Постанова

від 12.09.2019 по справі 826/20410/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №826/20410/13-а

адміністративне провадження №К/9901/57450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва В.І. Пасічник С.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Полірест на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 (суддя - Є.В. Аблов) на ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (колегія у складі суддів: Епель О.В., Губська Л.В., Кобаль М.І.,) у справі № 826/20410/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Полірест доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полірест (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 №№ 0007932201, 0007922201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом неправомірно збільшено зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом позивача. Вважає висновок відповідача про нереальність вчинення господарської операції пов`язаної з отриманням послуги від ТОВ Квант-Ресурс ТК необґрунтованим, оскільки така підтверджується необхідними бухгалтерськими документами.

Розгляд справи здійснювався неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції, а відтак наявні в матеріалах справи документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг. Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що укладена ним з ТОВ Квант-Ресурс ТК господарська угода носить реальний характер та не визнана в законодавчо обумовлений спосіб нечинною. Крім того, факт завершеності господарських правовідносин із контрагентом підтверджуються відповідними первинними та бухгалтерськими документи, що долучені до матеріалів справи.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 07.08.2013 по 13.08.2013 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Квант-Ресурс ТК за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2013 р. № 360/26-54/22-01-10/32593522.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму196 875,00 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 187 500,00 грн. за вересень 2012 року.

Такі висновки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит у вересні 2012 року по операціям з ТОВ Квант-ресурс ТК .

На підставі результатів перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013:

1) № 0007922201, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 246094,00 грн., з яких за основним платежем - 196 875,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 49219,00 грн.;

2) № 0007932201, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 234375,00 грн., з яких за основним платежем - 187500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 46 875,00 грн.

Незгода із прийнятим податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивач до суду.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність здійснення господарських відносин між Товариством як агентом і ТОВ Квант-Ресурс ТК як субагентом за агентським договором № 01-САГ від 02.08.2012 не підтверджена належними первинними документами, які б свідчили про виконання субпідрядником означених договором робіт, оскільки позивачем не були надані докази дійсної участі субагента, - ТОВ Квант-Ресурс ТК по реалізації такої угоди, предметом якої є пошук контрагентів на купівлю поліетиленових труб та супутніх товарів, що належать принципалу, проведення попередніх переговорів з приводу укладення договорів на реалізацію продукції та узгодження істотних умов договорів з потенційними контрагентами. Судами зазначено про відсутність доказів щодо ділової та розумної мети щодо укладення правочинів з зазначеними конаргентами.

Доводи позивача в касаційній скарзі не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

В підтвердження вказаних фактів слугують досліджені судами попередніх інстанцій обставини укладення 01.08.2012 (за день укладеного договору № 01-САГ) між позивачем як агентом і ТОВ Торгівельний дім Євротрубпласт як принципалом агентського договору №1-08-АГ, предметом якого є надання послуг з пошуку контрагентів на купівлю поліетиленових труб та супутніх товарів, що належать Принципалу, також проведення попередніх переговорів з приводу укладення договорів, узгодження істотних умов договорів з потенційними контрагентами. Договір укладений Товариством з ТОВ Торгівельний дім Євротрубпласт від 01.08.2012 №1-08-АГ є абсолютно аналогічний договору № № 01-САГ, що був укладений на наступний день, між Товариством та ТОВ Квант-Ресурс ТК , а тому економічна вигода від укладеного між позивачем та ТОВ Торгівельний дім Євротрубпласт договору від 01.08.2012 №1-08-АГ нівелюється.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

В тому числі з обов`язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин суди, надаючи оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, об`єктивно звернули увагу на недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентом господарських операцій, а також на оформлення первинних документів з порушенням вимог, встановлених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з чим зробили вмотивований висновок про не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

Поруч з цим, надали належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясували характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договір укладений з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з його виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне погодиться із висновками судів попередніх інстанцій, про те, що ціна відповідного договору предметом якого є пошук контрагентів на купівлю поліетиленових труб та супутніх товарів становить майже половину ціни реалізованого товару, що вказує на відсутність комерційної доцільності замовлення таких послуг і їх націленості на отримання економічного ефекту від операцій.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полірест залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду