Рішення

від 25.01.2018 по справі 826/20410/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2018 року № 826/20410/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Музиченко Ю.В.,

представника відповідача: Обушевської З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Полірест

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірест" (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року №0007932201 на загальну суму 234 375,00 грн. та від 11.09.2013 року №0007922201 на загальну суму 246 094,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24.02.2014 року відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.10.2015 року задовольнив касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полірест" та скасував вказані судові рішення з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2017 року вказана адміністративна справа розподілена на суддю Аблова Є.В., який ухвалою від 27.06.2017 року прийняв її до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Крім того, вказав, що оформлені належним чином первинні документи позивача надають йому право, відповідно до норм Податкового кодексу України, на включення витрат на придбання послуг до складу витрат, що враховуються в обчисленні об'єкту оподаткування та на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що сплачені у ціні таких послуг, а відтак спростовують висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що в ході перевірки позивача встановлено придбання останнім по ланцюгу постачання товару (робіт, послуг) у контрагентів, які не сплачували податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та не підтвердження належним чином оформленими бухгалтерськими документами господарських взаємовідносин з такими контрагентами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача у період з 07.08.2013 року по 13.08.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Квант-Ресурс ТК" за період вересень 2012 року, про що складено акт від 20.08.2013 року №360/26-54/22-01-10/32593522, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у розмірі 196 875,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року - 196875,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 187 500,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на 187 500,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0007922201, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 246 094,00 грн., з яких за основним платежем - 196 875,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 49 219,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0007932201, яким визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 234 375,00 грн., з яких за основним платежем - 187 500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 46 875,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало, на думку податкового органу, безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у вересні 2012 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Квант-Ресурс ТК".

Між позивачем (Агент) та ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (Принципал) було укладено Агентський Договір №1-08-АГ від 01.08.2012 року (далі - Договір №1-08-АГ).

У відповідності до пунктів 1.1 - 1.2 Договору №1-08-АГ, Принципал доручає, а Агент за винагороду забезпечує пошук контрагентів на купівлю поліетиленових труб та супутніх товарів, що належать Принципалу (далі - продукція), а також проведення попередніх переговорів з приводу укладення договорів на реалізацію продукції й узгодження істотних умов договорів з потенційними контрагентами (далі - покупці). Даний договір установлює немонопольні агентські відносини між Принципалом і Агентом. Принципал має право доручати посередництво в реалізації труби третім особам без повідомлення про це Агента.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.4 Договору №№1-08-АГ, Агент зобов'язаний: Використати власну і зібрати іншу комерційну інформацію про покупців пропонованих товарів. На підставі доручення Принципала, від його імені, здійснити переговори з покупцями і одержати від них письмове або факсимільне підтвердження готовності укласти договір на придбання продукції на умовах зазначених у додатку до даного Договору або безпосередньо погоджених з Агентом. Зробити перевірку в потенційних контрагентів необхідних дозволів, статутних документів, правоздатність посадових осіб, платоспроможність, вивчить їхню ділову репутацію і інші доступні відомості. Після узгодження з покупцем умов купівлі-продажу товару направити Принципалові дані про покупця для підготовки й підписання договору купівлі-продажу (назва фірми, адреса, номери телефонів, контактні особи). Повідомляти Принципалові на його вимогу всі відомості про хід виконання даного договору й при необхідності представляти відповідні документи (копії документів). Оформити акти про приймання виконаних робіт і передати їх для підписання Принципалові. Агент має право: Одержати від Принципала вихідну інформацію, необхідну для виконання робіт, (назва товару, ціну, умови й строки поставки). Дана інформація надається Принципалом у вигляді прайс-листів або іншої доступної інформації. На підставі доручення Принципала представляти інтереси Принципала з питань, що є предметом даного договору, у відносинах з усіма організаціями, установами і громадянами. На підставі доручення Принципала, підписувати при необхідності протоколи про наміри від імені Принципала, що мають юридичну чинність при наступному підписанні Принципалом договору з контрагентом. Одержати від Принципала плату за виконані роботи. Принципал зобов'язаний: зобов'язаний: Надати Агентові всі наявні в нього відомості й документи, необхідні для виконання п. 1.1. даного Договору, у тому числі перелік істотних умов по договорах на реалізацію продукції для узгодження з контрагентами, включаючи асортименти й мінімальну вартість реалізації Продукції. Приймати від Агента протоколи переговорів, листа, довідки про пророблену роботу й інші матеріали. Прийняти й підписати акти про приймання виконаних робіт у порядку, передбаченому даним договором. Оплатити Агентові повну вартість виконаних робіт у порядку й на умовах, передбачених даним договором. Принципал має право: Контролювати хід виконання робіт, не втручаючись у діяльність Агентові. Вимагати в Агента відомості про хід виконання умов Договору, копії документів, що підтверджують проведену Виконавцем роботу.

Пунктами 4.1 - п. 4.3 вищезазначеного Договору, за роботи за дійсним договором Принципал виплачує Агенту винагороду, що визначається по кожній укладеній угоді окремо й зазначається в акті виконаних робіт, але не може перевищувати 45% (сорока п'яти) відсотків від суми укладених угод на реалізацію Продукції між Принципалом і контрагентами, укладених за сприянням Агента. Розрахунки за виконані роботи проводяться після отримання Принципалом грошових коштів від покупця(ів) продукції та підписання сторонами акта про приймання виконаних робіт, шляхом перерахування Принципалом коштів на поточний рахунок Агента. Принципал оплачує Агентові зазначену в акті прийому-передачі вартість виконаних робіт не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту здачі - приймання робіт.

Судом встановлено, що між позивачем (Агент) та ТОВ "Квант-Ресурс ТК" (Субагент) було укладено Агентський Договір №01-САГ від 02.08.2012 року (далі - договір №01-САГ).

У відповідності до пункту 1.1 - пункту 1.2 Договору №01-САГ, Агент доручив, а Субагент за винагороду зобов'язався забезпечити пошук контрагентів на купівлю поліетиленових труб та супутніх товарів, що належать ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (Принципал) (далі - продукція), а також проведення попередніх переговорів з приводу укладення договорів на реалізацію продукції й узгодження істотних умов договорів з потенційними контрагентами (далі - покупці). Даний договір установлює немонопольні агентські відносини між Агентом і Субагентом. Принципал має право доручати посередництво в реалізації труби третім особам без повідомлення про це Агента.

Згідно пунктів 2.1 - 2.4 Договору №01-САГ, Субагент зобов'язався використати власну і зібрати іншу комерційну інформацію про покупців пропонованих товарів. На підставі доручення Агента, від його імені, здійснити переговори з покупцями і одержати від них письмове або факсимільне підтвердження готовності укласти договір на придбання продукції на умовах зазначених у додатку до даного Договору або безпосередньо погоджених з Агентом. Зробити перевірку в потенційних контрагентів необхідних дозволів, статутних документів, правоздатність посадових осіб, платоспроможність, вивчить їхню ділову репутацію і інші доступні відомості. Після узгодження з покупцем умов купівлі-продажу товару направити Агенту дані про покупця для підготовки й підписання договору купівлі-продажу (назва фірми, адреса, номери телефонів, контактні особи). Повідомляти Агенту на його вимогу всі відомості про хід виконання даного договору й при необхідності представляти відповідні документи (копії документів). Оформити акти про приймання виконаних робіт і передати їх для підписання Агенту та Принципалові. Субагент має право: Одержати від Агента вихідну інформацію, необхідну для виконання робіт (назва товару, ціну, умови й строки поставки). Дана інформація надається Принципалом та/або Агентом у вигляді прайс-листів або іншої доступної інформації. На підставі доручення Агента представляти інтереси Принципала та/або Агента з питань, що є предметом даного договору, у відносинах з усіма організаціями, установами і громадянами. На підставі доручення Агента, підписувати при необхідності протоколи про наміри від імені Принципала та/або Агента, що мають юридичну чинність при наступному підписанні Принципалом договору з контрагентом. Одержати від Агента плату за виконані роботи. Агент зобов'язаний: Надати Субагентові всі наявні в нього відомості й документи, необхідні для виконання пункту 1.1 даного Договору, у тому числі перелік істотних умов по договорах на реалізацію продукції для узгодження з контрагентами, включаючи асортименти й мінімальну вартість реалізації Продукції. Приймати від Субагента протоколи переговорів, листа, довідки про пророблену роботу й інші матеріали. Прийняти й підписати акти про приймання виконаних робіт у порядку, передбаченому даним договором. Оплатити Субагентові повну вартість виконаних робіт у порядку й на умовах, передбачених даним договором. Агент має право: Контролювати хід виконання робіт, не втручаючись у діяльність Субагента. Вимагати в Субагента відомості про хід виконання умов Договору, копії документів, що підтверджують проведену Виконавцем роботу.

Пунктами 4.1 - 4.3 вищезазначеного Договору, за роботи за дійсним договором Агент виплачує Субагентові винагороду, що визначається по кожній укладеній угоді окремо й зазначається в акті виконаних робіт, але не може перевищувати 45% (сорока п'яти) відсотків від суми укладених угод на реалізацію Продукції між Принципалом і контрагентами, укладених за сприянням Субагента. Розрахунки за виконані роботи проводяться після отримання Принципалом грошових коштів від покупця(ів) продукції та підписання сторонами акта про приймання виконаних робіт, шляхом перерахування Агентом коштів на поточний рахунок Субагента, але після отримання грошових коштів від Принципала. Агент оплачує Субагентові зазначену в акті прийому-передачі вартість виконаних робіт не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту здачі - приймання робіт.

Позивач зазначає, що зобов'язання виконані належним чином та в повному обсязі і в підтвердження виконаних робіт надав наступні документи:

- платіжне доручення від 18.09.2012 року про сплату грошових коштів у розмірі 210000,00 грн.; платіжне доручення від 19.09.2012 року про сплату грошових коштів у розмірі 290000,00 грн.; платіжне доручення від 19.09.2012 року про сплату грошових коштів у розмірі 195000,00 грн.; платіжне доручення від 19.09.2012 року про сплату грошових коштів у розмірі 245000,00 грн.; платіжне доручення від 20.09.2012 року про сплату грошових коштів у розмірі 185000,00 грн.;

- акт виконаних робіт від 25.09.2012 року №2 на загальну суму 323025,15 грн., акт про виконання поставки груби покупцю - МБО "Агробуд", згідно з видатковими накладними : від 24.09.2012 року №РТ2409/026 та №РТ2409/027, на поставку труб ПЕ 100 ГАЗ SDR 17.6-200x11.4 відр. па суму 717 600,00 грн. з ПДВ, труби ПЕ 100 ГАЗ SDR 17.6-140x8.0 відр. на суму 233.68 грн. з ПДВ. Разом 717833,68 грн., у т.ч. ПДВ 119 638,95 грн. Винагорода субагента становить 45% і складає 323025,15 грн. (в т.ч. ПДВ - 53837,53 грн.);

- акт виконаних робіт від 26.09.2012 року №3 на загальну суму 442924,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 73820,74 грн.), акт про виконання поставки труби покупцю - МБО "Агробуд", згідно з видатковою накладною: від 24.09.2012 року №РТ2409/031, з'єднання поліетилен/сталь 140/125 на суму 750,00 грн., з'єднання поліетилен/сталь 180/150 на суму 2389,20 грн. з ПДВ, редукція 225/180 SDR11 РЕ100 (стик) на суму 1632,84 грн. з ПДВ, редукція 225/200 SDRI1 РЕ100 (стик) на суму 1632,84 грн. з ПДВ, труба ПЕ 100 ГАЗ SDR 17.6-140x8.0 відр. на суму 2804,16 грн. з ПДВ, труба ПЕ 100 ГАЗ SDR 17.6-180x10,3 відр. на суму 837604,80 грн. з ПДВ, GF муфта 180 РЕ 100 SDR17 на суму 24581,76 грн. з ПДВ, GF муфта 200 РЕ 100 SDR17 на суму 112880,90 грн. з ПДВ. Винагорода субагента становить 45% і складає 442924,42 грн., в т.ч. ПДВ 73820,74 грн.;

- акт виконаних робіт від 27.09.2012 №4 на загальну суму 329875,05 грн. (в т.ч. ПДВ-54979,18 грн. (акт про виконання поставки труби Покупцю -МБО "Агробуд", згідно з видатковими накладними від 25.09.2012 року № РТ2409/040, GF муфта 180 на суму 24069,64 грн. з ПДВ, ПE 100 ГАЗ SDR 17,6-200х11,4 відр на суму 430560,00 грн. з ПДВ, ПE 100 ГАЗ SDR 17.6-180x110,3 відр на суму 278426,04 грн. з ПДВ. Винагорода субагента становить 45% і складає 329875,05 грн., у т.ч. ПДВ 54979,18 грн .;

- акт виконаних робіт від 30.10.2012 року №5 на загальну суму 29175,38 грн. (в т.ч. ПДВ - 4862,56 грн. (акт про виконання поставки труби ІІокупцю -МБО "Агробуд", згідно видаткових накладних від 04.10.12 № СК0410/00 та від 17.10.2012 року № СК1710/050: трійник 180 SDR1I РЕІ00 (стик) на суму 1330,11 грн. з ПДВ. GF муфта 180 на суму 41 481,72 грн. з ПДВ, GF муфта 180 РЕ 100 SDR 17 на суму 22 021,16 грн. з ПДВ. Винагорода субагента становить 45% і складає 29175,38 грн., в т.ч. ПДВ 4862,56 грн.

За результатом здійснення вказаних господарських операцій позивач сформував валові витрати та податковий кредит перевіряємого періоду.

Водночас за висновками відповідача, викладеними в акті перевірки вартість товару відвантаженого ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" покупцю МБО "Агробуд" становить 2 500 000,00 грн., а сума послуг по пошуку покупця МБО "Агробуд" - 1 125 000,00 грн.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України вказав на те, що судами не в повній мірі досліджено характер та зміст спірних операцій, первинні бухгалтерські документи, рух активів між учасниками вказаних господарських операцій та зміни у їх майновому стані.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Разом з тим, документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, їх обсягу, тощо.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що наявність первинних документів, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дійсно є необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових, але не достатньою, оскільки відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України право на формування витрат у платника податку виникає із сукупності юридичних фактів, одним з яких є придбання платником товарів (послуг) в обсягах, які зазначені в первинних документах, а також з метою, яка пов'язана з господарською діяльністю платника податку.

При цьому, надані позивачем на підтвердження правомірності формування витрат первинні документи не підтверджують реальності вчинення господарських правовідносин.

Так, пункти 2.1.2, 2.1.4 Договору передбачають, зокрема, що Субагент на підставі доручення Агента, має здійснити переговори з покупцями і одержати від них письмове або факсимільне підтвердження готовності укласти договір на придбання продукції; направити дані про покупця для підготовки і підписання договору купівлі-продажу.

Водночас, враховуючи зміст укладеного позивачем договору, останнім не надано належних доказів виконання його умов, а саме: звітів про виконання послуг, документів, що підтверджують проведення переговорів з покупцями.

Крім того, відповідачем при проведенні аналізу податкової звітності позивача згідно з деталізованою інформацією по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки, встановлено розбіжності, а саме - суми податкового зобов'язання ТОВ Квант-Ресурс ТК" не дорівнюють сумам податкового кредиту позивача у розмірі 187 500,00 грн.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених податкових накладних, у той же час наявність таких документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт наявності первинних документів, а фактична поставка товару або послуг.

Водночас, надані позивачем документи не вказують на фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні дані щодо здійснення Субагентом переговорів з покупцями, одержання від них письмових або факсимільних підтверджень готовності укласти договір на придбання продукції; направлення дані про покупця для підготовки і підписання договору купівлі-продажу.

Крім того, відсутні докази наступного підписання Принципалом договорів з контрагентами, які були знайдені Субагентом, що також впливає на висновок про відсутність реальності укладеного між позивачем та Субагентом договору та не підтвердження використання позивачем зазначених послуг у власній господарській діяльності.

Отже, фактично Товариством не було надано доказів, первинних документів, які б підтверджували господарську мету, об'єктивну необхідність та економічну доцільність отримання агентських послуг та робіт з передпродажної підготовки товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на підтвердження фактичного здійснення операцій за Агентським договором, виконання робіт та надання агентських послуг, враховуючи специфіку такого договору, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету та економічну доцільність їх придбання (отримання), а наявність у позивача податкових накладних та первинних документів (акти виконаних робіт) за спірними операціями, як підстави формування витрат та податкового кредиту, у даному випадку не є достатніми та вичерпними, оскільки предметом спору є також підтвердження інших обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, зокрема, і стосовно господарської мети, об'єктивної необхідності та економічної доцільності отримання відповідних послуг, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах договору укладеного позивачем з зазначеним контрагентом.

Суд також враховує позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 27.03.2012 року у справі за позовом Приватного підприємства Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Полірест відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Суддя Є.В. Аблов