Постанова

від 07.02.2018 по справі 813/2133/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/3697/17 813/2133/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства Агроспецтехніка на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року (суддя В.М.Сакалош) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (колегія у складі суддів: М.П. Кушнерик, С.І. Богаченко, Д.М. Старунський) у справі № 813/2133/17 (876/9287/17) за позовомПриватного підприємства Агроспецтехніка доФранківського відділення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Агроспецтехніка звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Франківського відділення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0002871201 від 26 травня 2016 року, яким накладено штраф в розмірі 914,0 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Позовні вимоги мотивує тим, що підприємством було подану податкову декларацію з податку на додану вартість за 1 квартал 2015 року, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання в сумі 9252,00 грн. та 12 травня 2015 року проведено оплату самостійно визначеного зобов'язання. Однак, всупереч цьому, відповідачем за результатами проведеної перевірки з питань своєчасної сплати до бюджету самостійно визначених податкових зобов'язань у податкових деклараціях по податку на додану вартість було виявлено несвоєчасну сплату податку та сформоване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмову у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій мотивували відсутністю у справі доказів, які б вказували про належну сплату позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за І квартал 2015 року, а також розцінили проведену позивачем сплату штрафу за оскаржуваним рішенням, як визнання ним несвоєчасності сплати податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 травня 2015 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за І квартал 2015 року, в якій було самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9252,00 грн.

12 травня 2015 року позивачем проведено оплату самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на підтвердження вказаної обставини ним надано копію квитанції від 12 травня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки ПП Агроспецтехніка з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначених податкових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість за І квартал 2015 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002871201 від 26 травня 2016 року, у зв'язку з несвоєчасною сплатою податку на додану вартість.

Як зазначили суди, листом Державної казначейської служби України №12-08/504-9105 від 02 червня 2017 року повідомлено про те, що 12 травня 2015 року о 16:26 год. на рахунок № 37513000055685 ПП Агроспецтехніка (код ЄДРПОУ 31074884) були зараховані кошти в сумі 9252,00 грн. з призначенням платежу - ПДВ за І квартал 2015 року. Вказані кошти були перераховані ПАТ КБ "Приватбанк" за меморіальним ордером №@2PL0080 від 12 травня 2015 року.

Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку, що позивачем було сплачено суму податку на додану вартість на власний рахунок із зазначенням отримувача платежу - ПП Агроспецтехніка , код ЄДРПОУ 31074884.

13 червня 2017 року позивач сплатив штраф по оскаржуваному рішенню чим визнав правомірність застосування штрафу.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що мотивом для застосування до позивача штрафу став висновок відповідача, викладений в акті перевірки про порушення граничного терміну сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях за І квартал 2015 року.

Разом з цим, з судового рішення суду першої інстанції взагалі не вбачається встановлення та наведення будь-яких обставин з цього порушення з посиланням на наявні у матеріалах справи докази, виходячи з яких був зроблений висновок про несвоєчасність сплати податку позивачем, беручи до уваги, що в матеріалах справи були відсутні акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення.

Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції не встановлено, чи підтверджуються відповідні обставини та факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Виправивши цю помилку апеляційний суд, дійшов аналогічного, що і суд першої інстанції висновку, та з тих же підстав. При цьому, проведену позивачем сплату штрафу по спірному рішенню розцінив як визнання ним несвоєчасності сплати податку на додану вартість.

Однак, поза увагою суду апеляційної інстанції залишено те, що в акті перевірки (а.с. 76), на підставі якого прийнято податковим органом податкове повідомлення-рішення № 0002871201 від 26 травня 2016 року, встановлено один день прострочення позивачем податкового зобов'язання внаслідок сплати ним 9140 грн. 21 травня 2015 року, граничний термін сплати якого настав також 21 травня 2015 року.

Отже, з судового рішення апеляційного суду не вбачається, які саме обставини справи та докази стали підставою для висновку про прострочення позивачем податкового зобов'язання на один день.

В той же час, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в касаційній скарзі позивач посилався на своєчасне виконання ним обов'язку зі сплати податку.

Однак судами фактично були відхилені докази, подані позивачем, на спростування доводів податкового органу, без належного мотивування причин цього, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 90 КАС України та вказує на не вжиття судами належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Зважаючи на викладене, касаційний суд не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акту.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Агроспецтехніка задовольнити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник