Постанова

від 07.02.2018 по справі 495/5083/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1841/18

22-ц/785/2144/18

Номер справи місцевого суду: 495/5083/15-ц

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю: секретаря - Фабіжевської Т.С.,

перекладача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та Приватного підприємства Лакарен на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном, за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном, за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Приватного підприємства Лакарен про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди,

встановила:

27.07.2015 року ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач-1), ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач-2), ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач-3), ОСОБА_7 (далі по тексту - позивач-4), ОСОБА_8 (далі по тексту - позивач-5) та ОСОБА_9 (далі по тексту - позивач-6) звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням поданих до суду 02.03.2016 року уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат (далі по тексту - відповідач-1) та Приватного підприємства Лакарен (далі по тексту - відповідач-2) про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном (т.1 а.с.1-3, 151-152).

Так, позивачі, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог, просили суд:

- визнати нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать: ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_9, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_7; ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_14, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_10; ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_13, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_16; ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_17, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_20 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_29, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_21; ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_30, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_22 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_31, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_32; ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_23, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_33, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_25 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_26, площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_24;

- заборонити ПП Лакарен користуватися багаторічними насадженнями винограду, які належать: ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_9, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_7; ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_14, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_10; ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_13, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_16; ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_17, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_20 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_29, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_21; ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_30, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_22 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_31, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_32; ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_23, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_33, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_25 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_26, площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_24.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.02.2016 року задоволено клопотання представника ПП Лакарен та було залучено до участі у справі № 495/5083/15-ц в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 (т.1 а.с.118-119).

22.02.2016 року ОСОБА_10 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в межах цивільної справи № 495/5083/15-ц з позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном (т.1 а.с.136).

Так, ОСОБА_10 просив суд:

- визнати нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка належать ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_35, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_36, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_34;

- усунути ОСОБА_10 перешкоди в користуванні багаторічними насадженнями винограду, які розташовані в межах земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_35, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_36, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_34, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, у спосіб заборони ПП Лакарен користуватися вказаними багаторічними насадженнями винограду.

02.03.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в межах цивільної справи №495/5083/15-ц з позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та Приватного підприємства Лакарен про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди (т.1 а.с.154-157).

Так, ОСОБА_3 просила суд:

- зобов'язати ОСОБА_6 виконати умови договору оренди замельної частки (паю) від 22.06.2009 року, а саме зобов'язати ОСОБА_6 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_3;

- зобов'язати ОСОБА_4 виконати умови договору оренди замельної частки (паю) від 22.06.2009 року, а саме зобов'язати ОСОБА_4 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_3;

- зобов'язати ОСОБА_11 виконати умови договору оренди замельної частки (паю) від 22.06.2009 року, а саме зобов'язати ОСОБА_11 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_3

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено частково. Визнано нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між Сільськогосподарським кооперативом Шаболат (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Леніна,120 код 03768767), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат , та Приватним підприємством Лакарен (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Садова,58 код 33467944), в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать:

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_9, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_7;

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_14, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_10;

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_13, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_16;

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_17, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_20 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_29, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_21;

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_30, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_22 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_31, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_32;

- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_23, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_33, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_25 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_26, площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_24.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - відмовлено.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном - задоволено частково.

Визнано нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між Сільськогосподарським кооперативом Шаболат (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Леніна,120 код 03768767), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат , та Приватним підприємством Лакарен (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Садова,58 код 33467944), в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка належать ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_35, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_36, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_34.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_10 - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та Приватного підприємства Лакарен про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди - відмовлено в повному обсязі.

На вказане рішення ОСОБА_3 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третьої особи ОСОБА_10 відмовити в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_3 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

На вказане рішення суду ПП Лакарен звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третьої особи ОСОБА_10 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 та ПП Лакарен майже ідентичні та мотивовані тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції невірно встановив обставини по справі, не було врахованого того, що, фактично, договір оренди основних засобів став попереднім договором купівлі-продажу виноградників, в договорі оренди земельних ділянок було зазначено, що на цих ділянках розташовані багаторічні насадження винограду, які належать на праві власності СГК Шаболат та які були передані у користування ПП Лакарен за договором оренди, раніше первісні позивачі по справі також просили продати їм ці виноградники, які знаходяться на їх земельних ділянках, однак, їм було відмовлено, оскільки першочергове право на викуп було у ПП Лакарен , як у орендаря цих основних засобів. Таким чином позивачі в подальшому отримали право власності на землю, а ПП Лакарен - на виноградники. Також вважають, що суд невірно застосував до спірних правовідносин висновок про нікчемність договору купівлі продажу багаторічних насаджень.

ТОВ Агрофірма Шаболат також не погоджується з рішенням суду в частині визнання спірного договору нікчемним.

В частині відмови в задоволені частини позовних вимог первісних позивачів та третьої особи ОСОБА_10 рішення суду ніким не було оскаржено, а тому в цій частині перегляду не підлягає.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягаю частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню тільки в частині визнання спірного договору нікчемним з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, власниками земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельний масив № 41 (загальною площею 88,06 га), є:

- ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_9, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_7 (т.1 а.с.15-16);

- ОСОБА_11, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_14, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_10 (т.1 а.с.17-18);

- ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_13, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_16 (т.1 а.с.19-20);

- ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_17, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_20 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_29, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_21 (т.1 а.с.21-24);

- ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_30, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_22 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_31, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_32 (т.1 а.с.25-28);

- ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_23, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_33, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_25 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_26, площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_24 (т.1 а.с.29-32);

- ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_35, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_36, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_34 (т.1 а.с.138-140).

Дана обставина також підтверджується листом Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області (т.1 а.с.141) та масив цього факту не заперечували і відповідачі - ТОВ Агрофірма Шаболат , ПП Лакарен та третя особа ОСОБА_3

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю.

Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 3 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Між тим, після набуття ОСОБА_4 ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, права власності на вказані земельні ділянки, 20.12.2012 року між СК Шаболат (Продавець), правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень (т.1 а.с.13), відповідно до пункту 1 якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався купити (прийняти у власність) та оплатити багаторічні насадження винограду, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), із земель колишнього КСП ім. Леніна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Умови купівлі-продажу за цим Договором визначені сторонами на підставі та на виконання умов Договору здачі в операційну оренду основних засобів, укладеного 10.06.2005 року між СК Шаболат та ПП Лакарен та Городецький , за яким СК Шаболат передав, а ПП Лакарен та Городецький прийняло в операційну оренду основні засоби - багаторічні насадження винограду, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, загальною площею 130,6 гектарів, земельні масиви № 41 та № 42, склад і вартість яких визначено за даними балансу орендодавця за станом на 10.06.2005 року (п.2 Договору).

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи та інше.

Частиною 1 статті 25 Закону України Про сільськогосподарську кооперацію встановлено, що у разі виходу з кооперативу фізична особа має право на отримання майнового паю натурою, грошима або за бажанням цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Аналогічною є норма ч.3 ст.373 Цивільного кодексу України, де встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

За пунктом 2 Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442, розміщення багаторічних насаджень є земельним поліпшенням.

Таким чином, право власності на багаторічні насадження дійсно є нерозривно пов'язаним з правом власності на земельну ділянку, озеленення є невід'ємною частиною (поліпшенням) земельної ділянки та наслідує долю земельної ділянки і не є самостійним об'єктом цивільних правовідносин.

Цільове призначення земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і вони підлягають використанню як основний засіб сільськогосподарського виробництва, а на момент розпаювання на них були висаджені виноградники.

Відповідно до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, земельні ділянки віднесені до нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації.

ОСОБА_4 ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно до закону зареєстрували право власності на земельні ділянки.

Будь-яких обмежень в користуванні земельними ділянками у відповідності до ст.182 Цивільного кодексу України не встановлено.

ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є власниками земель сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яких висаджені виноградники.

Відповідно до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст.373 Цивільного кодексу України, об'єктом права власності є земельна ділянка. Законодавець не визначає, зокрема багаторічні насадження, які на ній знаходяться, самостійним об'єктом права власності, щодо якого можуть виникати цивільні майнові відносини по здійсненню прав та виконанню обов'язків.

За таких обставин, багаторічні насадження дійсно не можуть бути предметом правочинів, тобто дій спрямованих на їх набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Діючим законодавством не передбачено переходу права власності на багаторічні насадження без переходу права власності на землю. Наявність багаторічних насаджень на земельній ділянці обумовлює вид землі, що належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Тому цивільні права та обов'язки виникають щодо землі, а не інакше.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року по справі № 6-14цс15, за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права (т.1 а.с.68-70).

Частиною 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, яка діялая на момент розгляду справи) передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться на належних ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на праві власності земельних ділянках, суперечить положенням ч.3 ст.373 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.79 Земельного кодексу України.

Згідно із ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник вправі вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав, навіть якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння (ст.391 ЦК України).

Відповідачами - ТОВ Агрофірма Шаболат та ПП Лакарен, в обгрунтування своїх доводів та заперечень, у порушення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України (в редакції 2010 року), не представлено до суду: доказів реєстрації укладеного 10.06.2005 року між СК Шаболат та ПП Лакарен та Городецький договору здачі в операційну оренду основних засобів; доказів, які посвідчують право власності СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , на багаторічні насадження винограду, які були продані ПП Лакарен ; доказів надходження коштів від продажу багаторічних насаджень винограду від ПП Лакарен на підставі спірного договору купівлі-продажу від 20.12.2012 року на рахунки СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат .

У свою чергу, у наданих ОСОБА_4 ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 копіях правовстановлюючих документів на землю, а саме: в додатках до актів встановлення в натурі меж земельних ділянок зазначені багаторічні насадження. Більш того, у розпорядженнях Білгород-Дністровської РДА № 410/А-2009 від 17.03.2009 року, № 719/А2008 від 17.03.2008 року зазначено про передачу у власність громадян земельних ділянок сільськогосподарського призначення за наявності на них багаторічних насаджень.

За таких обставин, на думку суду першої інстанції, дії СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен (Покупець) по укладенню договору купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року є нікчемними, оскільки порушують конституційні права ОСОБА_4 ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на непорушність права власності та спрямовані на противоправне обмеження їх у здійсненні права власності.

В силу нікчемності, договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року у відповідності до ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визнання договору купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року саме нікчемним, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, в порушенні діючих на час розгляду справи норм процесуального права були прийняті уточнення позовних вимог первісних позивачів від 03.03.2016 року (т.1, а.с.151), а тому суд у не встановлений законом спосіб вирішив спір стосовно вимог про нікчемність спірного договору.

Так, 27.07.2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні майном (т.1 а.с.1-3).

Визнання недійсності та нікчемності договорів є взаємовиключними поняттями, а тому, суд першої інстанції повинен був уточнити у позивачів їх правову позицію, з'ясувати чи не відмовляються вони від попередніх вимог, винести з цього приводу відповідне процесуальне судове рішення. Суд цього не зробив.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції виносили в подальшому процесуальні документи, в яких зазначали, що розглядається справа саме про недійсність спірного договору. Навіть в останньому судовому засіданні, в журналі судового засідання зазначено про розгляд справи про недійсність спірного договору. (т.1 а.с.201, 248, т.2, а.с.1-6, 44, 55, 77, 88, 108, 129).

Таким чином, належними позовними вимогами слід вважати саме вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину.

Колегія суддів вважає, що спірний договір, все ж таки є оспорюваним договором, а тому дійсно його слід визнавати недійсним, а не нікчемним.

Не зважаючи на те, що виноградники належать позивачам, ТОВ Агрофірма Шабо помилково, вважаючи себе власником вказаного майна, відповідно до спірного договору купівлі-продажу продав їх ПП Лакарен .

Оскаржений договір купівлі-продажу багаторічних насаджень, що знаходяться на належних позивачам на праві власності земельних ділянках, суперечить положенням ч.3 ст. 373 ЦК України, ч.2 ст. 79 ЗК України.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, одна із сторін договору, або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена Законом.

Згідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частною першою статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Статтею 216 ЦК України передбачені загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 вчинити певні дії по виконанню умов договорів оренди суд першої інстанції правильно зазначив наступне.

ОСОБА_3 посилається на те, що нею було укладено з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 договори оренди земельних часток (паїв) розміром в умовних кадастрових гектарах, які належали їм на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

На даний час, як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 є власниками земельних ділянок згідно державних актів про право власності на земельні ділянки, а саме:

- ОСОБА_6, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_37 земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_13 площею 5,7192 га;

- ОСОБА_4, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_38, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_9 площею 6,3549 га;

- ОСОБА_11, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_39 земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_14 площею 5,7167 га.

За правилами п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Типові договори оренди земельної частки (паю), затверджені наказом Державного комітету України по земельним ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322.

Положеннями п.2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю) визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.17 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікат на право на земельну частку (пай), що був підставою для укладення договору оренди земельної частки (паю) з виділенням його власнику земельної ділянки та видачі йому державного акта на право власності на землю, втратив силу правовстановлюючого документа, а його власник набув статусу власника земельної ділянки, тобто з договору оренди земельної частки (паю) вибув суб'єкт (орендодавець) та предмет оренди, тому слід вважати, що цей договір припинено.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 державних актів на право приватної власності на землю вони набули статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренду, а тому договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.

Щодо виконання договорів оренди землі на умовах договору оренди земельної частки (паю) суд вірно зазначив, що оренда земельної частки (паю) та земельної ділянки за предметом є суттєво різними відносинами. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо прав на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Після виділення земельної ділянки в натурі змінюється предмет спору й земельна частка з ідеальної частки стає реальною земельною ділянкою.

У зв'язку з цим сторони повинні були привести договірні відносини в належний стан відповідно до вимог Закону України Про оренду землі .

Відповідно до абз.5 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі, суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

Таким чином, виконання договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Обов'язок орендодавця укласти договір оренди земельної ділянки після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку нормами права не передбачений, а ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_11, у свою чергу, самі бажають господарювати та використовувати належні їм на праві власності земельні ділянки.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 після набуття права власності на земельні ділянки визначилися використовувати їх за цільовим призначенням самостійно без здавання в оренду, положення п.8 розд.10 Перехідних положень Земельного Кодексу України та Перехідні положення Закону України Про оренду землі щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника цієї земельної ділянки. Ці положення передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренду.

Враховуючи той факт, що Типовий договір оренди земельної частки (паю), положення п.8 розд 10 Перехідних положень Земельного Кодексу України та Перехідні положення Закону України Про оренду землі не містять обов'язку власника земельної ділянки переукладати договір, а названі перехідні положення передбачають переважне право сільськогосподарських підприємств, які раніше уклали договори оренди земельних часток (паїв), на переукладення договору оренди після отримання власником державного акту на право приватної власності на землю, визначення власником використання земельної ділянки за цільовим призначенням самостійно без здавання в оренду, то відсутні підстави для зобов'язання власників земельнимх ділянок переукладати договори оренди.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції), завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, які були чинні на момент розгляду справи судом першої інстанції), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України (в редакції, яка були чинні на момент розгляду справи судом першої інстанції)).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі за № 14 від 18.12.2009 року, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст.213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд першої інстанції, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди - слід відмовити в повному обсязі з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити лише в частині скасування рішення суду щодо висновку про нікчемність спірного договору купівлі - продажу багатолітніх насаджень, та постановити в цій частині нове судове рішення про задоволення первісних позовних вимог шляхом визнання вказаного вище спірного договору купівлі-продажу недійсним.

В іншій частині рішення суду скаржники не довели обставини, на які посилалися як на підставу своїх апеляційних скарг.

Таким чином, твердження скаржників в апеляційних скаргах про те, що рішення суду першої інстанції взагалі не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційних скаргах інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для повного скасування рішення суду першої інстанції немає.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини лише в частині висновку про нікчемність спірного договору купівлі - продажу багатолітніх насаджень, які дійсно мають значення для справи, а тому в цій частині апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, із скасуванням рішення суду першої інстанції тільки в частини висновку про нікчемність спірного договору купівлі - продажу багатолітніх насаджень та постановлення в цій частині нового судового рішення про задоволення первісних позовних вимог шляхом визнання вказаного вище спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

постановила:

Апеляційні скарги Приватного підприємства Лакарен та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2017 року скасувати в частині висновку про нікчемність спірного договору купівлі- продажу багатолітніх насаджень.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між Сільськогосподарським кооперативом Шаболат (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Леніна,120 код 03768767), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат , та Приватним підприємством Лакарен (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Садова,58 код 33467944), в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать:

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_9, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_7;

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_14, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_10;

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_13, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_16;

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_17, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_20 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_29, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_21;

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_30, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_22 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_31, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_32;

- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_23, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_33, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_25 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_26, площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_24.

- ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_35, земельний масив № 41, ділянка № НОМЕР_36, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_34.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді П.М. Черевко

М.М. Драгомерецький

Повне судове рішення складено 19.02.2018 року