Постанова

від 07.02.2018 по справі 2а-6351/11/2170

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/615/18 2а-6351/11/2170

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Мега-Транзит-Інвест на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року (колегія у складі суддів: М.П. Коваль, В.О. Потапчук, Г.В. Семенюк) у справі №2а-6351/11/2170 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мега-Транзит-Інвест доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мега-Транзит-Інвест звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № 0002150700, яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 4490950 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 314963 грн., №0002160700, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на 4166667 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 4166667 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право на податковий кредит та наступне бюджетне відшкодування не залежить від дати реєстрації договору купівлі-продажу в органах БТІ. Законність операцій з придбання об'єктів нерухомості та право власності на ці об'єкти підтверджено рішенням суду, яке було своєчасно подано до органів БТІ з метою внесення даних до реєстру даних нерухомого майна, але Херсонським БТІ право власності на ці об'єкти зареєстроване тільки 01 вересня 2011 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дані податкового повідомлення-рішення не підтверджені належними висновками акту перевірки, оскільки викладені порушення в акті перевірки в обґрунтування зменшення бюджетного відшкодування не співпадають змісту його висновку та спірного податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року №0002150700.

А також з того, що Законом України Про податок на додану вартість право платника ПДВ на податковий кредит не ставиться у залежність від дати реєстрації придбаних об'єктів нерухомості у органах БТІ та дати початку використання у господарській діяльності платника податку. Таке право залежить від здійснення оплати вартості майна та отримання податкової накладної, яка засвідчує здійснення цієї господарської операції.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у даній справі скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в позові та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що об'єктом оподаткування повинна була бути операція з придбання ТОВ Мега-Транзит-Інвест нерухомого майна у ТОВ Азот-Транс ЛТД , однак, в даному випадку, поставка товару не відбулася, у зв'язку з тим, що ТОВ Мега-Транзит-Інвест не набуло права власності на нерухоме майно, оскільки продавець у встановлений умовами п. 5 розділу 4 договору купівлі-продажу від 21 липня 2009 року строк для нотаріального посвідчення вказаного договору не з'явився, а тому дії з перерахування оплати не підпадають під поняття поставка товарів , визначене пунктом 1.4 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість .

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце його проведення, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № 0002150700, № 0002160700, складені на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача від 26 липня 2011 року № 2666/070/36579844.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач у липні 2009 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відніс витрати на сплату ПДВ у зв'язку з придбанням основних фондів (цілісного майнового комплексу) у ТОВ Азот-Транс ЛТД (ТОВ Продсервістранзит ) на загальну суму 41666666,66 грн. Відповідно до пункту 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин з придбання нерухомості підлягає державній реєстрації і тільки після такої реєстрації є дійсним. Позивач відніс до податкового кредиту липня 2009 року ПДВ у сумі 4166666,67 грн., у зв'язку з придбанням незареєстрованого в БТІ договору купівлі продажу. Відповідно ним порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , у результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ за липень 2009 року на 4166667 грн. та бюджетне відшкодування серпня 2010 року на 4490950 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що договір купівлі-продажу майна від 21 липня 2009 року був предметом судового розгляду господарського суду Одеської області, рішеннями якого від 08 вересня 2009 року у справі №30/169-09-4254 та від 02 квітня 2010 року № 30/169-09-4254 визнано право власності позивача на вказані об'єкти нерухомості, які, в свою чергу, набрали законної сили лише у 2010 році.

Так, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України Про податок на додану вартість , (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; а також операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача та поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом.

Згідно пункту 1.4 статті 1 вказаного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

З огляду на вимоги наведених норм, цілком обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів або операції з безоплатної поставки товарів, при яких відбувається передача прав власності на товар.

Пунктом 7.3 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи зробив мотивований висновок про те, що у даних спірних правовідносинах поставка товару не відбулась у зв'язку з тим, що ТОВ Мега-Транзит-Інвест не набуло права власності на нерухоме майно, а дії по перерахуванню оплати за придбане майно не підпадають під поняття поставка товарів , визначене пунктом 1.4 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість .

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про те, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту липня 2009 року ПДВ у сумі 4166666,67 грн., у результаті чого зависив від'ємне значення з ПДВ за липень 2009 року на 4166667 грн.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 18403 грн. передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПА у Херсонській області від 14 жовтня 2011 року № 5196/10/25-014, зменшено бюджетне відшкодування, заявлене в декларації з ПДВ за серпень 2010 року, на суму 4185070,00 грн., в т.ч. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке виникло в липні 2009 року в сумі 4166666,67 грн. та лютому 2010 року в сумі 18403 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції вказану обставину взагалі не досліджував та не оцінював, що виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акту у цій частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином усіх обставин справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мега-Транзит-Інвест задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник