Рішення

від 25.01.2018 по справі 192/599/17

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/599/17

Провадження № 2/192/37/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2018 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю: секретаря судового засідання - Савчукової В.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3,

представника третьої особи - Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування - Полторацької О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Солоне в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: Солонянська районна державна адміністрація, Дніпровська районна Державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини з батьком,

та зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа: Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір'ю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини.

На обґрунтування позову посилається на те, що він 24 квітня 2010 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №26. Після укладання шлюбу прізвище дружини ОСОБА_5 . В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_7

Шлюбні стосунки між подружжям припинилися і на даний час вони проживають окремо: позивач проживає в будинку АДРЕСА_1, а відповідачка у своїх батьків в АДРЕСА_2, куди відвезла жити їх спільного сина.

Позивач зазначає, що він змушений звернутися до суду для вирішення спору про визначення місця проживання дитини у зв'язку з тим, що згоди щодо того, з ким із них буде проживати син вони, з відповідачкою не досягли. Зі свого боку позивач вважає, що син повинен жити з ним з наступних підстав.

У них з відповідачкою різні підходи до виховання і розвитку дитини. Якщо він завжди намагається виховувати сина у формі діалогу, домовленостей, застосовуючи заохочення у виховному процесі, то відповідачка виявляє жорсткі засоби виховання: кричить на нього та б'є за найменшу провину. За таких обставин дитина більше тягнеться до батька і намагається завжди бути з ним як у побуті, так і у справах по господарству в якості помічника. Крім того, син висловлював йому своє небажання проживати з матір'ю.

Позивач вважає, що такі методи виховання як у відповідачки, порушують вимоги, встановлені ч.ч.1,7 ст.150 СК України, згідно яких батьки зобов'язані поважати дитину; забороняється фізичне покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Також позивач зазначає, що сину 6 років та його треба готувати до школи. Деякий час син мешкав у батьків відповідачки в АДРЕСА_2, де вони його відвели до дитячого садочка, який знаходився в АДРЕСА_2. Після того, як позивач приїхав до сина, то не побачив ніяких знань: ані читати, ані рахувати син не міг. У зв'язку з цим він звернуся до своєї матері, яка має педагогічний стаж, щоб вона з ним позаймалася і був результат: дитина почала читати, рахувати, і навіть освоювати англійську мову. Думає, що сьогодні цим ніхто з сином не займається. В АДРЕСА_2 немає ані дитячого садочку, ані школи. В селі на сьогоднішній день проживає близько 200 громадян, а найближчий садочок і школа знаходяться в с.Нікольське на Дніпрі, але це за 18 км. Прямого пасажирського сполучення немає, лише один раз на тиждень по неділях є прохідний автобус, який може і не заїжджати до села. Проте, поруч із с.Маївкою (в с.Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області), що за 8 км, є і садочок, і школа. Для доставки сина до садочку позивач має власний автомобіль, а до школи і зі школи учнів доставляє спеціальний шкільний автобус.

Із зазначеного позивач вважає очевидним, що для підготовки дитини до школи та її подальшого навчання кращі умови знаходиться за місцем проживання батька дитини. При цьому він керується вимогами ч.3 ст.150 СК України, згідно з якими батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Позивач зазначає також, що були непоодинокі випадки, коли відповідачка усувалася від виконання своїх батьківських обов'язків. Так, працюючи в м.Дніпро майстром-перукарем, відповідачка неодноразово залишалася у м. Дніпро і не з'являлася додому по двоє-четверо діб, у зв'язку з чим дитина залишалася повністю на ньому, зокрема і у хворому стані. Нерідко відповідачка з'являлася додому у нетверезому стані і влаштовувала скандали в присутності сина. Дитина викликала в неї зайву дратівливість, коли робила щось не так, як вона бажала. В лютому 2017 року відповідачка не приїжджала побачитись з сином близько місяця, перебуваючи чи у своїх батьків, чи то у куми, чи то у подруг, не переймаючись за сина.

Про себе позивач повідомляє, що він має самостійний дохід: з жовтня 2014 року працевлаштований у Дніпровському міжрайонному управлінні водного господарства на посаді електромонтера, спиртні напої та наркотичні засоби не вживає, психічними захворюваннями не страждає, веде нормальний спосіб життя і позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Тому вважає, що його позовні вимоги мають бути задоволені на підставі ст.141, ч.1 ст.151, ч.1, ч.2 ст.155, ст.160, ч.1, ч.2 ст.161 СК України.

16 серпня 2017 року відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.

На обґрунтування зустрічного позову зазначила, що 24 квітня 2010 року вона - ОСОБА_5, зареєструвала шлюб з ОСОБА_1, актовий запис №26. Після одруження отримала прізвище ОСОБА_5 . В період шлюбу вона народила сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте спільне життя у неї з відповідачем не склалося, а тому рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року шлюб між ними було розірвано. Рішення набрало законної сили 23 травня 2017 року. Їх син - ОСОБА_7 проживає разом з нею у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2. Одна друга частина вказаного житлового будинку належить на праві приватної власності її матері - ОСОБА_8, а інша - їй, як спадщина після померлого батька ОСОБА_9, право власності на яку перебуває у стадії оформлення. У будинку є всі необхідні та достатні умови для проживання сина, зокрема дитина має окрему кімнату, яка обладнана ліжком, шафами для одягу та іграшок, телевізором, письмовим столом та іншим.

Відповідачка зазначає, що син знаходиться на її повному утриманні. Нею подано до Солонянського районного суду Дніпропетровської області заява про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини. ОСОБА_5 вважає, що син повинен проживати з нею, оскільки на даний час він зарахований до Микільського на Дніпрі дошкільного навчального закладу Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з 05 травня 2017 року, а з вересня 2017 року піде до Микільської середньої школи.

Відповідачка зазначає, що п. 6 Декларації прав дитини передбачає, що малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Малолітньою дитиною вважається дитина до чотирнадцяти років. Названий принцип означає, що за загальним правилом малолітня дитина повинна проживати із матір'ю.

ОСОБА_5 в своєму зустрічному позові посилається на те, що офіційно працевлаштована та має самостійний дохід, веде належний спосіб життя, утримує та виховує сина, на диспансерному обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах н перебуває, а значить не має жодної виключної обставини, які б давали можливість розлучити малолітню дитину з нею. Також за місцем роботи вона характеризується як порядний, добросовісний та відповідальний працівник, що з повагою ставиться до клієнтів, має достатній професійний рівень, який постійно підвищує. За місцем мешкання також характеризується добре, приймає активну участь у громадському житті села, при спілкуванні з людьми доброзичлива та привітна, спиртних напоїв не вживає, на належному рівні виховує малолітню дитину.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року вказані позови було прийнято до спільного розгляду та об'єднано їх в одне провадження, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпровську районну Державну адміністрацію Дніпропетровської області (а.с.83).

В судовому засіданні 25 січня 2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 про повторне з'ясування думки малолітньої дитини, з огляду на те, що така думка вже була з'ясована в судовому засіданні. Суд вважав, що з огляду на моральне і психологічне навантаження на малолітню дитину повторне з'ясування її думки є недоцільним.

Позивач ОСОБА_1 в судових засіданнях позов підтримав та пояснив, що з відповідачкою ОСОБА_5 він одружився 24 квітня 2010 року, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_7. Спочатку вони проживали в м.Дніпро в орендованій квартирі, а з осені 2010 року жили в АДРЕСА_2. В 2011 році переїхали жити в с.Маївка Дніпровського району Дніпропетровської області, а в січні 2017 року ОСОБА_5 влаштувалася на роботу в м.Дніпро. З лютого 2017 року вона перестала з'являтися додому після роботи, рідко приїжджала додому. В березні їх син захворів, а ОСОБА_5 додому не приїжджала. 12 березня 2017 року він просив її приїхати, але вона не приїхала. В кінці березня 2017 року ОСОБА_5 викрала дитину, не давала спілкуватися з сином. 24 травня 2017 року вони розлучилися. Червень і пів липня 2017 року син проживав з ним в с.Маївка, а ОСОБА_5 попросила взяти сина до себе. Вони домовилися, що перед школою син повернеться до батька в с. Маївку. Дитина знаходиться на обліку в Клініці сімейної медицини , часто хворіє бронхітом, ОСОБА_5 знає про це, була не проти цієї клініки. Позивач зазначив, що з ним сину буде краще, оскільки він займався і займається його вихованням, в його будинку у дитини є окрема кімната площею 20 кв.м, а мати позивача - вихователька, і займалася підготовкою дитини до школи, а також цим займався і він, як батько. ОСОБА_5 не займалася вихованням сина, а в нього дитина навчилася читати та писати. Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що школа від с. Маївка знаходиться лише за 6 км, де регулярно їздить автобус, а у відповідачки таких умов для сина немає, оскільки школа знаходиться за 18 км від с. Звонецьке на Дніпрі, і автобус рідко ходить, окремої кімнати в будинку дитина не має, ніхто за сином не слідкує, не приділяє йому належної уваги, не займається з ним. Син охоче їде до нього, а до мами повертається не охоче. Також позивач зазначив, що ніколи не забороняв ОСОБА_5 бачитися з дитиною, а вона йому тричі забороняла.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення зустрічного позову, оскільки він не вживає алкоголь, а навпаки ОСОБА_5 може дозволити собі відпочивати в барах та кафе м. Дніпра. Як батько, він телефонує сину, але ніхто не відповідає, оскільки мати та бабуся відбирають у дитини телефон, щоб не міг спілкуватися з батьком. До школи позивач не приїжджав, оскільки в поштовому відділенні біля школи працює теща, а тому він не хотів зустрічатися з нею, щоб не мати конфліктів. Посилався на те, що купив дитині мобільний телефон, велосипед за те, що він навчився писати, читати, рахувати, сплатив відповідачці 3 000 гривень одноразово на підготовку дитини до школи. Графіком його роботи є: сутки працює, троє дома. Коли його не буде вдома, дитиною буде займатися його мама - бабуся ОСОБА_7. Також пояснив суду, що останній раз бачив сина наприкінці липня 2017 року, а на свято 01 вересня 2017 року не прийшов до школи, оскільки не хотів конфлікту з відповідачкою та її матір'ю. В свою чергу ОСОБА_5 пообіцяла йому давати дитину, якщо він забере позов. З сином він зараз не бачиться, тому просив визначити місце проживання дитини з ним, оскільки матері ОСОБА_5, на його думку, дитина не потрібна.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 в судових засіданнях просив позов ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, оскільки ОСОБА_1 більше опікується дитиною, а мама ОСОБА_1 намагається влаштувати своє особисте життя. Найбільш сприятливі у мови для проживання - у батька дитини, у мами умови проживання незадовільні. ОСОБА_5 не приїздить навіть на судові засідання, а ОСОБА_1 завжди приїжджає, що на думку представника свідчить про найбільшу заінтересованість батька в житті дитини, аніж матері. Надав висновок органу опіки та піклування Дніпровської РДА Дніпропетровської області про доцільність визначення місця проживання з батьком ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти позову ОСОБА_1 та пояснила, що в січні 2017 року ОСОБА_1 побив її в присутності їхнього сина, і вона через два дні поїхала на роботу в м. Дніпро. До поліції з приводу бійки вона не зверталася, оскільки хотіла влаштувати свого чоловіка на роботу комбайнером до одного з її клієнтів, за що він її приревнував, оскільки про те, що ОСОБА_1 її чоловік, вона клієнту не говорила, а чоловік на це образився, і тому була сварка і бійка. Додому після того, як він її побив, вона не повернулася, але приїздила в лютому - березні 2017 року щоб побачити дитину 1-2 рази на тиждень, бо має графік роботи: два дні працює з 08 до 19 години, два дні вихідна. Потім ОСОБА_1 зібрав їй речі, щоб вона поїхала з дому, а вона їх забрала та переїхала жити до своєї мами в АДРЕСА_2. Дитину одразу не забрала з собою, оскільки у матері не було місця для проживання дитини, а через тиждень ОСОБА_1 привів додому іншу жінку, з якою став жити однією сім'єю. Вона не втрималася і забрала дитину після 08 березня 2017 року. Син жив з нею, вона не заперечувала, щоб ОСОБА_1 бачився з дитиною, але заперечувала щоб він забирав дитину з ночівлею, оскільки ОСОБА_1 вживає алкоголь, потрапив в ДТП п'яним, привів додому незнайому жінку. Влітку він попросив забрати сина, щоб відвезти на море. Син був у нього півтора місяця до середини липня 2017 року. Потім вона сина забрала, а коли отримала позов, то перестала давати дитину. ОСОБА_1 сину не телефонує, за весь час окремого проживання дав лише 3 000 гривень. Пояснила суду, що коли її немає вдома, то з дитиною займається її мати. На даний час дитина відвідує школу, куди їздить на шкільному автобусі з її племінником, а вона займається з дитиною вивченням уроків, приділяє сину належну увагу та турботу, утримує його оскільки позивач не сплачує аліменти на утримання сина. Підготовкою дитини до школи займалася мати ОСОБА_1, а не він особисто. На даний час у дитини є всі умови для проживання, є своя окрема кімната. Батько дитини до сина в школу жодного разу не приїздив, на день його народження ніяк не привітав. Син просив зателефонувати батьку та повезти до нього в гості, але вона сказала, що зараз у них проблеми, а коли вони скінчаться, то повезе до нього. Син телефонує батьку 3-4 рази на тиждень, розмови не довготривалі. Дитина має свій телефон, проте в школу вона не дає його. При ній ОСОБА_1 телефонував лише один раз дитині, а в гості навідувався з представниками органу опіки в липні 2017 року.

Заявлений зустрічний позов ОСОБА_5 підтримала та просила його задовольнити, оскільки вона зможе утримувати сина, доглядає за ним, він повністю на її утриманні, а з ОСОБА_1 проживає якась чужа жінка, тому з огляду на моральні принципи виховання дитини, сину краще бути проживати з матір'ю, а не з батьком.

25 січня 2018 року ОСОБА_5 до суду не з'явилася, а її представник - адвокат ОСОБА_3 в судових засіданнях пояснив, що спільний син сторін півдня знаходиться в школі, проте жодного разу з 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 не навідався до дитини, зрідка телефонує йому, а на день народження навіть не згадав про сина та ніяк його не привітав. ОСОБА_1 на обґрунтування свого позову, крім того що підготовкою до школи займалася його мати, більше нічого не зазначено. Тому вважав, що необхідно враховувати інтереси дитини, а не інтереси батьків, а мати можна позбавити права проживати з дитиною лише у виключних випадках.

Представник відповідачки пояснив, що ОСОБА_5 не приїздила на всі судові засідання, оскільки має повноважного представника, а крім того змушена працювати та заробляти кошти для утримання себе та дитини, оскільки батько аліменти на утримання сина не платить. Вважав, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов необхідно задовольнити посилаючись на рішення ЄСПЛ та Конвенцію про права дитини від 20.11.1989 року, оскільки в даному випадку немає виключних обставин для розлучення дитини з матір'ю.

Представник третьої особи - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки та піклування) в судових засіданнях первинний позов не підтримала, підтримала зустрічний позов відповідачки. Пояснила, що немає підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, а також немає виключних підстав для розлучення дитини з матір'ю. Те, на якій відстані знаходиться школа від місця проживання дитини, не бралося до уваги під час складання висновку органом опіки. В інтересах дитини необхідно визначити місце проживання дитини з матір'ю, про що є письмовий висновок органу опіки та піклування Солонянської РДА.

Представник третьої особи - Дніпровська районна Державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки та піклування), в судове засідання не з'явився, листом просили розглянути справу за відсутності їх представника, підтримали позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.171).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні 09 листопада 2017 року пояснив, що він з дитинства знає ОСОБА_1, товаришує з ним, також знайомий з його дружиною - ОСОБА_5 та їх сином ОСОБА_7 Сам він мешкає в с.Партизанське, що за 22 км від с.Маївка, де мешкає ОСОБА_1, а в с.Маївка він приїжджає кожні вихідні. Вдома у позивача він міг бути і по 2 рази на день, інколи бував і серед тижня. І ОСОБА_1, і ОСОБА_5 хороші господарі, проте останній рік його стала дивувати поведінка ОСОБА_5, яка стала ігнорувати сина, та не повертатися додому з роботи. Про це йому стало відомо зі слів ОСОБА_1 та від інших людей. Така її поведінка почалася з літа 2016 року. Вдома у позивача завжди був порядок незалежно від того, чи була вдома ОСОБА_5 ОСОБА_1 дуже добре відноситься до свого сина, піклується про нього, займається його вихованням. ОСОБА_1 дипломатично виховував сина, а ОСОБА_5 могла і прикрикнути, але їх син міг дозволити собі не слухати маму, а позивача він слухає завжди. Свідок зазначив, що не раз бачив ОСОБА_1 випившим, але п'яним ніколи не бачив. Школи в с.Маївка немає, вона на знаходиться в сусідньому с.Чумаки, куди їздить автобус.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 09 листопада 2017 року пояснив, що він сусід ОСОБА_1 з 2011 року. Спочатку у них з ОСОБА_5 була нормальна сім'я. Стосунки у них погіршилися, як ОСОБА_5 почала працювати в м.Дніпро. Графік її роботи був 2 дні через 2 дні. Бувало так, що вона не ночувала вдома. ОСОБА_1 дуже любить свого сина, приділяє йому уваги більше ніж мама. Дитина тягнеться більше до батька. В лютому 2017 року ОСОБА_5 не приїздила додому. ОСОБА_1 просив жінку свідка, щоб та посиділа з дитинною, бо ОСОБА_5 не було вдома. Іноді він бачив ОСОБА_5 в нетверезому стані. Сварок між ними не помічав.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні 09 листопада 2017 року пояснила, що вона доводиться рідною сестрою ОСОБА_1, працює майстром манікюру в м.Дніпро. ОСОБА_5 змінила свою поведінку з літа 2016 року, коли пішла працювати в перукарню в м.Дніпро. Вона сама поїхала на море, не з'являлася після роботи додому, залишала сина самого, а потім зовсім покинула його на ОСОБА_1 з січня 2017 року. У лютому - березні 2017 року вона взагалі не приїжджала додому, а 12 березня 2017 року дитина захворіла, але ОСОБА_5 до нього не приїхала, а вона (свідок) зі своїм чоловіком купували ліки та привозили ОСОБА_1 Останній дуже любить сина, піклується про нього, заохочує його. За те, що він навчився читати - купив велосипед. Дитина спокійна, а ОСОБА_5 постійно на нього кричала. Більше часу з дитиною проводила бабуся ОСОБА_7 - мама ОСОБА_1 На даний час з ОСОБА_5 відносини не підтримують, хоча раніше товаришували. Спілкування з ОСОБА_7 також зараз обмежене, вони не змогли привітати його з днем народження, оскільки ОСОБА_5 в цей день вимкнула телефон. Коли вони вранці приїхали з представниками органу опіки до ОСОБА_5 додому, її вдома не було, а ОСОБА_7 був з бабусею, та сказав, що мама вдома не ночує. При цьому у дитини була одна машинка, якою він грався, а у ОСОБА_1 кращі умови для дитини. Про те, що її брат побив ОСОБА_5 вона почула від подружок.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні 09 листопада 2017 року пояснила, що вона працює в перукарні разом з ОСОБА_5 два роки. Зі слів останньої їй відомо, що сторони розлучилися, дитина спочатку проживала у батька, а потім ОСОБА_5 забрала його до себе додому. Ані ОСОБА_15, ані їх спільної дитини вона не бачила. В робочий час вони спиртні напої не вживають. Якщо на роботі щось святкується, то ОСОБА_5 йде зі свята першою, не затримується. Також їй відомо, що ОСОБА_5 збирала гроші на ремонт, підробляла вдома.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні 09 листопада 2017 року пояснив, що він однокласник ОСОБА_1 Йому відомо, що він з ОСОБА_5 розлучений, та що в них є спільна дитина. ОСОБА_5 знає приблизно 9 років, як добру жінку та господарку. П'яною її він ніколи не бачив, сварок вона не вчиняла. ОСОБА_1 вживає алкоголь, але не зловживає ним. Він бував у них в гостях, а вони у нього. Син у них добре вихований.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року в присутності представника органу опіки та піклування - Полторацької О. В., батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була заслухана думка малолітнього ОСОБА_7, який повідомив, що він проживає з мамою, а тато періодично забирає його до себе додому. Йому однаково добре жити і з мамою і з татом. Будь-якої найбільшої особистої прихильності до когось із батьків дитина не висловила.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки та піклування), свідків, з'ясувавши думку малолітньої дитини ОСОБА_7, дослідивши наявні у справі та надані сторонами у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, та це не оспорюється сторонами, що 24 квітня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, актовий запис №56, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (видане повторно). Після укладення шлюбу прізвище відповідачки змінено на ОСОБА_5 (а.с.5,60).

В період шлюбу у сторін народилася спільна дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 (видане повторно), виданими відділом реєстрації актів цивільного стану Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області 26 жовтня 2010 року та 19 травня 2017 року відповідно, актовий запис №122 (а.с.6,61).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року по справі №175/666/17-ц шлюб між сторонами розірвано (а.с.64).

На теперішній час, між батьками дитини наявний спір про те, з ким з них буде проживати їхній малолітній син ОСОБА_7 Кожен з батьків вважає доцільним проживання дитини саме з ним/нею.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 (а.с.10,44).

Згідно довідок, які видані КЗ Дніпропетровська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 до лікаря - нарколога за медичною допомогою за останні 5 років не звертався, на диспансерному обліку не знаходиться (а.с.45). Згідно довідок, які видані КЗ Дніпропетровська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не знаходиться (а.с.46).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року працевлаштований електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 2 розряду експлуатації дільниці №2 НСП-11 в Дніпровському міжрайонному управлінні водного господарства, де отримує заробітну плату, яка складає приблизно 2407-2737 гривень за місяць (а.с.7,11).

Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_1 за період роботи зарекомендував себе відповідальним, компетентним працівником, за діловими та професійними якостями - як грамотний добросовісний працівник, який до виконання посадових обов'язків ставиться відповідально та сумлінно, вміло використовує свої знання на практиці, приділяє увагу підвищенню професійних знань, за своїми особистими якостями ініціативний, дисциплінований, вимогливий до себе, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, порушень трудової дисципліни не має (а.с.11).

За місцем реєстрації та мешкання ОСОБА_1 компрометуючих матеріалів до виконкому Чумаківської сільської ради не надходило, що убачається з характеристики, виданої Чумаківською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області 27 квітня 2017 року за №340 (а.с.10).

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини, складеного 17 липня 2017 року службою у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі заяви ОСОБА_1 з метою встановлення умов проживання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, будинок складається з трьох кімнат, умови проживання задовільні, будинок оснащений твердопаливним опаленням, охайний, чистий, у дитини є своя кімната, одяг, комп'ютер; в сім'ї конфліктів немає, панує взаємоповага, добрі відносини (а.с.44).

З довідки за №212 від 08 листопада 2017 року, виданої виконавчим комітетом Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області убачається, що дитина сторін - ОСОБА_7, з лютого по березень місяць 2017 року проживав разом з батьком ОСОБА_7 в його помешканні в АДРЕСА_1, без своєї матері (а.с.135). Це також підтвердили мешканці даного села - ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_18, та доповнили, що мати дитини в лютому місяці з'являлася до дитини дуже рідко, а в березні вона до дитини не приїздила (а.с.136).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 (а.с.18).

Також встановлено, та цей факт не оспорюється сторонами, що на теперішній час дитина сторін - ОСОБА_7, проживає разом з матір'ю - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, що також підтверджується довідкою про склад сім'ї за №473 від 25 липня 2017 року, яка видана Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.62), а з довідки за №475 від 22 травня 2017 року убачається, що дитина перебуває на утриманні матері (а.с.63).

31 січня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини (а.с.81).

Право власності на 1/2 частину домоволодіння, в якому мешкає ОСОБА_5 з сином, належить її матері - ОСОБА_8 на підставі рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2007 року (а.с.74-77), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16842913 від 29 листопада 2007 року (а.с.72). Згідно технічного паспорту за реєстровим № 2-19/20 від 22 грудня 2006 року домоволодіння складається з веранди, коридору, прихожої, трьох жилих кімнат, вбиральні, ванної, кухні, котельної, загальна площа 113 кв.м, житлова площа 43 кв.м. (а.с. 69-73,128-132).

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_5, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 03 серпня 2017 року, матеріально-побутові умови задовільні, будинок газифікований, є електроенергія, водопостачання, в наявності побутова техніка, санвузол знаходиться в будинку; у дитини є спальне місце та куточок для навчання, шкільне приладдя, одяг, дитина забезпечена харчуванням; дохід сім'ї в місяць складає 3 000 гривень; мають підсобне господарство (а.с.125).

Згідно довідки за №762 від 18 липня 2017 року, виданої Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, син сторін - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, зарахований до Микільського на Дніпрі дошкільного закладу Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з 05 травня 2017 року, та проходить підготовку до навчання в школі за програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку Впевнений старт (а.с.79).

Згідно довідки №618 від 11 серпня 2017 року, виданої психіатричним кабінетом КЗ Солонянська ЦРЛ ДОР, ОСОБА_5 на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті не перебуває і за медичною допомогою на протязі останніх трьох років не верталася (а.с.80). Згідно довідки №530 від 11 серпня 2017 року, виданої наркологічним кабінетом КЗ Солонянська ЦРЛ ДОР, ОСОБА_5 на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті не перебуває і за медичною допомогою на протязі останніх трьох років не верталася (а.с.80).

Згідно характеристики від 25 липня 2017 року ОСОБА_5 за місцем свого проживання характеризується виключно з позитивної сторони: за характером стримана та врівноважена, при спілкуванні з людьми доброзичлива та привітна, має багато друзів; дитину виховує на належному рівні, хлопчика включено до списку учнів першого класу; у зловживанні спиртними напоями помічена не була, приймає участь у громадському житті села, скарг від односельців до сільської радне надходило (а.с. 67,127).

Судом було встановлено, що ОСОБА_5 з 01 лютого 2017 року працевлаштована перукарем у ФОП ОСОБА_19, де отримує заробітну плату 2576 гривень за місяць (а.с.66,68). Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_5 працювала в салоні краси ІНФОРМАЦІЯ_4 перукарем з 16 грудня 2009 року по 14 червня 2010 року. У зв'язку з сімейними обставинами вона залишила місце роботи, а з 01 лютого 2017 року повернулася. За весь період роботи зарекомендувала себе як порядний, добросовісний та відповідальний працівник, який постійно підвищує свій професійний рівень. В колективі спокійна та неконфліктна (а.с.65, 126).

Таким чином судом було з'ясовано умови проживання як батька так і матері дитини, отримано відомості про їх характеристику, стан здоров'я. Будь-яких обмежень з боку матеріального стану, або умов проживання для проживання дитини як з батьком так і з матір'ю судом встановлено не було.

В той же час судом встановлено, що спільна дитина сторін - малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на даний час мешкає разом з матір'ю ОСОБА_5 в АДРЕСА_2, АДРЕСА_1.

Правовідносини що склалися між сторонами врегульовані нормами Цивільного Кодексу України, Сімейного Кодексу України, Законом України Про охорону дитинства , а також міжнародно-правовими актами та договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 291 Цивільного Кодексу України фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про охорону дитинства , виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Тобто вирішальними обставинами які впливають на визначення місця проживання дитини, яка не досягла віку десяти років є: 1.Ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків; 2.Прихильність дитини та стан її здоров'я; 3.Заборона передачі дитини на проживання тому з батьків хто не має самостійного доходу; 4.Висновок органу опіки та піклування та інші суттєві для справи обставини до яких можливо віднести умови проживання, зручність розташування житла та інше.

Стосовно ставлення батьків до виховання дитини, то суд вважає, що в цьому обидві сторони є рівнозначними.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які свідчили про те, що мати ОСОБА_5 приділяла мало уваги та ставилася до виконання своїх батьківських обов'язків менше, у порівнянні зі ставленням до дитини її батька. Показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 встановлено, що син сторін вихований, спокійний, а з характеристики від 25 липня 2017 року, виданої ОСОБА_5 за місцем її проживання, встановлено, що остання дитину виховує на належному рівні. Будь-яких інших доказів щодо невиконання своїх обов'язків як матері, суду не надано.

Вислухавши вищевказаних свідків, суд критично ставиться до їхніх свідчень, оскільки свідок ОСОБА_13 є близькими родичем батька дитини та у суду є підстави вважати, що її свідчення можуть бути упередженими, а свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 самостійно в судовому засіданні вказали, що відомості щодо ОСОБА_5 їм відомі зі слів самого ОСОБА_1, у зв'язку з чим їх свідчення не можуть бути обґрунтованими. Тому, суд критично ставиться до показань цих свідків.

Визначити особисту прихильність дитини до когось з батьків суд можливості не має, оскільки в судовому засіданні малолітня дитина сторін ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, пояснила, що їй однаково добре жити як з мамою, так і з татом, а стан здоров'я дитини не викликає необхідності визначення виключного місця проживання.

Судом встановлено, що обидва з батьків працюють та одержують дохід, а тому в цьому відношенні вони є рівнозначними, а заборона щодо передачі дитини одному з батьків відсутня. При цьому, суд не приймає до уваги розмір доходу, який отримує кожен з батьків окремо, оскільки це не може мати вирішального значення для визначення місця проживання дитини. Відповідно до ст. 180 СК У країни кожен з батьків зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно висновку органу опіки та піклування Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року - доцільним є встановлення місця проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_5 (а.с.123-124). Висновок мотивований тим, що проживання з матір'ю відповідає інтересам малолітньої дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року - доцільним є встановлення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.176-177). Висновок мотивний тим, що в с. Маївка школа знаходиться на меншій відстані, ніж в с. Звонецьке на Дніпрі. Будь-якого мотивування щодо інтересів дитини вказаний висновок не містить, тому суд не може погодитися з ним.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що особисті якості обох батьків не перешкоджають кожному з них виховувати дитину. Вирішуючи спір між батьками, які проживають окремо про те, з ким із них має проживати дитина, суд виходить із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, та перш за все, керується пріоритетом прав дитини, та має на меті ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам дитини.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини, і турботу про неї, вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання та розвитку дитини.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року з відповідними змінами Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу уваги на її вік та з'ясувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Статтею 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини , прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, яка є частиною національного законодавства України (надалі Декларація) - дитина для повного та гармонійного розвитку має потребу у любові та розумінні. Дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку в атмосфері любові а також моральної та матеріальної забезпеченості.

Крім того, вказаним принципом закріплено, що малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні до того обставини, бути розлученою із своєю матір'ю. Зокрема, до таких висновків, прийшов й Верховний Суд України, у зв'язку з чим була викладена відповідна правова позиція у справі № 6-2445цс16. Згідно зазначеної правової позиції та відповідно до ч.2 ст.161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Наявні в матеріалах справи докази вказують на відсутність таких виключних обставин, в тому числі і на відсутність обставин, передбачених ч. 2 ст. 161 СК України, які б перешкоджали б передачі дитини для проживання разом з її матір'ю.

Згідно ст. 19 СК України наявність письмового висновку органа опіки стосовно вказаного спору між сторонами є обов'язковим. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому, висновок в даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а носить рекомендаційний характер для прийняття судового рішення у спорі, який виник між сторонами та є одними із доказів у цивільній справі, оцінка якому має бути надана під час розгляду цивільної справи.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що при складанні Висновку органом опіки та піклування Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не була присутня мати дитини, як не була присутня й мати при складанні Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, у зв'язку з чим кожний висновок був складений на підставі документів та пояснень лише однієї сторони.

Тому, суд враховує вказані Висновки при ухваленні рішення, але вони не є визначальними для визначення місця проживання малолітньої дитини.

Згідно наявних в матеріалах справи актів обстеження житлово-побутових умов, як за місцем проживання батька, так й за місцем проживання матері - створені належні умови для проживання їхнього малолітнього сина. Також, з матеріалів справи убачається, що батьки дитини позитивно характеризуються, психічних чи наркологічних захворювань не мають, а іншого суду не доведено. При цьому, між ними наявні неприязні стосунки на ґрунті взаємних непорозумінь та неможливості вирішення питання щодо місця проживання їхнього малолітнього сина.

Судом встановлено також, що і батько і мати дитини працевлаштовані та мають стабільний дохід. ОСОБА_1 має власне нерухоме майно, а ОСОБА_5 займається оформленням права власності на 1/2 частину домоволодіння, яке перейшло їй у спадок.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року, орган опіки та піклування, враховуючи характеристики обох батьків, керуючись ст.ст.160-161 СК України, пр.6 Декларації прав дитини, виключно в інтересах малолітньої дитини , вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини сторін саме разом з матір'ю, ОСОБА_5 (а.с. 123-124).

Висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року, визнано доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини сторін з батьком, ОСОБА_1, з урахуванням лише того, що в АДРЕСА_2 немає дитячого садка та школи, а найближчі ці установи знаходяться за 18 км, та прямого пасажирського сполучення немає (а.с.176-177). Будь-які інтереси дитини не враховані.

Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини суд враховує вік малолітньої дитини, її стать, забезпечення необхідних умов побуту, виховання, розвитку дитини, а також те, що під час постійного спільного проживання матір'ю з сином, ОСОБА_5 піклувалась про підготовку сина до школи, його фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувала дитину достатнім харчуванням, та іншими речами. Жодних фактів, ознак чи наявність інших випадків, які б давали підстави вважати, що залишення дитини з матір'ю є небезпечним для життя, здоров'я і морального виховання дитини, судом не встановлено. Також суд враховує що ОСОБА_5 має позитивну характеристику, працює, має стабільний заробіток, відповідно до Висновку органу опіки та піклуваннявиключно в інтересах малолітньої дитини , визнано доцільним проживання дитини з матір'ю, а виняткових обставин, які б давали підстави розлучити малолітню дитину ОСОБА_7, з матір'ю - відсутні.

Таким чином, суд враховуючи Висновок Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю, а також вік дитини та її стать, особисті якості батьків, ставлення до дитини обох батьків, їх участь у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у матері, сталих зв'язків, з метою забезпечення інтересів дитини, та враховуючи, що тільки у виключних випадках дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю, повно, всебічно та безпосередньо дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини є обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1, наполягаючи на визначенні місця проживання дитини з ним, не надав суду достатніх доказів того, що за умовами його проживання з урахуванням саме його доходів, його особистих якостей, обставин його життя, особливостями його відносин з дитиною, саме він має перевагу перед матір'ю дитини при визначенні місця її проживання.

Таким чином, стороною батька дитини не вказано виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір'ю відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, або свідчили б про неможливість проживання дитини разом з матір'ю.

Отже, підводячи підсумок, суд зазначає, що рішення ЄСПЛ у справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року підтвердило сталу позицію Європейського Суду, яка зводиться до визначення насамперед якнайкращих інтересів дитини , а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

При цьому, судом не виявлено та не встановлено таких виключних обставин, які за змістом принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року давали б підстави дійти висновку про можливість розлучення дитини з матір'ю.

Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом матері дитини суд враховує, що нею створені всі умови для нормального розвитку, освіти та виховання сина, матеріально побутові умови за місцем її проживання відповідають вимогам житлового приміщення, містять все необхідне для проживання малолітньої дитини.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши усі докази по справі в сукупності та урахувавши інтереси малолітньої дитини, враховуючи вік дитини - 7 років, та потребу дитини в материнській опіці, враховуючи відсутність виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_5 та визначення місця проживання малолітньої дитини: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Враховуючи, що задоволення позовних вимог за зустрічним позовом повністю виключає задоволення вимог за первісним позовом, суд вважає, що в задоволенні первинного слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з задоволенням зустрічного позову відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок. Витрати по сплаті судового збору за первинним позов покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.

На підставі ст. ст. 3, 19, 141, 160, 161 СК України, Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), Закону України Про охорону дитинства , керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 77, 78, 81-82, 89, 141, 229, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), треті особи: Солонянська районна державна адміністрація (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул.. Гагарніа, буд. 13, ЄДРПОУ 34572428) Дніпровська районна Державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки та піклування) (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Теплична, буд. 5, ЄДРПОУ 35622212) про визначення місця проживання дитини з батьком - в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа: Солонянська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір'ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 - разом з матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 19 лютого 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина