Постанова

від 27.06.2018 по справі 826/20410/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Справа № 826/20410/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Мідянки А.А.,

представника позивача Осмоловського Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Полірест на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року у справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Полірест

до Державної податкової інспекції

в Оболонському районі Головного управління

Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Полірест (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 р. №№ 0007932201, 0007922201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2015 року зазначені судові рішення були скасовані та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на те, що операції між ним та його контрагентом, які податковий орган вважає фіктивними, підтверджуються всіма необхідними первинними документами і що результати отриманих ним послуг були використані в його господарській діяльності, а також, що акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, містить неточності.

З цих та інших підстав, апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Полірест (далі - ТОВ Полірест ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС в м. Києві) як платник ПДВ.

01.08.2012 р. між позивачем (Агент) і ТОВ Торгівельний дім Євротрубпласт (Принципал) було укладено агентський договір №1-08-АГ, предметом якого є надання послуг з пошуку контрагентів на купівлю поліетиленових труб та супутніх товарів, що належать Принципалу, також проведення попередніх переговорів з приводу укладення договорів, узгодження істотних умов договорів з потенційними контрагентами.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.4 вказаного договору агент зобов'язаний: Використати власну і зібрати іншу комерційну інформацію про покупців пропонованих товарів. На підставі доручення Принципала, від його імені, здійснити переговори з покупцями і одержати від них письмове або факсимільне підтвердження готовності укласти договір на придбання продукції на умовах зазначених у додатку до даного Договору або безпосередньо погоджених з Агентом. Зробити перевірку в потенційних контрагентів необхідних дозволів, статутних документів, правоздатність посадових осіб, платоспроможність, вивчить їхню ділову репутацію і інші доступні відомості. Після узгодження з покупцем умов купівлі-продажу товару направити Принципалові дані про покупця для підготовки й підписання договору купівлі-продажу (назва фірми, адреса, номери телефонів, контактні особи). Повідомляти Принципалові на його вимогу всі відомості про хід виконання даного договору й при необхідності представляти відповідні документи (копії документів). Оформити акти про приймання виконаних робіт і передати їх для підписання Принципалові. Агент має право: Одержати від Принципала вихідну інформацію, необхідну для виконання робіт, (назва товару, ціну, умови й строки поставки). Дана інформація надається Принципалом у вигляді прайс-листів або іншої доступної інформації. На підставі доручення Принципала представляти інтереси Принципала з питань, що є предметом даного договору, у відносинах з усіма організаціями, установами і громадянами. На підставі доручення Принципала, підписувати при необхідності протоколи про наміри від імені Принципала, що мають юридичну чинність при наступному підписанні Принципалом договору з контрагентом. Одержати від Принципала плату за виконані роботи. Принципал зобов'язаний: зобов'язаний: Надати Агентові всі наявні в нього відомості й документи, необхідні для виконання п. 1.1. даного Договору, у тому числі перелік істотних умов по договорах на реалізацію продукції для узгодження з контрагентами, включаючи асортименти й мінімальну вартість реалізації Продукції. Приймати від Агента протоколи переговорів, листа, довідки про пророблену роботу й інші матеріали. Прийняти й підписати акти про приймання виконаних робіт у порядку, передбаченому даним договором. Оплатити Агентові повну вартість виконаних робіт у порядку й на умовах, передбачених даним договором. Принципал має право: Контролювати хід виконання робіт, не втручаючись у діяльність Агентові. Вимагати в Агента відомості про хід виконання умов Договору, копії документів, що підтверджують проведену Виконавцем роботу.

Пунктами 4.1- 4.3 Договору передбачено, що за роботи за дійсним договором Принципал виплачує Агенту винагороду, що визначається по кожній укладеній угоді окремо й зазначається в акті виконаних робіт, але не може перевищувати 45% (сорока п'яти) відсотків від суми укладених угод на реалізацію Продукції між Принципалом і контрагентами, укладених за сприянням Агента. Розрахунки за виконані роботи проводяться після отримання Принципалом грошових коштів від покупця(ів) продукції та підписання сторонами акта про приймання виконаних робіт, шляхом перерахування Принципалом коштів на поточний рахунок Агента. Принципал оплачує Агентові зазначену в акті прийому-передачі вартість виконаних робіт не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту здачі - приймання робіт.

В наступному 02.08.2012 р. між позивачем як агентом і ТОВ Квант-Ресурс ТК як субагентом було укладено агентський договір № 01-САГ, предметом якого є надання послуг з пошуку контрагентів на купівлю поліетиленових труб та супутніх товарів, що належать Принципалу, проведення попередніх переговорів з приводу укладення договорів на реалізацію продукції та узгодження істотних умов договорів з потенційними контрагентами.

На підтвердження здійснення операцій за вказаними договорами позивач посилається на акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

У період з 07.08.2013 р. по 13.08.2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Квант-Ресурс ТК за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2013 р. № 360/26-54/22-01-10/32593522.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму196 875,00 грн., а також порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 187 500,00 грн. за вересень 2012 року.

Такі висновки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати та полатковий кредит у вересні 2012 року по операціям з ТОВ Квант-ресурс ТК .

На підставі результатів перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 р.:

1) № 0007922201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 246 094,00 грн., з яких за основним платежем - 196 875,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 49 219,00 грн.;

2) № 0007932201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 234 375,00 грн., з яких за основним платежем - 187 500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 46 875,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку не підтверджується наявність господарської мети, об'єктивної необхідності та доцільності отримання позивачем агентських послуг та робіт з перепродажної підготовки товару.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У п.п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкових вигод.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні податкові повідомлення-рішення нараховані позивачу по операціям з ТОВ Квант-Ресурс ТК за агентським договором від 02.08.2012 р. № 01-САГ, на виконання якого сторонами складено акти виконаних робіт, а також платіжні доручення.

Разом з тим, як вбачається з умов вказаного договору, надання ТОВ Квант-Ресурс ТК позивачу послуг, що становлять його предмет, обумовлено необхідністю виконання позивачем його зобов'язань перед ТОВ Торговий дім Євротрубпласт з надання також аналогічних агентських послуг.

Однак, як було правильно встановлено судом першої інстанції, загальна вартість реалізованого товару первинним замовником послуг (принципалом) - ТОВ Торговий дім Євротрубпласт складає 2 500 000,00 грн., а вартість послуг з пошуку покупця становить: 1 125 000,00 грн., що вказує на відсутність комерційної доцільності замовлення таких послуг і їх націленості на отримання економічного ефекту від операцій.

Крім того, надані позивачем та залуіені до матеріалів спарви первинні документи не вказують на фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судова колегія також звертає увагу й на те, що навіть за умови взяття позивачем на себе зобов'язань перед ТОВ Торговий дім Євротрубпласт з надання агентських послуг, матеріалами справи не підтверджується доцільність залучення ним до їх виконання субагента та економічного ефекту від вчинення відповідних операцій.

У сукупності з наведними обставинами, враховуючи характер спірних операцій, апеляційний суд зазначає й те, що в даному випадку первинними документами не підтверджується вчинення позивачем і його контрагентом кореспенденських дій, спрямованих на надання агентських послуг з пошуку і залучення покупців - клієнтів для ТОВ Торговий дім Євротрубпласт .

Більш того, апеляційний суд встановив, що у відповідності з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ Полірест (код ЄДРПОУ 32593522) за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель, а також іншими видами діяльності: електромонтажні роботи, надання інших інформаційних послуг, діяльність у сфері архітектури, інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, спеціалізована діяльність із дизайну.

Отже, характер операцій як за договором з ТОВ Квант-Ресурс ТК , так і за договором з ТОВ Торговий дім Євротрубпласт не відповідає видам комерційної діяльності позивача.

Таким чином, здійснивши на виконання принципу офіційного зясування обставин справи, регламентованого ст. 9 КАС України, та висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 06.10.2015 р. по даній справі, з'ясування характеру та змісту спірних операцій, дослідивши всі первинні документи, зміни в майноому стані учасників, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені обставини у їх сукупності вказують на формальність складання первнних документів, які надані позивачем по операціям з ТОВ Квант-Ресурс ТК , та відсутності всіх складових, необхідних для визнання операцій реальними, тобто такими, що можуть братися до уваги для підтвердження даних податкового обліку.

При цьому, доводи апелянта про те, що операції між ним та його контрагентом, які податковий орган вважає фіктивними, підтверджуються всіма необхідними первинними документами і що результати отриманих ним послуг були використані в його господарській діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на вищезазначене.

Посилання апелянта на те, що що акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, містить неточності, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки це не спростовує факту допущення позивачем порушення податкового законодавства, за що його було притягнуто до відповідальності.

Доводи представника апелянта про те, що висновки акту перевірки спростовуються рішенням суду в іншій справі, колегія суддів ввадажє необґрунтованими, оскільки рішення, на яке посилається апелянт ухвалено за інших обставин та не спростовуює правомірності прийняття відповідачем безпосередньо оскаржуваного у цій спарві податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Полірест підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Полірест - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 27 червня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: