає витратам з придбання товару, поставленого від ТОВ Аретта , ПФ Свіфт , ТОВ Дрінк Дістрібушн Сістем , ТОВ ТД Продресурс ЛТД , ТОВ Українська дистрибуцій на компанія , ТОВ Тедіс Україна , та сумі ПДВ в ціні цього товару, здійснити співставлення даних по оприбуткуванню та реалізації якого в обліку Товариства під час перевірки не виявилось можливим через порушення Товариством правил ведення бухгалтерського обліку (реалізація товару обліковується в розрізі матеріально відповідальних осіб і в сумарному виразі, замість по виду і кількості товару). В наслідок цих порушень Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 1173247,00 грн. у податковому обліку за 2013, 2014 та 2015 роки, а також ПДВ на загальну суму 1302875,00 грн. за період із травня 2013 року по грудень 2015 року.

Крім того, за висновками акту перевірки позивачем порушено норму пункту 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (Закон № 265/95-ВР) внаслідок проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості.

За наслідками перевірки ГУ ДФС України стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.08.2016: № 0001381403 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1173247,00 грн. за основним платежем та на 6067,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001391403 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 1298655,00 грн. за основним платежем та на 324663,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000871403 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 85,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ Аретта , ПФ Свіфт , ТОВ Дрінк Дістрібушн Сістем , ТОВ ТД Продресурс ЛТД , ТОВ Українська дистрибуцій на компанія , ТОВ Тедіс Україна товару (алкогольні напої та тютюнові вироби) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких Товариство задекларувало суми витрат та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди. За наслідками поставки позивачем на користь суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 послуг із оренди нежитлових приміщень сторони підписали акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг), вказані орендарі сплатили вартість оренди, а позивач збільшив доход та податкові зобов'язання із ПДВ у податковому обліку із з податку на прибуток та з ПДВ.

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 цієї статті).

Підпунктом а пункту 185.1 ст. 135 ПК визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підставою для збільшення контролюючим органом у податковому обліку позивача сум доходу та податкових зобов'язань із ПДВ за наслідками операцій із поставки позивачем на користь суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 послуг із оренди нежитлових приміщень став висновок про неповне включення позивачем доходу за наслідками поставки цих послуг до оподатковуваного доходу. Такий висновок в акті перевірки обґрунтований посиланням на досліджені під час перевірки договори, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 361, 511, 702, 703, первинні документи (акти виконаних робіт, банківські виписки) (а.с. 77, т. 14-й). Акт не містить конкретної інформації щодо підстав виявленої розбіжності з податковим обліком Товариства.

Разом з тим, на підставі оцінки доказів у справі справи ( належно завірених копій актів приймання-передачі об'єктів нерухомого майна, актів наданих послуг, прибуткових касових ордерів, оборотно-сальдових відомостей, бухгалтерських довідок по рахунку 703 Дохід від реалізації робіт та послуг ) суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт декларування Товариством сум доходу та податкових зобов'язань із ПДВ за наслідками операцій з поставки послуг СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 за поставлені послуги із оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку Товариства сум витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ Аретта , контролюючий орган посилається на відсутність реального характеру операцій з поставки між позивачем та цим постачальником, з огляду на відсутність у цього товариства достатньої кількості основних фондів та трудових ресурсів; необхідних для здійснення поставки, відсутність доказів транспортування товару, пояснення засновника ОСОБА_7, в яких він заперечив своє відношення до діяльності ТОВ Аретта .

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: належно завірених копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових накладних, банківських виписок, із врахуванням не надання контролюючим органом у судовому процесі інформації, за яких обставин ОСОБА_7 надавав пояснення, на які є посилання в акті перевірки, як не були надано копії таких пояснень і у судовому процесі, за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ТОВ Аретта товарів, зробили правильний висновок про недоведеність з боку ГУ ДФС України на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із поставки товарів від ТОВ Аретта . Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат та податкового кредиту, сформованих за наслідками господарських операцій із поставки товару від ТОВ Аретта , ПФ Свіфт , ТОВ Дрінк Дістрібушн Сістем , ТОВ ТД Продресурс ЛТД , ТОВ Українська дистрибуцій на компанія , ТОВ Тедіс Україна обґрунтовані неможливістю здійснити співставлення даних по оприбуткуванню та реалізації товару, отриманого від цих постачальників. Оскільки оприбуткування позивачем товару здійснюється по рахунку 281 Товари на складі у розрізі найменувань товару по матеріально-відповідальним особам, а списання товарів із субрахунку 282 Товари у роздріб здійснюється відповідно до трьох реєстраторів розрахункових операцій згідно щоденних Z-звітів, які формуються по групам товарів. Такі висновки контролюючого органу не відповідають вищевказаним правовим нормам, оскільки порушення платником податків порядку ведення бухгалтерського обліку у частині реалізації товару не може бути підставою зменшення витрат та податкового кредиту з огляду на те, що і витрати, і податковий кредит пов'язані з операціями придбання платником податків (покупцем) товарів (послуг) у іншого платника податків - продаця товарів (послуг). Як свідчить акт перевірки, реальність поставки позивачу від ТОВ Аретта , ПФ Свіфт , ТОВ Дрінк Дістрібушн Сістем , ТОВ ТД Продресурс ЛТД , ТОВ Українська дистрибуцій на компанія , ТОВ Тедіс Україна товару контролюючим органом не оспорюється.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій у частині не доведення контролюючим органом у судовому процесі порушення позивачем норми пункту 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Акт перевірки також не містить конкретно виявлених обставин, які б свідчили про порушення позивачем норм цього пункту, з посилання на документи, в яких таке порушення було зафіксовано.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. № 727), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Доводи, наведені ГУ ДФС України у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 221 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписІ.В. Приходько