Постанова

від 06.02.2020 по справі 495/5083/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа №495/5083/15-ц

провадження №61-16795св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду :

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат , приватне підприємство Лакарен ,

третя особа - ОСОБА_7 ,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_8 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 та касаційну скаргу приватного підприємства Лакарен на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2017 року у складі судді Мишко В. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів Громіка Р. Д., Черевка П. М., Драгомерецького М. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат (далі - ТОВ АГ Шаболат ), приватного підприємства Лакарен (далі - ПП Лакарен ), з позовом, вимоги якого уточнили під час розгляду справи та просили:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № НОМЕР_1 (загальною площею 88,06 га) та № НОМЕР_2 (загальною площею 42,54 га), укладений між СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать: ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 , площею 6,3549 га,; ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_4 , площею 5,7167 га; ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_5 , площею 5,7192 га; ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_9, площею 0,69 га, та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_10, площею 4,48 га; ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив НОМЕР_11, площею 4,2864 га та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_12, площею 1,0063 га; ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_6 , площею 5,2752 га та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_7 , площею 5,1934 га;

- заборонити ПП Лакарен користуватися багаторічними насадженнями винограду, які належать позивачам.

Позов мотивовано тим, що позивачі є власниками земельних ділянок, на яких знаходяться багаторічні насадження та які також належать їм на праві власності.

25 грудня 2012 року між сільськогосподарським кооперативом Шаболат та ПП Лакарен укладено договір, згідно якого на виконання умов договору передачі а операційну оренду основних засобів, фактично за 120 000 грн ПП Лакарен придбало багаторічні насадження винограду, що знаходяться на земельних масивах НОМЕР_1 загальною площею 130,6 га.

Загальних зборів членів зазначеного кооперативу з вказаного питання не проводилося, тобто керівництво СК Шаболат колективним майном розпорядилося без згоди членів кооперативу.

Державні акти на право власності на землю заявниками були отримані до укладання договору купівлі-продажу багаторічних насаджень від 25 грудня 2012 року між СК Шаболат та ПП Лакарен .

Позивачі набули права власності на земельні ділянки, одночасно стали власниками багаторічних насаджень винограднику, а отже сільськогосподарський кооператив Шаболат не мав права розпоряджатися майном, яке йому не належить.

У лютому 2016 року ОСОБА_8 подав позов, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до ТОВ АГ Шаболат , ПП Лакарен , у якому просив:

- визнати нікчемним договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № НОМЕР_1 (загальною площею 88,06 га) та № НОМЕР_2 (загальною площею 42,54 га), укладений між СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка належать ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_8 , площею 5,4539 га;

- усунути ОСОБА_8 перешкоди в користуванні багаторічними насадженнями винограду, які розташовані в межах земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_8 , площею 5,4539 га, за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, у спосіб заборони ПП Лакарен користуватися вказаними багаторічними насадженнями винограду.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки, на якій знаходяться багаторічні насадження винограду та яка входить до складу земельного масиву НОМЕР_1, а отже договір купівлі-продажу багаторічних насаджень від 20 грудня 2012 року стосується насаджень, розташованих на цій земельній ділянці. Вказаний договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки багаторічні насадження не можуть бути предметом правочинів, тобто дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків щодо нних. Вказаний договір порушує право власномсті позивача.

У березні 2016 року ОСОБА_7 подав позов, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП Лакарен , у якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_3 виконати умови договору оренди земельної частки (паю) від 22 червня 2009 року, а саме зобов`язати ОСОБА_3 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_7 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 виконати умови договору оренди земельної частки (паю) від 22 червня 2009 року, а саме зобов`язати ОСОБА_1 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_7 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 виконати умови договору оренди земельної частки (паю) від 22 червня 2009 року, а саме зобов`язати ОСОБА_2 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_7 .

Позов мотивовано тим, що 22 червня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок, умови яких останні порушують, відмовляються від отримання орендної плати, чим фактично відмовляються від виконання умов договору. Бездіяльність відповідачів носить умисний характер та направлена на те, що б у майбутньому оспорити договори оренди, використовуючи відсутність оплати як аргумент невиконання договірних зобов`язань.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано нікчемним договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № НОМЕР_1 (загальною площею 88,06 га) та № НОМЕР_2 (загальною площею 42,54 га), укладений між сільськогосподарським кооперативом Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать:

- ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 , площею 6,3549 га;

- ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_4 , площею 5,7167 га;

- ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_5 , площею 5,7192 га;

- ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_9, площею 0,69 га, та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_10, площею 4,48 га;

- ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_13, площею 4,2864 га, та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_12, площею 1,0063 га;

- ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_6 , площею 5,2752 га, та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_7 , площею 5,1934 га.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_8 задоволено частково.

Визнано нікчемним договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № НОМЕР_1 (загальною площею 88,06 га) та № НОМЕР_2 (загальною площею 42,54 га), укладений між сільськогосподарським кооперативом Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка належать ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельний масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_8 , площею 5,4539 га.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться на належних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на праві власності земельних ділянках, суперечить положенням частини третьої статті 373 ЦК Українита частини другої статті 79 ЗК України.

Дії СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен по укладенню договору купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року є нікчемними, оскільки порушують конституційні права ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на непорушність права власності та спрямовані на противоправне обмеження їх у здійсненні права власності.

В силу нікчемності, договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року у відповідності до статей 216, 228 ЦК України не створює юридичних наслідків.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року апеляційні скарги ПП Лакарен та ОСОБА_7 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції скасовано в частині висновку про нікчемність спірного договору купівлі-продажу багаторічних насаджень.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № НОМЕР_1 (загальною площею 88,06 га) та № НОМЕР_2 (загальною площею 42,54 га), укладений між сільськогосподарським кооперативом Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди - слід відмовити в повному обсязі з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права були прийняті уточнення позовних вимог первісних позивачів від 03 березня 2016 року, а тому суд у невстановлений законом спосіб вирішив спір стосовно вимог про нікчемність спірного договору. Визнання недійсним та нікчемним договорів є взаємовиключними поняттями, а тому, суд першої інстанції повинен був уточнити у позивачів зміст заявлених ними позовних вимог та ухвалити щодо цих вимог судове рішення.

Суд апеляційної інстанції вважав належними позовними вимогами саме вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину.

Установивши, що оспорюваний договір купівлі-продажу багаторічних насаджень, що знаходяться на належних позивачам на праві власності земельних ділянках, суперечить положенням частини третьої статті 373 ЦК України, частині другої статті 79 ЗК України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в особі представника та ПП Лакарен , не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення первісного позову та самостійних вимог третьої особи, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Узагальнені доводи особи, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, не врахував, що, фактично договір оренди основних засобів став попереднім договором купівлі-продажу виноградників, в договорі оренди земельних ділянок було зазначено, що на цих ділянках розташовані багаторічні насадження винограду, які належать на праві власності СГК Шаболат та які були передані у користування ПП Лакарен за договором оренди. Раніше первісні позивачі у справі також просили продати їм ці виноградники, які знаходяться на їх земельних ділянках, однак, їм було відмовлено, оскільки першочергове право на викуп було у ПП Лакарен , як у орендаря цих основних засобів. Таким чином позивачі в подальшому отримали право власності на землю, а ПП Лакарен - на виноградники.

Суди дійшли помилкових висновків, як щодо визнання оспорюваного договору недійсним, так і щодо його нікчемності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзивах на касаційні скарги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , заперечують проти доводів відповідачів та просять залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із положеннями частини другої статті 22, статті 19 ЗК України багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України (у редакції, чинній на час отримання позивачами державних актів) право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

У правовідносинах, що склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна й за відсутності правоустановчих документів не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15, та підстав для її відступлення колегія суддів не вбачає.

Судом апеляційної інстанції при вирішення справи правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.

Установивши, що право власності на земельні ділянки, на яких розташовані багаторічні насадження винограду, у позивачів виникло до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу багаторічних насаджень від 20 грудня 2012 року, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що вказаним договором порушено право власності позивачів на складову частину їх земельних ділянок - багаторічні насадження винограду.

Цільове призначення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і вони підлягають використанню як основний засіб сільськогосподарського виробництва, а на момент розпаювання на них були висаджені виноградники.

Оспорюваний договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограду від 20 грудня 2012 року, укладений між СК Шаболат , правонаступником, якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , що знаходяться на належних позивачам на праві власності земельних ділянках, суперечать положенням частини другої статті 79 ЗК України та частини третьої статті 373 ЦК України, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, відповідно до статті 215 ЦК України для визнання цього правочину недійсним.

Таким чином, апеляційний суд, застосувавши принцип єдності земельної ділянки і багаторічних насаджень, які на ній знаходяться, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 позовних вимог про визнання вищевказаного договору недійсним.

Наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду та суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в оскаржуваній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_7 та касаційну скаргу приватного підприємства Лакарен залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 січня 2017 року у нескасованій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська