Постанова

від 20.02.2018 по справі 910/5645/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/5645/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)

від 22.11.2017,

за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Софія 488"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 15 486,64 грн

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року КП "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Софія 488" заборгованості в розмірі 15 486,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 490-1 від 10.11.2015 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 12 976,27 грн, заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 1 765,54 грн. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 62,11 грн 3 % річних, 155,34 грн інфляційних втрат та 527,38 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 позов задоволено. Стягнуто із ТОВ "Софія 488" орендну плату у розмірі 12 976,27 грн, компенсацію витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 1 765,54 грн, 62,11 грн 3 % річних, 155,34 грн інфляційних втрат та 527,38 грн пені.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивачем доведено порушення ТОВ "Софія 488" умов договору оренди № 490-1 від 10.11.2015 в частині оплати орендних платежів та компенсацій витрат, доказів оплати відповідачем суми заборгованості до суду надано не було.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду обґрунтована ч. 6 ст. 762 ЦК України, адже відповідач не зобов'язаний здійснювати оплату спірних орендних платежів та сум компенсацій витрат за період, коли він був позбавлений можливості використовувати орендоване приміщення внаслідок пожежі.

КП "Київжитлоспецексплуатація" у грудні 2017 року подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 і залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017.

Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, зокрема неналежне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ухилення відповідача від узгодження обсягу проведення ремонтно-відновлюваних робіт об'єкта оренди.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на її безпідставність, оскільки апеляційним господарським судом повно і всебічно з'ясовано всі обставини справи і надано їм належну оцінку. Вказує на неправомірні спроби позивача перекласти на ТОВ "Софія 488" оплату витрат на ремонт орендованого приміщення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено господарськими судами, 10.07.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), ЗАТ Софія-488 (орендар, організаційно-правову форму змінено на товариство з обмеженою відповідальністю ) та КП Київжитлоспецексплуатація (підприємство) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 490, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар - приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, для надання побутових послуг.

Відповідно до п. 2.1 договору № 490 від 10.07.2012 об'єктом оренди є нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 174,70 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Ломоносова, буд. № 73 літера Б.

10.11.2015 вказаний договір був підписаний сторонами у новій редакції (договір № 490-1 від 10.11.2015).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду є договором оренди комунального майна, який регулюється нормами глави 58 ЦК України та ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. ч. 1, 3 ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна").

В статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

При підписанні договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду сторони узгодили порядок розрахунків.

Згідно з п. 3.1 договору № 490-1 від 10.11.2005 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280.

Крім орендної плати орендар сплачує підприємству-балансоутримувачу компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди (п. 3.1.1 договору № 490-1 від 10.11.2005).

Сторони у п. п. 3.6 та 3.7 договору № 490-1 від 10.11.2005 узгодили, що орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, починаючи з дати підписання договору.

Предметом судового розгляду у даній справі є стягнення із ТОВ "Софія 488" заборгованості з орендної плати у розмірі 12 976,27 грн за період із 23.12.2016 по 31.03.2017, заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 1 765,54 грн за період із 01.03.2017 по 31.03.2017.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Як встановлено імперативними приписами ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що 08.12.2015 в орендованому відповідачем приміщенні сталася пожежа внаслідок необережного поводження з вогнем невідомих осіб, що підтверджується актом про пожежу від 08.12.2015 (а.с. 64 т. 2), довідкою Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 15.12.2015 (а.с. 65 т. 2). Вказана обставина не заперечувалась сторонами під час судового розгляду.

Враховуючи факт пожежі, що призвело до неможливості використовувати орендоване приміщення, між сторонами був укладений додатковий договір до договору від 10.11.2015 № 490-1, за яким відповідач був звільнений від сплати орендних платежів з 22.06.2016 по 22.12.2016 на час проведення ремонтно-відновлюваних робіт.

Неможливість використання об'єкту оренди підтверджується листом КП Київжитлоспецексплуатація № 062/15/1/13-2481 від 05.04.2017, в якому зазначено, що згідно висновків будівельної лабораторії КП Київжитлоспецексплуатація № 191/05 експлуатація нежилого будинку № 73 літера Б на вул. Ломоносова неможлива.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази приведення орендованого приміщення нежилого будинку № 73 літера Б на вул. Ломоносова у стан, придатний для використання орендарем.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, нарахування заборгованості позивачем здійснено за період з 23.12.2016 по 31.03.2017, тобто після закінчення (спливу) шестимісячного терміну звільнення від орендних платежів. Орендна плата нараховувалась позивачем згідно Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 та пунктом 3.1 договору від 10.11.2015 № 490-1.

Враховуючи те, що ТОВ "Софія 488" як наймач був позбавлений, починаючи із 08.12.2015, можливості користуватися орендованим майном через обставини, за які він не відповідає, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновки, що відповідач звільняється від орендних платежів за весь час неможливості такого користування. Нарахування позивачем орендної плати в розмірі 12 976,27 грн та 1 765,54 грн компенсації витрат підприємства суперечить положенням ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Разом з тим, місцевий господарський суд не дослідив вказані вище обставини справи і, як наслідок, неправомірно зробив висновки про те, що у ТОВ "Софія 488" є заборгованість за договором від 10.11.2015 № 490-1 зі сплати орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про зволікання відповідача з визначенням виду ремонтних робіт, які необхідно провести, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки чинним законодавством та договором від 10.11.2015 № 490-1 на ТОВ "Софія 488" не покладено зобов'язання визначити такий перелік та здійснити ремонтно-відновлювані роботи. З урахуванням відсутності вини відповідача щодо пошкодження орендованого майна, власник повинен привести спірне приміщення у стан, що буде придатний для подальшого використання орендарем.

Аргумент позивача щодо порушення апеляційним судом вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є необґрунтованим, адже ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди кореспондується із ч. 6 ст. 762 ЦК України.

А тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню, оскільки нарахування орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період, в який відповідач був позбавлений користуватись спірним приміщенням, є неправомірним.

Скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені Верховний Суд відзначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають в силу їх похідної природи від основної позовної вимоги, яка є безпідставною, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи Верховний Суд вважає, що доводи, викладені КП "Київжитлоспецексплуатація" в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі за № 910/5645/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач