Постанова

від 11.04.2018 по справі 192/599/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3392/18 Справа № 192/599/17 Головуючий у 1 й інстанції - Щербина Н. О. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Дніпро в особі Чечелівської районної у м. Дніпрі ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на 35/400 частин житлового будинку А-1 шл.бетон житловою площею 70,1 кв.м., загальною площею 127,9 кв.м. та з господарчими будівлями та спорудами: Б - сарай глиноб. Обкл. Цеглою, В - сарай цегла, Г - сарай шл.бетон, Д - сарай шл.блок цегла, Е - убиральня дер, Ж - убиральня дер, И - сарай (тимчас.) дер., Л - душ цегла, К - сарай глиноб. обкл. цеглою, М - навіс, 1-17, І-ІV огорожа споруди мостіння, що знаходяться на земельній ділянці площею 1175 кв.м. в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_3, що належали їй на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2006 року, виданого Крупською І.В. - державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори, про що здійснений запис в реєстр № 4-4085.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її бабуся, ОСОБА_5, якій на праві спільної часткової власності належали 35/400 частин житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.1998 року. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входила вищезазначена частина житлового будинку. Спадкоємцем померлої, зокрема, була мати позивачки - ОСОБА_3 та 13 грудня 2006 року їй державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за № 4-4085. Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивачки - ОСОБА_3.

Лише в 2016 році позивачка дізналася, що її матері, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, належить частина вищезгаданого житлового будинку, у зв'язку з чим 21 липня 2016 року позивачка звернулася до державною нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Білецької В.І. з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене майно, але їй було відмовлено у видачі даного документа з посиланням, що її мати не зареєструвала право власності в установленому законодавстві порядку після отримання свідоцтва про право на спадщину. Тому, вона була змушена звернутися до суду.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що належним відповідачем по даній справі є саме Дніпровська міська рада.

У зв'язку з вищевказаним, судом було роз'яснено позивачці про пред'явлення нею даного позову до неналежного відповідача та було роз'яснено про можливість заміни або залучення до участі у дану справу належного співвідповідача, в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України, в особі Дніпровської міської ради.

Разом з тим, позивачка в судовому засіданні категорично заперечувала проти заміни або залучення співвідповідача до участі у дану справу та вказала, що вона вважає належним відповідачем саме Територіальну громаду м. Дніпро в особі Чечелівської районної у м. Дніпрі ради.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, суд вважав необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог, у зв'язку з пред'явленням них до неналежного відповідача, оскільки саме Дніпровська міська рада є власником та розпоряджається земельною ділянкою, на якій розташоване спірне домоволодіння, а доказів іншого суду не надано.

Крім того, частина будівель у домоволодінні, на які позивачка просить визнати за нею право власності, не були прийняті до експлуатації, а тому є не створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачкою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги про визнання права власності на земельну ділянку під спірними об'єктами нерухомого майна не заявлялись, а отже у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так судом встановлено, що позивачка є рідною дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про її народження Серії НОМЕР_1 виданим 20 травня 1987 року відділом ЗАГС виконкому Ленінської райради Народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис № 1717 від 20 трвня 1987 року (а.с.9), свідоцтвом про укладання шлюбу Серії НОМЕР_2, виданим 05.12.1986 року відділом ЗАГС Красногвардійського району м. Дніпропетровська, актовий запис № 1045 від 05 грудня 1986 року, згідно якого дівочим прізвищем матері позивачки є ОСОБА_3 (а.с.8), та свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 виданим 11 жовтня 2013 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1457 від 11 жовтня 2013 року, згідно якого позивачка змінила своє дівоче прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_3 (а.с.7).

На підставі вищевказаного, позивачка, у встановленому законом порядку, звернулася до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року. На підставі її заяви була заведена відповідна спадкова справа за № 336/2016.

В подальшому 21 липня 2016 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Білецькою В.І. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 35/400 частин домоволодіння АДРЕСА_1 оскільки нею не надані правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно (а.с.26).

Також, судом встановлено, що 13 грудня 2006 року ОСОБА_3 дійсно було видане державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупською І.В. свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 4-4085, згідно якого вона успадкувала 35/400 частин домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті своєї матері - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.24).

Вищевказані обставини також підтверджуються листом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 27.04.2017 року за № 1141/02-14.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачкою не надано доказів того, що земельні ділянка, на якій розташоване вищевказане домоволодіння, належала чи перебувала в користуванні її матері - ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Власником земельних ділянок, не перебуваючих у приватній власності, є територіальна громада м. Дніпро, яка здійснює свої повноваження через Дніпровську міську раду.

Таким чином, судом встановлено, що належним відповідачем по даній справі є саме Дніпровська міська рада.

У зв'язку з вищевказаним, судом було роз'яснено позивачці про пред'явлення нею даного позову до неналежного відповідача та було роз'яснено про можливість заміни або залучення до участі у дану справу належного співвідповідача, в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України, в особі Дніпровської міської ради.

Разом з тим, позивачка в судовому засіданні категорично заперечувала проти заміни або залучення співвідповідача до участі у дану справу та вказала, що вона вважає належним відповідачем саме Територіальну громаду м. Дніпро в особі Чечелівської районної у м. Дніпрі ради.

За таких обставин, суд вважав необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог, у зв'язку з пред'явленням них до неналежного відповідача, оскільки саме Дніпровська міська рада є власником та розпоряджається земельною ділянкою, на якій розташоване спірне домоволодіння, а доказів іншого суду не надано.

Крім того, частина будівель у домоволодінні, на які позивачка просить визнати за нею право власності, не були прийняті до експлуатації, а тому є не створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на ці будівлі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

При цьому, за положеннями ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд може замінити відповідача чи залучити співвідповідача лише за клопотанням позивача у справі. Чинним законодавством не передбачений порядок заміни відповідача чи залучення співвідповідача у справу за ініціативою суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги про визнання права власності на земельну ділянку під спірними об'єктами нерухомого майна не заявлялись, а отже у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачка у своєму позові просить визнати за нею право власності на об'єкти (будівлі), які розташовані на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Дніпро, проте вони до участі у справі в якості відповідача по справі не залучені.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ОСОБА_2 не позбавлена права повторно звернутися до суду з даним позовом, вказавши по справі належного відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні підстави для скасування або його зміни.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова