Постанова

від 20.02.2018 по справі 21/129

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 21/129

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

прокуратура - прокурора міста Києва,

представник прокуратури - Томчук М.О. (посвідчення від 31.07.2017 № 047983),

позивач - Кабінет Міністрів України,

представник позивача - Полець Д.М. (довіреність без номеру та дати),

відповідач-1 - Національна акціонерна компанія "Надра України",

представник відповідача-1 - Філімонова Г.Б. (довіреність від 26.12.2017 № 110),

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Танталіт",

представник відповідача-2 - Приймак О.Ю. (виписка з ЄДР від 12.02.2015),

відповідач-3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд",

представник відповідача-3 - не з'явився,

розглянув касаційні скарги заступника прокурора міста Києва (далі - Прокурор) та Кабінету Міністрів України,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 (головуючий Чорногуз М.Г., судді: Зубець Л.П. і Мартюк А.І.)

у справі № 21/129

за позовом Кабінету Міністрів України (далі - Позивач),

до 1) Національної акціонерної компанії "Надра України" (далі - Відповідач-1),

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Танталіт" (далі - Відповідач-2),

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд" (далі - Відповідач-3),

за участю прокуратури міста Києва

про визнання недійсним договорів міни та договорів купівлі-продажу.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 про визнання недійсними договору міни від 25.09.2007 та договорів купівлі-продажу від 19.11.2007.

Позовна заява мотивована тим, що рішення спостережної ради Відповідача-1 від 21.09.2007 не містить істотних умов відчуження, а тому є неналежним волевиявленням щодо укладення договору міни, отже, подальше відчуження майна також є незаконним. Позивач просив визнати недійсним договір міни на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також Позивач посилався на те, що вказаним рішенням спостережної ради було надано згоду на відчуження тільки частини майнового комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", а саме за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. І. Франка, 19, а не відчуження будинку номер 123-а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської обл.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що правомірність надання згоди на відчуження та порядку відчуження шляхом обміну майна за спірним договором міни від 25.09.2007 вже було предметом розгляду у справі № 21/44, рішення в якій набрало законної сили. Крім того, суд виходив з того, що у рішенні спостережної ради Відповідача-1 від 21.09.2007 зазначено про надання згоди на відчуження комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. І. Франка, 19, а, отже, йдеться про все майно, яке входить до складу комплексу відпочинку "Пуща-Водиця".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким припинено провадження у справі № 21/129.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справах № 21/129 та № 21/44 предметом позову є визнання недійсними укладеного Відповідачем-1 та Відповідачем-3 договору міни від 25.09.2007, а також укладених Відповідачем-3 та Відповідачем-2 договорів купівлі-продажу від 19.11.2007.

Позови у вказаних справах заявлено, в тому числі, з підстав відсутності волевиявлення на укладення договору міни та невідповідності вказаних правочинів нормам законодавства. Тобто у справах № 21/129 та № 21/44 суб'єктний склад, предмет та підстави позову є тотожними.

Станом на момент прийняття рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у справі № 21/129, а саме на 04.03.2009, набрало законної сили рішення господарського суду міста Києва у справі № 21/44 від 25.07.2008, яким було вирішено у судовому порядку господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору.

Не погоджуючись з мотивувальною частиною постанови суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017, виключивши з неї посилання на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 у справі № 21/44 як на підставу припинення провадження у справі.

Касаційна скарга Прокурора обґрунтована тим, що на час розгляду апеляційним судом даної справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 у справі № 21/44.

Також, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині припинення провадження у справі, а в частини скасування рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга Позивача обґрунтована тим, що підстави позову у справах № 21/129 та № 21/44 є різними, оскільки у справі № 21/129 позов заявлявся з підстав невідповідності майна, зазначеного у договорі міни від 25.09.2007, майну, вказаному у рішення спостережної ради Відповідача-1 від 21.09.2007, а у справі № 21/44 - з підстав незаконного відчуження майна (без згоди власника такого майна).

Відповідач-2 подав відзиви на касаційні скарг, в яких посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Від Відповідача-1 та Відповідача-3 відзиви на касаційні скарги не надходили.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи Прокурора та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції встановив таке.

У жовтні 2008 року Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 про визнання недійсними:

- договору міни від 25.09.2007, укладеного Відповідачем-1 та Відповідачем-3;

- договору купівлі-продажу від 19.11.2007, укладеного Відповідачем-3 та Відповідачем-2, предметом якого є будинок 123-а по вул. Межигірській у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської обл., загальною площею 239,4 кв.м з відповідними будівлями та спорудами (сарай під літ. Б, під. Б - погріб № 1, під. Б - погріб № 2, під. Б - погріб № 3, під. Б - погріб № 4, під літ. В - убиральня, під літ. Г - гараж, №№ 1-3 -огорожа);

- договору купівлі-продажу від 19.11.2007, укладеного Відповідачем-3 та Відповідачем-2, предметом якого є майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення спостережної ради Відповідача-1 не містить істотних умов відчуження, а тому є неналежним волевиявленням щодо укладення договору міни, отже подальше відчуження вказаного майна є також незаконним. При цьому позивач просив визнати недійсним договір міни на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

За результатами розгляду вказаного спору господарським судом міста Києва прийнято рішення від 04.03.2009 у справі № 21/129, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому у травні 2008 року (тобто до звернення з позовом та порушення провадження у справі № 21/129) Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.07.2008) до Відповідача-1, Відповідача-3, Новопетрівської сільської ради, КП Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації", зокрема, про визнання недійсними:

- договору міни від 25.09.2007 р., укладеного Відповідачем-1 та Відповідачем-3;

- договорів купівлі-продажу від 19.11.2007, укладених Відповідачем-1 та Відповідачем-3.

Вказаний позов також був обґрунтований посиланням на положення частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2008 у справі № 21/44 у задоволенні позову відмовлено.

Наведене свідчить про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у справі № 21/129 від 04.03.2009 набрало законної сили рішення у справі № 21/44, яке було прийнято господарським судом міста Києва 25.07.2008.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У справах № 21/129 та № 21/44 предметом позову є визнання недійсними: укладеного Відповідачем-1 та Відповідачем-3 договору міни від 25.09.2007, а також укладених між Відповідачем-3 та Відповідачем-2 договорів купівлі-продажу від 19.11.2007.

Позови у вказаних справах заявлено, в тому числі, з підстав відсутності волевиявлення на укладення договору міни та невідповідності вказаних правочинів нормам законодавства.

Враховуючи викладене, а також суб'єктний склад та підстави, з яких заявлено позовні вимоги у справі № 21/129, апеляційний суд дійшов висновку про те, що станом на момент прийняття рішення від 04.03.2009 у справі № 21/129 набрало законної сили рішення господарського суду міста Києва у справі № 21/44 від 25.07.2008, яким було вирішено у судовому порядку господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору, а тому апеляційний суд скасував рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 та прийняв нове рішення, яким провадження у справі № 21/129 припинив на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Посилання Позивача в касаційній скарзі на те, що підстави позову у справах № 21/129 та № 21/44 є різними, оскільки у справі № 21/129 позов заявлявся з підстав невідповідності майна, зазначеного у договорі міни від 25.09.2007, майну, вказаному у рішенні спостережної ради Відповідача-1 від 21.09.2007, а у справі № 21/44 - з підстав незаконного відчуження майна (без згоди власника такого майна) не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, позови у вказаних справах заявлено, зокрема, з підстав відсутності волевиявлення на укладення договору міни та невідповідності вказаних правочинів нормам законодавства.

Посилання Прокурора в касаційній скарзі на те, що на час розгляду апеляційним судом даної справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 у справі № 21/44, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки судом апеляційної інстанції при розгляді справи було встановлено наявність постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 21/44. Однак суд апеляційної інстанції, приймаючи у даній справі оскаржувану постанову, виходив саме з того, чи набрало законної сили рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 у справі № 21/44 на дату прийняття рішення господарського суду міста Києва у справі № 21/129, а саме на 04.03.2009. Тобто суд апеляційної інстанції визначив, яке саме рішення у даній справі мало було прийнято судом першої інстанції станом на 04.03.2009.

Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2017 у справі № 21/44, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними:

- договір міни від 25.09.2007, укладений Відповідачем-1 та Відповідачем-3;

- договір купівлі-продажу від 19.11.2007, укладений Відповідачем-3 та Відповідачем-2, предметом якого є будинок 123-а по вул. Межигірській у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської обл., загальною площею 239,4 кв.м з відповідними будівлями та спорудами (сарай під літ. Б, під. Б - погріб № 1, під. Б - погріб № 2, під. Б - погріб № 3, під. Б - погріб № 4, під літ. В - убиральня, під літ. Г - гараж, №№ 1-3 -огорожа);

- договір купівлі-продажу від 19.11.2007, укладений Відповідачем-3 та Відповідачем-2, предметом якого є майно комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Тобто у справі № 21/44 були задоволені позовні вимоги саме в тій частині, в якій вони є тотожними з позовними вимогами у даній справі.

При цьому скасування постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 21/44 рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 свідчить про те, що останнє втратило законну силу лише 01.08.2017. Вказана обставина підтверджує висновок суду апеляційної інстанції про те, що станом на 04.03.2009 рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2008 набрало законної сили та було чинним.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 21/129 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко