Постанова

від 15.02.2018 по справі 921/99/17-г/4

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 921/99/17-г/4

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 (суддя Бурда Н.М.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 (головуючий: Дубник О.П., судді: Желік М.Б., Скрипчук О.С.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка"

до Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області,

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про визнання незаконними та скасування рішень,

За участю:

представник позивача - Молень Р.Б. - адвокат, свідоцтво, ордер.

представник відповідача - не з'явився.

представник третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" до Золотопотіцької селищної ради Бучацького району Тернопільської області про визнання незаконними та скасування рішень 7-ї сесії 7-го скликання Золотопотіцької селищної ради №392 від 07.09.2016 "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка" та №394 від 07.09.2016 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач - Золопотіцька селищна рада, приймаючи оспорювані рішення, порушила його законне право, як належного землекористувача, на володіння та користування спірною земельною ділянкою площею 0,11 га, виділеної йому (позивачу) на праві постійного користування згідно Державного акту на право користування землею НОМЕР_1 від 1989 року, оскільки припинення права користування земельною ділянкою за рішенням органу місцевого самоврядування можливе лише за наявності добровільної згоди постійного землекористувача, а згода ТДВ "Берізка" на вилучення землі з постійного користування не надавалась. Крім того, відповідач жодним чином не обґрунтував розмір земельної ділянки, на якій розташоване викуплене майно, і яка підлягає вилученню. При цьому, позивач зазначає, що площа земельної ділянки - 0,1100 га, яку відповідач вилучив з користування ПАТ "Берізка" є необґрунтованою та неспіврозмірною з тією площею земель, які займають викуплені господарські будівлі - 0,0291 га, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки.

Ухвалою суду від 01.02.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4.

04.04.2017 Господарський суд Тернопільської області в позові відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано ст.ст. 11, 16, 21, 167, 169, 374, 377 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст.ст. 3, 80, 84, 120, 123, 124, 127, 128, п. "е" 141 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (зі змінами) (далі - Закон №280/97-ВР) і зроблено висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України (справа № 6-2цс15 від 12.02.15) про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Золотопотіцької селищної ради №392 від 07.09.2016 "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка" та №394 від 07.09.2016 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду" з причин відсутності згоди постійного землекористувача на вилучення спірної земельної ділянки, оскільки право постійного користування земельною ділянкою в цій частині припинилось для ТДВ "Берізка" автоматично, в силу закону у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна.

При цьому, судом було встановлено, що 25 серпня 1991р. між Орендодавачем - Тернопільським виробничо-торговим об'єднанням "Надзбруччя" та Орендарем - колективом Золото -Потіцької швейної фабрики "Берізка" укладено Договір оренди (надалі - Договір оренди) .

Згідно п.1.1. Договору оренди, Рішенням Ради директорів, протокол №5 від 20 серпня 1991 року, Золото-Потіцька швейна фабрика "Берізка" перетворюється в орендне підприємство "Берізка", яка є правонаступником Золото-Потіцької швейної фабрики "Берізка", і користується правами юридичної особи, має свій Статут і у зовнішніх відносинах виступає як єдиний господарський орган.

Відповідно до п.1.2. Договору оренди Орендодавач від імені держави передає, а орендар приймає в оренду майно, як сукупність основних фондів, нормативу оборотних коштів, інших матеріальних цінностей і фінансових ресурсів станом на 1 липня 1991 року згідно акту передачі (відомість прийому-передачі додається), який є невід'ємною частиною договору. Орендоване майно залишається власністю орендодавача і передається в оренду строком на 5 років.

Договір оренди заключено на період з 1 липня 1991 року по 1 липня 1996 року (п. 5.6. Договору оренди).

Відповідно до п.1.4. статуту Орендного підприємства "Берізка", затвердженого конференцією організації орендарів орендного підприємства "Берізка", протокол №2 від 23.12.1992 року, зареєстрованого Бучацькою районною державною адміністрацією, розпорядження №2 від 24.12.1992 року, орендне підприємство "Берізка" є правонаступником майнових та інших прав та обов'язків фабрики "Берізка".

В подальшому, на підставі Договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Берізка", укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (надалі-Продавець) та організацією орендарів орендного підприємства "Берізка" (надалі-покупець) від 28 жовтня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 02 листопада 1993 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-3322, продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Берізка", який знаходиться в с. Золотий Потік Бучацького району на земельній ділянці площею 27,9 га згідно плану землекористування до державного акту на право користування землею виданого виконкомом Бучацької районної ради народних депутатів №461. Відповідно до умов, що визначені цим договором (п. 1.1. Договору купівлі-продажу).

Згідно п. 1.2. Договору купівлі-продажу, право власності на відчужене на підставі цього договору майно перейде до Покупця.

Як зазначено у п.3.3 договору, Покупець цілісного майнового комплексу став правонаступником його майнових прав і зобов'язань з моменту підписання цього договору.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 02.09.1993 року №2/213 відповідно до Порядку перетворення у процесі приватизації орендних, державних підприємств, суб'єкт підприємницької діяльності орендне підприємство "Берізка" перетворено у Закрите акціонерне товариство на підставі рішення засновників від 30 червня 1994 року, а 18 серпня 1994 року зареєстровано статут Закритого акціонерного товариства "Берізка", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - Закрите акціонерне товариство "Берізка", ідентифікаційний код 05523286.

Згідно довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №22-103, виданої Тернопільським обласним управлінням статистики, Закрите акціонерне товариство, ідентифікаційний код 05523286, зареєстроване за адресою Тернопільська область, Бучацький район, АДРЕСА_1.

Статут Закритого акціонерного товариства "Берізка" (в новій редакції) затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 05 червня 2007 року №1.

11 липня 2011 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до установчих документів за №16411050006000436, а саме державну реєстрацію статуту Публічного акціонерного товариства "Берізка" на підставі протоколу загальних зборів Закритого акціонерного товариства "Берізка" №1 від 29 квітня 2011 року, згідно якого Публічне акціонерне товариство "Берізка" ідентифікаційний код 05523286 є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Берізка", про що свідчить довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №346548 від 15.07.2011р., долучена до матеріалів справи.

На підставі протоколу загальних зборів публічного акціонерного товариства "Берізка" №01/04 від 07.05.2013р., Публічне акціонерне товариство "Берізка" перетворено в Товариство з додатковою відповідальністю "Берізка". Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2017р. №22691390, Товариство з додатковою відповідальністю "Берізка", ідентифікаційний код 05523286 зареєстроване за адресою Тернопільська область, Бучацький район, АДРЕСА_1 є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Берізка" ідентифікаційний код 05523286, яке знаходиться за адресою за адресою: Тернопільська область, Бучацький район, АДРЕСА_1, відомості про припинення якого внесено в реєстр 23.09.2014р.

Золотопотіцькій швейній фабриці "Берізка" на праві безстрокового та безоплатного користування передано земельні ділянки на території Золотопотіцької селищної ради та Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, на яких розташовані основні та допоміжні будівлі та споруди та землі для організації підсобного господарства загальною площею 22,8 га. Дана обставина підтверджується Державний актом на право користування землею НОМЕР_1 (т.1 а.с.15-16), виданим Золотопотіцькій швейній фабриці "Берізка" виконавчим комітетом Бучацької районної ради народних депутатів у 1989 році, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461.

На вказаних землях були розташовані і знаходяться на даний час об'єкти нерухомого майна, що входили до складу майна цілісного майнового комплексу Золотопотіцької швейної фабрики "Берізка", що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 30 липня 2001 року ЗАТ "Берізка" на швейний цех незакінчений будівництвом, який розташований в АДРЕСА_1 виданого на підставі рішення виконкому Золотопотіцької селищної ради від 20 липня 2001 року №20/4, а тепер належать її правонаступнику - Товариству з додатковою відповідальністю "Берізка".

На підтвердження факту користування земельними ділянками площею 27,9 га, з яких 22,8 га землі для організації підсобного господарства, 5 га - забудовані землі, Позивачем долучено до матеріалів справи:

- договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Берізка" від 28 жовтня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори 02 листопада 1993 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-3322 (т.1 а.с. 102-104);

- архітектурно-планувальне завдання на будівництво гаража на 5 автомашин, видане Золотопотоцькому філіалу Монастириського пошивного об'єднання у 1981 року та справою відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво автогаражів (т.1 а.с. 140-142);

- Державний акт на право користування землею НОМЕР_1 від 1989 році, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №461(т.1 а.с.15-16);

- витяги з державного земельного кадастру (довідка про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки) від 30.01.2008 року №416;

- довідку про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, станом на 01.01.2012 року;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем), виданою Відділом Держгеокадастру у Бучацькому районі від 23.12.2016р. №29-1904-99.61-1330/2-16, згідно якої за ПАТ "Берізка" як за землекористувачем обліковуються забудовані землі - землі промисловості у графі 34 звіту форми 6-зем (т.1 а.с. 20).

Судом також зазначено, що матеріали справи свідчать про те, що 17 серпня 2016 року громадянка ОСОБА_4 звернулась до голови Золотопотоцької селищної ради з заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,16 га з передачею її в оренду для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по АДРЕСА_1, до якої вона долучила копії документів, що посвідчують право власності на нежитлові приміщення господарські будівлі (сарай для автомобілів), що розташовані по АДРЕСА_1 а саме:

- свідоцтво про приналежність на праві приватної власності вказаного нерухомого майна, засвідчене приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., зареєстроване в реєстрі за №2894 (т.1 а.с. 54);

- відповідь в.о. Старости села Соколів на запит адвоката Захарчука Ю.В. №626 про те, що земельна ділянка, на якій розташовані господарські будівлі, викуплені ОСОБА_4, знаходяться в межах с. Соколів Соколівської сільської ради, а також нею подано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (т.1 а.с.56).

5 вересня 2016 року дану заяву розглянули на засіданні Постійної комісії з питань промисловості, земельних відносин, підприємництва, транспорту, зв'язку, торговельно-побутового обслуговування населення Золотопотіцької селищної ради. Під час її розгляду встановлено, що зазначена в заяві земельна ділянка перебуває в користуванні ТДВ "Берізка" від підписання добровільної відмови від якої директор фабрики "Берізка" відмовляється. Спільне користування заїздом створює суттєві незручності для обох землекористувачів. З огляду на викладене, Постійною комісією запропоновано вилучити з користування ТДВ "Берізка" земельну ділянку площею 0,11 га такою конфігурацією, яка б враховувала інтереси всіх сторін, тобто залишити існуючий заїзд в користуванні ТДВ "Берізка", а громадянці ОСОБА_4 надати можливість власним коштом облаштувати собі заїзд від дороги на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою гр. ОСОБА_11, а також вирішено рекомендувати сесії селищної ради підтримати проект рішення "Про вилучення земельної ділянки", про що зазначено у виписці з протоколу №6 від 05.09.2016р.

7 вересня 2016 року Золотопотіцька селищна рада, беручи до уваги факт продажу господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по АДРЕСА_1, керуючись ст. 144 Конституції України, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного Кодексу України, ст.8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача, та на підставі ст. 141, п. "е" Земельного кодексу України, якою встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, прийняла рішення №392 "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка", п. 1 якого вирішено вилучено земельну ділянку площею 0,11 га з користування ПАТ "Берізка", номер рядка - 4.6., шифр рядка - 65 (підприємства інших галузей промисловості). Пунктом 2 даного рішення віднесено дану земельну ділянку площею 0,11 га до земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка -12.3, шифр рядка - 96.

Також, розглянувши заяву громадянки ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по АДРЕСА_1, керуючись ст. 144 Конституції України, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного Кодексу України, ст.8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", на підставі ст. ст. 12, 120, 124, 134 Земельного кодексу України, Золотопотіцька селищна рада Бучацького району Тернопільської області 07 вересня 2016 року прийняла рішення №394 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду", п.1. якого надано громадянці ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га з земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів, номер рядка -12.3, шифр рядка - 96 для обслуговування господарських будівель (сарай для автомобілів), які належать їй на праві приватної власності, що розташовані по АДРЕСА_1, з передачею її в оренду та згідно п.2. зобов'язано документацію виготовити до 07.03.2017року.

13.07.2017 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 у цій справі - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частин 1,2 статті 120 ЗК України разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, вказані норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, припиняється автоматично, в силу закону, тобто без обов'язкового оформлення припинення права будь-якими актами та документами, а до нового власника нерухомості переходить право землекористування в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). І лише в разі укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, є необхідним попереднє виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Посилаючись на ч. 5 ст. 116, п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, що рішення Золотопотіцької селищної ради №392 від 07.09.2016р. "Про вилучення земельної ділянки з користування ПАТ "Берізка" та №394 від 07.09.2016р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з передачею її в оренду" прийняті Золотопотіцькою селищною радою у межах наданих повноважень та відповідно до закону.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що згідно п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011року №6 "Про деякі питання практики вирішення господарських справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції вказав, що апелянт посилається, що спірними рішеннями без згоди останнього землекористувача було вилучено земельну ділянку, однак згідно п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.ч. 1,2 ст. 120 ЗК України така згода не вимагається, а також апелянт стверджує, що площа вилученої земельної ділянки є неспівмірною з площею будівель і споруд, що на ній розташовані, оскільки долучив розрахунок потреби площі земельної ділянки необхідної для обслуговування гаражів по АДРЕСА_1 де вказана що мінімальна площа необхідна для їх обслуговування становить 0,08 га (а.с. 116, т.1).

Враховуючи предмет спору, суд апеляційної інстанції вказав, що визначення розміру реальної площі та конфігурації земельної ділянки, яка необхідна третій особі для обслуговування нерухомості, не входить в предмет доказування у даній справі, проект землеустрою ще не затверджений селищною радою та земельну ділянку не передано в оренду третій особі.

Разом з тим, позивач у апеляційній скарзі звернувся до суду з клопотанням (вх. № 01-05/2397/17 від 23.05.2017р.) про призначення у справі № 921/99/17-г/4 судової земельно-технічної експертизи.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення у даній справі судової експертизи, враховуючи наступне:

Частиною 1 статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, висновок експерта є одним із доказів, який не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється господарським судом в сукупності з іншими доказами.

У поданому клопотанні про призначення у справі № 921/99/17-г/4 судової земельно-технічної експертизи позивач просив на вирішення експерта поставити питання щодо технічної можливості виділення ОСОБА_4 земельної ділянки в особисте користування, що знаходиться в АДРЕСА_1 Бучацького району Тернопільської області для обслуговування власної будівлі гаражу, а також щодо визначення площі та конфігурації даної земельної ділянки.

Враховуючи предмет спору, наявність у ОСОБА_4 права власності на господарські будівлі, що розташовані на земельній ділянці, щодо якої прийняті оскаржувані рішення, апеляційний суд зазначив, що вважає необґрунтованим клопотання позивача про призначення судової експертизи для встановлення площі, конфігурації та технічної можливості виділення ОСОБА_4 земельної ділянки в особисте користування, що знаходиться в АДРЕСА_1

02.08.2017 Товариством з додатковою відповідальністю "Берізка" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №921/99/17-г/4 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №921/99/17-г/4, прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 21.12.2017.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 921/99/17-г/4 передано до Касаційного господарського суду.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

12.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

22.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 15.02.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 06.02.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Товариство з додатковою відповідальністю "Берізка", позивач) вважає, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на ч. 1 ст.12, частини 1,5 ст.116, статті 142-151 Земельного Кодексу України позивач зазначає, що добровільна відмова (п. "а" ст.141 ЗК України), вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (п. "б" ст. 141 ЗК України) та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. "е" ст. 141 ЗК України) є окремими, самостійними та незалежними підставами для припинення права на земельну ділянку. Відповідно законодавець передбачив різні порядок та процедуру припинення права на земельні ділянки щодо кожного з наведених випадків, регламентувавши статтями 143-151 ЗК України, коли і який порядок та процедура мають бути застосовані.

Скаржник вказує, що спірне рішення відповідача №392 від 07.07.2016 прийняте на підставі ст. 120, п. "е" ст. 141 ЗК України не відповідає чинному законодавству, оскільки порядок вилучення земельної ділянки не передбачений ст. 141 ЗК України, яка визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, а передбачений ст. 149 ЗК України. Крім того, за вимогами вказаної статті передбачено вилучення земельних ділянок виключно на підставі добровільної згоди землекористувача.

Скаржник вважає висновки судів про те, що спірні рішення Золотопотіцької селищної ради не порушують права позивача, за відсутності юридично оформленої добровільної відмови позивача від права постійного користування землею та відповідного рішення власника з дотриманням вимог діючого земельного законодавства, не можна визнати обґрунтованими, оскільки позивач, крім підстав неправомірного вилучення земельної ділянки з користування обґрунтовував своє звернення до суду з посиланням на статті 120 ЗК України та 377 ЦК України порушенням його права і охоронюваного законом інтересу в частині необґрунтованості заявлених у спірному рішенні Золотопотіцької селищної ради №394 площі та конфігурації земельної ділянки, яка пропонується третій особі ОСОБА_4 для відведення - з огляду на площу належного майна. Порушення прав останнього вбачаються насамперед у невідповідності порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності на стадії дозволу третій особі розробляти документацію із землеустрою, а саме формувати нову земельну ділянку, розмір та конфігурація якого порушить права і інтереси позивача та унеможливить фактичне використання земельної ділянки під належним йому об'єктом нерухомості у пропорційному розмірі. При цьому, інтерес позивача стосовно набуття земельної ділянки у необхідному для обслуговування розмірі є незаконним, не суперечить Конституції України і законам України.

На думку Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" господарські суди, в порушення норм матеріального права, а саме статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 12.10.2016 у справі №6-2225цс16:

- не досліджували правовстановлюючих документів, на підставі яких у третьої особи - ОСОБА_4 виникло право власності на нерухоме майно - господарську будівлю - сарай для автомобілів, зокрема, площу самої будівлі, так як документів, що підтверджували б розмір будівлі суду не надано, а досліджене судом свідоцтво про приналежність на праві приватної власності вказаного нерухомого майна, засвідчене приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за №2894 не містить будь-яких даних про площу будівлі;

- не з'ясували чи виділялась ЗАТ "Берізка", як попередньому власнику зазначеної господарської будівлі земельна ділянка для обслуговування цього нерухомого майна, якщо так, то у яких розмірах й коли була виділена земельна ділянка;

- не встановлювали чи було визначено в договорі купівлі-продажу господарської будівлі (сараю для автомобілів) на прилюдних торгах розмір земельної ділянки, на якій розміщений сам об'єкт нерухомості та чи перейшло право на земельну ділянку до нового власника - ОСОБА_4;

- не встановлювали площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування господарської будівлі (сарай для автомобілів), так як судова земельно-технічна експертиза по визначенні необхідної площі земельної ділянки судом не призначалась;

- не встановлювали, на якій підставі та чим керувалась Золотопотіцька селищна рада Бучацького району Тернопільської області, визначаючи необхідну конфігурацію та площу земельної ділянки - 0,11 га для відведення ОСОБА_4

Крім того, скаржник вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив позивачу у заявленому клопотанні про призначення судової земельно-технічної експертизи для з'ясування реальної площі спірної земельної ділянки, яка необхідна сторонам для обслуговування належних будівель та споруд з урахуванням наявних основних, допоміжних, адміністративних приміщень обох споруд та необхідності облаштування спільного проїзду до майна позивача, мотивуючи тим, що визначення розміру земельної ділянки, яка необхідна третій особі для обслуговування нерухомості, не входить в предмет доказування у даній справі, проект землеустрою ще не затверджений селищною радою та земельну ділянку не передано в оренду третій особі, оскільки обґрунтованість земельної ділянки, яка підлягає до відведення третій особі та вилучення її на справедливих умовах з постійного користування позивача являється однією з основних умов правової оцінки спірних рішень на предмет їх відповідності ст. 120 ЗК України.

Відповідач та третя особа надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №921/99/17-г/4 - залишити без змін, оскільки спірні рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.

У судове засідання з'явився представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання відповідач та третя особа були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Згідно судових рішень судів попередніх інстанцій, ними застосовані положення статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних актів , згідно яких, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, в даній статті момент переходу права користування земельною ділянкою прямо пов'язаний з моментом набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на цій земельній ділянці.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно Свідоцтва про приналежність на праві приватної власності господарських будівель (сарай для автомобілів), що розташовані по АДРЕСА_1, Бучацького району Тернопільської області, засвідчене приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., зареєстроване в реєстрі за №2894 та зареєстрованому у Бучацькому БТІ за Р№123 від 26.05.2004р. право власності на дані будівлі зареєстровані за ОСОБА_4. (а.с. 54, т.1). З Свідоцтва вбачається, що господарські будівлі (сарай для автомобілів) раніше належали ЗАТ "Берізка".

Таким чином, набуття право власності третьою особою на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, відбулося 26.05.2004р.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України:

"Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи."

Стаття 141 Земельного кодексу України в редакції станом на 26.05.2004 п. "е" ще не містила.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 Земельного кодексу України в редакції станом на 26.05.2004:

"1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

2. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки."

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України у наведеній редакції:

"Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування ."

Таким чином, саме 26.05.2004 від позивача до третьої особи перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщене вищевказане нерухоме майно, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст.79 Земельного кодексу України:

"Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування , з визначеними щодо неї правами."

Верховний Суд в своїй постанові від 09 лютого 2018 року по справі №910/4528/15-г дійшов висновку, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил.

За викладених обставин, колегія доходить висновку, що доводи судів попередніх інстанцій про те, що визначення розміру реальної площі та конфігурації земельної ділянки, яка необхідна третій особі для обслуговування нерухомості, не входить в предмет доказування у даній справі з відмовою позивачу у проведенні судової земельно-технічної експертизи, є необґрунтованими, оскільки таке визначення є ключовим для даної справи.

Згідно з ч.5 ст.116 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень:

"Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом."

Таким чином, в разі встановлення невідповідності площі та установлених меж земельної ділянки, право користування якою 26.05.2004 перейшло від позивача до третьої особи, земельній ділянці, зазначеній у спірних рішеннях, має бути встановлено законність спірних рішень щодо вилучення у позивача та надання дозволу на розробку технічної документації третій особі в частині цієї невідповідності, при тому, що в матеріалах справи відсутні дані про установлені межі цієї вилученої земельної ділянки.

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази;

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Берізка" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №921/99/17-г/4 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №921/99/17-г/4 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський